14 квітня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/49/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства “Миколаївобленерго» до Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 14274,73 грн., -
Акціонерне товариство “Миколаївобленерго» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 14274,73 грн., посилаючись на наступне.
18.01.2018 між ПАТ “Миколаївобленерго» та Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради укладено договір про постачання електричної енергії №40/1200/9 (далі - договір), який відповідно до п. 9.4. набрав чинності з 01.01.2018. Вказаним договором визначено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 748,436 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежів згідно з умовами цього договору. Підпунктами 2.3.1, 2.3.3. пункту 2.3. договору визначено, що споживач зобов'язався виконувати умови цього договору, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №10 «Порядок розрахунків» та №4 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії». Згідно з п. 1 додатку №10 до договору, розрахунковим вважається період з 17 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Назва розрахункового періоду співпадає з назвою місяця, у якому цей період закінчується. Відповідно до п. 2 додатку №10 до договору споживач протягом розрахункового періоду до 15 числа поточного місяця здійснює плановий платіж у розмірі вартості 100% заявленого обсягу споживання активної електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. В день надання «Акту про використану електричну енергію» постачальник надає споживачу рахунок на здійснення планового платежу за активну та реактивну електроенергію та рахунок за фактично спожиту активну електроенергію і фактичне перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період. Пунктом 6 додатку №10 до договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції. Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках, протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. При цьому сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції. Крім того сторони домовились, що тривалість позовної давності по даному договору становить 5 (п'ять) років (п. 9.6. договору).
За ствердженням позивача, на виконання умов укладеного між сторонами договору Товариство надало послуги з постачання електричної енергії, що підтверджується виставленими рахунками та актами про прийняття-передавання послуг з розподілу електричної енергії: рахунок №40/1200/2/1/П1 від 05.02.2018; рахунок №40/1200/3/1 від 02.04.2018; рахунок №40/1200/10П1 від 24.10.2018; рахунок №40/1200/10/1 від 02.11.2018; акт про прийняття-передавання товарної продукції від 31.03.2018; акт про прийняття-передавання товарної продукції від 31.10.2018. Вказані рахунки та акти передані споживачу, що підтверджується підписом уповноваженої особи споживача на рахунках та актах. Проте, незважаючи на отримані рахунки, споживачем порушено умови договору, зобов'язання в частині своєчасної оплати рахунків не виконано, у зв'язку з чим Товариством нараховано штрафні санкції в загальній сумі 14 274,73 грн., з яких - 13167,22 грн. пені та 1107,51 грн. - 3% річних.
Як вказує позивач, рахунок №40/1200/2/1/П1 від 05.02.2018 з датою оплати 15.02.2018 споживачем не оплачений, тому вважається простроченим у 2 дні (по дату звіту 17 число кожного місяця), за які нараховано пеню в розмірі 931,73 грн. та 87,35 грн. 3% річних;
- рахунок №40/1200/3/1 від 02.04.2018 з датою оплати 09.04.2018 оплачений споживачем 07.03.2018 сумі 480769,88 грн., та 12.04.2018 в сумі 38442,24 грн., тобто з простроченням у 3 дні, за які нараховано пеню в розмірі 107,43 грн. та 9,48 грн. 3% річних;
- рахунок №40/1200/10/П1 від 24.10.2018 з датою оплати 25.10.2018 частково оплачений споживачем 13.09.2018 в сумі 75,18 грн., тобто з простроченням у 7 (сім) днів (по звітну дату 1 число місяця), за які нараховано пеню в розмірі 3054,55 грн. та 254,55 грн. 3% річних;
- рахунок №40/1200/10/1 від 02.11.2018 з датою оплати 09.11.2018 оплачений споживачем 13.09.2018 в сумі 75,18 грн., та 30.11.2018 в сумі 438073,10 грн., тобто з простроченням у 21 день, за які нараховано пеню в розмірі 9073,51 грн. та 756,13 грн. 3% річних.
