01 липня 2025 року Справа № 915/144/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966
електронна адреса: kanc_nach@ntec.mk.ua
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Никитинського Дмитра Валерійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
представник відповідача, адвокат Ільїн Олександр Валерійович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
про: стягнення 23 219,22 грн.
Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 124 від 29.01.2025 (вх. № 1360/25 від 29.01.2025), в якій просить суд:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду.
2. Розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження.
3. Стягнути в з Фізичної особа-підприємця Никитинського Дмитра Валерійовича основний борг в сумі 20485,81 грн. на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» на р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966.
4. Стягнути з Фізичної особа- підприємця Никитинського Дмитра Валерійовича 1812,00 грн. інфляційних втрат, 787,09 грн. 3% річних. 134,32 грн. пені та 3 028,00 грн. судового збору на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» на р/р НОМЕР_3 в ПАТ «АБ Укргазбанк». МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Індивідуальному договору про надання послуг з постачання теплової енергії № 6092 від 01.11.2022, який є публічним договором приєднання, щодо сплати поставленої позивачем теплової енергії за період з листопада 2022 року по жовтень 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст. 11, 509, 526, 610, 612, 624, 626-628, 633, 634, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 179 Господарського кодексу України, ст.ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст. 1, 2, 4, 6, 12-14, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», приписами Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (зі змінами), а також умовами Договору.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/144/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами справи. Ухвалено провести розгляд справи № 915/144/25 поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
19.02.2025 до суду від представника відповідача надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 19.02.2025 (вх. № 2546/25 від 19.02.2025) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи).
24.02.2025 до суду від представника відповідача надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву б/н від 23.02.2025 (вх. № 2719/25 від 24.02.2025), в якому заявник не погоджується з викладеними вимогами та просить суд: відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до фізичної особи-підприємця Никитинського Дмитра Валерійовича про стягнення 23 219 гривень 22 копійки; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу.
Викладені у відзиві заперечення відповідача мотивовані таким:
Позивачем на підтвердження надання послуги з постачання теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення та абонентське обслуговування за період з листопада 2022 року по жовтень 2024 року на загальну суму 20 485 гривень 81 копійка було надано розрахунок суми боргу згідно індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 6092 від 01.11.2022 року, який містить загальну кількість та вартість наданих послуг, які неможливо перевірити.
При цьому, відповідач із посиланням на Розділ 3 Національних стандартів з проектування ДСТУ - НБА .2.2 - 5: 2007 «Настанова з розроблення та складання енергетичного паспорту будинків», зазначає, що нежитлові приміщення у підвалі житлового будинку по вул. Потьомкінській, 52/6, загальною площею 167,0 м2 в житловому будинку Літ-А-4, що належать відповідачу, відносяться до неопалюваних підвалів.
З урахуванням наведеного відповідач виснує про те, що для визначення теплових втрат від ізольованих трубопроводів у спірному підвалі потрібно застосовувати саме формулу 23, що знаходиться у розділі ІV «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудикові потреби опалення» Методики № 315 у другій редакції. Однак, позивачем для визначення кількості теплової енергії застосовано формулу 25 Методики № 315 у другій редакції. Таким чином, як стверджує відповідач, нежитлове приміщення відповідача відноситься до неопалюваного підвалу, а отже позивачем застосовувалась неправильна формула для визначення кількості теплових втрат та, як наслідок, заборгованість за період з листопада 2022 року по жовтень 2024 року - завищена безпідставно.
З огляду на вищевказане, заявник вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем безпідставно нараховано відповідачу заборгованість у сумі 20 485 гривень 81 копійка.
Крім того, відповідач зазначає, що на території України діє воєнний стан, на час якого Кабінетом Міністрів України забороняється зокрема стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, за такого, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних задоволенню не підлягають.
26.02.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 305 від 25.02.2025 (вх. № 2956/25 від 26.02.2025), в якій товариство не погоджується з доводами відповідача та наполягає на задоволенні позову.
Так, позивач, зокрема, звертає увагу суду, що «Настанова з розроблення та складання енергетичного паспорта будинків при новому будівництві та реконструкції» національних стандартів з проектування ДСТУ- НБА 2.2-5:2007 на яку посилається відповідач не регулює відносини в сфері теплопостачання і не може бути застосована при розподілі між споживачами обсягів спожитої у будівлі теплової енергії. Тому позивач вважає, що посилання відповідача на пункти настанови не заслуговують уваги.
