79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
19.06.2025 Справа № 914/1148/25
За позовом: Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави
в особі позивача: Буської міської ради, м.Буськ
до відповідача: Приватного підприємства “Ротен», м.Київ
про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати
Суддя Ділай У.І.
Секретар Ю.І.Кохановська
За участі представників:
Від прокуратури: Н.Т.Леонтьєва
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025, справу №914/1148/25 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 11.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.05.2025.
Ухвалами від 05.05.2025 та від 20.05.2025 підготовче засідання відкладено.
Ухвалою від 17.03.2022 підготовче засідання відкладено на 05.04.2022.
Ухвалою від 10.06.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.06.2025.
18.06.2025 від прокуратури до суду надійшов лист, в кому зазначено, що грошові кошти зі сплати орендної плати за земельну ділянку не надходили.
Представник прокуратури в судовому засіданні 19.06.2025 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
Позивач в судове засідання 19.06.2025 явку повноважного представника не забезпечив.
У судове засідання 19.06.2025 відповідач повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Конверти з ухвалами в цій справі, надіслані відповідачу на адресу, яка зазначена в позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті поштовим відділенням із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 cуд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
У процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
Приватне підприємство «Ротен» (надалі - ПП «Ротен», відповідач) на підставі земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки стало переможцем земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки кадастровий номер 4620686600:11:000:0299 площею 30,4700 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами с. Тур'я Тур'янської сільської ради Буського району (на теперішній час Буська територіальна громада Золочівського району).
08.06.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Львівській області та ПП «Ротен» укладено договір оренди землі із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 30,4700 га, у тому числі - 30,4700 га рілля. Кадастровий номер земельної ділянки 4620686600:11:000:0299.
Між сторонами складено акт приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 08.06.2015.
Згідно з п. 2.5. договору, на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна та об'єкти інфраструктури.
Згідно з п. п. 4.1 - 4.4 договору плата за користування земельною ділянкою становить 80547,35 грн. в рік. Орендна плата вноситься орендарем у такі строки: щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
У п. 3.1 договору вказано, що такий укладено на строк 14 років.
Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону (п.3.2. договору).
Відповідно до вимог ст.ст. 117, 122 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), Указу Президента України №449/2020 від 15.10.2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», земельна ділянка з кадастровим номером 4620686600:11:000:0299 площею 30,4700 га перейшла у комунальну власність Буської міської ради Золочівського району.
Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №50-ОТГ від 15.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» вирішено передати Буській міській раді (Буській територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4702,5617га, які розташовані на території Буської міської ради за актом приймання-передачі.
Відповідно до Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 15.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області передало із державної власності, а Буська міська рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки, у тому числі земельну ділянку кадастровий номер 4620686600:11:000:0299 площею 30,4700 га.
22.03.2025 за Буською міською радою Золочівського району Львівської області зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 30,4700 га з кадастровим номером 4620686600:11:000:0299 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 614779046206). Інші відомості про спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
Як зазначила прокуратура орендодавцем спірної земельної ділянки виступає Буська міська рада Золочівського району Львівської області, яка і отримувала орендну плату за використання земельної ділянки та до останньої перейшли права та обов'язки орендодавця за оскаржуваним договором оренди землі. Натомість відповідач постійно порушує умови договору в частині строків внесення орендної плати за землю, а позивач жодних заходів реагування не вживає.
Відповідно до п. 12.3 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених цим договором, а також внаслідок несплати, несвоєчасної або неповної сплати орендарем орендної плати, та з інших підстав, визначених чинним законодавством України.
Відповідно до інформації ГУ ДПС у Львівській області №14199/5/13-01-04-11-07 від 18.12.2024, №930/5/13-01-04-11-07 від 23.01.2025, №1617/5/13-01-04-10-07 від 07.02.2025 ПП «Ротен» (код ЄДРПОУ 36874438) подало податкові декларації з плати за землю за 2022-2023 роки щодо використання земельної ділянки з кадастровим номером 4620686600:11:000:0299 площею 30,4700 га. На 2024 рік платником ПП «Ротен» податкова декларація з орендної плати за землю не подана та заборгованість не облікована.
За твердженням прокуратури за відповідачем заборгованість складає 146344,79 грн з вересня 2023 року по даний час.
Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих зобов'язань. Відтак, прокуратура подала позов до відповідача про стягнення 146344,79 грн заборгованості за період з вересня 2023 року по лютий 2025 року, розірвання договору оренди землі від 08.06.2015 та зобов'язання повернути майно.
В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що орендодавець, як сторона договору, незважаючи на очевидний характер порушень з боку відповідача, володіючи інформацією про допущені порушення, не вживав жодних заходів на припинення його права користування земельною ділянкою. Здійснюючи моніторинг судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено відсутність будь-яких рішень суду за позовними заявами позивача до ПП «Ротен» щодо спірної ділянки, що вказує на невжиття заходів позивачем до відповідача, спрямованих на розірвання договору та стягнення заборгованості за договором за наявності для цього підстав.
Разом з тим, згідно із листом Виконавчого комітету Буської міської ради Львівської області від 19.02.2025, скерованого до місцевої прокуратури, орган місцевого самоврядування повідомив про відсутність у бюджеті ради коштів на сплату судового збору.
Відповідач проти позову не заперечив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.
Як встановлено судом та не заперечено сторонами Буською міською радою Львівської області, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до місцевого бюджету.
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано те, що наслідком несплати коштів є ненадходження коштів до місцевого бюджету України, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Буської міської ради Львівської області.
При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом до господарського суду, а також після подання прокурором позову, Буська міська рада Львівської області не зверталася до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь органу місцевого самоврядування заборгованості та розірвання договору оренди спірної земельної ділянки.
Таким чином, дії позивача: Буської міської ради Львівської області свідчать саме про пасивність поведінки останнього, який, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не звертався.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" несплатою коштів відповідачем та ненадходженням коштів до Державного бюджету України.
Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку органу місцевого самоврядування, у повноваження якого володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах належним майном. Про порушення умов договору оренди орендодавець - сільська рада знала, ще до того, як орган прокуратури звертався з запитами та листами для встановлення підстав для представництва, оскільки не отримувала орендної плати, починаючи з вересня 2023 року. Буській міській раді Львівської області було відомо про несплату орендної плати.
Отже, протягом досить тривалого часу (розумного строку) Буська міська рада Львівської області знала про порушення її прав та не зверталася до суду за захистом таких, що є підставою вважати що рада не здійснила захисту інтересів держави.
За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор підставно звернувся до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачем.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджено матеріалами справи, Головне управління Держземагентства у Львівській області, правонастпником якого є Буська міська рада Львівської області, та ПП «Ротен» укладено договір оренди землі від 08.06.2015, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
У частині 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується із частиною 1 статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (частина 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі").
Згідно з п. п. 4.1 - 4.4 договору плата за користування земельною ділянкою становить 80547,35 грн. в рік. Орендна плата вноситься орендарем у такі строки: щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
За змістом статті 25 зазначеного Закону орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду; у п'ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також відповідному територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом використовувати водний об'єкт відповідно до вимог водного законодавства України; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт; виконувати встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки.
Згідно із частинами 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
У частині 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
У статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Разом із тим за змістом частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.
Аналогічну правову позицію, щодо застосування положень частини 2 статті 651 ЦК України під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, викладено Верховним Судом України у постанові від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
З урахуванням викладених вище норм законодавства, у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.
При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору), оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 10.02.2021 у справі 923/1001/19 та від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 16.04.2024 у справі № 924/617/22, 30.04.2024 у справі № 903/775/23.
Під час розгляду справи Господарським судом Львівської області встановлено, що згідно з інформацією позивача орендна плата за період з вересня 2023 року по лютий 2025 року за спірним договором від ПП «Ротен» до місцевого бюджету Буської міської ради Львівської області не надходила.
З огляду на викладене та вимоги чинного законодавства та умови укладеного договору, які регулюють правовідносини між сторонами у справі, та несплату орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою за період з вересня 2023 року по лютий 2025 року, господарський суд доходить висновку про доведеність факту систематичного порушення орендарем умов спірного договору оренди земельної ділянки щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів, а також те, що неотримання орендодавцем орендної плати протягом 20 місяців безумовно свідчить, що орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні спірного договору.
Відповідач проти наявності заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 146344,79грн не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Беручи до уваги, що строк виконання обов'язку сплати за оренду землі є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 146344,79грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Розірвання договорів та повернення у власність територіальної громади земельних ділянок у випадку встановлення протиправної поведінки самого орендаря здійснюється на підставі закону та укладеного з ним договору, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільних інтересів у тому, щоб така передача в оренду землі сприяла досягненню максимального економічного ефекту від оренди об'єктів комунальної власності, оскільки ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень органів місцевого самоврядування. Також задоволення позовних вимог не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самого орендаря, який свідомо допустив систематичне неналежне виконання договірних зобов'язань у повному обсязі, як-от: двічі не сплачував орендну плату у повному розмірі. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23.
З огляду на характер спірних правовідносин, обставини недобросовісного виконання умов договорів саме орендарем, господарський суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про розірвання договору оренди землі від 08.06.2015 та такою, що відповідає критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у статті 34 Закону України «Про оренду землі». Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Отже, вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. Тож за наявності правових підстав (у цій справі - пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України) для розірвання договору оренди неодмінним є обов'язок орендаря повернути земельну ділянку, що була у його користуванні.
Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договорів оренди землі та перебування спірних земельних ділянок у фактичному користуванні ПП «Ротен», ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірної ділянки в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав їх в оренду. Як і розірвання договорів оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті.
З огляду на наведене, Господарський суд Львівської області вважає, що позов прокурора в інтересах держави в особі Буської міської ради про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки є обґрунтованим, тому підлягає задоволенню.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Приватного підприємства «Ротен» (04119, місто Київ вулиця Зоологічна, 4А, ідентифікаційний код 36874438) на користь Буської міської ради Золочівського району Львівської області (80500, Львівська область, Золочівський район місто Буськ, площа 900 річчя Буська,1 ідентифікаційний код 26307575) заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 146 344,79грн.
3.Розірвати Договір оренди землі від 08.06.2015, щодо земельної ділянки площею 30,4700 га, кадастровий номер 4620686600:11:000:0299 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 614779046206), укладений між Головним управлінням Держземагентства у Львівській області (ідентифікаційний код 36763541) та Приватним підприємством «Ротен» (ідентифікаційний код 36874438).
4.Зобов'язати Приватне підприємство «Ротен» (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, 4А, ідентифікаційний код 36874438) повернути власнику - Буській міській раді Золочівського району Львівської області (80500, Львівська область, Золочівський район, місто Буськ, площа 900 річчя Буська,1, ідентифікаційний код 26307575) земельну ділянку кадастровий номер 4620686600:11:000:0299 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 614779046206) площею 30,4700 га, яка знаходиться за межами с. Тур'я Буської міської ради Золочівського району Львівської області.
5.Стягнути з Приватного підприємства «Ротен» (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, 4А, ідентифікаційний код 36874438) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м.Львів, пр. Шевченка, 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 7267,20грн судового збору.
6.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 30.06.2025.
Суддя Уляна ДІЛАЙ