Справа № 638/20611/24
Провадження № 2/638/1789/25
01 липня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Яковлевої В.М.,
за участю секретаря - Сікорського А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до Ізюмської міської ради Харківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (чоловіка позивачки) відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала покійному на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. 28.05.2001 та зареєстрованого в Ізюмському МБТІ Харківської області.
Позивач також вказує, що звернулася до приватного нотаіуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але останній постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки відсутні правовставлюючі документи на нерухоме майно.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 30.04.2025 закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судове засідання не з'явилася, просив розгляд справи провести за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також вказав, що при прийнятті рішення по справі покладається на розсуду суду.
Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд доходить таких висновків:
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача у справі ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19.05.2023, виданого Балакліївським відділом ДРАЦС в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.6).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.8-9).
При зверненні до приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцової Олени Олександрівни із заявою про прийняття спадщини позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний будинок, оскільки вона не мала можливості надати нотаріусу правовстановлюючий документ на будинок, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.10.2023 (а.с.10).
Суд зазначає, що Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом., а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статтях 1269, 1270 ЦК України.
Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців.
Судом встановлено, що спадкоємець за законом ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у визначеному законом порядку звернулася 18.10.2023 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з чим була зареєстрована спадкова справа № 754/2023. Таким чином, ОСОБА_1 прийняла спадщину за законом після смерті свого чоловіка.
Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
З матеріалів справи встановлено, ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, оскільки до складу спадщини входить нерухоме майно. Проте приватний нотаріус, хоча і не виніс постанову у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину, однак повідомив про неможливість видати свідоцтво, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно (що згоріли в будинку внаслідок бойових дій).
Враховуючи, що оригінал правовстановлюючого документа втрачено у звязку з обставинами, зазначеними вище, тому позивач позбавлена можливості успадкувати майно померлого за законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст. 1261, 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом щодо спадкового майна ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину за фактом проживання із спадкодавцем за однією адресою.
Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Таким чином, обов'язковою підставою для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є наявність реальних та достатніх перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом, яка у встановлений законом строк та у визначеному законом порядку прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 , до складу якої увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 , яка належала покійному на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. 28.05.2001 року та зареєстрованого в ізюмському М БТІ Харківської області.
При цьому, позивач позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права у зв'язку зі втратою оригіналу правовстановлюючого документа через обставини, які знаходяться поза її волею.
Відповідно до пп. 4.12 п. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
За таких обставин, враховуючи, що під час окупації міста Ізюм Харківської області військовими рф була пожежа та згоріли всі документи, що зберігались за вищевказаною адресою, де безпосередньо розташований будинок, що входить щодо спадкового майна покійного, суд вважає, що наявні об'єктивні та непереборні обставини, які перешкоджають ОСОБА_1 оформити право власності на спадкове майно нотаріально, у зв'язку з чим наявні підстави для захисту спадкових прав позивача у судовому порядку та визнання за нею права власності на спадкове майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 .
Керуючись ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 131, 141, 223, 258-259, 263-265, 273-274, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ( літ А-1, загальною площею 55,8 кв. м, житловою - 32,8 кв. м, з надвірними будівлями: Б, Ж-сараї, Г-гараж, Д-літній душ, З-погріб, Е-вбиральня, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: будинок АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Ізюмська міська рада Харківської області, код ЄДРПОУ - 26201641, адреса: площа Центральна, 1 м. Ізюм Харківської області.
Повне судове рішення складено 01 липня 2025 року.
Суддя В.М. Яковлева