вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" березня 2025 р. Справа № 911/1601/24
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерохендлінг»
про стягнення 10 133,90 гривень
за участю представниці позивача Юрченко Н.П. (самопредставництво) та представниці відповідача Дубравської Ю.В. (ордер серії АА №1428643 від 09.04.2024)
Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль» (далі - ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль»/позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерохендлінг» (далі - ТОВ “Аерохендлінг»/відповідач) про стягнення 10 133,90 гривень, з яких: 6 704,78 грн основного боргу, 2 795,71 грн пені, 252,82 грн 3% річних, 380,59 грн інфляційних втрат.
Господарський суд Київської області ухвалою від 03.07.2024 у справі №911/1601/24 залишив позовну заяву ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль» без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
09.07.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль» надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до змісту якої позивач надав пояснення та документи на підтвердження викладених доводів.
Господарський суд Київської області ухвалою від 10.07.2024 у справі №911/1601/24 прийняв позовну заяву ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль» до розгляду та відкрив провадження, а також:
- постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання;
- постановив, що протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач вправі надати суду у письмовій формі відзив на позов та додаткові докази по справі (за наявності) разом з доказами направлення копій відзиву і вказаних доказів іншій стороні.
26.07.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Аерохендлінг» надійшов відзив на позовну заяву.
01.08.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль» надійшла відповідь на відзив.
Господарський суд Київської області ухвалою від 02.08.2024 у справі №911/184/24 призначив її розгляд в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 16.09.2024.
12.08.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Аерохендлінг» надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив.
06.09.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль» надійшли пояснення стосовно вказаних заперечень відповідача.
У судовому засіданні 16.09.2024 суд прийняв до розгляду вказані вище, подані сторонами заперечення та пояснення разом з доданими до них документами.
Господарський суд Київської області ухвалою від 16.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 16.09.2024, у справі №911/1601/24 відклав розгляд справи на 14.10.2024.
26.09.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль» надійшли додаткові пояснення стосовно суті спору.
09.10.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Аерохендлінг» надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача.
Господарський суд Київської області ухвалою від 14.10.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 14.10.2024, у справі №911/1601/24 відкладено розгляд справи на 12.11.2024.
04.11.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Аерохендлінг» надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.
Господарський суд Київської області ухвалою від 12.11.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 12.11.2024, у цій справі постановив перейти до розгляду її за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 10.12.2024.
Господарський суд Київської області ухвалою від 10.12.2024 у справі №911/1601/24 відклав підготовче засідання на 24.12.2024.
Поряд з тим суд, у тому числі і з метою повного та всебічного розгляду спору, прийняв до розгляду подані сторонами через канцелярію суду 26.09.2024, 09.10.2024, 04.11.2024, відповідно, додаткові пояснення, заперечення та клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.
Господарський суд Київської області ухвалою від 24.12.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 24.12.2024, у справі №911/1601/24 закрив підготовче провадження та призначив цю справу до судового розгляду по суті на 14.01.2025.
Господарський суд Київської області ухвалами від 14.01.2025 та 11.02.2025, занесеними до протоколів судового засідання від 14.01.2025 та 11.02.2025, у справі №911/1601/24 оголосив перерву у судовому засіданні до 11.02.2025 та 18.03.2025 відповідно.
У судовому засіданні 18.03.2025 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну і резолютивну частини рішення, яким
13.07.2017 між РВ ФДМ України по Київській області, реорганізованим надалі у РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, як орендодавцем та ТОВ “Аерохендлінг» як орендарем укладено договір нерухомого майна, що належить до державної власності №1992 (далі - договір оренди), пунктами 1.1. та 1.2. якого погоджено, зокрема, таке:
- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину приміщення №62 на 2-му поверсі терміналу «D» площею 2,0 кв.м., що розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль» (далі - майно) та перебуває на балансі ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль» (далі - балансоутримувач);
- майно передається в оренду з метою обслуговування пасажирів.
Згідно підписаного 13.07.2017 сторонами договору оренди акта приймання-передачі орендованого майна, за погодження балансоутримувача, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування визначене договором оренди майно.
Згідно укладеного 15.06.2020 до договору оренди додаткового договору №1, зокрема, погоджено продовжити термін дії договору на 1 рік до 12.06.2021 включно.
Копії вказаних вище договору оренди разом з додатковими угодами до нього та акта приймання-передачі майна наявні в матеріалах справи.
31.10.2017 між ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль» як балансоутримувачем та ТОВ “Аерохендлінг» як орендарем укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-236 (далі - договір про відшкодування витрат), до якого сторонами укладено додаткові угоду №1 від 21.03.2019 разом з протоколом розбіжностей та та угоду №2 від 29.12.2021.
Копії договору про відшкодування витрат та укладених до нього додаткових угод разом з протоколом розбіжностей наявні в матеріалах справи.
Відповідно до підпункту 1.1.1. пункту 1.1. договору про відшкодування витрат у зв'язку з наданням орендарю в строкове платне користування частини приміщення №62 площею 2,0 кв.м. на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D» з метою обслуговування пасажирів, балансоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує наступні послуги за такими властивостями (цінами) (далі - вартість), зокрема відповідно до Таблиці №1, у редакції додаткової угоди №2, сторонами погоджено такі послуги і їх вартість:
- виробництво та постачання теплової енергії - 2 203,81 грн без ПДВ за 2,0 кв.м.?0,14 Гкал;
- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника - 99,68 грн без ПДВ за 1 працівника;
- прибирання виробничих приміщень в терміналі «D» - 30,00 грн без ПДВ за 1 кв.м.
Відповідно до пунктів 1.1.3, 1.2., 1.4., 1.6., 2.2.2, 2.218., 6.4. про відшкодування витрат, в редакції додаткової угоди №1 з протоколом розбіжностей, орендар щорічно сплачує балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за оренду майна. Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Розмір плати за послуги залежить від фактичного їх об'єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов'язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.
В разі припинення надання в строкове платне користування майна, нарахування опалти за послуги відбувається до дати фактичного повернення майна, що фіксується сторонами в акті приймання-передачі орендованого майна до договору оренди (з урахуванням положень пункту 2.2.18 договору).
Орендар зобов'язується щомісяця, з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз в рік рахунок на оплату земельного податку згідно пункту 1.1.3. договору. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця.
У разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний повернути приміщення балансоутримувачу у строки та в порядку, передбачені договором оренди, якщо протягом 5 робочих днів з дати письмової вимоги баланасоутримувача про повернення майна орендар не повернув балансоутримувачу приміщення, не підписав акт приймання-передачі (повернення орендованого майна), акт приймання-передачі (повернення) орендованого майна підписується балансоутримувачем в односторонньому порядку та вважається належним чином підписаним орендарем.
Сторони погоджуються, що в такому випадку балансоутримувач має право на:
- звільнення приміщення від майна орендаря шляхом прийняття цього майна на оплатне зберігання. Орендар відшкодовує балансоутримувачу витрати та збитки, понесені у зв'язку з таким зберіганням, розмір яких визначається відповідно до чинного законодавства України. Звільнення приміщення здійснюється комісією, створеною наказом генерального директора ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль»;
- відключення приміщення орендаря від електромережі, водопостачання тощо та складення балансоутримувачем в односторонньому порядку відповідного акта.
Договір припиняє свою дію, зокрема, з дати припинення орендних відносин по договору оренди, що підтверджуться підписанням відповідного акта приймання-передачі майна (з урахуванням положень пункту 2.2.18 договору).
Мотивуючи звернення до суду із відповідним позовом, ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль» зазначило, що в порушення умов укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат відповідач не сплатив позивачу кошти за надані березні-грудні 2022 року, січні-грудні 2023 року та у січні-квітні 2024 року послуги, а також компенсацію земельного податку за 2023 рік загалом на суму 6 704,78 грн, внаслідок чого у відповідача виник борг у відповідному розмірі.
У розрізі вказаного вище позивач зазначив, що за вказані вище місяці позивачем виставлено/складено та направлено, а відповідачем отримано рахунки на оплату та акти приймання-здачі виконаних послуг, вартістю послуг загалом на суму 6 704,78 грн, на підтвердження чого до позовної заяви додано копії копії означених рахунків та складених до них актів, із накладеними на такі документи відмітками із ПЗ М.Е.Doc і відповідними квитанціями із системи про їх доставку контрагенту.
До позовної заяви також додано копії адресованих відповідачу листів ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про зміну вартості послуг.
Як зауважив позивач, вказані рахунки та акти надіслано відповідачу як через систему М.Е.Doc, так і на електронну пошту і вручено нарочно відповідачу в бухгалтерії підприємства, на підтвердження чого надано паперові копії (роздруківки) з поштового ресурсу в мережі «Інтернет» та реєстри виданих/отриманих оригіналів документів за спірні періоди.
Стосовно ж строку дії як договору оренди, так і, власне, договору про відшкодування витрат, позивач зазначив, що:
- в силу пункту 151 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, договір оренди є продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону, оскільки до ДП МА «Бориспіль» не надходила інформація від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про укладення договору з переможцем аукціону;
- сторони своїми конклюдентними діями підтвердили продовження терміну дії договору оренди, оскільки відповідач продовжував користуватись майном, акт приймання-передачі про повернення майна, обов'язок складання якого відповідно до п. 10.10 договору покладено на відповідача, на адресу позивача не надходив;
- оскільки повернення майна з оренди не відбулось, то, відповідно, і договір про відшкодування витрат є чинним на дату звернення ДП МА «Бориспіль» з позовною заявою до суду.
З огляду на відсутність проведених оплат вартості послуг за період березень-грудень 2022 року, січень-грудень 2023 року та у січень-квітень 2024 року позивач звернувся до суду за цим позовом та, зокрема, вимогою про стягнення з відповідача 6 704,78 грн основного боргу.
Своєю чергою у відзиві на позов відповідач не погодився із заявленими вимогами з огляду на те, що станом на 02.09.2022 майно вже не перебувало у користуванні відповідача, а послуги за договором про відшкодування йому не надавались, як наслідок підстави для задоволення позову відсутні.
У розрізі обставин надання та споживання послуг за спірний період відповідач зазначив, що з 24.02.2022 орендар не міг використовувати майно за цільовим призначенням, а тому не міг споживати послуги, передбачені договором про відшкодування, і вказане мотивовано тим, що:
- відповідач є суб'єктом наземного обслуговування та до 24.02.2022 провадив свою діяльність виключно на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль» і така господарська діяльність полягала у обслуговуванні пасажирів та повітряних суден;
- майно передано у користування відповідача з метою обслуговування пасажирів;
- у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні із 05:30 24.02.2022 введений воєнний стан та, відповідно, закрито повітряний простір України для цивільних користувачів і надання послуг з обслуговування повітряного руху цивільними користувачами повітряного простору України призупинено;
- згідно наказу ТОВ «Аерохендлінг» від 24.02.2022 №01-07-8 призупинено господарську діяльність товариства з 24.02.2022 до моменту припинення або скасування воєнного стану та відновлення авіаційної діяльності;
- згідно наказу ТОВ «Аерохендлінг» від 31.03.2022 №29 призупинено дію трудових договорів із працівниками з 01.04.2022 до дня припинення або скасування воєнного стану.
До відзиву на позов додано копії вказаних вище листів, а також виданих Державною авіаційною службою україни Товариству “Аерохендлінг» сертифікатів відповідності.
Отже, за доводами відповідача, з 24.02.2022 припинилась авіаційна діяльність балансоутримувача та повне зупинення господарської діяльності відповідача, працівники якого не знаходяться на своїх робочих місцях в терміналах аеропорту, тому є очевидним, що орендар не споживає передбачені договором про відшкодування послуги.
Стосовно ж обставин передачі майна в оренду іншій особі відповідач зазначив, що договір про відшкодування був укладений внаслідок укладання договору оренди та з метою забезпечення утримання орендованого майна і надання комунальних послуг орендарю впродовж періоду орендних відносин між орендарем та орендодавцем за договором оренди.
Звідси, як зауважив відповідач, він, з метою продовження терміну дії договору оренди, прийняв участь в електронному аукціоні №LLP001-UA-20211129-36366, який згідно даних електронної торгової системи «Prozorro.Продажі» 21.12.2021 не відбувся, а тому і договір оренди продовжений не був, що також підтверджується листом РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 24.01.2022 №50-02.02-265 про припинення договору оренди.
До відзиву додано копію означеного вище листа, а також скріншоти з інтернет сторінки електронної торгової системи про електронний аукціон №LLP001-UA-20211129-36366.
Покликаючись на лист РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 24.01.2022 №50-02.02-265, відповідач зауважив, що орендодавець повідомив про припинення договору оренди з 21.01.2022.
Унаслідок вказаних обставин, за доводами відповідача, 22.02.2022 відбувся новий електронний аукціон №LLE001-UA-20220201-82933 з передачі в оренду майна, переможцем якого визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ СЕРВІСЕЗ» (ЄДРПОУ 38705921), відтак за результатами вказаного аукціону від 22.02.2022 орендарем майна стала інша особа.
На підтвердження зазначених обставин до відзиву на позов додано копії укладеного 02.09.2022 між РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ТОВ «ПРЕМІУМ СЕРВІСЕЗ» договору оренди №2549 та підписаного вказаними особами акта приймання-передачі в оренду від 02.09.2022, а також паперову копію протоколу електронного аукціону з сайту «UA LAND» та скріншот з інтернет сторінки електронної торгової системи про електронний аукціон №LLE001-UA-20220201-82933.
Посилаючись на вказане, ТОВ «Аерохендлінг» просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
У відповіді на відзив позивач визнав обставини припинення договору оренди з 21.01.2022, попри те зауважив, що відповідно до пунктів 10.09. та 10.10. вказаного правочину орендодавець повертає балансоутримувачу майно протягом трьох робочих днів, і повернутим воно вважається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Однак, за доводами позивача, станом на момент подання цього позову ТОВ «Аерохендлінг» не демонтувало і не вивезло обладнання, яке знаходиться в орендованому приміщенні, акт повернення майна з оренди між ДП МА «Бориспіль» та ТОВ «Аерохендлінг» не підписано.
У розрізі вказаних обставин позивач звернув увагу на те, що:
- листами №19-22/1-580 від 18.02.2022 та №03-22-334 від 05.09.2022 ДП МА «Бориспіль» зверталось до ТОВ «Аерохендлінг» з проханням демонтувати та вивезти обладнання з орендованого приміщення і повернути майно за актом;
- ТОВ «Аерохендлінг» листом вх. №01-16-2778 від 12.09.2022 надіслало акти повернення майна, підписані зі своєї сторони з проханням підписати їх і повернути; тоді як ДП МА «Бориспіль» звернулося до ТОВ «Аерохендлінг» з листом №03-22-582 від 09.12.2022 з проханням повернути майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, оскільки обладнання не було вивезено з орендованого майна;
- листом вх. №01-16-12 від 03.01.2023 ТОВ «Аерохендлінг» знову надіслало акти повернення майна та повідомило, що обладнання, яке розміщується на орендованому майні, перебуває у користуванні діючого орендаря приміщення;
- ДП МА «Бориспіль» листом №03-22-431 від 20.02.2023 повідомило відповідача, що для належного повернення майна ТОВ «Аерохендлінг» необхідно демонтувати і вивезти обладнання, яке знаходиться в орендованому майні.
Копії означених листів, а також підписаного з боку відповідача акта повернення майна з оренди додано позивачем до відповіді на відзив.
Стосовно ж доводів відповідача про те, що він не отримував послуг, позивач зауважив, що, враховуючи умови п. 2.2.2 договору, рахунки-фактури та акти надання послуг вважаються отриманими відповідачем та підписаними сторонами, що є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.
Також позивач звернув увагу на те, що відповідач мав право скористатись умовами пункту 1.5 договору та направити акт-претензію, відтак з огляду на відсутність таких акті підтверджує належне виконання зобов'язань зі сторони позивача.
Відповідач не погодився із вказаними вище аргументами позивача, оскільки саме з вини позивача не було підписано додаткову угоду про продовження договору оренди, тоді як листами від 04.01.2022 та 04.02.2022 відповідач звертався до позивача з проханням підписати таку додаткову угоду. Копії означених листів наявні в матеріалах справи.
Також, за доводами відповідача, він неоднарозово звертався до позивача з проханням прийняти майно з оренди за відповідним актом, зокрема таке прохання було адресовано позивачу у листах від 12.09.2022 та від 14.12.2022, копії яких наявні в матеріалах справи.
Покликаючись на вказані листи, відповідач зауважив, що вони підтверджують обставини повернення позивачу майна з користування, тоді як відсутні підстави для демонтажу наявного в такому приміщенні обладання, оскільки останнє передано у користування новому орендарю, чого позивач не заперечив.
Не погоджуючись із доводами відповідача, позивач своєю чергою зазначив про те, що ним своєчасно було підписано додаткову угоду №2 про продовження договору оренди, попри те ТОВ «Аерохендлінг» без пояснення причин відмовилось від отримання такої угоди та передачі її орендодавцю на підпис, як і не скористався відповідач правом на укладення додаткової угоди №2 безпосередньо з орендодавцем, що й стало приводом для складання останнім акта про відмову від підписання договору за результатами електронного аукціону № LLP001-UA-20211129-36366 від 21.01.2022.
Водночас, за доводами позивача, він не підписав договір оренди з переможцем нового конкурсу з огляду на невідповідність такого правочину вимогам пунктів 74, 81 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою КМУ 03.06.2020 №483.
Крім того позивач наголосив, що відповідно до п. 6.4 договору про відшкодування витрат такий договір припиняє свою дію з дати припинення орендних відносин по договору оренди, що підтверджується підписанням відповідного акта приймання-передачі орендованого майна.
З огляду на вказане позивач зазначив, що станом на сьогоднішній день ТОВ «Аерохендлінг» не демонтувало, не вивезло обладнання з орендованого приміщення та не повернуло належним чином майно (частина приміщення №62 на 2-му поверсі терміналу «D», площею 2,00 кв.м.) за актом, який відповідно до п. 6.4 договору є підтвердженням припинення орендних відносин.
Посилаючись на вказане, а також на пункт 2.2.18 договору про відшкодування витрат, позивач вказав на неможливість самостійного проведення демонтажу наявного в приміщенні турнікету, оскільки це суперечить порядку повернення майна з оренди, а також вимагатиме додаткових витрат позивача для проведення необхідних робіт з демонтажу та ремонтних робіт підлового покриття.
Отже, позивач вважає, що нарахування за послуги, надані відповідачу в орендованому майні, здійснено відповідно до умов договору про відшкодування.
Відповідач не погодився із вказаним вище та зазначив, що відмова позивача від прийняття майна з оренди є безпідставною, оскільки передане у користування майно, приміщення загальною площею 2,0 кв.м., являє собою відкритий простір в терміналі аеропорту - без стін та без дверей, а позивач жодних претензій щодо стану безпосередньо майна відповідачу не пред'являв, як і не надав позивач суду доказів, які підтверджували б, що майно знаходиться в неналежному стані, або в стані гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.
Також, за доводами позивача, новий орендар приміщення не має жодних заперечень щодо наявного там обладнання та користується ним згідно укладеного з відповідачем договору оренди від 02.09.2022, копію якого разом з актом приймання-передачі обладнання від 02.09.2022 долучено до матеріалів справи.
У судових засіданнях під час розгляду цієї справи представники сторін на запитання суду надали такі пояснення.
Представниця позивача у судових засіданнях 16.09.2024 та 14.10.2024 зауважила, що балансоутримувач не скористався передбаченими пунктом 2.2.18 договору про відшкодування витрат право на прийняття обладання на зберігання, оскільки для вчинення такої дії обладнання необхідно демонтувати.
Водночас, за доводами представниці позивача, умовами договору не передбачено, що саме позивач має демонтувати таке обладнання.
Стосовно ж зауважень представниці відповідача про відсутність заперечень як орендодавця, так і нового орендаря щодо наявності такого обладання в приміщенні, представниця позивача зазначила, що такі відносини відповідача з новим орендарем, у тому числі і щодо користування обладанням, жодним чином не впливають на відносини позивача та відповідача в межах договору про відшкодування витрат.
Так, як зауважила на питання суду представниця позивача, відповідач не повернув майно з користування у передбачений пунктом 6.1. договору спосіб, а тому наявність нового договору оренди з іншою особою не впливає на заявлені у цій справі вимоги.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.
Приписами ч. 1 ст. 173 та ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами частин 2, 6 статті 11 ЦК України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно з ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, у розумінні приписів цивільного законодавства договір спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні дії, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.
Приписами статей 73, 74, 76, 78 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими і електронними доказами.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 та частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У розрізі зазначених вище статей процесуального права суд вважає за необхідне зазначити, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому.
Звідси суд, реалізовуючи таку виключну коментенцію, як надання оцінки доказам, здійснює її за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами з урахуванням відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили, а також того, що:
- належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини;
- обов'язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду та здійснюється за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами.
Так, принцип оцінки доказів “поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Ураховуючи суть та зміст спірних у цій справі правовідносин і поведінку сторін, оцінюючи за вказаним вище принципом усі подані до матеріалів справи докази, суд встановив, що РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях як власник державного майна, частину якого - приміщення №62 площею 2,0 кв.м. на 2-му поверсі аеропорту терміналу «D», було передано у користування ТОВ “Аерохендлінг», прийняв рішення про припинення відповідного договору оренди з 21.01.2022.
Вказані вище обставини, як і про обізнаність з припиненням договору оренди з 21.01.2022, сторони під час розгляду цієї справи не заперечили, зокрема позивач визнав такі обставини, адресуючи відповідачу вимогу №19-22/1-580 від 18.02.2022 про звільнення та повернення приміщення з оренди за актом, тоді як відповідач не спростував та не заперечив отримання від позивача вказаної вимоги.
За таких обставин, ураховуючи зміст укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат та погодження із усіма його умовами як відповідача, так і позивача, суд висновує, що у розумінні пункту 2.2.18. означеного договору спірне приміщення вважається повернутим після спливу 5 робочих днів з дати означеної вище вимоги позивача про його повернення, тобто з 26.02.2022.
Посилання ж позивача про неможливість використання ним означеного пункту договору з огляду на необхідність у демонтажі наявного у приміщенні обладнання - турнікету, судом визнаються неспроможними та відхиляються, позаяк позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що:
- будь-яке наявне у спірному приміщенні обладнання, у тому числі і належний відповідачу турнікет, є несанкціонованим/непогодженими з орендодавцем поліпшенням майна та таким, власне, що призвело до погіршення орендованого приміщення чи неможливості використання державного майна за призначенням;
- спірне приміщення №62 площею 2,0 кв.м. на 2-му поверсі аеропорту терміналу «D» станом на момент припинення договору оренди та надіслання позивачем вимоги про повернення його з користування знаходилось в неналежному стані, гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, зокрема і у зв'язку з наявністю там обладнання та/або турнікету.
У розрізі вказаного суд звертає увагу на те, що ані у вимозі №19-22/1-580 від 18.02.2022, ані у подальших листах (вересень, грудень 2022 року) позивач не вказував відповідачу про наявність у приміщенні обладання та/або турнікету і, власне, про необхідність його демонтувати - жодного однозначно сформульованого речення щодо таких обставин означені листи не містять.
До того ж пункт 2.2.18. про відшкодування витрат не передбачає обов'язкового здійснення робіт з демонтажу належного орендарю майна з метою його прийняття на зберігання позивачем як форми звільнення приміщення від такого майна.
З огляду на вказане суд відхиляє доводи позивача про неможливість прийняття ним на зберігання наявного в приміщенні турнікета відповідача, як і не приймаються судом як докази неповернення відповідачем майна з користування подальші листи позивача (вересень, грудень 2022 року), оскільки така поведінка позивача, як і неможливість підписання акта повернення майна з оренди ґрунтується не на пасивній поведінці відповідача щодо повернення майна, а саме на небажанні позивача приймати приміщення по акту з наявним у ньому турнікетом, що визнано сторонами під час розгляду цієї справи.
У розрізі вказаних обставин та відповідної поведінки сторін, як і фактичної відсутності підписаного між сторонами акта повернення майна з користування судом враховано і таке.
З наявних в матеріалах справи доказів слідує та незаперечно і не спростовано сторонами, що:
- після припинення 21.01.2022 укладеного відповідачем з РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях договору оренди частини приміщення №62 площею 2,0 кв.м. на 2-му поверсі аеропорту терміналу «D» 22.02.2022 відбувся новий електронний аукціон №LLE001-UA-20220201-82933 з передачі спірного приміщення в оренду, переможцем якого визнано ТОВ «ПРЕМІУМ СЕРВІСЕЗ»;
- згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який тривав в період спірних правовідносин;
- за результатами означеного електронного аукціону та відповідно сформованого 03.05.2022 протоколу між РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ТОВ «ПРЕМІУМ СЕРВІСЕЗ» 02.09.2022 укладено договір оренди №2549 та підписано акт приймання-передачі в оренду означеній особі частини приміщення №62 площею 2,0 кв.м. на 2-му поверсі аеропорту терміналу «D».
Водночас згідно наявного в матеріалах справи листа №03-22-215 від 18.07.2022 позивач, у відповідь на лист ТОВ «ПРЕМІУМ СЕРВІСЕЗ» від 25.05.2022 з проханням підписати договір оренди за результатами електронного аукціону №LLE001-UA-20220201-82933, відмовив вказаному товариству та повернув йому примірники такого договору.
З огляду на зазначене суд звертає увагу на те, що:
- кожна зі сторін у зобов'язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони, позаяк згідно з частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості;
- поряд із такою засадою цивільного законодавства як свобода договору, частина перша статті 3 ЦК України також містить такі засади як справедливість, добросовісність та розумність;
- тлумачення та застосування судами джерел цивільного права має ґрунтуватися на цих засадах, з яких, зокрема, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення;
- цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість;
- принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами та основне призначення цього принципу вбачається в наданні суду більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину.
З огляду на зазначені норми закону, у тому числі передбачені ними засади добросовісності та справедливості, усі наведені вище обставини та передбачений пунктом 2.2.18 договору про відшкодування витрат порядок повернення майна з користування формують у суду розумний сумнів стосовно наявності вказаних позивачем обставин користування відповідачем спірним приміщенням та, відповідно, споживання/отримання у зв'язку із цим послуг у спірний період з березня 2022 року по квітень 2024 року, зокрема і в той час, коли спірне приміщенням де-юре і де-факто перебувало та перебуває у користуванні іншої особи, а не відповідача.
До того ж формує у суду розумний сумнів щодо наявності обставин споживання/отримання відповідачем послуг у спірний період і те, що послуги із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та прибирання приміщення обумовлено обставинами користування орендованим приміщенням визначеною у договорі кількістю працівників, відтак відсутність таких працівників у спірному приміщенні виключає як можливість користування такими працівниками означеними послугами, так і досягнення бажаного результату від таких послуг, отримання відповідачем економічної цінності і корисного ефекту для його господарської діяльності.
У розрізі зробленого висновку судом враховано, що вказаний пункт 2.2.18 про відшкодування витрат слід тлумачити системно у зв'язку з іншими положеннями такого договору, зокрема пунктів 1.6. та 6.4., якими врегульовано порядок припинення договору та період нарахування плати за послуги, обумовлений наявністю підписаного акта приймання-передачі орендованого майна саме з урахуванням пункту 2.2.18, який, передаючи балансоутримувачу право підписання означеного акта в односторонньому порядку, створює для позивача заінтересованість у його непідписанні з метою легітимізації здійснених ним нарахувань для оплати послуг.
Ураховуючи усе зазначене вище та зроблені висновки, суд відхиляє складені позивачем рахунки та підписані лише з його боку акти надання послуг за спірний період, позаяк складання та підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах.
Так, основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність, тоді як самі по особі такі акти не можуть засвідчувати та підтверджувати реальний рух активів між сторонами, правовідносини яких не ґрунтуються на дійсному договорі і обставинах користування спірним приміщенням.
За таких обставин, ураховуючи припинення договору оренди 21.01.2022 та передачу спірного приміщення у користування іншій особі, а також доказову необґрунтованість обставин користування відповідачем у спірний період означеним майном та споживання ним послуг, суд висновує про відсутність підстав для виникнення у ТОВ «Аерохендлінг» відповідного грошового обов'язку за договором про відшкодування витрат у сумі 6 704,78 грн.
Суд відхиляє посилання позивача на усі рішення судів у інших справах, оскільки обставини таких справ не є релевантними до правовідносин, які виникли між сторонами у цьому спорі за фактичними обставинами спору та доказовою базою.
Такі рішення не можуть бути враховані і в порядку ч. 4 ст. 236 ГПК України, згідно якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вказане та з урахуванням обставин цієї справи суд зазначає, що:
- алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію;
- всі юридично значущі факти складають предмет доказування, що формується, виходячи з норм матеріального права та підстав вимог/заперечень сторін, які конкретизують такий предмет і він може змінюватися в процесі розгляду справи;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, тобто подані стороною документи судом оцінюються з огляду на зміст таких документів і їх взаємозв'язок із стверджуваними обставинами, з урахуванням обставин саме цієї справи, яка розглядається, а не з огляду на назву та/або вид, посилання на які можуть бути зроблені судом апеляційної/касаційної інстанції в інших справах;
- принцип «вірогідність доказів» можливий до застосування тоді, коли докази подають обидві сторони і суд співвідносить між собою докази обох сторін, попри те первинно неналежні та недостовірні докази не можуть оцінюватись за відповідним принципом.
Ураховуючи зазначене, суд висновує про необґрунтованість та безпідставність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 6 704,78 грн основного боргу, а отже і про відмову у її задоволенні.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про відшкодування витрат та порушенням строку оплати отриманих послуг у період з березня 2022 року по квітень 2024 року, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 795,71 грн пені, 252,82 грн 3% річних, 380,59 грн інфляційних втрат, нарахованих на суми по кожному з рахунків за весь означений період.
Відповідно до ст. ст. 610-612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Ураховуючи зміст вказаних вище законодавчих приписів, суд висновує, що для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені та інфляційних втрат і 3% річних необхідним є встановлення першочергово обставин порушення боржником зобов'язання, у цьому спорі - порушення відповідачем грошового зобов'язання по сплаті вартості послуг за період з березня 2022 року по квітень 2024 року.
З огляду на зроблені вище висновки про недоведеність обставин виникнення у відповідача грошового зобов'язання по оплаті сформованих у рахунках і актах сум за період з березня 2022 року по квітень 2024 року, суд висновує про те, що позивачем не доведено обставин порушення боржником відповідного грошового зобов'язання у розмінні статей 610, 612 ЦК України.
Звідси суд дійшов висновку про те, що нарахування позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат на суми послуг за період з березня 2022 року по квітень 2024 року є необґрунтованим та безпідставним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 795,71 грн пені, 252,82 грн 3% річних, 380,59 грн інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати позивача у цій справі покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерохендлінг» (“Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт, Бориспіль-7, Бориспільський р-н, Київська обл., 08301, ідентифікаційний код 32614518) про стягнення 10133,90 гривень відмовити повністю.
2. Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 30.06.2025.
Суддя В.А. Ярема