Позивач зазначає, що рахунки на оплату пені та 3% річних, а саме: рахунок №40/1200/2/1 від 21.02.2018, рахунок №40/1200/4/1 від 01.05.2018, рахунок №40/1200/10/1 від 02.11.2018, рахунок №40/1200/11/1 від 05.12.2018 передані споживачу, що підтверджується підписом уповноваженої особи споживача на рахунках, однак оплати по вказаним рахункам до цього часу не здійснено. На цій підставі позивачем 31.07.2024 на адресу споживача надіслано претензію №12.06-049/3881 з вимогою здійснити оплату штрафних санкцій в розмірі 14274,73 грн. в місячний термін з дня одержання цієї претензії та повторно додано рахунки на оплату штрафних санкцій. Однак, до цього часу заборгованість в розмірі 14274,73 грн., з яких - 13167,22 грн. пені та 1107,51 грн. - 3 % річних споживачем не сплачені.
Позивач вказує, із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», що з 12.03.2020 установлено на всій території України карантин. Закон №540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» містить пряму вказівку на продовження позовної давності - на строк дії карантину, який, відповідно до Постанови №211, починається саме з 12.03.2020. Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває на момент подачі позовної заяви до суду. Відтак, позивач вважає, що на момент звернення до суду з позовною заявою, строк позовної давності продовжувався.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.01.2025 р. вказану позовну заяву Акціонерного товариства “Миколаївобленерго» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/49/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.02.2025 р. о 10:00.
06.02.2025 р. від представника відповідача - Датій А.О. через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1819/25), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності для їх пред'явлення. Так, відповідач стверджує, що згідно з умовами договору про постачання електричної енергії від 18.01.2018 р. № 40/1200/9, а саме п.п. 9.4 та 9.6, цей договір набирає чинності з 01.01.2018 року і укладається на строк до 31.12.2018. Тривалість позовної давності по даному договору становить 5 (п'ять) років. За ствердженнями відповідача, перебіг позовної давності за спірним договором розпочався 01.01.2019 та закінчився 31.12.2023, разом з тим позивачем подано позовну заяву 17.01.2025. Відтак, відповідач вважає, що АТ “Миколаївобленерго» подано позовну заяву після закінчення строку позовної давності. Як зазначає відповідач, АТ “Миколаївобленерго» є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України та має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, дата реєстрації якого є 12.03.2019, що, на думку відповідача, свідчить про можливість до 31.12.2023 подати до суду позовну заяву в даній справі. Разом з тим, позивач вперше направив претензію про начебто виниклу заборгованість лише 31.07.2024, що також було здійснено після закінчення строку позовної давності. Як вказує відповідач, позивачем не наведено жодних об'єктивних підстав пропуску строку позивної давності, а лише є посилання на встановлений на всій території України карантин з 12.03.2020 та правовий режим воєнного стану, що, на думку відповідача, не є об'єктивним обґрунтуванням причин пропуску позовної давності. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Також 06.02.2025 р. від представника відповідача - Датій А.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. № 1820/25), згідно з якою відповідач просив провести розгляд справи № 915/49/25 без участі представника відповідача.
12.02.2025 р. від представника позивача - Чернюка В.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 2199/25). Так, позивач зазначає, що строк позовної давності в даних правовідносинах закінчувався 31.12.2023, проте на всій території України було запроваджено карантин, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, а також в зв'язку із введенням на території України воєнного стану з 24 лютого 2024 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на даний час, перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану, то звернення Товариством до суду з позовною заявою не виходить за строки позовної давності. Отже, на думку позивача, на момент звернення до суду з позовною заявою, строк позовної давності продовжувався, а відтак твердження відповідача про те, що позовну заяву подано після закінчення строку позовної давності, спростовується наведеним вище. Відтак, позивач просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
20.02.2025 р. від представника позивача - Чернюка В.М. через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 2585/25), згідно з яким позивач зазначає, що оскільки представник позивача Чернюк В.М. представляє інтереси АТ «Миколаївобленерго» у іншій справі - №910/9324/24, в якій Товариство залучено у якості третьої особи, розгляд якої призначено на 20.02.2025 о 10:00 год. та явку якого ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.11.2024 визнано обов'язковою, тому просить розгляд справи №915/49/25 відкласти на іншу дату.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2025 р. розгляд справи № 915/49/25 відкладено на 10.03.2025 р. о 10:30.
