Справа № 194/855/25
Номер провадження 1-кп/194/170/25
01 липня 2025 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області в режимі відео конференції клопотання прокурора - заступника керівника Щастинської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012030500000014 від 26.11.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,
Прокурор звернувся до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження №12012030500000014 від 26.11.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. В ході досудового розслідування було проведено ряд слідчих (розшукових) заходів, однак до теперішнього часу осіб, котрі вчинили вказане кримінальне правопорушення встановити не видалось можливим, у зв'язку з чим, жодній особі не повідомлялось про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. З дня вчинення кримінального правопорушення минуло більше 5 років, тому строк давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчився, а особу, яка його вчинила досі не встановлено, у зв'язку з чим просить закрити кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про закриття кримінального провадження, просив суд закрити кримінальне провадження.
Вислухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання, оглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012030500000014 від 26.11.2012 року, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, розпорядженням Верховного Суду від 06.03.2022 року № 1/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Новоайдарського районного суду Луганської області. Такі справи визначені за територіальною підсудністю Тернівського міського суду Дніпропетровської області.
Частина 1 ст. 7 КПК України передбачає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких у тому числі відносяться: законність, всебічність, повнота.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Стаття 25 КПК України передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Відповідно до ч. 5 ст. 38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої п. 3-1 частини 1 цієї статті.
Як передбачено у п. 3-1 ч. 1 ст.284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Таким чином, вказані норми кримінального процесуального закону пов'язують можливість закриття кримінального провадження виключно із наявністю одночасно двох підстав: невстановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, в силу ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки: п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Отже, виходячи з наведеного, в даному випадку строк давності притягнення до кримінальної відповідальності становить п'ять років.
Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України, закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2020 року у справі №264/4166/20, за змістом ст. 284 КПК України, умовами для закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої статті 284 КПК України, є наявність визначених законом умов для закриття кримінального провадження та відповідне клопотання прокурора. При цьому, за наявності всіх визначених законом вимог, закриття кримінального провадження є обов'язком суду.
Судом встановлено, що в період часу з 2006 по 2007 роки групою невстановлених осіб, шахрайським шляхом, укладені угоди між мешканцями с. Гречишкине Новоайдарського району Луганської області, без відома останніх, на ПАТ «Укркомунбанк» на відкриття карткових рахунків з наданням кредиту на суму 5000 грн. В результаті злочинних дій невстановлених осіб, станом на 27.08.2012 року виникла заборгованість за укладеними угодами, яка склала 381019,83 грн., з яких 158523,77 грн. - сума основної заборгованості, а 222496,06 грн. - проценти за використання кредиту.
За вказаним фактом 26.11.2012 року до ЄРДР за №12012030500000014 внесені відомості за ч. 2 ст. 190 КК України.
Прокурором наголошено, що в ході досудового розслідування слідчим проведено обсяг слідчих (розшукових) дій та вжито відповідних заходів.
Як вбачається зі змісту клопотання прокурора, під час досудового розслідування проведено комплекс слідчих (розшукових) заходів, спрямованих на встановлення особи правопорушника, можливих свідків та очевидців вчинення цих кримінальних правопорушень, однак за результатами отриманих даних і доказів особу, яка вчинила кримінальні правопорушення, до теперішнього часу встановити не виявилося можливим, а отже у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру. При цьому прокурор у своєму клопотанні зазначав, що одночасно з указаними вище обставинами в цьому кримінальному провадженні закінчився строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, а тому просив його закрити на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Постановою від 11.04.2023 року в даному кримінальному провадженні було доручено здійснення досудового розслідування іншому органу, та постановою від 19.06.2023 року було створено слідчу групу та доручено здійснення досудового розслідування групі слідчих, втім жодних слідчих (розшукових) дій з цього моменту не вчинялось.
Так, в матеріалах кримінального провадження є доручення на проведення слідчих дій від 10.03.2025 року, однак спрямованими оперативними заходами дії спрямовувались на встановлення місцезнаходження осіб, на ім'я яких без їх відома було оформлено кредити.
Також, на виконання вказаного доручення надано рапорти, які містять відомості про те, що в ході проведення слідчо-розшукових дій інформації, яка б мала оперативний інтерес для розкриття злочину не здобуто, встановити місцезнаходження зазначених у рапорті осіб, а також встановити інших можливих свідків події не надається можливим. Однак фактично слідчі дії не були проведені.
Крім того, прокурором 31.05.2013 року на підставі п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України надано слідчим вказівки щодо проведення слідчих (розшукових) дій, втім, зі змісту матеріалів кримінального провадження не вбачається виконання вказаних вказівок прокурора, як і не вбачається обґрунтування неможливості їх виконання, що у свою чергу свідчить про неповноту проведеного досудового розслідування.
