Справа №611/243/25
Провадження №2/611/156/25
26 червня 2025 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Коптєва Ю.А.,
за участю секретаря - Ведмідь І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування Барвінківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей Барвінкіської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав та призначення піклувальника,-
01 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - Орган опіки та піклування Барвінківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей Барвінкіської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав та призначення піклувальника.
В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що 21 листопада 2009 року її донька ОСОБА_3 перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 , від якого у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу, донька разом з онуком переїхали жити до неї, де були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 донька ОСОБА_5 померла, а дитину ОСОБА_4 , влаштовано на тимчасове проживання в її сім'ю. Відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу батьків та до смерті доньки, проживала разом з нею та матір'ю у неї в будинку, за вказаною адресою. На даний час ОСОБА_4 знаходиться на її утриманні, відповідач з трьомісячного віку долею дитини не цікавиться, не турбується про стан фізичного здоров'я, духовного, інтелектуального та культурного розвитку дитини, нехтує своїми батьківськими обов'язками та свідомо ухиляється від виховання своєї дитини, не виявляє бажання спілкуватися з донькою.
Посилаючись на викладе, ОСОБА_1 просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської від 10 квітня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 10 червня 2025 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивачка не з'явилася, надала заяву про розгляд справи позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Судові повістки, відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, надсилалися у встановленому законом порядку, відповідач повідомлений у встановленому порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Барвінківської міської ради Харківської області, в судове засідання не з'явився надав заяву про слухання справи без його участі, проти позову не заперечує.
Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.
Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 10 березня 2010 року Іванівською Другою сільською Радою Барвінківського району Харківської області (а. с.22).
Згідно свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого 06 січня 2025 року Барвінківським виконавчим комітетом міської ради Ізюмського району Харківської області ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.27).
Позивачка стверджує, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків по відношенню до своєї неповнолітньої доньки.
Згідно статті 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Преамбулою Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХII від 27 грудня 1991 року (далі Конвенція) визнається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлюючи вказані обставини щодо ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків по відношенню до своєї дитини, з наданих до суду доказів встановлено наступне.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тимчасово влаштовано у сім'ю бабусі ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з Наказому № 11 Служби у справах дітей Барвінківської міської ради від 06 березня 2025 року (а.с.28).
ОСОБА_2 за неповнолітньою донькою ОСОБА_4 не доглядає, не спілкується та її вихованням не займається, дитина виховувалась матір'ю та бабусею, що вбачається з довідки та характеристики, наданих директором ІІ-Іванівського ліцею Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області (а.с.30-31).
З витягу № 227 та довідки № 172 вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 разом з бабусею ОСОБА_1 (а.с.32-33).
Згідно з розрахунку боргу по аліментам, наданого державним виконавцем Міжрайонного віділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції, ОСОБА_2 має заборгованість у розмірі 99 848 грн. за виконавчим листом № 2-16/2011, виданим 02.02.2011 Барвінківським районним судом Харківської області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 в розмірі частини всіх видів заробітку , але не меньше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , починаючи з 27.09.2010. до повноліття дитини. (а.с.41-43).
04 червня 2025 року Барвінківським виконавчим комітетом міської ради Ізюмського району Харківської області надано Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно доньки ОСОБА_4 та призначення ОСОБА_1 піклувальником над дитиною.
Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до вимог ст.164 ч.1 п.2 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як роз'яснено у пунктах 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, судом встановлено, що батько дитини ОСОБА_2 самоусунувся від виховання та утримання своєї доньки ОСОБА_8 , не надає жодної матеріальної допомоги на її утримання, не цікавиться її життям та розвитком, не піклується про фізичний, духовий і моральний розвиток.
Отже, відповідач свідомо ухилився від виховання дитини, що полягає у свідомому нездійсненні протягом тривалого часу його виховання, піклування про його здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створення належних умов для розвитку природних здібностей та готування дитини до самостійного життя та праці, що, в свою чергу, вказує на наявність законних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Тому, оцінивши зібрані по справі докази, врахувавши встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про застосування крайнього заходу впливу - позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 щодо малолітньої ОСОБА_4 , оскільки він не виконує своїх батьківських обов'язків та свідомо відмовився від такого права.
Щодо призначення ОСОБА_1 піклувальником над ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 244 Сімейного кодексу України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу
При прийнятті рішення по справі судом також береться до уваги, що Європейський суд з прав людини (Справа "Савіни проти України" (Заява N 39948/06) у своєму рішенні від 18.12.2008 року наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно з ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч. 4 ст. 167 Сімейного Кодексу України якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.
Опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.
Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 60 Цивільного кодексу України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Таким чином, враховуючи, що відповідач відмовився від виконання своїх батьківських обов'язків, мати дитини померла, а ОСОБА_1 фактично займається вихованням неповнолітньої ОСОБА_4 та має переважне право на передання їй дитини, вимога позивача в частині встановлення її опікуном також підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. 150, 155, 165, 167 Сімейного кодексу України, ст.10,58, 208, 212-215, 224-226, 232-233, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування Барвінківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей Барвінкіської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав та призначення піклувальника, - задовольнити повністю.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Безруки Дергачівського району Харківської області, місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , у відношенні його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Призначити піклувальником неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її бабу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , визначивши місце проживання дитини разом з нею.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с.Безруки Дергачівського району Харківської області, місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце проживання:: АДРЕСА_1 , понесені нею витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісі одинадцять) гривень 20 копійок, витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень, а всього - 7 211 (сім тисяч двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ю.А. Коптєв