Між тим засідання суду у даній справі 10.03.2025 р. не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ільєвої Л.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2025 р. у справі № 915/49/25 призначено розгляд справи в судовому засіданні на 03 квітня 2025 року о 15:30.
Так, у судовому засіданні господарського суду 03 квітня 2025 року по справі №915/49/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 14 квітня 2025 року о 16 год. 10 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 03.04.2025 р. повідомлено відповідача в порядку ст. 120 ГПК України.
14.04.2025 р. від представника позивача - Чернюка В.М. до господарського суду поштою надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх. № 5685/25), до якого заявником надано належним чином засвідені додатки до договору від 18.01.2018 в паперовому вигляді у належній якості.
В засідання суду, призначене на 14.04.2025 р., представники сторін не з'явились, про дату, час і місце розгляду сторони повідомлені судом належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо належного повідомлення сторін щодо дати розгляду справи, суд вважає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, враховуючи клопотання позивача розгляд справи в засіданні суду 14.04.2025 без участі представника, а також раніше поданої представником відповідача заяви.
Розглянувши та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, господарський суд дійшов наступних висновків.
18.01.2018 р. між ПАТ “Миколаївобленерго» (постачальник) та Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 40/1200/9, згідно розділом 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 752,39 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії по кожному об'єкту споживача визначається додатком № 8 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін". Приєднана потужність у точках відключення становить 782,39 кВт.
Згідно з п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).
Підпунктами 2.3.1, 2.3.3. пункту 2.3. договору визначено, що споживач зобов'язався виконувати умови цього договору, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №10 «Порядок розрахунків» та №4 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».
Відповідно до п. 3.1.1 договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.
Згідно з п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
Відповідно до п. 7.1 договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником шляхом розрахунку згідно з вимогами ПКЕЕ та Методики.
Згідно з п. 7.5 договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка № 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції); акт результатів замірів електричної потужності. За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.
Як визначено п. 7.6. договору, у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії. У разі порушення споживачем графіка погашення заборгованості постачальник має право у порядку, визначеному пунктом 6.1.3 цього договору, припинити постачання електричної енергії споживачу до повного погашення заборгованості.
Згідно з п. 9.1 договору додатки до цього договору № № 1, 1-а, 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11. 13, 15, а також повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної потужності, акт технічної перевірки/контрольного огляду, акт про пломбування, акт параметризації електролічильників (при наявності), погоджений графік погашення заборгованості (при наявності), акт екологічної, аварійної та технологічної броні (при наявності) є невід'ємними частинами цього договору. Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох Сторін.
Як визначено п. 9.4 договору, він набирає чинності з 01.01.2018 року і укладається на строк до 31.12.2018 р. Дія договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку. Договір може бути розірвано за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України. Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін
Крім того, в п. 9.6. договору сторони домовились, що тривалість позовної давності по даному договору становить 5 (п'ять) років.
Згідно з п. 1 додатку №10 до договору розрахунковим вважається період з 17 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Назва розрахункового періоду співпадає з назвою місяця, у якому цей період закінчується.
Відповідно до п. 2 додатку №10 до договору споживач протягом розрахункового періоду до 15 числа поточного місяця здійснює плановий платіж у розмірі вартості 100% заявленого обсягу споживання активної електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. До 15 числа поточного місяця споживач здійснює плановий платіж за перетікання реактивної електроенергії, який дорівнюється вартості фактичного перетікання реактивної електроенергії попереднього розрахункового періоду на розрахунковий рахунок, вказаний у рахунку. У випадку співпадіння дати оплати з вихідним чи святковим днями, споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню. В день надання «Акту про використану електричну енергію» постачальник надає споживачу рахунок на здійснення планового платежу за активну та реактивну електроенергію та рахунок за фактично спожиту активну електроенергію і фактичне перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період.
Якщо фактичне споживання електричної енергії (перетікання реактивної електроенергії) виявиться більше, ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії (перетікання реактивної електроенергії) має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію (перетікання реактивної електроенергії). Якщо фактичне споживання електричної енергії (перетікання реактивної енергії) виявиться меншим, ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються, як оплата наступних платежів.
