Справа № 216/2049/24
Провадження № 2/216/412/25
26 червня 2025 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,
за участю: секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до територіальної громади в особі виконавчого комітету Криворізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 : про встановлення факту сумісного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
26 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом територіальної громади в особі виконавчого комітету Криворізької міської ради про встановлення факту сумісного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та разом з позивачкою проживали однією сім'єю з 1998 року по день смерті. У період з 12.10.1982 по 10.02.1998 позивачка була зареєстрована за адресою місця проживання її померлого чоловіка, після чого змінила місце реєстрації на адресу: АДРЕСА_2 , однак продовжувала проживати разом з чоловіком.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на спадкове майно, заповіт складено не було. Спадкоємцями за законом стали позивачка, син ОСОБА_4 , який відмовився від свої частки спадщини на користь позивачки, донька ОСОБА_5 , яка проживає в державі Ізраїль, заяву про прийняття спадщини не подавала. Також, спадкоємцем другої черги за законом є рідний брат спадкодавця - ОСОБА_6 , однак заяву про прийняття спадщини не подавав, та вважається таким, що не прийняв спадщину.
При зверненні до нотаріуса, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що спадкодавець та позивачка були зареєстровані за різними адресами, та остання пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини. Посилаючись на вищевказані обставини, позивачка просила суд задовольнити позов.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2024 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 .
Позивачка у судове засідання не з'явилася, її представниця ОСОБА_7 надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала у повному обсязі.
Представниця відповідача ОСОБА_8 надала суду заяву про розгляд справи без участі представника, та покладалася на думку суду, просила суд винести законне рішення за умови наявності усіх необхідних документів та доведення обставин справи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 30.01.1998, виданого ВАТ «Гідробуд-12», квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 26 серпня 1970 року перебували у зареєстровану шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданого Тернівським райвідділом РАЦС.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що встановлено свідоцтвом про смерть, виданого Центрально-Міським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Актом від 22.03.2024, посвідченого ТОВ «Сіті-Сервіс-КР» встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала без реєстрації, разом з чоловіком ОСОБА_3 , з 1998 року, за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті чоловіка продовжує там же проживати.
Листом приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Терещенко М.С. від 19.03.2024, відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , у зв'язку з пропуском шестимісячного строку прийняття спадщини. Також, вказаною постановою виявлено факт реєстрації спадкодавця та позивачки за різними адресами.
Згідно відомостей спадкової справи № 33/2018 заведеної після смерті ОСОБА_3 , після смерті останнього з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 . ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса з заявою про відмову від спадщини ОСОБА_3 .
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникають з дня набрання ними чинності.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Позивачка звернулася до суду з позовом про захист та відновлення прав, правовідносини з яких виникли в період з 1998 року, тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР, по 16 липня 2018 року - дію норм Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.п. 2, 23 постанови Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення
факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини відповідно до статті 549 ЦК Української РСР (Дії, що свідчать про прийняття спадщини).
Статтею 315 ЦПК України визначено, що суд може встановити факт, що має юридичне значення, від якого залежить виникнення майнових прав.
В силу ч.ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно положень ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником, та оцінені судом.
Вказаний правовий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 17.01.2022 № 643/790/20.
Отже, узагальнюючи встановлені судом обставини, враховуючи те, що встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідно позивачці для оформлення спадкового майна, суд дійшов висновку, що обставини викладенні у позові знайшли підтвердження, тому позовна заява підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 76-81, 89, 206, 263-265, 315 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1220, 1223, 1258, 1259, 1268, 1270 ЦК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до територіальної громади в особі виконавчого комітету Криворізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 : про встановлення факту сумісного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт постійного проживання на час відкриття спадщини спадкоємиці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем - чоловіком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 1998 року по 16 липня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасникам справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ю.В.Онопченко