Справа № 344/11551/25
Провадження № 3/344/4034/25
01 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківськогоміського суду Івано-Франківської області Зеленко О.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , командира 2 відділення 2 зенітного артилерійського взводу зенітної артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, РНОКПП НОМЕР_1 , за ч.3 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 вчинив самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, за наступних обставин.
Так, 10 червня 2025 року молодший сержант ОСОБА_1 самовільно залишив місце проходження служби в пукнті постійної дислокації в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та обов'язки військової служби не виконував. Був відсутній на службі без поважних причин до 12 червня 2025 року, коли був затриманий та доставлений до в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та приступив до виконання службових обов'язків.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , якому роз'яснено вимоги ст.268 КУпАП, вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому правопорушенні.
Згідно з ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ч.3 ст.172-11 КУпАП, відповідальність настає за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Відповідно до вимог ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини.
Згідно з ст.ст.2, 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України.
Встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненому доводиться даними протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ЛВІ №89 від 01.07.2025, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №67 від 04.03.2025, доповіддю про факт безпідставної відсутності військовослужбовця за місцем проходження військової служби, доповіддю про повернення військовослужбовця в район зосередження зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, письмовими поясненнями.
Відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ЛВІ №89 від 01.07.2025, 10 червня 2025 року молодший сержант ОСОБА_1 самовільно залишив місце проходження служби в пукнті постійної дислокації в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та обов'язки військової служби не виконував. Був відсутній на службі без поважних причин до 12 червня 2025 року, коли був затриманий та доставлений до в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та приступив до виконання службових обов'язків.
Як вбачається з письмового пояснення ОСОБА_1 , 10 червня 2025 року він не вийшов на військову службу до в/ч НОМЕР_2 . До військової частини повернувся 12.06.2025, під час чого був затриманий Національною поліцією України. Свою вину визнав, у вчиненому розкаявся, просив суворо не карати.
Згідно з доповіддю про факт безпідставної відсутності військовослужбовця за місцем проходження військової служби, доповіддю про повернення військовослужбовця в район зосередження зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, молодший сержант ОСОБА_1 , будучи безпідставно відсутнім на військової службі з 10.06.2025, затриманий представниками військової служби правопорядку та повернутий до місця розташування підрозділу.
Таким чином, дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.3 ст.172-11 КУпАП як самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч.3 ст.172-11 КУпАП.
За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП, повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.
Враховуючи характер вчиненного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, ставлення до вчиненого правопорушення, щире каяття як обставину, що пом'якшує відповідальність, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, вважаю, що до нього слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Однак, згідно з п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Керуючись ст.ст. 9, 33, 172-11, 221, 268, 283, 284, 285 КУпАП, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд упродовж десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Олеся ЗЕЛЕНКО