Пунктом 6 додатку №10 до договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції. Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках, протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. При цьому сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Отже, за умовами вказаного договору відповідач був споживачем електричної енергії на умовах, визначених у вказаному договорі та додатках до нього, у т.ч. додатку № 10.
Згідно з умовами додаткової угоди від 08.11.2018 року до вказаного договору від 18.01.2018 останній було розірвано сторонами з 08.11.20218 року.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснював постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, позивач надав послуги з постачання електричної енергії, що підтверджується виставленими рахунками та актами про прийняття-передавання послуг з розподілу електричної енергії:
- рахунок №40/1200/2/1/П1 від 05.02.2018 на суму 531377,28 грн. (в т. ч. ПДВ 88562,68 грн.);
- рахунок №40/1200/3/1 від 02.04.2018 на суму 519212,12 грн. (в т. ч. ПДВ 86535,35 грн.);
- рахунок №40/1200/10П1 від 24.10.2018 на суму 442500,46 грн. (в т. ч. ПДВ 73750,08 грн.);
- рахунок №40/1200/10/1 від 02.11.2018 на суму 438148,28 грн. (в т. ч. ПДВ 73024,71 грн.).
Вказані рахунки та акти передані споживачу, що підтверджується підписом уповноваженої особи споживача на рахунках та актах.
Відтак, як з'ясовано судом, позивач як постачальник електричної енергії поставив, а Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради з лютого по листопад 2018 року спожив електричну енергію на загальну суму 1931238,14 грн.
У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем електричної енергії від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлену електричну енергію відповідно до чинного законодавства та умов договору.
Як встановлено судом, відповідно до п. 2 додатку №10 до договору споживач протягом розрахункового періоду до 15 числа поточного місяця здійснює плановий платіж у розмірі вартості 100% заявленого обсягу споживання активної електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. До 15 числа поточного місяця споживач здійснює плановий платіж за перетікання реактивної електроенергії, який дорівнюється вартості фактичного перетікання реактивної електроенергії попереднього розрахункового періоду на розрахунковий рахунок, вказаний у рахунку. У випадку спів падіння дати оплати з вихідним чи святковим днями, споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню. В день надання «Акту про використану електричну енергію» постачальник надає споживачу рахунок на здійснення планового платежу за активну та реактивну електроенергію та рахунок за фактично спожиту активну електроенергію і фактичне перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період.
Якщо фактичне споживання електричної енергії (перетікання реактивної електроенергії) виявиться більше, ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії (перетікання реактивної електроенергії) має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію (перетікання реактивної електроенергії). Якщо фактичне споживання електричної енергії (перетікання реактивної енергії) виявиться меншим, ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються, як оплата наступних платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, за спожиту електричну енергію відповідач розрахувався з порушенням обумовлених строків, а саме:
- рахунок №40/1200/2/1/П1 від 05.02.2018 з датою оплати 15.02.2018 споживачем не був оплачений своєчасно, тому вважається простроченим у 2 дні (по дату звіту 17 число кожного місяця);
- рахунок №40/1200/3/1 від 02.04.2018 з датою оплати 09.04.2018 оплачений споживачем 07.03.2018 (оплата планового платежу 40/1200/3/1/П1, яка в розрахунковий період переходить на фактичний рахунок) в сумі 480769,88 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 07.03.2018, та 12.04.2018 - в сумі 38442,24 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 12.04.2018, тобто з простроченням у 3 дні;
- рахунок №40/1200/10/П1 від 24.10.2018 з датою оплати 25.10.2018 частково оплачений споживачем 13.09.2018 в сумі 75,18 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 13.09.2018, тобто з простроченням у 7 днів (по звітну дату 1 число місяця);
- рахунок №40/1200/10/1 від 02.11.2018 з датою оплати 09.11.2018 оплачений споживачем 13.09.2018 (оплата планового платежу 40/1200/10/1/П1, яка в розрахунковий період переходить на фактичний рахунок) в сумі 75,18 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 13.09.2018, та 30.11.2018 - в сумі 438073,10 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 30.11.2018, тобто з простроченням у 21 день.
