Справа № 346/1826/25
Провадження № 2-а/346/75/25
25 червня 2025 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі: головуючого судді Коваленка Д.С., секретар судових засідань: Івантишин Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 яким просив скасувати постанову серії №507/25 від 03.04.2025, якою накладено штраф в розмірі 17000грн. гривень та закрити провадження у справі. Підставою позову вказує те, що склад правопорушення відсутня.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 17 квітня 2025 року суд відкрив провадження у справі та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначив на 25 квітня 2025 року на 13 годину 10 хвилин (а.с.14-15) Останній раз суд призначив судове засідання на 25.06.2025 року.
Представник позивача просив розглянути справу без їх участі, а відповідач подав пояснення до справи, в якій просив відмовити в задоволені позовних вимог.
Стислі позиції учасників у справі.
Аргументи позивача. Постанова, яку він оскаржує грунтується на тому, що він порушив правила військового обліку та не прибув у визначені строки по повістці в ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив правила військового обліку. Однак на момент коли він повинен був з'явитись за повісткою, він перебував на лікарняному в періоди з 26 березня 2025 року по 29 березня 2025 року та з 29 березня 2025 року по 02 квітня 2025 року. А тому був відсутній з поважних причин,і відповідно постанова ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт його неправомірних дій, а отже не підтверджує наявність адміністративного правопорушення, і тому на його думку підлягає скасуванню.
Аргументи відповідача. 03.04.2025 року о 15 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході уточнення персональних даних було виявлено, що позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 27.03.2025 року о 09 год. з метою уточнення даних по повістці №1165, яка була 27.12.2024 року централізовано сформована в державному реєстрі та надіслана позивачу засобами поштового зв'язку, і яку 27.12.2024 року він отримав особисто. А наявність у позивача відстрочки від призову на особливий період не звільняла його від обов'язку прибути за викликом. Більш того, право на відстрочку від призову позивач набув тільки 02.04.2025 року, а реалізував його, подавши заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 тільки з 03.04.2025 року, тоді як прибути зобов'язаний був 27.03.2025 року. Тому постанова скасуванню не підлягає.
Оцінка суду щодо фактів.
ОСОБА_1 27.12.2024 року була вручена під особистий підпис повістка №1165 від 27.12.2024, згідно з якою йому потрібно було прибути о 09 год. 27.03.2025 року у АДРЕСА_1 , з метою уточнення облікових даних та при необхідності проходження медичної комісії (а.с.72,76).
А 03.04.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 виніс постанову №507/25, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17000 грн. за те, що той не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом у день, вказаний у повістці (а.с.8-9,73-74).
Однак, ОСОБА_1 згідно з інформаційною довідкою з електронної системи охорони здоров'я, у період з 26.03.2025 року по 29.03.2025 року та з 29.03.2025 року по 02.04.2025 року, перебував на амбулаторному лікуванні, з діагнозом: гострий бронхіт (а.с.10,11).
Зміст спірних правовідносин сторін.
Отже, із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли публічні правовідносини, в межах яких між ними виник спір, у якому позивач не погодився із рішенням суб'єкта владних повноважень, в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідача, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Оцінка суду щодо права.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами другою і третьою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП), провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Положення частини 1 статті 284 та частини 1 статті 283 КУпАП передбачають, що постанова у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення виноситься органом (посадовою особою) тільки після розгляду справи про адміністративне правопорушення.
А в силу положень частини 1 статті 280 цього ж кодексу, при розгляді такої справи орган (посадова особа), у першу чергу, зобов'язана з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення. При цьому встановлення такої обставини, з огляду на зміст статей 251 та 252 КУпАП, здійснюється тільки на підставі оцінки органом (посадовою особою) доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, але керуючись законом і правосвідомістю.
А тут суд враховує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено статтею 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. І ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
І, з урахуванням правової природи такого акту, як постанова у справі про адміністративне правопорушення, що описана у статтях 283-284 КУпАП, ні орган (чи посадова особа), що розглядали справу про адміністративне правопорушення), ні суд не можуть розглядати і приймати постанову у справі про адміністративне правопорушення, саму по собі, як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки в силу вже вказаних вище положень статті 251 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення до доказів у такій справі не відноситься, а є актом правозастосовчої діяльності.
Разом з цим суд враховує, що в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Таким чином, у цій справі, в якій позивач оскаржує постанову відповідача про притягнення його до адміністративної відповідальності, докази правомірності свого рішення повинен надати суду саме відповідач. І зокрема докази того, що позивачем дійсно було вчинено те адміністративне правопорушення, за яке на нього було накладено адміністративне стягнення постановою, яку оскаржує позивач.
Як вже було встановлено судом, відповідач прийняв оскаржувану позивачем постанову, оскільки вважав, що останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП та наклав штраф у розмірі 17000 гривень.
Положеннями частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період є адміністративним правопорушенням.
А згідно з ч.3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Разом з цим, згідно з ч.3 ст.22 вказаного закону, поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнається хвороба громадянина, що також підтверджується і п.23 "Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024.
Як вже вказувалось вище, ОСОБА_1 дійсно отримав повістку з вимогою з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак відповідно до документів, які надані суду позивачем, він не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно з поважної причини, а саме хвороби на гострий бронхіт та перебував на лікарняному з 26.03.2025 року по 02.04.2025 року. А тому, в його діянні відсутня така ознака складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, з урахуванням ст.9 КУпАП, як вина.
Отже відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів перед судом правомірність свого рішення та висновку про те, що позивач вчинив діяння, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
В силу положень частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, суд погоджується із вимогами позову про необхідність скасування постанови, яку оскаржує позивач.
Оцінка і висновок суду щодо судового збору.
Враховуючи, що рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, зокрема на користь позивача, то саме на його користь слід присудити здійснені ним документально підтверджені витрати у виді судового збору в розмірі 605 гривень 60 копійок (а.с.6), за рахунок ІНФОРМАЦІЯ_3 , як це визначено частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, керуючись положеннями статей 1,2,7,9,12,23,33,217,210,222,245-252,254-256,268,276-280,283,284,287-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, положеннями статей 2,4,6,12,32,72-90,241-243,255,257-263,286,292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Скасувати постанову (серії № 507/25) від 03 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, що передбачена частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
За рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів, з дня проголошення рішення, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 30 червня 2025 року.
Суддя: Коваленко Д. С.