Позивач зауважує, що нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку за адресою: вул. Потьомкінська 52/3. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
Крім того, щодо посилань відповідача на те, що стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги під час дії воєнного стану в Україні заборонено, позивач звертає увагу, що відповідач не відноситься до категорії-населення, тому всі нарахування є законними.
03.03.2025 до суду від представника відповідача надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення (на відповідь на відзив) б/н від 02.03.2025 (вх. № 3113/25 від 03.03.2025), в яких заявник зазначає, зокрема, про те, що у підвалах немає опалювальної площі згідно норм ДБН. Так, у пунктах В4 та В5 додатку «В» ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки» встановлено, що загальна площа житлового будинку визначають як суму площ поверхів будинку, виміряних у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, а також площ балконів і лоджій. Площа сходових кліток, ліфтових та інших шахт включається до площі поверху з урахуванням їх площ на рівні даного поверху. Площа горищ і технічних поверхів та підвалів до площі будинку не включається.
Відповідач зазначає, що з таких підстав в підвалах не має опалюваної площі, яка є базою для розподілу загального обсягу теплової енергії. У підвал відповідача надходять тільки теплові втрати від неізольованих трубопроводів з горизонтальною та вертикальною прокладкою.
Крім того, відповідач, з посиланням на п. 33 Договору, зазначає про відсутність доказів надання позивачем відповідачу рахунків не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послуг за кожний звітний місяць у спірному періоді. Вказане, на переконання відповідача, свідчить, що відповідач не міг виконувати зобов'язання з оплати нарахувань по спірному договору з моменту його укладення за відсутності відповідних рахунків з інформацією про всі розрахункові величини, яку повинен був надати позивач самостійно. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що в даному випадку мало місце саме прострочення кредитора з боку позивача, водночас позивачем не доведено можливість виконання відповідачем обов'язку щодо оплати послуг за договором за відсутності у останнього розрахункових величин і вартості щомісячного платежу у спірному періоді.
04.03.2025 до суду від представника позивача надійшли сформовані в системі «Електронний суд» додаткові пояснення б/н від 04.03.2025 (вх. № 3273/25 від 04.03.2025), за змістом яких товариство наголошує, що нежитлове приміщення Відповідача знаходиться у підвалі багатоквартирного житлового будинку, де проходять комунікації всього будинку, в тому числи опалення. Сам відповідач у запереченні підтверджує, що у підвал відповідача надходять теплові втрати від неізольованих трубопроводів з горизонтальною та вертикальною прокладкою.
Також, із посиланням на судову практику позивач зауважує, що ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар, , оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку.
Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.
За приписами ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Водночас, згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Савенкова проти України» від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду справи із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказана справа розглядалась судом у розумний строк.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.
У відповідності з метою і предметом діяльності (встановлених в статуті товариства) Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» є суб'єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, а також є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України «Про теплопостачання» як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Позивач у позовній заяві, посилаючись на відомості № 406598710 з Державного реєстру речових прав, зазначає, що відповідач - Фізична особа-підприємець Никитинський Дмитро Валерійович є власником нежитлових приміщень у підвалі житлового будинку по АДРЕСА_2 , загальною площею 167,0 м.2. в житловому будинку Літ-А-4.
Вказані приміщення знаходяться в загальній системі багатоквартирного будинку.
Відповідач володіє нежитловими приміщеннями відповідно свідоцтва про право власності від 27.04.2006, на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради замість договору купівлі-продажу № 2246 від 13.07.2004, що підтверджується свідоцтвом про право власності, та інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав.
Щодо присвоєння адреси приміщенню, яке знаходиться в централізованої системі будинку позивачем надано суду копію рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 2196 від 25.11.2005 «Про зміну та надання адрес», зі змісту п. 23 якого вбачається, що нежитловим приміщенням по АДРЕСА_3 , які належать гр. Никитинському Д.В. надано нову адресу: АДРЕСА_2 .
Рішенням № 723 від 21.04.2006 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за фізичними особами також підтверджують право власності відповідача та зазначається про присвоєння адреси нежитловим приміщенням.
Додатково, суд зауважує, що відповідно до розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 273-р від 26.07.2024 «Про перейменування об'єктів топонімії» вулицю Потьомкінську у м. Миколаєві перейменовано на вулицю Марка Кропивницького.
Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідачу належать нежитлові приміщення у підвалі житлового будинку по вул. Марка Кропивницького (Потьомкінська), 52/6, загальною площею 167,0 кв.м. в житловому будинку Літ-А-4.
За змістом ст. 13 Конституції України передбачено, що власність зобов'язує.
