65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"30" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1633/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/1633/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНВЕНТ ГРУП» (49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 20, прим. 14-9, код ЄДРПОУ 33320092)
до відповідача: Приватне підприємство “МІДАС КР» (75600, Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. 1-го Травня, буд. 47, код ЄДРПОУ 38032437)
про стягнення 35 361,29грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНВЕНТ ГРУП» звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до ОПриватне підприємство “МІДАС КР» про стягнення 35 361,29грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2025р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1633/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Судом встановлено, що адресою місцезнаходження відповідача згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру є: 75600, Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. 1-го Травня, буд. 47.
Згідно ч.1 ст.12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
На виконання положень названого Закону Господарським судом Одеської області вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд судом даної справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
З урахуванням вищевикладеного, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи у спосіб, визначений ч. 1 ст. 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
24.04.2024р. між Приватне підприємство “МІДАС КР» (Зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНВЕНТ ГРУП» (Поклажодавець) було укладено договір зберігання №103/04, за умовами якого Зберігач зобов'язується зберігати майно, яке передане йому Поклажодавцем, і повернути його Поклажодавцю у схоронності. Місце зберігання майна: с. Крюківщина, вул. Балукова,98 (п.1.1, 1.2 договору)
Відповідно до п. 2.1 договору найменування, кількість, вартість майна, яке передається на зберігання зазначаються у акті/актах приймання передачі майна на зберігання, який/які підписується/підписуються між Поклажодавцем та Зберігачем, та після підписання уповноваженими представниками Сторін становлять невід'ємну частину/невід'ємні частини даного Договору.
Згідно п.2.2 Договору, Зберігач зобов'язаний зберігати майно з моменту його прийняття від Поклажодавця за актом приймання-передачі майна на зберігання строком на 24 календарні місяці (включно з днем передачі) або до пред'явлення Поклажодавцем першої вимоги про повернення майна.
Пунктом 3.1 Договору перебачено, що приймання майна на зберігання оформлюється актом/актами приймання-передачі майна на зберігання, який/які підписуються між Поклажодавцем та Зберігачем, та після підписання уповноваженими представниками сторін становлять невід'ємну частину /невід'ємні частини даного договору.
Повернення майна із зберігання оформлюється актом/актами повернення майна із зберігання, який/які підписуються між Поклажодавцем та Зберігачем (п.3.2 договору).
Відповідно до п.5.1 Договору, Зберігач зобов'язаний зберігати майно протягом строку зазначеного у п.2.2 Договору (п.5.1.1); на першу вимогу Поклажедавця повернути майно, навіть якщо строк зберігання зазначений у п.2.2 даного договору не закінчився.
За посиланнями позивача, на виконання умов Договору Зберігачем прийнято, а Поклажодавцем передано наступне майно на зберігання за Актом приймання-передачі майна на зберігання від 24.04.2024 р.: 1) Shell Helix HX8 ECT 5W-30, 55л у кількості 1 штука вартістю 12 126,00 грн з ПДВ; 2) Shell Helix HX8 5W-40, 55л у кількості 1 штука вартістю 10 992,00 грн з ПДВ; 3) Shell Helix HX7 10W-40, 55л у кількості 1 штука вартістю 9 237,00 грн з ПДВ. Всього на суму 32 355 грн. з урахуванням ПДВ.
Як вказує позивач, 11.02.2025 року ним було направлено Зберігачеві Вимогу про повернення зі зберігання майна (Вих. № пр.б/н/2025 від 10.02.2025 р.), переданого на зберігання за Актом приймання-передачі майна на зберігання від 24.04.2024 року (далі - Вимога), згідно якої на підставі чинного законодавства України та положень укладеного Договору вимагав негайно або повернути Поклажодавцю майно, що було передано на зберігання за Актом приймання-передачі майна на зберігання від 24.04.2024 року до Договору зберігання №103/04 від 24.04.2024 р. в такому ж стані, в якому воно було прийнято на зберігання, у цілісній, непошкодженій упаковці, або, у разі неможливості повернення майна, відшкодувати Поклажодавцю повну вартість зазначеного майна (відповідно до умов укладеного Договору та Акту приймання-передачі).
Позивач зазначає, що протягом тривалого часу відповідач обіцяв сплатити заборгованість, що підтверджується скрін-шотами листування у Телеграмі. Однак, відповідачем в порушення договірних зобов'язань за Договором зберігання №103/04 від 24.04.2024р. так і не повернуто зазначене у Акті майно та не відшкодовано Позивачеві вартість неповернутого майна.
Згідно підпункту 5.1.7 пункту 5.1 Договору Зберігач зобов'язаний нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу чи пошкодження майна та/або упаковки у розмірі їх вартості зазначеної у Актах приймання-передачі майна на зберігання.
Положеннями п. 6.2. Договору передбачено, що у разі втрати, нестачі майна, Зберігач зобов'язаний відшкодувати Поклажодавцю повну вартість втраченого майна у розмірі його вартості, що зазначена у акті приймання-передачі майна на зберігання.
Відповідно до п. 6.3. Договору за несвоєчасне повернення майна Зберігач зобов'язаний сплатити Поклажодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неповернутого у строк майна за кожен день затримки повернення.
Позивач вказує, що в зв'язку з порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором зберігання №103/04 від 24.04.2024р. відповідач відповідно до умов договору має відшкодувати йому вартість майна яке передано на зберігання.
Так, пунктом 1 Акту приймання-передачі майна на зберігання від 24.04.2024 року до Договору зберігання №103/04 від 24.04.2024 року передбачено, що вартість майна у даному Акті зазначена у Національній валюті України - гривня, та вказана за поточним курсом НБУ Дол. США/Грн. станом на момент передачі товару, що становить 39,67 грн. за 1 долар США. У разі втрати/нестачі/пошкодження майна та/ або упаковки відшкодування Поклажодавцю вартості майна відповідно до умов п. 6.2 укладеного Договору зберігання здійснюється Зберігачем у національній валюті України - у Гривнях. При цьому сторони дійшли згоди, що враховуючи імпортну складову товару, сума компенсації у гривнях підлягає пропорційному збільшенню у випадку зміни курсу ГРН/долар США у порівнянні із тим, що існував на момент відвантаження і тим, що буде на момент фактичного відшкодування.
За розрахунком відповідача загальна сума компенсації у гривнях за Договором зберігання №103/04 від 24.04.2024 року з урахуванням зміни курсу долару США до гривні яку відповідач має відшкодувати складає 33 578,41 грн.
Крім того, позивачем в зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині повернення товару, відповідно умов договору нараховано відповідачу пеню в сумі 1 782,88грн.
Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНВЕНТ ГРУП» звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Згідно приписів ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Зобов'язання в силу вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).
Як встановлено судом, 24.04.2024р. між Приватне підприємство “МІДАС КР» (Зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНВЕНТ ГРУП» (Поклажодавець) було укладено договір зберігання №103/04, за умовами якого Зберігач зобов'язується зберігати майно, яке передане йому Поклажодавцем, і повернути його Поклажодавцю у схоронності. Місце зберігання майна: с. Крюківщина, вул. Балукова,98 (п.1.1, 1.2 договору)
Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Статтею 938 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав на зберігання відповідачу майно на загальну суму 32 355 грн, що підтверджується актом приймання-передачі майна на зберігання від 24.04.2024 за договором №103/04 від 24.04.2024, підписаним сторонами та скріплений їх печатками.
Згідно приписів ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Статтею 953 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
11.02.2025 року позивачем було направлено Зберігачеві Вимогу про повернення зі зберігання майна (Вих. № пр.б/н/2025 від 10.02.2025 р.), переданого на зберігання за Актом приймання-передачі майна на зберігання від 24.04.2024 року.
Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи скрін-шотами листування у Телеграмі відповідач тривай час обіцяв сплатити заборгованість. Проте ані повернення товару, ані сплату заборгованості не здійснив.
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду викладену в постановах №910/5408/21 від 03.08.2022 року, від 13.07.2020 у справі N 753/10840/19, від 18.02.2021 у справі N 442/3516/20, згідно якої що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.
Відповідно до ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Отже, невиконання Відповідачем зобов'язань з відшкодування вартості неповернутого майна за Договором зберігання №103/04 від 24.04.24 року є порушенням зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України та тягне за собою відповідні правові наслідки.
Аналогічні положення закріплені в ст. ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Згідно приписів ст. 230 Господарського кодексу України пенею є штрафна санкція у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Так, згідно підпункту 5.1.7 пункту 5.1 Договору Зберігач зобов'язаний нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу чи пошкодження майна та/або упаковки у розмірі їх вартості зазначеної у Актах приймання-передачі майна на зберігання.
Згідно п.6.1. Договору у випадку порушення свої зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену даним Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у разі втрати, нестачі майна, Зберігач зобов'язаний відшкодувати Поклажодавцю повну вартість втраченого майна у розмірі його вартості, що зазначена у акті приймання-передачі майна на зберігання.
Відповідно до п. 6.3. Договору за несвоєчасне повернення майна Зберігач зобов'язаний сплатити Поклажодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неповернутого у строк майна за кожен день затримки повернення.
