Справа№ 953/5195/25
н/п 1-кп/953/814/25
"23" червня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221130000446 від 19.03.2025, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Високий Харківського району Харківської області, з вищою освітою, не одруженого, працюючого водієм ЖБК, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_3
обвинувачений - ОСОБА_2
захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4
секретар судового засідання - ОСОБА_5
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
1.1. 18.03.2025, приблизно о 15 год. 40 хв. ОСОБА_2 , знаходячись у залі очікування кінотеатру «MULTIPLEX» у ТРЦ «NIKOLSKIY», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 2-А, реалізовуючи свій прямий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та неодноразово продовженого, останній раз Указом Президента України ОСОБА_6 № 26/2025 від 14.01.2025 по всій території України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій ОСОБА_7 і бажаючи їх настання, розуміючи протиправність своїх злочинних дій, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є непомітними для оточуючих, незаконно викрав сумку з написом «FASHION BAGS LEATHER» чорного кольору, та гроші, які знаходились у ній на суму 3500 грн.
Згідно висновку товарознавчої експертизи № 4356, вартість вищевказаної сумки з написом «FASHION BAGS LEATHER» чорного кольору складає 633,60 грн.
Після чого, ОСОБА_2 з місця вчинення кримінального правопорушення зник разом із викраденим майном, яким у подальшому розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 4133,60 грн.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиції сторони обвинувачення та захисту.
2.1.1. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та, не оспорюючи фактичних обставин, місця, часу та способу вчинення, про яке зазначено в обвинувальному акті з приводу пред'явленого йому обвинувачення, вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та просив призначити йому покарання у виді громадських робіт.
2.1.2. Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні просила врахувати позицію обвинуваченого, його щире каяття, та при ухваленні вироку застосувати норми ст. 75 КК України.
2.1.3. Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинене обвинуваченим, тому просив суд визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, та із застосуванням ст. 75 КК України звільнити останнього від призначеного покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки.
2.1.4. На підставі ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведений за відсутності потерпілої ОСОБА_7 .
2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
2.2.1. Враховуючи те, що обвинувачений визнав винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи, правильно розуміє зміст цих обставин, сумніви щодо добровільності та істинності його позиції відсутні, вислухавши думки сторін кримінального провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглянув кримінальне провадження у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
2.2.2. За таких обставин суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення встановлена та доведена у повному обсязі, та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. Пом'якшуючі обставини - це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним кримінального правопорушення й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об'єктивні та суб'єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу кримінального правопорушення і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом'якшення покарання.
3.1.1. Щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
За правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19 (провадження № 51-5093км23) розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення кримінального проступку. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею кримінального правопорушення (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.
Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРДР (наприклад, при з'явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом'якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
3.1.2. Тож, при встановленні обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 , суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку.
З огляду на обставини кримінального провадження та поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 на стадії досудового розслідування, а також під час судового розгляду, суд визнає обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно п. 1) ч. 1 ст. 66 КК України, - щире каяття.
3.2. При цьому, судом не встановлено обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 67 КК України.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин, вид, суспільну небезпечність та наслідки. Також, суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який має вищу освіту, не одружений, офіційно працевлаштований, має зареєстроване та фактичне місце проживання, не судимий.
4.3. У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку, передбаченому статтею 69 КК України, не встановлено.
4.4. З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
4.5. Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.
4.6. Разом із цим, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже, вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, суд виходить з того, що призначення покарання із застосуванням приписів ст. 75 КК пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Пропорційність дискреційних повноважень суду забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі.
Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК, тощо; індивідуалізація покарання і конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта (постанова об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.04.2022 (№ 51-536кмо20).
З урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватися під час призначення покарання, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливе без відбування покарання шляхом прийняття рішення про звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
4.7. При цьому суд, діючи відповідно до положень ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_2 обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
5. Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
5.1. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
6.1. Речові докази.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
6.3. Процесуальні витрати.
Процесуальні витрати, понесені на залучення експерта у сумі 4240,80 грн, відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК, слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
6.4. Заходи забезпечення кримінального провадження.
6.4.1. Запобіжний захід.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.06.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_2 змінений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12.05.2025, на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 23:00 години до 05:00 години наступної доби (з можливістю відвідування найближчого укриття у разі оголошення повітряної загрози), із зобов'язанням прибувати за кожною вимогою до суду та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про зміну запобіжного заходу від сторін кримінального провадження на розгляд суду не надходило, зазначений запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, який обчислюється з моменту проголошення вироку.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 23:00 години до 05:00 години наступної доби (з можливістю відвідування найближчого укриття у разі оголошення повітряної загрози) до набрання вироком законної сили, - залишити без змін.
Речовий доказ: сумку чорного кольору з написом «FASHION BAGS LEATHER», на якій мається бігунок, котрий відкриває відділення сумки, у відділенні нічого немає, у верхній частині сумки наявний вибір для тримання сумки та з лівого боку на правий наявний ремінець для носіння сумки чорного кольору, - після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_7 .
Речовий доказ: СD-R диск з відеозаписами з камер відеоспостереження у паперовому пакеті білого кольору, - після набрання вироком законної сили залишити у матеріалах кримінального провадження протягом строку його зберігання.
Процесуальні витрати, понесені на залучення експерта за проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 4240 (чотири тисячі двісті сорок) гривень 80 копійок, - після набрання вироком законної сили стягнути із ОСОБА_2 на користь держави.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_1