Вказана норма кореспондується зі ст. 322 ЦК України - власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд також зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.
Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).
Виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку за адресою м. Миколаїв, вул. Марка Кропивницького (Потьомкінська), 52 є позивач - Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль».
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Таким чином, у позивача зі співвласниками будинку № 52 по вул. Марка Кропивницького (Потьомкінська) у м. Миколаєві діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).
Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.
Відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.
Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.
Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).
Відповідно до пункту 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України Про житлово-комунальні послуги.
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (пункт 51 договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 договору).
З метою забезпечення теплом об'єктів з початку опалювальних сезонів 2022-2023, 2023-2024 після зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до + 8°С і нижче, на виконання рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 626 від 17.11.2022, №1189 від 26.11.2023 позивачем було розпочато опалювальний сезон 2022-2023, 2023-2024 та підписано наряд з балансоутримувачем будинку ТОВ ЖЕК «Забота», що свідчать про підключення багатоквартирного будинку по вул. Марка Кропивницького (Потьомкінська), 52, в тому числі нежитлових приміщень, вул. Марка Кропивницького (Потьомкінська), 52/6 (копії нарядів від 14.11.2022 та від 22.11.2023 надано позивачем до матеріалів справи). На зворотному боці нарядів зазначено нежитлові приміщення, які знаходяться в єдиній системі будинку, у тому числі належні відповідачу приміщення підвалу за адресою вул. Потьомкінська, 52/6.
Відповідно до рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №176 від 24.03.2023 та №513 від 27.03.2024 опалювальні періоди закінчено.
З початку опалювального сезону 2022-2023, 2023-2024 відповідно до рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.12.2022 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 566 від 25.10.2022 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1029 від 25.10.2023 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 252 від 14.02.2024 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» законодавчо встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-зміною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.
Крім того, тарифи на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії, а також абонентська плата у відповідні опалювальні періоди встановлювалися наказами Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 473 від 22.09.2021, № 647 від 30.12.2021, № 166 від 18.04.2022, № 434 від 13.12.2023, № 32 від 18.01.2024, № 65 від 15.02.2024, № 103 від 21.02.2024, № 104 від 21.03.2024.
За даними позивача, оскільки нежитлові приміщення відповідача відключені від централізованої системи опалення, то нарахування проводилося тільки за загальнобудинкові потреби та абонентське обслуговування. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (зі змінами) (далі - Методика № 315).
Всім своїм абонентам за витрати опалення місць загального користування позивач почав нараховувати лише з 01.11.2022, оскільки методика, відповідно якої проводиться розподіл обсягів спожитої теплової енергії набрала чинності 28.01.2022. Відповідно, з усіма абонентами, які відключені від централізованого опалення, індивідуальні договори укладені з 01.11.2022 та з цього періоду почались нарахування витрат за відшкодування обсягів теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.
Вказані обставини не були спростовані відповідачем в ході розгляду даної справи.
Так, судом досліджено аргументи відповідача про те, що спірні нежитлові приміщення, які належать відповідачу, відносяться до неопалюваних підвалів. Надаючи оцінку цим доводам відповідача суд виходить з такого.
Розділом 3 Національних стандартів з проектування ДСТУ - НБА.2.2-5: 2007 «Настанова з розроблення та складання енергетичного паспорту будинків» дійсно визначено такі терміни як:
- п. 3.7 неопалювальний підвал - це підвал, в якому відсутні джерела тепловиділення;
- п. 3.8 опалювальний підвал - це підвал, в якому передбачені опалювальні пристрої для підтримання завданої температури.
Відповідно до Методики № 315: - неопалюваним приміщенням є приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води; - опалюване приміщення - приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Водночас, суд враховує, що відповідачем не надано суду жодних доказів, які спростовували те, що нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку за адресою: вул. Марка Кропивницького (Потьомкінська), 52. При цьому, об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
Наявність же у нежитлових приміщеннях загальної системи опалення у вигляді транзитних трубопроводів (як визнає сам відповідач у запереченнях на відповідь на відзив - неізольованих трубопроводів з горизонтальною та вертикальною прокладкою) вже є фактичним підтвердженням споживання теплової енергії нежитловим приміщенням. Відсутність безпосередньо опалювальних приладів (конвекторів, радіаторів тощо) не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність трубопроводів в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.
Суд також відхиляє аргументи відповідача про застосування позивачем неправильної формули для визначення кількості теплових втрат, з урахуванням такого.
За загальними правилами, наведеними в Методиці № 315, розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Відповідно до п. 10 Методики № 315 у разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення.
За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, балансоутримувачем (управителем) будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Марка Кропивницького (Потьомкінська), 52 є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК «Забота».
Позивач з метою з'ясування технічних характеристик та площ будинку та інших відомостей для застосування при нарахуванні теплової енергії звертався, як до балансоутримувача (управителя) багатоквартирного будинку так і до Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (листи № 324-Ф від 15.08.2019 та № 326-Ф від 15.08.2019).
У відповідь на вказане звернення Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК «Забота» листом № 339 від 20.08.2019 повідомило, що не володіє запитуваною інформацією, дана інформація не занесена до технічної документації житлових будинків як від самого початку, так і в подальшому.
Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради відповіді на звернення на надав. Доказів іншого матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що за відсутності у теплопостачальної організації необхідних відомостей, нарахування у даному будинку проводяться за спрощеною методикою (як і було здійснено позивачем у спірних правовідносинах).
При цьому, судом також враховані пояснення позивача про те, що нарахування за спірний період проводились: з листопада 2022 року на площу приміщення 141,0 кв.м., з огляду на архівні відомості, які були відомі позивачу і тільки після того, як у жовтні 2023 була відновлена робота реєстрів товариство отримало витяг з державного реєстру речових прав, де було вказано, що площа нежитлових приміщень складає 167,0 кв.м., було виконано перерахунок (в бік збільшення, який включає період нарахування з листопада 2022 року по березень 2023 року), який вбачається в рахунках та наданому до суду розрахунку позовних вимог.
Так, за даними позивача, не спростованими відповідачем, у період з листопада 2022 року по жовтень 2024 року останньому було поставлено теплову енергію на загальну суму 20 485,81 грн.
На підтвердження вказаних обставин позивачем, було подано до матеріалів справи виставлені відповідачу за спірний період:
1. Акти надання послуг з постачання теплової енергії, зокрема:
- № 6092 від 30.11.2022 на суму 1226,15 грн;
- № 6092 від 31.12.2022 на суму 2621,56 грн;
- № 6092 від 31.01.2023 на суму 32,57 грн;
- № 6092 від 28.02.2023 на суму 5411,63 грн;
- № 6092 від 31.03.2023 на суму 882,44 грн;
- № 6092 від 30.04.2023 на суму 32,57 грн;
- № 6092 від 31.05.2023 на суму 32,57 грн;
- № 6092 від 30.06.2023 на суму 32,57 грн;
- № 6092 від 31.07.2023 на суму 32,57 грн;
- № 6092 від 31.08.2023 на суму 32,57 грн;
- № 6092 від 30.09.2023 на суму 32,57 грн;
- № 6092 від 31.10.2023 на суму 1943,58 грн;
- № 6092 від 30.11.2023 на суму 666,50 грн;
- № 6092 від 31.12.2023 на суму 2469,31 грн;
- № 6092 від 31.01.2024 на суму 2607,83 грн;
- № 6092 від 29.02.2024 на суму 1129,48 грн;
- № 6092 від 31.03.2024 на суму 1071,36 грн;
- № 6092 від 30.04.2024 на суму 32,57 грн;
- № 6092 від 31.05.2024 на суму 32,57 грн;
- № 6092 від 30.06.2024 на суму 32,57 грн;
- № 6092 від 31.07.2024 на суму 32,57 грн;
- № 6092 від 31.08.2024 на суму 32,57 грн;
- № 6092 від 30.09.2024 на суму 32,57 грн;
- № 6092 від 31.10.2024 на суму 32,57 грн.
2. Рахунки за послугу з постачання теплової енергії, зокрема:
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в листопаді 2022 року на суму 1226,15 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в грудні 2022 року на суму 2621,56 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в січні 2023 року на суму 32,57 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в лютому 2023 року на суму 5411,63 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в березні 2023 року на суму 882,44 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в квітні 2023 року на суму 32,57 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в травні 2023 року на суму 32,57 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в червні 2023 року на суму 32,57 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в липні 2023 року на суму 32,57 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в серпні 2023 року на суму 32,57 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в вересні 2023 року на суму 32,57 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в жовтні 2023 року на суму 1943,58 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в листопаді 2023 року на суму 666,50 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в грудні 2023 року на суму 2469,31 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в січні 2024 року на суму 2607,83 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в лютому 2024 року на суму 1129,48 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в березні 2024 року на суму 1071,36 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в квітні 2024 року на суму 32,57 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в травні 2024 року на суму 32,57 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в червні 2024 року на суму 32,57 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в липні 2024 року на суму 32,57 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в серпні 2024 року на суму 32,57 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в вересні 2024 року на суму 32,57 грн;
- № 6092 за теплову енергію з постачання теплової енергії надану в жовтні 2024 року на суму 32,57 грн.
Вищевказані рахунки та акти позивач направив відповідачу листом з описом вкладення 04.12.2024.
З пояснень позивача вбачається, що відповідач за спірний період оплати не проводив.
При цьому, матеріали справи свідчать про те, що між сторонами мало місце листування у порядку досудового врегулювання спору.
Так, 22.11.2023 Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» отримано від Фізичної особи-підприємця Никитинського Дмитра Валерійовича надійшла заява, за змістом якої відповідач зазначає про отримання через мобільний додаток «Приват 24» повідомлення про виставлення рахунку за теплову енергію на суму 11 466,16 грн, а також просить надати пояснення щодо виникнення фінансового зобов'язання.
Позивач листом № 1556-ю від 04.12.2023 «Щодо розрахунків за послугу з постачання теплової енергії» надав споживачу відповідь щодо укладення договору та виникнення заборгованості. До листа додавався рахунок № 6092 за послугу з постачання теплової енергії щодо заборгованості за період 01.11.2022-31.10.2023 на загальну суму 12313,34 грн.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів направлення вказаного листа на адресу відповідача, при цьому, із пояснень позивача вбачається, що лист було направлено простим листом без оголошеної цінності через Укрпошту, оскільки аналогічні листи направлятися усім споживачам, що потребувало значних витрат.
У подальшому, позивач направив відповідачу лист № 430-ю від 13.06.2024 із двома примірниками Акту звірки взаємних розрахунків за послуги постачання теплової енергії по договору № 6092 станом на 31.05.2024 та 31.12.2023, в якому просив підписати акт та повернути один примірник на адресу позивача.
В якості реагування на вказаний лист відповідач направив позивачу лист № 1 від 04.07.2024, в якому просив надати пояснення щодо яких об'єктів та за якими адресами зроблено розрахунок боргу.
Листом № 533-ю від 15.08.2024 позивач надавав відповідачу відповідні роз'яснення.
У подальшому, 31.10.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 714-ю від 29.10.2024, в якій зазначалося про наявність у споживача заборгованості в розмірі 20 453,24 грн та надавалися реквізити для оплати.
Відповідь на вказану претензію в матеріалах справи відсутні.
Ухилення відповідача від проведення оплати за фактично отриману теплову енергію і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за поставлену теплову енергію закон покладає на споживача.
Відповідачем контррозрахунку вартості поставленої позивачем енергії у спірний період суду не надано, позовних вимог не спростовано.
Станом на день розгляду справи суду також не надано доказів оплати заборгованості в розмірі 20 485,81 грн, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на неотримання паперових рахунків, оскільки за умовами п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу, тобто строк оплати наданих послуг не пов'язано з моментом отримання рахунку.
Також суд погоджується з доводами позивача про те, що за усталеною практикою Верховного Суду наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку сплати платежів.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 20 485,81 грн зазначено правильно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):
1. Інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2023 року по жовтень 2024 року на загальну суму 1812,00 грн.
2. 3 % річних за період з 03.01.2023 по 10.12.2024 на загальну суму 787,09 грн.
3. Пеню за загальний період прострочення з 01.02.2024 по 10.11.2024 на загальну суму 134,32 грн.
Судом було надано оцінку посиланням відповідача на заборону стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги протягом строку дії воєнного стану.
Так, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 06.03.2022 № 206 дійсно установлено, що з 24.02.2022 та до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення штрафів, пені, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі.
Разом із тим, оскільки відповідач у даній справі не відноситься до категорії «населення», а є фізичною особою-підприємцем (суб'єктом господарювання), то відповідні положення вказаної постанови на нього не поширюються.
За такого, щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати та проценти річні, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.
Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.
Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зазначає таке.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пунктом 45 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Судом перевірено розрахунок пені, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.
Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За умовами ч.ч.1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо сплати коштів, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність порушених прав позивача, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Никитинського Дмитра Валерійовича ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (Україна, 54020, Миколаївська обл., місто Миколаїв, Каботажний узвіз, будинок 18; код ЄДРПОУ 30083966) основний борг в сумі 20485,81 грн, інфляційні втрати в сумі 1812,00 грн, 3% річних в сумі 787,09 грн, пеню в сумі 134,32 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 01.07.2025.
Суддя Н.О. Семенчук