Тобто, з викладеного вбачається, що у кримінальному провадженні слідчим не здійснювалось досудове розслідування належним чином та не здійснювались дії на виконання обов'язку, встановленого ст. 92 КПК України.
Окрім цього, по кримінальному провадженню не зважаючи на наявність повідомлення ПАТ «УКРКОМУНБАНК» від 11.10.2012 року про вчинення кримінального правопорушення і спричинення матеріальних збитків, жодну особу не визнано потерпілою.
У тому числі, жодна особа не була допитана в якості потерпілої та свідків в межах кримінального провадження.
Також суд звертає увагу, що з огляду на вартісний показник завданої шкоди (предмет злочину) не обґрунтованою є правильність кваліфікації кримінально-протиправних дій.
Поміж іншого, як вбачається з матеріалів кримінального провадження ухвалою Новоайдарського міськрайонного суду Луганської області від 17.12.2012 року, цивільну справу №1218/2-412/2011 за позовом ПАТ «Український комунальний банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості на підставі п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України у зв'язку з неможливістю розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства (№26120226 від 01.11.2012 року).
Комплексний аналіз матеріалів справи та неповнота проведених слідчих дій вказують на невиконання органом дізнання своїх процесуальних обов'язків, що не може бути узаконено судом виключно через закінчення строків досудового розслідування.
Вказані обставини у свою чергу свідчать про передчасність висновків органу досудового розслідування про доцільність та необхідність закриття кримінального провадження у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Закриття кримінального провадження є однією з форм закінчення досудового розслідування, а відтак є одним із способів його остаточного вирішення, тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження та оцінки всіх зібраних та перевірених доказів (ст.ст. 2, 9, 284 КПК України).
Внесення змін до КПК України, зокрема, доповнення ч. 1 ст. 284 КПК України пунктом 3-1 не звільняє слідчого та прокурора від виконання завдань кримінального провадження та дотримання загальних засад кримінального провадження,
Використання органом досудового розслідування норми, що була запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» та введена в дію 17.10.2019 року, як можливості закінчити досудове розслідування кримінального провадження шляхом закриття судом на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, суперечить завданням та загальним засадам, встановленим чинним КПК України (зокрема, законності та публічності). (постанова ВС від 10.04.2023 р. у справі № 190/829/21).
Публічність, як встановлено ст. 25 КПК України, передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України, законність, поряд з іншим передбачає і те, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Як зазначив Європейський суд з прав людини по справі «Євген Петренко проти України» (заява № 55749/08 від 29.01.2015 року, п. 65) для того, щоб розслідування могло вважатися «ефективним», воно має в принципі призвести до встановлення фактів у справі та встановлення і покарання винних. Державні органи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для збереження доказів, що стосуються події, включаючи показання свідків, висновки судових експертиз тощо. Будь-які недоліки розслідування, які підривають його здатність до встановлення причин заподіяння ушкоджень або винних осіб, ставлять під сумнів дотримання цього стандарту та вимог оперативності й розумної швидкості.
В п. 40 рішення Європейського суду з прав людини «Юрій Іларіонович Щокін проти України» від 03.10.2013 року, зазначено, що державні органи мають вживати усіх заходів, які було б розумно від них очікувати, для зібрання доказів щодо ходу подій. Якщо розслідування містить недоліки, які не дозволяють встановити причину смерті або визначити винних осіб, які є безпосередніми виконавцями злочину або особами, які його фінансували чи організовували, то таке розслідування може не відповідати вимозі ефективності.
Суд вважає, що органом досудового розслідування не було вжито всіх дій, спрямованих на розкриття кримінального правопорушення, а обставини кримінального провадження не були досліджені повно та об'єктивно.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що закриття кримінального провадження судом на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України за наведених обставин є передчасним та суперечить завданням і загальним засадам, встановленим чинним КПК України, а тому клопотання не підлягає задоволенню.
Після вжиття усіх заходів, спрямованих на повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин кримінального провадження, усунення недоліків досудового розслідування, прокурор не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним клопотанням повторно.
Згідно з ч. 11 ст. 284 КПК України ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку, а оскарження ухвали про відмову в закритті кримінального провадження, вказаною нормою не передбачено.
Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження, відповідно до ч. 11 ст. 284, п. 3 ч. 1 ст. 392 КПК України, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зокрема, у справі №405/1050/24 від 16.12.2024 року.
Керуючись п. 3-1 ч. 1, ч. 4 ст.284, 369, 372, 392 КПК України,
В задоволенні клопотання прокурора - заступника керівника Щастинської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012030500000014 від 26.11.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1