Отже зв'язку з тим, що Відповідач не повернув майно та не здійснив відшкодування вартості неповернутого майна за Договором зберігання №103/04 від 24.04.2024 р. у встановлений Договором строк, він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Так, перевіривши надані позивачем розрахунки, судом встановлено що відповідні розрахунки відповідають вимогам законодавства та були здійсненні позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Приватного підприємства “МІДАС КР» заборгованість з відшкодування вартості неповерненого товару в сумі 33 578,41 грн. та пені в сумі 1 782,88грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНВЕНТ ГРУП» є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Позивачем у позовній заяві також було заявлено до стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Так, представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" здійснюється адвокатом Дучалом Олегом Федоровичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3617 від 20.10.2010) на підставі ордеру серії АН №1554332 від 12.11.2024 та Договору №05/2016 про надання правової допомоги від 11.05.2016 (надалі - Договір №05/2016).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно п.п. 1.1, 2.1 Договору №05/2016 клієнт дає завдання адвокату та зобов'язується оплатити його послуги, а адвокат зобов'язується відповідно до завдання клієнта надавати йому юридичні послуги на підставі усної або письмової заявки клієнта.
У пункті 4.1 Договору №05/2016 вказано, що за послуги, надані адвокатом, клієнт щомісяця сплачує фіксовану суму в розмірі 10 000,00 грн без ПДВ.
Додаткові послуги, які не входять в предмет цього договору, оплачуються адвокату у відповідності із умовами укладеної між сторонами додаткової угоди до даного договору (п. 4.3 Договору №05/2016).
Відповідно п. 5.1 Договору №05/2016 на підтвердження факту надання адвокатом клієнту юридичних послуг відповідно до умов цього договору складається акт приймання-передачі наданих послуг. Адвокат щомісяця складає та передає зазначений акт клієнту для підписання та скріплення печаткою.
16.04.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" (клієнт) та адвокатом Дучалом Олегом Федоровичем (адвокат) укладено Додаткову угоду до Договору №05/2016, у відповідності до п. 1 якої клієнт дає завдання адвокату та зобов'язується оплатити його послуги, а адвокат зобов'язується відповідно до завдання клієнта надати йому правову допомогу при стягненні заборгованості з ПП «МІДАС КР» в позовному провадженні в Господарському суді Одеської області. Під заборгованістю розуміється сума грошових коштів, що підлягає сплаті ПП «МІДАС КР'Миколайовичем на користь ТОВ "Інвент Груп" за Договором зберігання №103/04 від 24.04.2024 року.
У пункті 5 Додаткової угоди від 16.04.2025 до Договору №05/2016 сторонами було погоджено, що за послуги, зазначені в пунктах 1, 2 цієї Додаткової угоди, клієнт сплачує адвокату фіксований розмір гонорару з сумі 10 000,00 грн без ПДВ за роботу адвоката.
Оплата послуг адвоката, передбачених цією Додатковою угодою, має бути здійснена клієнтом після підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг протягом 10 днів (п. 6 Додаткової угоди від 16.04.2025 до Договору №05/2016).
23.04.2025р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" (клієнт) та адвокатом Дучалом Олегом Федоровичем (адвокат) складено акт приймання-передачі наданих послуг, у якому зафіксовано надання адвокатом клієнту у період з 16.04.2025р. по 23.04.2025 включно правової допомоги при стягненні заборгованості з ПП «МІДАС КР» за Договором зберігання №103/04 від 24.04.2024 року, а також пені в позовному провадженні в Господарському суді Одеської області, вартістю10 000,00 грн.
23.04.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" було оплачено надану адвокатом Дучалом Олегом Федоровичем згідно Додаткової угоди від 16.04.2025р правову допомогу, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №4431 від 23.04.2025.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на вищевикладене, та враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд дійшов висновку про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу саме у заявленому позивачем розмірі 10 000 грн
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНВЕНТ ГРУП» (49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 20, прим. 14-9, код ЄДРПОУ 33320092) до Приватне підприємство “МІДАС КР» (75600, Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. 1-го Травня, буд. 47, код ЄДРПОУ 38032437) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватне підприємство “МІДАС КР» (75600, Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. 1-го Травня, буд. 47, код ЄДРПОУ 38032437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНВЕНТ ГРУП» (49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 20, прим. 14-9, код ЄДРПОУ 33320092) заборгованість в сумі 33 578 (тридцять три тисяч п'ятсот сімдесят вісім)грн. 41коп., пені в сумі 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві)грн. 88коп.., судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім)грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч)грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30 червня 2025 р.
Суддя К.Ф. Погребна