Відтак, за порушення умов договору позивачем нараховано штрафні санкції в загальній сумі 14274,73 грн., з яких - 13167,22 грн. пені та 1107,51 грн. - 3 % річних.
При цьому, як свідчать матеріали справи, рахунки на оплату пені та 3% річних, а саме: рахунок №40/1200/2/1 від 21.02.2018 на суму 1876,98 грн. (в т.ч. ПДВ 47,64 грн.), рахунок №40/1200/4/1 від 01.05.2018 на суму 159,55 грн., рахунок №40/1200/10/1 від 02.11.2018 на суму 5489,53 грн. (в т.ч. ПДВ 47,03 грн.), рахунок №40/1200/11/1 від 05.12.2018 на суму 19758,94 грн. (в т.ч. ПДВ 47,94 грн.) були передані споживачу, що підтверджується підписом уповноваженої особи споживача на рахунках, однак оплати по вказаним рахункам не було не здійснено.
31.07.2024 позивачем надіслано відповідачу претензію №12.06-049/3881 з вимогою здійснити оплату штрафних санкцій в розмірі 14274,73 грн. в місячний термін з дня одержання цієї претензії та повторно додано до рахунки на оплату штрафних санкцій. Однак, до цього часу відповідачем не сплачено нараховані позивачем суми пені в розмірі 13167,22 грн. та 3% річних в розмірі 1107,51 грн., всього 14274,73 грн., що стало підставою для пред'явлення позивачем даного позову.
Разом з тим слід зазначити, що невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (оплата відповідачем вартості отриманої електричної енергії з порушенням встановлених умовами договору строків оплати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Щодо підстав нарахування 3% річних суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому застосування вказаних положень Кодексу не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини 1 цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.
Як зазначалось вище, за умовами п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику, зокрема, 3% річних та індекс інфляції.
Так, по зобов'язанням за рахунком №40/1200/2/1/П1 від 05.02.2018 на суму 531377,28 грн. з датою оплати 15.02.2018 (прострочення платежу 2 дня - по дату звіту 17 число кожного місяця) за період з 16.02.2018 по 17.02.2018 позивачем нараховано пеню в розмірі 931,73 грн. та 87,35 грн. 3% річних.
По зобов'язанням за рахунком №40/1200/3/1 від 02.04.2018 з датою оплати 09.04.2018 (оплачений споживачем 07.03.2018 сумі 480769,88 грн. та 12.04.2018 в сумі 38442,24 грн.) за період з 10.04.2018 по 12.04.2018 (прострочення 3 дні) на прострочену суму 38442,24 грн. позивачем нараховано пеню в розмірі 107,43 грн. та 9,48 грн. 3% річних.
По зобов'язанням за рахунком №40/1200/10/П1 від 24.10.2018 на суму 442425,28 грн. з датою оплати 25.10.2018 (частково оплачений споживачем 13.09.2018 в сумі 75,18 грн.) з 26.10.2018 по 01.11.2018 (прострочення 7 днів (по звітну дату 1 число місяця)) позивачем нараховано пеню в розмірі 3054,55 грн. та 254,55 грн. 3% річних.
По зобов'язанням за рахунком №40/1200/10/1 від 02.11.2018 на суму 438148,28 грн. з датою оплати 09.11.2018 (оплачений споживачем 13.09.2018 в сумі 75,18 грн. та 30.11.2018 в сумі 438073,10 грн.) за період з 10.11.2018 по 30.11.2018 (прострочення 21 день) позивачем на прострочену суму 438073,10 грн. нараховано пеню в розмірі 9073,51 грн. та 756,13 грн. 3% річних.
Отже, враховуючи наведене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором № 40/1200/9 від 18.01.2018 р., суд вважає, що позивач має право на нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.
При цьому за розрахунком позивача загальна сума нарахованої пені складає 13167,22 грн., а сума 3% річних - 1107,51 грн.
Дослідивши та перевіривши здійснені позивачем розрахунки суми пені на існуючу суму боргу в обраному періоді, виходячи з облікової ставки НБУ, та 3% річних, суд вважає, що вказані розрахунки позивачем здійснено вірно, протилежного відповідачем не доведено.
Наразі відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на пропуск позивачем позовної давності для звернення до суду із заявленими вимогами, про що заявлено у відзиві на позов.
Щодо вказано заяви відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені та річних суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.
Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
В даному випадку до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік, а до вимог про стягнення 3% річних - загальна тривалістю три роки.
Втім, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
В п. 9.6. договору сторони домовились, що тривалість позовної давності по даному договору становить 5 (п'ять) років.
Отже, до вимог про стягнення пені та річних за домовленістю сторін застосовується позовна давність тривалістю 5 років.
При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Враховуючи те, що пеня та 3% річних нараховуються за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Така сама позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 902/959/19 від 20 серпня 2020 року, згідно з якою, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Отже, за вимогами щодо нарахованої пені і річних:
- за період з 16.02.2018 по 17.02.2018 по зобов'язанням за рахунком №40/1200/2/1/П1 від 05.02.2018 на суму 531377,28 грн. з датою оплати 15.02.2018 (прострочення платежу 2 дні) позовна давність тривала по 17.02.2023;
- за період з 10.04.2018 по 12.04.2018 по зобов'язанням за рахунком №40/1200/3/1 від 02.04.2018 на прострочену суму 38442,24 грн. з датою оплати 09.04.2018 (прострочення платежу 3 дня) позовна давність тривала по 12.04.2023;
- за період з 26.10.2018 по 01.11.2018 по зобов'язанням за рахунком №40/1200/10/П1 від 24.10.2018 на суму 442425,28 грн. з датою оплати 25.10.2018 (прострочення платежу 7 днів) позовна давність тривала по 01.11.2023;
- за період з 10.11.2018 по 30.11.2018 по зобов'язанням за рахунком №40/1200/10/1 від 02.11.2018 на прострочену суму 438073,10 грн. з датою оплати 09.11.2018 (прострочення платежу 21 день) позовна давність тривала по 30.11.2023.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Так, у поданій заяві відповідач зазначає, що строк позовної давності щодо звернення позивачем до суду з вимогами про стягнення пені сплинув на момент звернення до суду з даним позовом 17.01.2025.
Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (в редакції Закону України № 2120-IX від 15.03.2022, чинній на момент спливу позовної давності для звернення позивача до суду із заявленим позовом в листопаді 2023) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (в редакції Закону України № 3450-IX від 08.11.2023, що набрав чинності 30.01.2024, чинній на момент звернення позивача до суду із заявленим позовом) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який станом на даний час ще триває.
Згідно з ч. 3 ст. 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Вказане свідчить про те, що строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України (загальна та спеціальна позовна давність), були продовжені на період воєнного стану - до 30.01.2024 (до внесення змін до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України згідно із Законом України № 3450-IX від 08.11.2023, що набрав чинності 30.01.2024), а в подальшому зупинені під час дії воєнного стану, що мало місце станом на момент звернення до суду позивача із заявленим позовом, а тому доводи відповідача про сплив позовної давності до заявлених позивачем вимог про стягнення пені та 3% річних є безпідставними.
Відтак, з відповідача підлягає стягненню сума пені в розмірі 13167,22 грн. та 3% річних в загальній сумі 1107,51 грн., нараховані за порушення строків оплати поставленої електричної енергії
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства “Миколаївобленерго» обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства “Миколаївобленерго» до Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 14274,73 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (54030, м. Миколаїв, вул. Павла Скоропадського, 7; e-mail: pr.departamenta@mkrada.gov.ua; код ЄДРПОУ 03365707) на користь Акціонерного товариства “Миколаївобленерго» (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40; e-mail: kanc@.energy.mk.ua; код ЄДРПОУ 23399393) 13167/тринадцять тисяч сто шістдесят сім/грн. 22 коп. - пені та 1107/одна тисяча сто сім/грн. 51 коп. - 3% річних, нараховані за порушення строків оплати по договору №40/1200/9 від 18.01.2018, витрати по сплаті судового збору в сумі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 30.06.2025 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням у щорічній відпустці у період з 17.06.2025 по 27.06.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва