ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.06.2025Справа № 910/4138/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Фізичної особи - підприємця Махніцького Андрія Васильовича (с. Івана -Пусте, Тернопільська обл., 48748; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Національного природного парку «Голосіївський» (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 35, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 35620372)
про визнання недійсним одностороннього правочину, зобов'язати укласти додаткову угоду
Представники сторін:
позивач: Махніцький Андрій
від позивача: Татаржицький Микола
від відповідача: не з'явився
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулась Фізична особа - підприємець Махніцький Андрій Васильович (далі за текстом - ФОП Махніцький А.В., Позивач) з позовом до Національного природного парку «Голосіївський» (далі за текстом - Відповідач), в якому просить суд визнати недійсним односторонній правочин Відповідача щодо розірвання договору № 12-20/63-РД про організацію рекреаційної діяльності від 05.08.2020 (далі за текстом - Договір), укладеного між Позивачем та Відповідачем, який оформлений листом Відповідача від 12.01.2022 за вх. № 16/2-08-3 за підписом заступника директора з науково-дослідної роботи - начальника відділу Прядко О.І.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що Відповідачем в порушення порядку допущено одностороннє розірвання Договору, зокрема, в частині уповноваженого органу на прийняття такого рішення.
Про підстави такого розірвання - неодноразове порушення природоохоронного законодавства Позивач не повідомлявся до квітня 2024 у зв'язку з чим останньому не було відомо про виявлені комісією порушення.
Так, на переконання Позивача допущене Відповідачем одностороннє розірвання Договору є незаконним та таким, що порушує права Позивача в частині здійснення ним господарської діяльності, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
2. Стислий виклад позиції Відповідача
Заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідач зазначає, що дострокове припинення Договору з його ініціативи допущено виключно через порушення Позивачем природо-охоронного законодавства та не усунення таких порушень.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 05.05.2025.
23.04.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
05.05.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про збільшення позовних вимог, а саме: зобов'язати Національний природний парк «Голосіївський» укласти додаткову угоду до договору № 12-20/63-РД про організацію рекреаційної діяльності від 05.08.2020 на строк 60 місяців.
Підготовче засідання 05.05.2025 відкладено на 26.05.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 відмовлено у задоволені заяви Позивача про забезпечення позову.
23.05.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Відповідача щодо поданої Позивачем заяви про збільшення позовних вимог.
Підготовче засідання 26.05.2025 відкладено на 02.06.2025.
02.06.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача, в якому сторона просить суд задовольнити позов.
У підготовчому засіданні 02.06.2025 судом прийнято до розгляду подану Позивачем заяву про збільшення позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 02.06.2025.
Підготовче засідання 02.06.2025 відкладено на 09.06.2025.
Підготовче засідання 09.06.2025 відкладено на 16.06.2025.
09.06.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові письмові пояснення Позивача.
10.06.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 16.06.2025 враховуючи заперечення Відповідача судом залишено без розгляду подане Позивачем клопотання, зареєстроване 02.06.2025 канцелярією суду, без розгляду оскільки останнє по своїй суті є відповіддю на відзив, процесуальний строк на подання якої станом на 02.06.2025 Позивачем пропущено, поважності причин не зазначено.
Оскільки клопотання Позивача (відповідь на відзив на позовну заяву) залишено судом без розгляду, подані Відповідачем заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву також не розглядуються судом.
Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 16.06.2025.
У підготовчому засіданні 16.06.2025 судом закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 23.06.2025.
У судовому засіданні 23.06.2025 Позивач та представник Позивача надали пояснення по суті заявленого позову, який просили суд задовольнити.
Представник Відповідача у дане засідання не з'явився, належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.
Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 23.06.2025 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
05.08.2020 між Позивачем та Відповідачем укладено договір про організацію рекреаційної діяльності № 12-20/63-РД (далі за текстом - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Національний парк забезпечує створення умов для рекреаційної діяльності з додержанням природоохоронного законодавства та режиму охорони заповідних природних та історико-культурних комплексів та об'єктів, а ФОП Махніцький А.В. відповідно до умов цього Договору та в межах чинного законодавства України організовує рекреаційну діяльність, а саме: створює рекреаційні продукти та надає платні рекреаційні послуги рекреантам на території, що входить до складу Національного природного парку «Голосїївський», відповідно до висновку та в рамках планів щодо розвитку рекреації Національного природного парку «Голосіївський».
Згідно з пунктом 1.2 Договору ФОП Махніцький А.В. організовує рекреаційну діяльність у межах наступних територій: квартал 89, зона регульованої рекреації.
Додатковою угодою № 1 від 05.02.2021 сторонами внесено зміни в пункт 1.2 Договору, яким розширено територію для рекреаційної діяльності в межах КП «Святошинське ЛПГ»: квартал 88, 101, 89 виділ 1 Святошинського лісництва, зона регульованої рекреації.
Пунктом 1.3 Договору передбачено вид дозволеної ФОП Махніцький А.В. рекреаційної діяльності на території, вказаній в пункті 1.2 Договору, а саме організація короткострокового відпочинку та обслуговування відвідувачів (в оздоровчих та інших рекреаційних цілях).
Відповідно до пункту 1.4 Договору ФОП Махніцький А.В. має право створювати рекреаційні продукти та/або надавати послуги, згідно Додатку 1, для відвідувачів.
Згідно з пунктом 1.5 Договору земельна ділянка, на якій організовується рекреаційна діяльність залишається в складі Національного природного парку «Голосіївський» та у користуванні землекористувача.
Відповідно до пункту 3.1 Договору ФОП Махніцький А.В. на територіях визначених Національним природним парком «Голосіївський» та на вказаних в пункті 1.2 цього Договору розміщує тимчасові споруди рекреаційного призначення, які будуть використовуватися відповідно до пунктів 1.4, 1.5 Договору.
Під тимчасовими спорудами рекреаційного призначення (рекреаційними об'єктами), що дозволені для розміщення в цьому Договорі, сторони розуміють тимчасові некапітальні інженерні конструкції, полегшені, без фундаменту, які при необхідності, можуть бути демонтовані та перенесені на інше місце без знецінення та зміни призначення (пункт 3.2 Договору).
Опис, характеристика, склад та кількість об'єктів, що розміщуються: згідно Додатку № 1.
Судом встановлено, що Додаток № 1 до Договору містить погоджену схему розміщення об'єктів за Договором.
Згідно пункту 3.4 право власності на рекреаційні об'єкти, які розміщені відповідно до пункту 3.1, 3.2, 3.3 цього Договору належать ФОП Махніцький А.В. Рекреаційні об'єкти обліковуються на балансі ФОП Махніцький А.В., який несе ризик щодо їх випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження.
Національний парк має право самостійно демонтувати та передати на відповідальне збереження об'єкти, що належать ФОП Махніцький А.В. у випадку якщо на день наступний за днем закінчення / припинення Договору споруди не демонтовані ФОП Махніцький А.В. (пункт 3.6 Договору).
Згідно пунктів 6.1 та 6.2 Договору Договір укладений строком на 60 місяців і діє з моменту підписання з автоматичним пролонгуванням.
Строк дії Договору може бути продовжений Сторонами за взаємною згодою та на погоджений строк.
Пунктом 7.4 Договору сторони погодили можливість припинення останнього за вимогою Національного парку у випадку:
- хоча б один раз порушила природоохоронне законодавство і це зафіксовано Актом Національного парку (підпункту 7.4.1);
- порушила хоча б один із наступних пунктів Договору: 1.2, 1.4, 1.5, 2.2.4, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2, 4.6, 4.7, 4.9, 5.4, 11.1, 11.2, 11.3, 11.5, 12.7.
Згідно пункту 7.6 Договору сторона, яка бажає в односторонньому достроково припинити Договір повинна надіслати іншій стороні письмове повідомлення про це, в якому має бути зазначено дати та причини припинення. Це повідомлення надсилається поштою рекомендованим листом на поштову адресу, або кур'єрською службою або передається особисто уповноваженій особі іншої стороні під підпис. Датою отримання стороною повідомлення вважається дата, що наступає через 2 дні після відправлення відповідного повідомлення.
Пунктом 11.1 Договору закріплено, що сторони домовилися, що ФОП Махніцький А.В. власними силами та за власний рахунок здійснює прибирання території, визначеної в пункті 1.2 Договору та її підтримання в належному стані.
Пунктом 11.2 Договору сторони домовилися, що ФОП Махніцький А.В. власними силами та за власний кошт встановить туалети у кількості 3-ох штук на території, визначеної в пункті 1.2 Договору та буде здійснювати їх обслуговування.
Відповідальність за дотримання санітарних, протипожежних правил та вимог техніки безпеки покладається на Сторону - 2 (пункт 11.4 Договору).
Звертаючись до суду з позовом, Позивач зазначає, що з моменту підписання Договору він почав використовувати територію Національного природного парку «Голосіївський» згідно умов Договору та сплачував орендну плату.
Згідно доводів Позивача, ним 11.10.2021 отримано лист Відповідача від 11.10.2021 №087/2021 про одностороннє розірвання Договору.
Вказаний лист відсутній в матеріалах справи.
В подальшому, Позивачем отримано лист Відповідача № 713/2-01 від 25.10.2021, яким інформовано про призупинення процедури розірвання, а Договір потрібно вважати дійсним.
12.01.2022 Національний природний парк «Голосіївський» листом № 16/2-08-3 повідомив Позивача, що на засіданні Науково-технічної ради Парку, що відбулося 10.12.2021, відповідно до порядку денного розглянуто питання «Щодо розірвання договору про організацію рекреаційної діяльності з суб'єктом господарювання, який порушує умови договору».
Також цим листом повідомлено Позивача, що зазначене питання стосувалося Договору, укладеного з ФОП Махніцьким А.В. та відповідно до підсумків голосування, ухвалено рішення про розірвання зазначеного Договору.
Крім того, Відповідач у своєму листі робить висновок, що станом на 12.01.2022 Договір є таким, що втратив чинність.
Лист № 16/2-08-3 від 12.01.2022 підписаний від імені Національного природного парку «Голосіївський» заступником директора з науково-дослідної роботи - начальника відділу - Прядко О.І.
Рішення № 2 Науково-технічної ради Національного природного парку «Голосіївський» від 10.12.2021 містить в матеріалах справи.
Позивач звернувся до Відповідача із запитом від 01.08.2023, у відповідь на який Відповідач (лист від 02.04.2024 № 186/2-01) повідомив, що 12.01.2022 ним в односторонньому порядку розірвано Договір про організацію рекреаційної діяльності № 12-20/63-РД від 05.08.2020.
До вказаного листа додано акти порушення природоохоронного законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд України.
Відповідно до рішення № 2 Науково-технічної ради Національного природного парку «Голосіївський» від 10.12.2021 підставою голосування про розірвання Договору №12-20/63-РД про організацію рекреаційної діяльності від 05.08.2020 стали факти порушення Позивачем законодавства про природно-заповідний фонд.
Судом встановлено, що до листа від 02.04.2024 № 186/2-01 додано наступні акти:
- Акт порушення від 23.09.2021;
- Акт № 4-СБВ/2021 про порушення природоохоронного законодавства та законодавства про природо-заповідний фонд України від 20.11.2021;
- Акт № 7-СБВ/2021 про порушення природоохоронного законодавства та законодавства про природо-заповідний фонд України від 04.12.2021;
- Акт від 12.01.2022.
З Акту порушення від 23.09.2021 вбачається, що останній складено заступником начальника Святошинського - Біличанського ПНДВ та інспектором охорони природно-заповідного фонду І категорії.
Вказаним актом зафіксовано, що під час обстеження кварталів 88, 89 Святошинського лісництва, а саме ділянки в межах якої ФОП Махніцький здійснює рекреаційну діяльність, виявлено наступні порушення: «У місці розташування мотузкового парку виявлено будинок охорони з твердопаливним котлом, поряд розміщено самовільно встановлений металевий контейнер для зберігання інвентарю та туалет з вигрібною ямою. Зафіксовано всихання окремих дерев сосни звичайної віком близько 60 р, на які прикріплено конструкції мотузкового парку. Так само виявлено лінію електропередач у робочому стані, опори самовільно встановлено на капітальних фундаментах у межах природно-заповідного фонду. Територію зони відпочинку істотно засмічена побутовими відходами».
З Акту № 4-СБВ/2021 про порушення природоохоронного законодавства та законодавства про природо-заповідний фонд України від 20.11.2021 вбачається, що останній складено заступником начальника Святошинського - Біличанського ПНДВ та інспектором охорони природно-заповідного фонду І категорії при перевірці 88, 89 кварталів Святошинського лісництва, КП «Святошинське ЛПГ».
Вказаним Актом зафіксовано особи порушника: ФОП Махніцький А.В., ТОВ «Скай-Парк»; о 13:00 виявлено обладнання для роботи мотузкового парку, альтанки, мангали, самовільно встановлену лінію електропередач у робочому стані, контейнер для зберігання інвентарю, будинок охорони з твердопаливним котлом, туалет із вигрібною ямою.
З Акту № 7-СБВ/2021 про порушення природоохоронного законодавства та законодавства про природо-заповідний фонд України від 04.12.2021 вбачається, що останній складено заступником начальника Святошинського - Біличанського ПНДВ та інспектором охорони природно-заповідного фонду І категорії при перевірці 88, 89 кварталів Святошинського лісництва, КП «Святошинське ЛПГ».
Вказаним Актом зафіксовано особи порушника: ФОП Махніцький А.В. та виявлено факт продовження роботи мотузкового парку ТОВ «Скай-парк», випадки здачі в платну оренду альтанок та мангалів. У межах кварталів виявлено наступні факти порушення режиму охорони НПП «Голосіївський», а саме: будинок охорони з твердопаливним котлом, великий контейнер, лінію електропередач, туалет з вигрібною ямою.
Акт від 12.01.2022 в матеріалах справи відсутній.
Із поданого позову вбачається, що Позивач не погоджується із одностороннім припиненням Договору, а саме з рішенням Науково-технічної ради Національного природного парку «Голосіївський» від 10.12.2021 № 2 та заперечує проти нього, а одностороннє розірвання Договору суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним.
Так, Позивач зазначає, що пунктом 7.6 Договору сторонами обумовлено, що сторона, яка бажає в односторонньому порядку Достроково припинити цей Договір, повинна надіслати іншій стороні письмове повідомлення про це, в якому має бути зазначено дату та причину припинення.
Оскільки лист Відповідача від 12.01.2021 №16/2-08-3 як і рішення Науково-технічної ради Національного природного парку «Голосіївський» від 10.12.2021 № 2, на яке посилається в листі Відповідач не містить будь-яких посилань на факти порушення Позивачем зобов'язань за Договором та причин припинення цього Договору, останній не може бути припинено в односторонньому порядку.
Крім того, Позивач зазначає, що укладений між сторонами Договір за свою правовою природою є договором про спільну діяльність, а згідно положень частини 2 статті 1142 ЦК України причина розірвання має бути поважною та наведеною ініціюючою стороною.
Посилаючись на Положення про Наукову - технічну раду Національного природного парку «Голосіївський», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 18.12.2020 № 377 Позивач стверджує, що Науково - технічна рада не є уповноваженим органом для вирішення питання про дострокове розірвання догорів із суб'єктами господарської діяльності, а відтак рішення останньої № 2 від 10.12.2021 не може бути підставою для розірвання.
Окрім викладеного, Позивач зазначає, що умовами Договору забороняється діяльність котра, може нанести шкоду навколишньому середовищу.
Водночас, в актах про порушення природоохоронного законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд України, які були складені працівниками Національного природного парку «Голосіївський» та які були надані Позивачу лише 02.04.2024 не зазначено, яка шкода та в якому розмірі від діяльності Позивача була нанесена навколишньому середовищу.
Позивач звертає увагу суду, що у вказаних актах при перевірці (обстеженні) працівниками Національного природного парку «Голосіївський» зафіксовано начебто розміщення ФОП Махніцьким А.В. на території 88, 89 кварталів Святошинського лісництва, КП «Святошинське ЛПГ» обладнання мотузкового парку, альтанки, мангалу, лінії електропередачі, контейнеру для зберігання інвентарю, будинку охорони, туалету, однак в актах не зазначено, чи є ці тимчасові споруди власністю Позивача та чи знаходяться вони у його користуванні, а не в іншого суб'єкта господарювання.
Відповідно до пункту 4.3.2 Положення про Національний природний парк «Голосіївський» в межах зони регульованої рекреації дозволяється проводити короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць.
Положенням про Національний природний парк «Голосіївський» не заборонено розміщення в зоні регульованої рекреації тимчасових споруд, альтанок, контейнерів, тимчасового будинку охорони та туалету, яке здійснювалося Позивачем згідно Додатку № 1 до Договору, який погоджено з директором Відповідача.
Що стосується питання розміщення туалету з вигрібною ямою, що на переконання сторони Відповідача є порушенням вимог природоохоронного законодавства Позивач посилається на положення пункту 1 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України 17.03.2011 №145 та стверджує, що розміщення такого об'єкту передбачено умовами як Договору та законодавства.
Натомість, Позивач стверджує, що станом на час здійснення перевірок представниками Відповідача на території здійснення Позивачем рекреаційної діяльності вигрібна яма була відсутня.
В той же час, адміністрація Національного природного парку «Голосїївський» при односторонньому достроковому розірванні Договору ні в своєму рішенні Науково-технічної ради, ні в актах перевірок, ні в своїх листах не обґрунтувала, яким чином встановлення альтанок, контейнерів, будинку охорони, туалету, мангалів та інших тимчасових споруд призвело чи може призвести до завдання шкоди об'єкту природно- заповідного фонду.
Враховуючи вищевикладене, Позивач вважає, що його господарська діяльність здійснювалась відповідно до вимог чинного законодавства, вимог Положення про Національний природний парк «Голосїївський», а відтак умови Договору та природоохоронне законодавство України ним не порушено, а тому у Відповідача не було підстав для його дострокового розірвання.
В частині вимоги Позивача про зобов'язання Відповідача укласти додаткову угоду до Договору в частині продовження строку його дії на 60 місяців, Позивач зазначає, що у разі задоволення позовної вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину Позивач буде позбавлений можливості організовувати рекреаційну діяльність оскільки строк дії Договору буде закінчено.
Враховуючи поведінку сторони Відповідача, вчинення ним дій щодо одностороннього розірвання Договору підстави для пролонгації Договору у Позивача відсутні, що стало підставою для збільшення позовних вимог в цій частині.
Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що з квітня 2021 року представниками НПП «Голосіївський» були виявленні та зафіксовані численні порушення як умов Договору, так і вимог природоохоронного законодавства з боку ФОП Махніцький А.В., про які Відповідач неодноразово повідомляв Позивача та пропонував усунути виявлені порушення, зокрема, задля недопущення розірвання Договору.
Проте такі повідомлення та пропозиції були проігноровані Позивачем, у зв'язку з чим Парком прийнято рішення про односторонню відмову від Договору з огляду на те, що право на таку відмову встановлено Договором.
Відповідач стверджує, що Позивач був достеменно обізнаний про складання актів та приписів, пов'язаних з порушенням ним вимог природоохоронного законодавства, так само, як про прийняттям Парком рішення про розірвання Договору.
Так, Відповідач посилається на Припис від 23.04.2021 за підписом начальника відділу служби державної охорони НПП «Голосіївський» Фесенка І.І., згідно якого ФОП Махніцьому А.В. приписано наступне: «Демонтувати самовільно облаштований туалет з вигрібними ямами, металевий контейнер, тимчасове приміщення служби охорони, яке обладнане твердопаливним котлом, лінію електропередачі та паркан на території НПП «Голосіївський», які виявлені та зафіксовані в Акті № 3/2/202 від 05.02.2021 та привести вказану територію в належний стан відповідно до законодавства про природно-заповідний фонд України».
Відповідач стверджує, що вказаний припис направлено Позивачеві, що підтверджується Листом НПП «Голосіївський» від 11.05.2021 № 384/2-08.
Однак, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів направлення Позивачу листа від 11.05.2021 № 384/2-08.
Судом встановлено, що у Приписі від 23.04.2021 є посилання на виявлені та зафіксовані в Акті № 3/2/202 від 05.02.2021 порушення.
Згідно Акту № 3/2/202 від 05.02.2021 вбачається, що останній складено Державною екологічною інспекцією України щодо Національного природного парку «Голосіївський».
Актом № 3/2/202 від 05.02.2021, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в частині спірних правовідносин зафіксовано, що у кв. 89 Святошинського лісництва КП «Святошинське лісопаркове господарство», що входить до складу НПП «Голосіївський» без вилучення у землекористувача, встановлено факт розміщення мотузкового парку «Святошинське озеро», на території якого встановлено дерев'яні альтанки 2,5*3 м. у кількості 4 шт. ФОП Махніцьким А.В. відповідно до Додатку (схеми) до Договору про організацію рекреаційної діяльності №12-20/63-РД від 05.08.2020 з НПП « Голосіївський».
Крім того, на території, де розташовуються вказані альтанки, розміщується самовільно встановлений металевий контейнер площею 32,5 м.кв.; тимчасове приміщення охорони площею 15 м.кв., яке обладнане твердопаливним котлом, самовільно облаштовано лінію електропередачі загальною протяжністю 800 м., а також самовільно встановлено туалет з вигрібною ямою площею 8 м.кв., облаштований з порушенням вимог Наказу МОЗ України від 17.03.2011 №145, що відповідно до статті 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони.
Після оформлення вказаного Акту посадовими особами НПП «Голосіївський» оформлено Припис від 23.04.2021 та направлено його Позивачеві.
Однак, всупереч викладеному, Відповідач стверджує, що Позивачем не вчинено жодних дій на усунення виявлених порушень працівниками державної служби охорони НПП «Голосіївський» повторно зафіксовані вищевказані порушення, що підтверджується Актом порушення від 23.09.2021, який долучено Позивачем до матеріалів справи самостійно.
Те саме стосується і долучених Позивачем Актів № 4-СБВ/2021 від 20.11.2021 та № 7-СБВ/2021 від 04.12.2021.
Із зазначеного вище слідує, що у відповідності до положень Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Відповідач, як природоохоронна державна установа, має право виявляти та фіксувати порушення вимог природоохоронного законодавства та вживати відповідних заходів реагування, в тому числі відмовлятися в односторонньому порядку від правовідносин, які пов'язані з порушенням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів.
В частині правомірності одностороннього розірвання Договору Відповідач посилається на положення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 Договору, яким передбачено право одностороннього розірвання Договору у випадку порушення хоча б один раз природоохоронного законодавства і це зафіксовано актом.
Вищевказані факти порушень ФОП Махніцьким А.В. вимог природоохоронного законодавства повторно зафіксовані в Акті Державної екологічної інспекції столичного округу від 08.07.2021 № 3/2/285, яким закріплено не виконання НПП «Голосіївський» пункту 2 припису Державної екологічної інспекції Столичного округу від 16.04.2021 № 4/2/323, який відсутній в матеріалах справи.
В частині спірних правовідносин з Позивачем у вказаному акті закріплено, що до листа від 02.07.2021 № 496/2-01 НПП «Голосіївський» 11.05.2021 на адресу ФОП Махніцького А.В. направлено припис щодо демонтажу самовільно встановленого металевого контейнера, тимчасового приміщення охорони, яке обладнано твердопаливним котлом, самовільно встановленого туалету з вигрібною ямою, який ігнорується та не виконується ФОП Махніцьким А.В.
Попри наявність у Додатку № 1 до Договору інформації про можливість розташування Позивачем туалетів, умови Договору не дозволяють розміщення на території об'єктів ПЗФ вигрібних ям, у тому числі в складі туалетів/громадських вбиралень оскільки сторонами погоджено визначення «тимчасових споруд рекреаційного призначення» (пункт 3.2), а згідно доводів Відповідача вигрібну яму туалету неможливо «демонтувати та перенести в інше місце без знецінення та зміни її призначення».
Крім того, розміщення вигрібної ями туалету свідчить про порушення Позивачем умов Договору щодо зобов'язання дотримуватися санітарно-епідеміологічних правил і норм та передбачено положенням пункту 2.23 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.03.2011 № 145, який забороняє розміщення громадських вбиралень, каналізованих на вигріб, у місцях масового скупчення і відвідування громадян (парки, сквери, тощо).
Те саме стосується і розташування Позивачем лінії електропередачі, твердопаливного котла у приміщенні охорони, а також паркану попри те, що це не передбачено Додатком № 1 до Договору.
Також згідно доводів Відповідача неприпустимим є самовільне розташування Позивачем обладнання для функціонування підвісного мотузкового парку оскільки таке обладнання фактично кріпилося на деревах, як складових цінних лісових ресурсів у межах території природно-заповідного фонду. Таке самовільне, протиправне розміщення Позивачем обладнання може спричиняти шкоду деревам та призводити до подальшої їх загибелі.
Зазначене порушення також закріплено Відповідачем в Актах про порушення № 4-СБВ/2021 від 20.11.2021, № 7- СБВ/2021 від 04.12.2021, що на переконання останнього свідчить про порушення ним вимог не тільки природоохоронного законодавства, а й положень Договору, зокрема, підпункту 5.4.5 пункту 5.4.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.06.2009 № 330 рекреаційна діяльність - діяльність, спрямована на відновлення розумових, духовних і фізичних сил людини шляхом загальнооздоровчого і культурно-пізнавального відпочинку, туризму, санаторно-курортного лікування, любительського та спортивного рибальства, полювання тощо.
Рекреаційна послуга - послуга зі споживчими властивостями і собівартістю, що надається з метою задоволення потреб рекреантів.
Суб'єкти рекреаційної діяльності - юридичні особи та фізичні особи - підприємці, що надають рекреаційні послуги.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до статті 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Положеннями статті 651 ЦК України визначено підстави для розірвання договору, яке допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, зокрема, внаслідок істотного порушення умов такого договору другою стороною.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків.
Даний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 08.09.2021 в справі № 727/898/19.
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору.
Даний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22.02.2023 в справі № 465/5980/17.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК України).
Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов'язки учасників цивільних правовідносин.
До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.
При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб'єкта; вчиняються суб'єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов'язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).
Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з'ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов'язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами.
У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 756/420/17.
Як встановлено судом вище, пунктом 7.4 Договору сторонами закріплено підстави одностороннього розірвання Договору, серед яких:
- хоча б один раз сторона порушила природоохоронне законодавство і це зафіксовано актом Національного природного парку «Голосіївський» (підпункт 7.4.1);
- сторонам порушила хоча б один із наступних пунктів Договору: 1.2, 1.4, 1.5, 2.2.4, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2, 4.6, 4.7, 4.9, 5.4, 11.1, 11.2, 11.3, 11.5, 12.7 (підпункт 7.4.3).
Із наданого Позивачем листа НПП «Голосіївський» від 12.01.2022 № 16/2-08-3 щодо розірвання договору з ФОП Махніцьким А.В. вбачається, що підставою розірвання Договору є підсумки голосування засідання Науково-технічної ради Голосіївського природного парку, оформлені рішенням № 2 від 10.12.2021.
Як встановлено судом вище, вказане рішення не містить обґрунтувань щодо підстав розірвання Договору та не містить дослідження питання щодо допущення Відповідачем порушення ним діяльності при виконанні Договору.
Про факти порушень Відповідач вже зазначає у поданому відзиві при спростуванні заявлених вимог.
Враховуючи доводи Позивача, судом досліджено Положення про Національний природний парк «Голосіївський», затверджене наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 64 від 28.08.2020 (далі за текстом - Положення про НПП) та встановлено, що Парк є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою, що входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого створюється особливий режим охорони та використання.
Пунктом 2.1 Положення про НПП визначено, що Парк створений зокрема для раціонального використання особливо цінних природних комплексів та об'єктів Київського полісся, а також для поліпшення екологічного стану міста Києва.
Управління Парком здійснюється відповідно до вимог законодавства спеціальною адміністрацією (пункт 3.1 Положення про НПП).
Адміністрацію очолює директор, який призначається та звільняється з посади Міністром захисту довкілля та природних ресурсів України у порядку, передбаченому законодавством (пункт 3.2 Положення про НПП).
Пунктом 3.6 Положення про НПП закріплено повноваження директора Парку, серед яких: забезпечує виконання завдань, визначених пунктом 2.2 Положення про НПП, яким в свою чергу закріплено: «створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об'єктів».
Крім того, відповідно до пункту 3.10 Положення про НПП для вирішення наукових і науково-технічних проблем у Парку створюється науково-технічна рада (далі - НТР).
Так, Згідно Положення про Науково - технічну раду Національного природного парку «Голосіївський», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 18.12.2020 № 377 (далі за текстом - Положення про НТР) НТР створюється для вирішення наукових проблем НПП (пункт 2 Положення про НТР).
Розділом ІІІ Положення про НТР закріплено напрямки роботи НТР, проаналізувавши які суд погоджується з доводами Позивача, що вирішення питань щодо укладання чи то розірвання Договору не відносить до її компетенції.
Крім того, пунктом 7, 9 розділу 4 Положення про НТР закріплено, що рішення Ради оформлюється протоколом, а таке рішення вводиться в дію наказами НПП.
Суд зазначає, що протокол засідання НТР за 10.12.2021 відсутній, як і відсутній наказ Відповідача про введення в дію такого рішення (протоколу).
В силу зазначеного вище, враховуючи, що Договір зі сторони Відповідача укладено та підписано директором НПП «Голосіївським» суд дійшов висновку, що питання господарської діяльності парку, зокрема питання укладання та розірвання договорів, в тому числі оплатних, є прерогативою директора парку (згідно викладених вище висновків суду) у зв'язку з чим рішення НТР від 10.12.2021 № 2 не є законним, а відтак не може породжувати жодних юридичних наслідків, зокрема і для Позивача.
Іншим підстав для розірвання Договору ніж рішення НТР від 10.12.2021 № 2 лист Відповідача від 12.01.2022 № 16/2-08-3 не містить.
При цьому, судом враховано, що лист Відповідача від 12.01.2022 № 16/2-08-3 підписано заступником директора з науково-дослідної роботи - начальником відділу, наявність повноважень виконання обов'язків директора НПП «Голосіївський» станом на 12.01.2022 матеріали справи не містять.
Що стосується доводів Відповідача в частині наявності порушень Позивачем вимог чинного природо-охоронного законодавства та умов Договору, судом не заперечується та не спростовується їх можливе допущення.
Однак, суд звертає увагу Відповідача, що фіксація таких порушень має належним чином оформлюватися та доводитися до відома сторони користувача (Позивача) зоною регульованої рекреації.
Так, із наданих Відповідачем доказів не вбачається можливості встановити, що складені Акти порушення від 23.09.2021, Акт № 4-СБВ/2021 від 20.11.2021, Акт № 7-СБВ/2021 від 04.12.2021; Акт від 12.01.2022 надсилалися Позивачу з метою доведення до відома про зміст останніх та усунення виявлених порушень, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні.
Крім того, такі акти не містять чітко зазначеної норми чинного законодавства, з якої б вбачалося можливим встановити, що така діяльність Позивача є такою, що не відповідає природо-охоронному законодавству.
Так, на переконання суду, Відповідачем здійснено посилання на узагальнені норми, такі як стаття 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», якою визначено функціональне зонування території Національного природного парку «Голосіївський» та закріплено вимоги щодо її використання.
Враховуючи, що спірний Договір стосується користування Позивачем територією парку регульованої рекреацій стаття 21 визначає наступне:
- зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони;
- забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.
Відтак, Відповідачем здійснено узагальнюючі посилання, без нормативного обґрунтування виявлених порушень Позивача.
Те саме стосується і посилань Відповідача в частині незаконного розміщення туалету з вигрібною ямою.
Так, у відзиві Відповідач посилається на порушення в цій частині Позивачем пункту 2.23 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.03.2011 № 145, однак складені Відповідачем Акти про порушення, які долучені до позову, не містять посилань на порушення пункту 2.23 вказаних санітарних норм.
При цьому, суд зазначає, що Акт № 4-СБВ/2021 від 20.11.2021 складено щодо двох осіб порушників, що унеможливлює встановити причинно-наслідковий зв'язок між порушником та його діями.
Натомість наданими Відповідачем разом із відзивом Актами від 05.02.2021 № 3/2/202 та від 08.07.2021 № 3/2/285 зафіксовано на території кв. 89 самовільне встановлення туалету з вигрібною ямою площею 8 кв.м., облаштованого з порушенням вимог наказу МОЗ України від 17.03.2011 № 145, однак без зазначення посилання на порушення конкретного пункту такого наказу, тобто пункту 2.23 як про це зазначає Відповідач але вже у відзиві.
Судом критично сприймаються твердження Відповідача в тій частині, що діяльністю Позивача порушувалось природоохоронне законодавство оскільки при складенні актів Відповідачем не здійснювався розрахунок вартості шкоди, що фактично суперечить доводам та аргументам сторони Відповідача.
Аргументи Позивача про те, що документи про допущення ним порушень законодавства в частині територій регульованої рекреації отримано ним разом із листом від 02.04.2024 № 186/2-01 не спростовано Відповідачем, а відтак доводи Позивача в цій частині є обґрунтованими.
В силу викладеного, суд вважає, що Відповідачем неправомірно застосовано право на відмову від Договору, яке на переконання суду ґрунтується на змісті пункту 7.4 Договору та яке в даному випадку не є безумовним, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для визнання одностороннього правочину Відповідача про розірвання Договору недійсним на підставі частини 1 статті 215, частини 1 статті 203 ЦК України оскільки таке розірвання суперечить положенням Договору та вимогам чинного законодавства.
Що стосується поданої Позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог та вимоги Позивача про зобов'язання укласти додаткову угоду до Договору суд зазначає наступне.
Статтею 46 ГПК України визначено процесуальні права та обов'язки сторін.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 зазначено, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Поряд з цим Суд зазначає, що зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Суд звертається до висновку Верховного Суду, сформульованого в постанові від 04.04.2024 у справі № 914/1027/19.
Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову одночасно не допускається. Якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ГПК України.
Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.
У цьому висновку суд звертається до висновку Верховного Суду, сформульованого в постанові від 13.08.2024 у справі № 904/2839/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц зробила висновок, зокрема про те, що заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову, та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
В силу зазначеного, приймаючи заяву по збільшення позовних вимог до розгляду суд дійшов висновку, що підстави для такого збільшення не змінилися, а саме: незгода Позивача з одностороннім розірванням Договору Відповідачем.
Натомість, враховуючи строк дії Договору, з метою уникнення виникнення повторних судових процесів та забезпечення процесуальної економії Позивачем доповнено позовні вимоги вимогою немайнового характеру в частині продовження строку дії Договору на той самий строк, що суд вважає правомірним та таким, що направлено на ефективний спосіб відновлення порушених прав Позивача.
Що стосується вимоги Позивач про зобов'язання сторони Відповідача укласти додаткову угоду до Договору щодо продовження строку його дії на 60 місяців, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом вище, згідно пунктів 6.1 та 6.2 Договору останній укладений строком на 60 місяців і діє з моменту підписання з автоматичним пролонгуванням.
Строк дії Договору може бути продовжений Сторонами за взаємною згодою та на погоджений строк.
Так сторонами одночасно застосовано поняття «автоматична пролонгація» та «продовження строку дії Договору за згодою сторін».
Автоматична пролонгація за своєю суттю є продовженням строку дії договору на тих самих умовах та за відсутності будь яких заперечень сторін про це, що в свою чергу і свідчить про наявність згоди сторін (за замовчуванням) та фактично не потребує оформлення такої згоди додатково, зокрема і в письмовому вигляді.
Натомість продовження сторонами строку дії договору на інший термін вимагає вже наявність згоди обох сторін.
Суд зазначає, що Договір укладено сторонами 05.08.2020, в силу чого закінчення 60-ти місячного строку припадає на 05.08.2025.
Враховуючи неправомірність дій Відповідача щодо одностороннього розірвання Договору, які в силу визнання їх недійсними не можуть породжувати жодних юридичних наслідків, суд призюмує, що станом на дату ухвалення даного рішенні в матеріалах справи відсутні заперечення Відповідача в порядку пункту 6.1 Договору щодо припинення дії останнього у зв'язку із закінченням строку дії.
При цьому суд звертає увагу, що положення пункту 7.5 та 7.6 Договору підлягають застосуванню при достроковому припиненню останнього.
Зазначене вище у своїй сукупності свідчить про правомірність та обґрунтованість вимоги Позивача (із врахуванням принципу диспозитивності) в частині продовження строку дії Договору на 60 місяців, тобто на тих самих умовах.
На переконання суду, враховуючи недобросовісну поведінку сторони Відповідача в частині фіксації та повідомлення Позивача про складені ним акти порушень, заявлені Позивачем вимоги є належним та ефективним способом захисту його прав в частині забезпечення ним здійснення господарської діяльності та уникнення виникнення нових порушень прав та інтересів Позивача в майбутньому.
Суд вказує, що заперечення Відповідача в частині вимоги про зобов'язання вчинити дії обґрунтовуються лише процесуальною неможливість прийняття заяви про збільшення, однак жодним чином не містять заперечень нормативно-правового характеру.
При цьому суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечувати відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 виснувала, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 зазначила, що судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов'язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.
Зазначений висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.03.2024 у справі № 278/2111/23 (провадження № 61-5586св24).
Враховуючи спірні правовідносини сторін, мету заявленого Позивачем позову та здійснені судом вище висновки, суд вважає, що належним та таким, що забезпечить ефективний захист та відновлення прав Позивача є викладення вимоги Позивача в частині продовження строку дії договору наступним чином: «Визнати договір № 12-20/63-РД про організацію рекреаційної діяльності від 05.08.2020 продовженим на тих же умовах на той самий строк», що забезпечить дотримання принципу правової визначеності та є ефективних способом захисту права та інтересу Позивача в частині виконання Договору.
Зазначені судом висновки здійснено з урахуванням суті такого продовження, того, що станом на дату вирішення даного спору Договір є діючим, що свідчить про наявність у Позивача права на його пролонгацію, а розділ 6 Договору взагалі не передбачає необхідності укладати додаткову угоду у випадку продовження дії договору на тих самих умовах.
Підсумовуючи викладене вище, за сукупністю досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача в частині наявності підстав для визнання недійсним одностороннього розірвання Договору Відповідачем є обґрунтованими та доведеними, а враховуючи встановлені судом обставини в частині добросовісності поведінки Відповідача з метою належного та ефективного відновлення порушеного права Позивача суд дійшов висновку про задоволення позову.
Судові витрати Позивача відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Фізичної особи - підприємця Махніцького Андрія Васильовича - задовольнити.
2. Визнати недійсним односторонній правочин Національного природного парку «Голосіївський» щодо розірвання договору № 12-20/63-РД про організацію рекреаційної діяльності від 05.08.2020, укладеного між Фізичною особою - підприємцем Махніцьким Андрієм Васильовичем та Національним природним парком «Голосіївський», який оформлений листом Національного природного парку «Голосіївський» від 12.01.2022 за вх. № 16/2-08-3 за підписом заступника директора з науково-дослідної роботи - начальника відділу Прядко О.І.
3. Визнати договір № 12-20/63-РД про організацію рекреаційної діяльності від 05.08.2020, укладений між Фізичною особою - підприємцем Махніцьким Андрієм Васильовичем та Національним природним парком «Голосіївський» продовженим на тих же умовах та той самий строк.
4. Стягнути з Національного природного парку «Голосіївський» (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 35, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 35620372) на користь Фізичної особи - підприємця Махніцького Андрія Васильовича (с. Івана -Пусте, Тернопільська обл., 48748; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн судового збору.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 01.07.2025
Суддя Антон ПУКАС