79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
25.06.2025 Справа № 914/54/25
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу
за позовом: Моторного (транспортного) страхового бюро України
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Трача Дмитра Ярославовича
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Бешлей Іван Ярославович
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія» «ГАРДІАН»
про: стягнення 89 501,75 грн.,
представники:
позивача: не з'явився,
відповідача: Галич П.О.,
третьої особи-1: не з'явився,
третьої особи-2: не з'явився,
03.01.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України до відповідача: Фізичної особи-підприємця Трача Дмитра Ярославовича про стягнення 89 501,75 грн.
Як додаток до позовної заяви позивачем долучено клопотання про отримання інформації з обмеженим доступом.
08.01.2025р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 19.02.2025р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнано обов'язковою.
Рух справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
28.01.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позов (вх.№2348/25).
28.01.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання (вх.№335/25) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а саме: ОСОБА_1 .
28.01.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про витребування доказів (вх.№2349/25).
30.01.2025р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання (вх.№378/25) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а саме: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія» «ГАРДІАН».
30.01.2025р. через систему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив (вх.№2561/25).
11.02.2025р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх.№3656/25), в якій зазначено, зокрема, про те, що останній позовні вимоги підтримує, просить розгляд справи здійснювати без участі представника.
17.02.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про долучення доказів (вх.№4172/25).
Протокольною ухвалою від 19.03.2025р. суд ухвалив: залишити без розгляду клопотання про витребування доказів за усною заявою відповідача, визнати причини пропуску на подання доказів поважними, поновити строк та долучити докази до матеріалів справи.
01.04.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про долучення доказів (вх.№8450/25).
Протокольною ухвалою від 02.04.2025р. суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, з огляду на те, що ГПК України не передбачає право господарського суду витребувати з іншого суду цивільної справи, цивільна справа не є письмовим доказом, а є сукупністю матеріалів, долучених та наявних доказів є достатньо для вирішення справи по суті.
02.04.2025р. суд постановив ухвалу відповідно до якої залучив до участі у справі: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія» «ГАРДІАН», ідентифікаційний код: 35417298, (адреса: вулиця Саксаганського, 96, м.Київ, 01032) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
15.04.202р. через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву щодо виконання вимог ухвали суду від 02.04.2025р. (вх.№9762/25).
04.06.2025р. через систему «Електронний суд» третьою особою-1 подано письмові пояснення щодо обставин справи (вх.№14840/25).
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Предметом спору є відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, здійсненою позивачем на користь ЛКП «Львівелектротранс» (ідентифікаційний код: 03328406), як особи, якій завдано внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріального збитку. Позивачем до суми позову включено також вартість послуг за експертне дослідження, збір документів та врегулювання страхового випадку по справі №96193, сплачених на користь ФОП Войтик Я.М. у сумі 1 600,00 грн.
Обставинами справи, на які покликається позивач, є дорожньо-транспортна пригода (ДТП), що мала місце у м.Львові 22.09.2023р. за участі колісного транспортного засобу марки «DAF XF 105.410», державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки «Schmitz S01», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та колісного транспортного засобу - тролейбусу марки «ЕЛЕКТРОН Т19102», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок вказаної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Заперечуючи проти позову, відповідачем стверджується, що учасником ДТП є не колісний транспортний засіб марки «DAF XF 105.410», державний номерний знак НОМЕР_1 , який на дату ДТП не був забезпечений договором страхування, а напівпричіп марки «Schmitz S01», державний номерний знак НОМЕР_2 . Останній на дату ДТП забезпечений полісом обов'язково страхування № ЕР-213564234, реалізований ТДВ «СК «ГАРДІАН».
Третьою особою-1 у поясненнях зазначено про те, що він ОСОБА_1 з 2022 року перебував у трудових відносинах з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 - працював на посаді водія міжнародних перевезень. А щодо ДТП зазначено, що він об'їжджав тролейбус, який стояв на зупинці. Передньою частиною - тягачем DAF XF 105.410 д.н.з. НОМЕР_1 він маневром об'їхав тролейбус, однак в дзеркало заднього виду побачив - що верхнім правим кутом напівпричепа марки Schmitz S01 д.н.з. НОМЕР_2 зачепив трос (канат) від струмоприймача («рогів») тролейбуса, що призвело до його пошкодження. На думку ОСОБА_1 , ДТП сталася через те, що тролейбус стояв правіше на зупинці, а лінія електропередач була лівіше, над смугою руху, якою здійснювався рух і, відповідно, струмоприймач був нахилений в ліву сторону і від нього до тролейбуса був натягнутий шнур, який і було зачеплено напівпричепом при здійсненні маневру об'їзду
Третя особа-2 письмових пояснень щодо обставин справи не надала.
За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень учасників справи, суд встановив наступне:
У м. Львові 22.09.2023р. мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участі колісного транспортного засобу марки «DAF XF 105.410», державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки «Schmitz S01», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та колісного транспортного засобу - тролейбусу марки «ЕЛЕКТРОН Т19102», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Внаслідок вказаної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 27.09.2023р., справа № 462/7451/23, винним у вищевказаній ДТП визнано водія колісного транспортного засобу марки «DAF XF 105.410» державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_1 .
Згідно відповіді від Національної поліції України, змісту Протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 570634 від 22.09.2023р., особистих пояснень водія ОСОБА_1 та Постанови Залізничного районного суду м.Львова від 27.09.2023р., справа № 462/7451/23, власником колісного транспортного засобу марки «DAF XF 105.410», державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки «Schmitz S01», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 . Водій ОСОБА_1 є працівником (водієм) ФОП Трач Д.Я., який має право керування даним транспортним засобом та 22.09.2023р. виконував трудові обов'язки водія.
Згідно Технічного паспорту від 17.02.2017р., власником транспортного засобу - тролейбуса пасажирського типу «ЕЛЕКТРОН», модель Т19102, реєстраційний № 121, є ЛКП «Львівелектротранс», код ЄДРПОУ: 03328406.
Згідно Відповіді від НПУ та даних Централізованої бази даних МТСБУ, на дату даної ДТП, колісний транспортний засіб марки «DAF XF 105.410», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належать ОСОБА_3 та яким керував водій ОСОБА_1 , не був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Колісний транспортний засіб - тролейбус пасажирський типу «ЕЛЕКТРОН», модель Т19102, реєстраційний №121 на дату ДТП забезпечений договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 711006-2201-1001124 з ПрАТ «СК «Євроінс Україна», строком дії з 17.02.2023р. до 16.02.2024р. (Додаток № 27 від 26.12.2022р. - перелік застрахованих транспортних засобів).
Відповідно до звіту №3504/23 від 09.10.2023р., виконаного за дорученням МТСБУ по справі №96193 суб'єктом оціночної діяльності Войтик Я.М., вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу - тролейбус пасажирський типу «ЕЛЕКТРОН», модель Т19102, реєстраційний № 121 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових та ПДВ, пошкодженого 22.09.2023р. внаслідок ДТП, складає 104 910,10 грн. Без ПДВ - 87 901,75 грн.
Потерпілою особою, власником пошкодженого майна ЛКП «Львівелектротранс», код ЄДРПОУ: 03328406, подано 25.09.2023р. до МТСБУ заяву щодо здійснення регламентної виплати із відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП.
У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. «а» п. 41.1. ст. 41 Закону, МТСБУ здійснило узгоджену з потерпілою особою ЛКП «Львівелектротранс», код ЄДРПОУ: 03328406, на користь останнього, регламентну виплату із страхового відшкодування в розмірі 87 901,75 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №976956 від 20.10.2023р., а отже виконало вимоги Закону.
Згідно платіжної інструкції №976540 від 11.10.2023р., МТСБУ сплатило послуги за експертне дослідження, збір документів та врегулювання страхового випадку по справі №96193 на користь ФОП Войтик Я.М. у сумі 1 600,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Пунктом 2.1. статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно із абзацом 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
В силу положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
За змістом частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Із змісту глави 82 ЦК України слідує, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.
Згідно з п. 39.1. ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. «а» ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Дана норма Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає чіткий перелік випадків, за яких Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує шкоду за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих.
Відповідно до п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на дату ДТП (далі Закон), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Керуючись нормами п.п. «а» п. 41.1. ст. 41 Закону в редакції чинній на дату ДТП МТСБУ здійснило виплату відшкодування ЛКП «Львівелектротранс», код ЄДРПОУ: 03328406 в розмірі 87 901,75 грн. за шкоду заподіяну в результаті пошкодження майна.
Крім того, МТСБУ понесло витрати на встановлення розміру збитків та збір документів по справі у розмірі 1 600,00 грн.
Таким чином, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України та п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Регресом є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до особи, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим, виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Статтею 1191 ЦК України, передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою. Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.
Тому, відповідно до ст.1191 ЦК України та п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону, після проведення виплати потерпілій особі (ЛКП «Львівелектротранс») у МТСБУ виникло право зворотної вимоги на виплачену суму до винуватця заподіяної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018р. у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Тлумачення ч. 1 ст. 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019р. у справі № 355/1394/16-ц. Схожі за змістом висновки зроблені і у постановах Верховного Суду від 06.02.2019р. у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018р. у справі № 910/14685/17.
З огляду на викладене, а також враховуючи приписи ст. ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку про те, що в даному випадку, особою, відповідальною за завданий збиток, є саме відповідач.
Таким чином, вимоги МТСБУ у частині стягнення 87 901,75 грн підлягають задоволенню.
Разом з тим, характер витрат 1 600,00 грн. свідчить про їх суто технічну та процесуальну функцію - оплату послуг, пов'язаних з визначенням збитку та веденням справи №96193, тобто вони належать до категорії операційних витрат суб'єкта, що діє в межах власних повноважень.
З урахуванням викладеного у сукупності суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 1 600,00 грн.
Щодо покликань відповідача, що він є не належним відповідачем слід наголосити також наступне.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо встановлений порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди, заподіяної потерпілій у ДПТ особі, а саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Крім того, згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України, причіп - це транспортний засіб, призначений для руху лише у з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цієї категорії також належать напівпричепи та причепи-розпуски.
Відтак, у даному випадку, напівпричеп не був самостійним транспортним засобом у здійсненому маневруванні, тому покликання відповідача на те, що учасником ДТП є не колісний транспортний засіб марки «DAF XF 105.410», державний номерний знак НОМЕР_1 , який на дату ДТП не був забезпечений договором страхування, а напівпричіп марки «Schmitz S01», державний номерний знак НОМЕР_2 , не є спроможними в контексті своїх заперечень.
Щодо інших доказів, доводів та заперечень учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010р.).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №986178 від 21.11.2024р. на суму 3 028,00 грн.
Водночас, за приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З аналізу вищезазначених норм законодавства суд слідує, що понижуючий коефіцієнт 0,8 при поданні до суду процесуальних документів в електронному вигляді застосовується імперативно.
З цього приводу судом враховуються також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у Постанові від 16.11.2022р. у справі № 916/228/22.
Таким чином, враховуючи подання до суду позовної заяви в електронній формі, на боржника слід покласти витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн (3028 х 0,8). Відтак, 605,60 грн судового збору є надмірно сплаченими.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, сплачена частина судового збору у розмірі 605,60 гривень підлягає поверненню платнику.
Враховуючи, що від позивача не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення суми судового збору у розмірі 605,60 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення частково, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а саме у сумі 2 380,00 грн.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Трача Дмитра Ярославовича (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_4 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (адреса: Україна, 02653, місто Київ, б.Русанівський, будинок 8; ідентифікаційний код - 21647131): суму сплаченого відшкодування, пов'язаного з регламентною виплатою у розмірі 87 901,75 грн. та 2 380,00 грн. судового збору.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 30.06.2025 р.
Суддя Король М.Р.