"30" червня 2025 р.
м. Київ
Справа № 911/1347/25
Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами
позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №6 (09106, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Вернадського, 10, ЄДРПОУ 19420911)
до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Аптека №1" (09107, Київська обл., м Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 64/2, ЄДРПОУ 01977808)
про стягнення боргу за надані послуги в сумі 233 395,68 грн
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №6 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Аптека №1" про стягнення боргу за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 233395,68 грн.
Ухвалою від 21.04.2025 суд відкрив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, встановив строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Вказана ухвала була отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0601138195639.
Поряд із цим суд також зауважує, що згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Так, ухвала суду від 21.04.2025 про відкриття провадження у справі внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень (дата забезпечення надання загального доступу: 22.04.2025).
При цьому суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов'язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.
Відтак, у зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.
Обставини спірних правовідносин та зміст позовних вимог.
Позивач повідомив суд про те, що 01.02.2021 між ним, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено договір № 46 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для нежитлових приміщень № 131 та 134, розташованих у будинку №64/2 по вулиці Ярослава Мудрого в Білій Церкві (приміщення № 231 загальною площею - 1152,0 м2, приміщення № 134 - загальною площею 72,7 м2), а замовник - забезпечити своєчасну оплату цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, що передбачені цим договором.
При цьому позивач звернув увагу суду на те, що відповідно до рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 259-08-VIII від 28.01.2021 «Про безоплатну передачу з балансу комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 6 на баланс комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Аптека № 1» нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 64/2» означені приміщення № 131 та 134 були передані на баланс позивачем відповідачу.
Також позивач вказує на те, що 10.09.2021 між ним, як управителем та уповноваженими співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 64/2 був укладений договір № 56 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (далі - договір) за умовами якого управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним (далі - послуга з управління), що розташований за адресою: м. Біла Церква вул. Ярослава Мудрого, 64/2 (далі - будинок), а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління за встановленою договором ціною, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні пов'язані з управлінням будинком, у разі, коли управитель отримав на такі витрати згоду співвласників.
За змістом п. 5.1. договору, ціна послуги з управління становить 7,4724 гривень з ПДВ на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку. Відповідно до п. 5.2. договору, плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником на розрахунковий рахунок управителя не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Рахунки на сплату послуг за цим договором управитель надсилає власникові на поштову скриньку (п. 5.4. договору).
За умовами п. п. 11.1., 11.2. договору, цей договір набирає чинності з 01 жовтня 2021 року та укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на один рік.
Також позивач надав суду копію договору № 27/09 про розстрочення заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком від 27.09.2024 (далі - договір про розстрочення заборгованості) за умовами якого позивач надав відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком, яка надається на підставі договору з управління багатоквартирним будинком № 56 від 10.09.2021 у розмірі 163390,86 грн станом на 01.10.2024, на термін з 01.10.2024 по 01.10.2025. Сума поточного щомісячного платежу, окрім щомісячного платежу за договором розстрочення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком підприємства становить: 11667,47 грн станом на 01.10.2024. Пунктом 1.2 цього договору сторони погодили графік погашення заборгованості.
При цьому згідно п. 2.5 договору про розстрочення заборгованості за несвоєчасне внесення заборгованості згідно графіку погашення заборгованості, визначеного у п. 1.2 цього договору, позивач залишає за собою право звернутися до Господарського суду Київської області для стягнення заборгованості у судовому порядку.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що позивач належним чином виконував взяті на себе зобов'язання за означеним вище договором №56 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 10.09.2021 за період з січня 2022 року по березень 2025 року, що підтверджується актами надання послуг, копії яких долучені до позовної заяви. Відповідач, у свою чергу, не виконував належним чином та в повному обсязі своїх обов'язків з оплати за надані позивачем послуги у зв'язку із чим борг відповідача за вказаний період становить 233395,68 грн. При цьому позивач також зауважив, що в період з 01.10.2024 по 31.03.2025 відповідачем не виконувався згадуваний вище договір про розстрочення заборгованості.
Висновки господарського суду.
В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Так, статтею 15 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Відповідно до абз. 4 п. 31 розд. VI «прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про житлово комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 в редакції Закону від 07.06.2018 передбачено, у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про форму (зміну форми) управління багатоквартирним будинком договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцем таких послуг або управителем, визначеним згідно із цим Законом до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, втрачають чинність з дати, визначеної зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, або з дати початку виконання зобов'язань за договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладеним за правилами, визначеними цим Законом.
В контексті вищевикладеного суд приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням м. Біта Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 64/2 проведених 14.06.2021, вирішено питання про затвердження умов та цін договору про надання послуг з утримання даного багатоквартирного будинку та відповідно до ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та укладено відповідний договір № 56 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 10.09.2021 про який йшлося вище та який почав діяти з 01.10.2021, в той час як раніше укладений між сторонами договір № 46 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій 01.02.2021 припинив свою чинність.
При цьому той факт, що приміщення № 131 та 134 в означеному будинку перебувають у користуванні і розпорядженні відповідача відповідно до згадуваного вище рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 259-08-VIII від 28.01.2021 «Про безоплатну передачу з балансу комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 6 на баланс комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Аптека № 1» нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 64/2» свідчить про те, що відповідач, виходячи з наведених вище приписів законодавства та умов договору, наділений правами та обов'язками співвласника приміщень в означеному будинку.
Так, ст. 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Водночас статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з п. п. 2, 4, 5 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що в силу положень ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, позивач надав разом із позовною заявою копії актів надання послуг: № 109 від 31.01.2022 на суму 9151,45 грн; № 241 від 28.02.2022 на суму 9151,45 грн; № 373 від 31.03.2022 на суму 9151,45 грн; № 504 від 30.04.2022 на суму 8289,38 грн; № 635 від 31.05.2022 на суму 9151,45 грн; № 766 від 30.06.2022 на суму 9151,45 грн; № 897 від 31.07.2022 на суму 9151,45 грн; № 1029 від 31.08.2022 на суму 9151,45 грн; № 1162 від 30.09.2022 на суму 9151,45 грн; № 1295 від 31.10.2022 на суму 9151,45 грн; № 1428 від 30.11.2022 на суму 9151,45 грн; № 1560 від 30.12.2022 на суму 9151,45 грн; № 108 за січень 2023 року на суму 9151,45 грн; № 239 за лютий 2023 року на суму 9151,45 грн; № 371 за березень 2023 року на суму 9151,45 грн; № 503 за квітень 2023 року на суму 9151,45 грн; № 635 за травень 2023 року на суму 9151,45 грн; № 767 за червень 2023 року на суму 9151,45 грн; № 898 за липень 2023 року на суму 9151,45 грн; № 1029 за серпень 2023 року на суму 9151,45 грн; № 1158 за вересень 2023 року на суму 9151,45 грн; № 1286 за жовтень 2023 року на суму 9151,45 грн; № 1411 за листопад 2023 року на суму 9151,45 грн; № 1536 за грудень 2023 року на суму 9151,45 грн; № 98 за січень 2024 року на суму 11667,47 грн; № 223 за лютий 2024 на суму 11667,47 грн; № 347 за березень 2024 на суму 11667,47 грн; №473 за квітень 2024 на суму 11667,47 грн; № 602 за травень 2024 на суму 11667,47 грн; №730 за червень 2024 на суму 11667,47 грн; № 859 за липень 2024 на суму 11667,47 грн; № 989 за серпень 2024 на суму 11667,47 грн; № 370 за березень 2025 на суму 11667,47 грн. В указаних актах зазначено вони є одночасно рахунками для оплати наданих послуг.
При цьому суд констатує, що умовами договору не передбачений обов'язок сторін щодо укладення актів надання послуг, позаяк розмір і термін оплат визначений безпосередньо умовами договору (п. п. 5.1, 5.2. договору).
Разом із цим, вказані акти додатково засвідчують факт надання позивачем відповідачу послуг з обслуговування згадуваних вище приміщень в багатоквартирному будинку та приймаються судом в якості належних та допустимих доказів у цій справі.
Стосовно умови п. 5.4. договору щодо обов'язку позивача надсилати відповідачу рахунки на оплату суд, в силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, що кореспондується за змістом із частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховує правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19 відповідно до якого наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (ця правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18).
Водночас, враховуючи обставини цієї справи та характер спірних правовідносин сторін, суд також приймає до уваги акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.04.2025, що підписаний представниками сторін та завірений їх печатками та копію якого позивач надав суду разом із позовною завою.
Суд відзначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
Так, у згадуваному вище акті звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.04.2025 сторонами зазначено, що за період з січня 2022 року по березень 2025 року позивачем нараховано відповідачу до сплати вартість послуг в сумі 402936,21 грн, а відповідач, у свою чергу, за означений період сплатив 169540,53 грн, у зв'язку з чим станом на 01.04.2025 борг відповідача перед позивачем становить 233395,68 грн.
Так, суд відзначає, що з одного боку - зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг в загальній сумі 402936,21 грн випливають з умов договору, тобто не підлягають додаткового підтвердження первинними документами, а з іншого боку - оплати послуг відповідачем в загальній сумі 169540,53 грн, які відображені в цьому акті звірки - не заперечуються з боку позивача, тож суд приймає цю обставину, як таку що не підлягає доказуванню в розумінні ч. 1 ст. 75 ГПК України, позаяк суд не має обґрунтованих підстав вважати її недостовірною або визнаною позивачем у зв'язку з примусом.
Поряд із цим відображення вказаних вище сум, що відповідають вартості наданих позивачем послуг в акті звірки розрахунків - додатково свідчить про відсутність заперечень відповідача щодо наявності зобов'язань з їх оплати за означений період. З цих саме підстав суд також приймає твердження позивача про те, що починаючи з 01.01.2024 ціна за послуги становила 9,5268 грн та з урахуванням площі приміщень, що перебувають у користуванні відповідача (1224,70 кв. м.) розмір щомісячної плати складав 11667,47 грн.
Підсумовуючи вищевикладене суд констатує підставність та доведеність зобов'язань відповідача з оплати наданих позивачем послуг відповідно до умов договору за період з січня 2022 року по березень 2025 року, несплачений борг за які станом на 01.04.2025 складає 233395,68 грн, при тому що доказів на підтвердження протилежного так само як і заперечень відповідача - матеріали справи не містять.
Разом із цим щодо строків оплати боргу, враховуючи наявність укладеного між сторонами договору про розстрочення заборгованості, суд акцентує увагу на наступних обставинах.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
При цьому Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Так, як вже згадувалось вище сторони уклали договір № 27/09 про розстрочення заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком від 27.09.2024, пунктом 1.2 якого погодили наступний графік погашення заборгованості:
з 01.10.2024р. по 01.11.2024р. -13 615 грн 91 коп.;
з 01.11.2024р. по 01.12.2024р. -13 615 грн 91 коп.;
з 01.12.2024р. по 01.01.2025р. -13 615 грн 91 коп.;
з 01.01.2025р. по 01.02.2025р. -13 615 грн 91 коп.;
з 01.02.2025р. по 01.03.2025р. -13 615 грн 91 коп.;
з 01.03.2025р. по 01.04.2025р. -13 615 грн 91 коп.;
з 01.04.2025р. по 01.05.2025р. -13 615 грн 91 коп.;
з 01.05.2025р. по 01.06.2025р. -13 615 грн 91 коп.;
з 01.06.2025р. по 01.07.2025р. -13 615 грн 91 коп.;
з 01.07.2025р. по 01.08.2025р. -13 615 грн 91 коп.;
з 01.08.2025р. по 01.09.2025р. -13 615 грн 91 коп.;
з 01.09.2025р. по 01.10.2025р. -13 615 грн 91 коп.
Сторони при цьому в. п. 1.1. договору про розстрочення заборгованості погодили, що борг відповідача перед позивачем станом на 01.10.2024 становить 163390,86 грн, що сукупно і склало суми наведених вище оплат які підлягають розстроченню.
Відтак сторони погодили інший строк виконання частини зобов'язань з оплати послуг наданих у попередні періоди, заборгованість зі сплати яких визнана відповідачем та станом на 01.10.2024 складала 163390,86 грн.
Між тим, позивач звернувся до суду із цим позовом до суду 16.04.2025, про що свідчить відповідний штемпель канцелярії суду.
Таким чином станом на момент звернення позивача до суду із цим позовом - ще не настав строк оплати частини визнаного відповідачем боргу на загальну суму 81695,46 грн (6 платежів по 13615,91 грн), а саме - платежів, що мали бути сплачені згідно означеного графіку в періоди з 01.04.2025 по 01.05.2025, з 01.05.2025 по 01.06.2025, з 01.06.2025 по 01.07.2025, з 01.07.2025 по 01.08.2025, з 01.08.2025 по 01.09.2025 та з 01.09.2025 по 01.10.2025, що у свою чергу свідчить про передчасність заявлення позивачем вимог про стягнення цих сум при зверненні до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Отже, з метою належного звернення за судовим захистом особа на момент звернення до суду повинна обґрунтувати існування його порушеного права або законного інтересу.
При цьому якщо у боржника не настав строк виконання обов'язку сплатити грошові кошти, суд відмовляє у задоволенні позову, оскільки звернення позивача з позовом до суду є передчасним (у зв'язку з відсутністю порушеного права позивача).
Суд звертає увагу позивача на те, що загальна теза п. 2.5 договору № 27/09 про розстрочення заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком від 27.09.2024 де зазначено про право позивача звернутися до Господарського суду Київської області для стягнення заборгованості у судовому порядку за несвоєчасне внесення заборгованості згідно графіку погашення заборгованості, не дає суду підстав стверджувати про домовленість сторін про право позивача достроково вимагати сплати всієї суми розстроченої згідно договору заборгованості у випадку порушення відповідачем строків внесення розстрочених платежів.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд звертає увагу позивача, що звернення позивача до суду з вимогами про стягнення 81695,46 грн боргу є передчасним, оскільки строк оплати платежів згідно з графіком погашення на цю суму на момент звернення до суду не настав з огляду на те, що договором про розстрочення сторони не погодили право позивача достроково вимагати сплати всієї розстроченої заборгованості у випадку порушення відповідачем строків внесення оплат визначених у графіку погашення заборгованості наведеному в п. 1.2 договору №27/09 від 27.09.2024 про розстрочення заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком.
З цих підстав суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 81695,46 грн боргу з підстав передчасності вимоги, натомість вимоги позивача в частині стягнення решти заявленого боргу в сумі 151700,22 грн є обґрунтованими, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню - на вказану суму.
Принагідно, суд доводить до відома позивача, що останній не позбавлений права на звернення з позовом про стягнення решти розстроченої заборгованості, з урахуванням строків оплати визначених графіком погашення заборгованості у разі, якщо відповідачем означені платежі не будуть здійснені у строки визначені у п. 1.2 договору №27/09 від 27.09.2024, та відповідно, настане прострочення відповідного платежу.
Пунктом 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати відповідно до ст. 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов'язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2275,50 грн.
В силу ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Аптека №1" (09107, Київська обл., м Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 64/2, ЄДРПОУ 01977808) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №6 (09106, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Вернадського, 10, ЄДРПОУ 19420911) 151700,22 грн боргу та 2275,50 грн витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 30.06.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз