ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.06.2025Справа № 910/3083/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (89412, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Оноківці, вул. Головна, буд. 57, ідентифікаційний код 00131529)
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 19480600)
про стягнення 16 190 575,30 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Чекан В.В.
від відповідача: Атаманюк В.В.
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про стягнення 16 190 575,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 19.12.2018, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/7713/21 від 06.09.2021 та рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/13097/23 від 01.12.2023, які набрали законної сили, позивач нарахував до стягнення з відповідача за періоди жовтень 2019 року, листопад 2020 року - березень 2021 року та за період квітень 2021 року - жовтень 2021 року інфляційні втрати у розмірі 15 183 265,78 грн та 3% річних у розмірі 1 007 309,52 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3083/25, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.04.2025.
19.03.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС представником Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 заяву Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
02.04.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, зокрема, що вважає стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є надмірно великими та значно перевищують основну суму заборгованості та не може бути джерелом збагачення для позивача та просив відмовити повністю у позовних вимогах.
08.04.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому останній зазначив, що позивачем правомірно, обґрунтовано та справедливо нараховано 3 % річних та інфляційні втрати у зв'язку із тим, що зобов'язання відповідачем не виконуються вже тривалий час і такі нарахування мають на меті саме компенсацію позиву знецінення коштів, які мали бути сплачені відповідачем.
08.04.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат після постановлення рішення судом першої інстанції, у якій останній просить стягнути з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Цією ж датою через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від позивача повторного надійшла заява про розподіл судових витрат після постановлення рішення судом першої інстанції.
15.04.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній вказує на те, що при підготовці розрахунку інфляційних втрат за період з 07.2023 по 02.2025 (по заборгованості за період жовтень 2019 року, листопад 2020 року - березень 2021 року) допустився арифметичної помилки, а саме, позивачем не враховано у розрахунку при обчисленні інфляційних втрат в 07.2024 - 09.2024 суми часткового погашення заборгованості, яке відбулось шляхом проведення зарахувань зустрічних однорідних вимог, що підтверджується заявами позивача направлених відповідачу про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог за № 154-25/6257 від 16.07.2024, за № 154-25/7715 від 16.08.2024, за № 154-25/8827 від 18.09.2024, у зв'язку з позивач просить зменшити розмір позовних вимог у справі № 910/3083/25 та п. 13.2. і п. 13.3. позовної заяви у даній справі враховувати в наступній редакції:
"13.2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (місцезнаходження: вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 19480600) на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" (місцезнаходження: вул. Головна, 57, с. Оноківці, Ужгородський район, Закарпатська обл., поштовий індекс 89412; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 00131529) 14 074 617,48 грн. (чотирнадцять мільйонів сімдесят чотири тисячі шістсот сімнадцять гривень 48 коп.), з яких інфляційні втрати в розмірі 13 067 307,96 грн. (по заборгованості за період жовтень 2019 року, листопад 2020 року - березень 2021 року та за період квітень 2021 рік - жовтень 2021 року), нарахованих за період липень 2023 року по лютий 2025 рік та три відсотки річних в розмірі 1 007 309,52 грн. (по заборгованості за період квітень 2021 рік - жовтень 2021 року та за період жовтень 2019 року, листопад 2020 року - березень 2021 року), нарахованих за період липень 2023 року по лютий 2025 рік;
13.3. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (місцезнаходження: вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 19480600) на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" (місцезнаходження: вул. Головна, 57, с. Оноківці, Ужгородський район, Закарпатська обл., поштовий індекс 89412; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 00131529) суму в розмірі 168 895,41 грн. (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот дев'яносто п'ять грн. 41 коп.) сплаченого ПрАТ «Закарпаттяобленерго» судового збору за подання позовної заяви".
Крім того, у зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог, позивач просив суд повернути з державного бюджету судовий збір в розмірі 25 391,50 грн.
У підготовчому засіданні, призначеному на 16.04.2025, представник позивача підтримав подану заяву про зменшення розміру позовних вимог та повернення судового збору. Представники відповідача не заперечував щодо вказаної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 прийнято заяву Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про зменшення розміру позовних вимог, повернуто Приватному акціонерному товариству «Закарпаттяобленерго» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 25 391,50 грн.
Протокольною ухвалою від 16.04.2025 підготовче засідання відкладено на 30.04.2025.
29.04.2025 датою через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити уповноваженого представника, через зайнятість останнього в іншому судовому засіданні.
Цією ж датою через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/3083/25 до вирішення по суті справи №910/11235/24 Господарським судом Закарпатської області за позовом ДПЗД «Укрінтеренерго» до ПрАТ «Закарпаттяобленерго» про визнання недійсною заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог.
У підготовчому засіданні 30.04.2025 судом задоволено клопотання відповідача про відкладення та проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.05.2025.
06.05.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС позивачем подано заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі.
У підготовчому засіданні 21.05.2025 судом розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, заслухано доводи представників сторін та проголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні такого клопотання з підстав не доведеності та не обґрунтованості.
У судовому засіданні 21.05.2025 судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/3083/25 та призначення її до судового розгляду по суті у судовому засіданні 04.06.2025.
03.06.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС відповідачем подано клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих ПрАТ «Закарпаттяобленерго» на 90%.
У судовому засіданні 04.06.2025 судом долучено до матеріалів справи клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, задоволено клопотання представника позивача, надано час для ознайомлення з таким клопотанням та відкладено розгляд справи на 25.06.2025.
13.06.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС позивачем подано заперечення проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних втрат за № б/н від 03.06.2025.
У судовому засіданні 25.06.2025 представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити у повному обсязі, в свою чергу представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити а також підтримав клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних на 90%
У судовому засіданні 25.06.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
За доводами позивача, 19.12.2018 постачальник електричної енергії «останньої надії» Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (надалі - відповідач, ДПЗД «Укрінтеренерго») подало оператору системи розподілу електричної енергії на території Закарпатської області - Приватному акціонерному товариству «Закарпаттяобленерго» (надалі - позивач, ПрАТ «Закарпаттяобленерго») заяву-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №б/н від 19.12.2018, відповідно до якої позивач приєднався до умов публічного договору приєднання - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, опублікованому на веб-сайті оператора системи розподілу ПрАТ Закарпаттяобленерго» (надалі - договір про розподіл), яким регулюються питання розподілу електроенергії мережами позивача споживачам відповідних постачальників електроенергії, що підтверджується копіями заяви-приєднання ДПЗД «Укрінтеренерго» від 19.12.2018 та інших документів щодо укладання договору про розподіл, який є публічним договором приєднання та самим договором про розподіл, що разом з відповідними додатками до нього опублікований на веб-сайті ПрАТ «Закарпаттяобленерго» за посиланням https://zakarpat.energy/customers/info-for-electricity-market-participants/dogovir elektropostachalnyka-pro-nadannya-poslug-z-rozpodilu-peredachi-elektrychnoyi-energiyi/.
Додатком №1 до договору про розподіл є «Порядок розрахунків», умовами якого визначено взаємовідносини з приводу розрахунків між позивачем та постачальниками електричної енергії за обсяги розподіленої електричної енергії (послуга з розподілу електричної енергії)
Підставою укладення зазначеного договору про розподіл було виконання ДПЗД «Укрінтеренерго» покладеного на нього розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року №1023-р із змінами, спеціального обов'язку для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, передбаченого ст.ст. 62, 64 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Однак, як вказує позивач, ДПЗД «Укрінтеренерго» належним чином не виконувало умови договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електроенергії в певні проміжки часу.
Зокрема, за доводами позивача, відповідачем належним чином не виконало умови договору про розподіл в частині оплати наданих послуг з розподілу електроенергії в жовтні 2019 року, та у період з листопада 2020 року по березень 2021 року на суму 20 824 585,21 грн, що підтверджується розрахунком основного боргу по ДПЗД «Укрінтеренерго». Дана заборгованість ДПЗД «Укрінтеренерго» охоплена рішенням Господарського суду м. Київ від 06.09.2021 у справі № 910/7713/21.
Також, як вказує позивача, відповідачем не виконано обов'язок з оплати послуг з розподілу електроенергії за період квітень 2021 року - по жовтень 2021 року на суму 1 098 870,33 грн, що підтверджується Розрахунком основного боргу по ДПЗД «Укрінтеренерго». Дана заборгованість ДПЗД «Укрінтеренерго» охоплена рішенням Господарського суду м. Київ від 01.12.2023 у справі № 910/13097/23.
Оскільки, як зазначає позивача, рішення Господарського суду м. Київ від 06.09.2021 у справі № 910/7713/21, набрало законної сили 06.10.2021 та рішення Господарського суду м. Київ від 01.12.2023 у справі № 910/13097/23, набрало законної сили 29.12.2023, підтверджено наявність заборгованості ДПЗД «Укрінтеренерго» перед ПрАТ «Закарпаттяобленерго» за послуги з розподілу електроенергії надані за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії за періоди жовтень 2019, листопад 2020-березень 2021 років та за період квітень 2021 - жовтень 2021 в зазначених вище розмірах, то їх доказування у даному випадку не вимагається.
Так як, заборгованість не погашена, а тому в порядку ст. 625 ЦК України позивач нарахував до стягнення з відповідача за періоди жовтень 2019 року, листопад 2020 року - березень 2021 року та за період квітень 2021 року - жовтень 2021 року інфляційні втрати у розмірі 15 183 265,78 грн та 3% річних у розмірі 1 007 309,52 грн.
У заяві про зменшення позовних вимог, позивач повідомив суд, що при підготовці розрахунку інфляційних втрат за період з 07.2023 по 02.2025 (по заборгованості за період жовтень 2019 року, листопад 2020 року - березень 2021 року) допустився арифметичної помилки, а саме, останнім не враховано у розрахунку при обчисленні інфляційних втрат в 07.2024 - 09.2024 суми часткового погашення заборгованості, яке відбулось шляхом проведення зарахувань зустрічних однорідних вимог, що підтверджується заявами позивача направлених відповідачу про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог за №154-25/6257 від 16.07.2024, за № 154-25/7715 від 16.08.2024, за № 154-25/8827 від 18.09.2024, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 13 067 307,96 грн (по заборгованості за період жовтень 2019 року, листопад 2020 року - березень 2021 року та за період квітень 2021 рік - жовтень 2021 року), нарахованих за період липень 2023 року по лютий 2025 рік та три відсотки річних в розмірі 1 007 309,52 грн (по заборгованості за період квітень 2021 рік - жовтень 2021 року та за період жовтень 2019 року, листопад 2020 року - березень 2021 року), нарахованих за період липень 2023 року по лютий 2025 рік.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що фактично ДПЗД «Укрінтеренерго» перебуває у стані фінансової неспроможності, що унеможливлює розрахунок з кредиторами у встановлені строки.
Так за доводами відповідача, починаючи з 1 січня 2019 року і на цей час ДПЗД «Укрінтеренерго» є єдиним в Україні постачальником електричної енергії, на якого були покладені спеціальні обов'язки, а саме виконання функцій постачальника «останньої надії». ДПЗД «Укрінтеренерго» включено до Переліку об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури, затвердженого наказом Міненерго від 07.09.2022 року № 1-ДСК (в редакції наказу Міненерго від 31.07.2023 № 16-ДСК).
Відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 11 серпня 2023 року №238 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» ДПЗД «Укрінтеренерго» включене до переліку підприємств критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Суть діяльності постачальника «останньої надії» полягає в гарантованому постачанні електроенергії будь-яким споживачам всієї України, які втратили постачальника електричної енергії (міністерства, державні установи та підприємства, підприємства оборонно-промислового комплексу, комунальні підприємства, підприємства критичної інфраструктури, суб'єкти господарювання, фізичні особи-підприємці тощо).
Постачальник «останньої надії» - ключовий учасник ринку електричної енергії України, без якого неможливе нормальне функціонування ринку електричної енергії, та який виконує соціально важливу функцію на ринку електричної енергії та несе велике соціальне навантаження.
Постачальник «останньої надії» виступає гарантом енергозабезпечення - забезпечує постачання споживачу, коли інші постачальники з тих чи інших причин цього робити не можуть. Від сталого функціонування постачальника «останньої надії» залежить діяльність всього енергоринку України.
Підприємство виконує повноваження покладені на нього Кабінетом Міністрів України, зокрема спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, в повному обсязі, особливо враховуючи введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє й на цей час. Зокрема, на цей час на постачанні ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальника «останньої надії», перебувають непобутові споживачі, з яких велика кількість споживачів бере участь в обороні України: військові частини, підрозділи Збройних Сил України, інші військові формування, правоохоронні органи України та інші складові сил оборони.
Також відповідач зазначає, що станом на 01 травня 2024 року загальна заборгованість споживачів постачальника «останньої надії» становить 9 526,7 млн. грн.
Заборгованість споживачів постачальника «останньої надії» призвела до неможливості виконання постачальником «останньої надії» зобов'язань перед оператором системи передачі ПрАТ «НЕК «Укренерго» з оплати вартості небалансів електричної енергії.
Станом на 01 травня 2024 року заборгованість ДПЗД «Укрінтеренерго» з оплати вартості небалансів електричної енергії становить 5 542 млн. грн.
У зв'язку з недосконалістю законодавства споживачі-боржники неодноразово переводяться операторами системи на постачання до постачальника «останньої надії», що призводить до збільшення їх заборгованості перед ДПЗД «Укрінтеренерго», яка, в свою чергу, призводить до заборгованості Підприємства перед іншими учасниками ринку електричної енергії та бюджетом.
Через систематичне порушення платіжної дисципліни споживачами постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» втратило платоспроможність та знаходиться на межі банкрутства.
У зв'язку із заборгованістю з оплати вартості небалансів електричної енергії, відповідно до положень частини 5 статті 75 Закону та постанови НКРЕКП від 27.06.2019 року № 1246 «Про алгоритм розподілу коштів», враховуючи одержання Підприємством статусу «Дефолтний», з 05.08.2019 року всі кошти, які надходять від споживачів постачальника «останньої надії», спрямовуються оператору системи передачі в погашення заборгованості за куплений електропостачальником небаланс електричної енергії.
Так, статус «Дефолтний» підтверджується списком учасників ринку, що набули статусу «дефолтний», який розміщений на веб-сайті ПрАТ «НЕК Укренерго» за посиланням: https://ua.energy/perelik-uchasnykiv-rynku-yakym-nadano-status-pereddefoltnyj.
На виконання частини 5 статті 75 Закону оператор системи передачі, функції якого виконує НЕК «Укренерго», надає до уповноваженого банку (АТ «Ощадбанк») довідку про наявність у ДПЗД «Укрінтеренерго» заборгованості з оплати вартості небалансів електричної енергії.
АТ «Ощадбанк», на виконання частини 5 статті 75 Закону та постанови НКРЕКП від 18.06.2019 № 1041 «Про затвердження Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників та внесення зміни до постанови НКРЕКП від 18 січня 2019 року № 26», кожного банківського дня о 12:00 та 16:00, а в останній банківський день місяця о 12:00 та 17:30, здійснює перерахування всіх коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальника «останньої надії» на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи передачі до повного погашення заборгованості за куплений електропостачальником небаланс електричної енергії.
Отже, як вказує відповідач, оператор системи передачі з 05.08.2019 року фактично «розпоряджається» банківським рахунком із спеціальним режимом використання та отримує всі кошти, що надходять від споживачів постачальника «останньої надії».
З огляду на що, відповідач зазначає, що обставини скрутного фінансового становища виникли не з вини ДПЗД «Укрінтеренерго», не є наслідком господарської діяльності підприємства, власного комерційного розрахунку та ризику, а виникли в силу об'єктивних та незалежних від ДПЗД «Укрінтеренерго» обставин, зокрема, внаслідок перебування на постачанні електричної енергії підприємств з тяжким фінансовим станом та підприємств критичної інфраструктури, наявність законодавчих актів, які забороняють ДПЗД «Укрінтеренерго» застосовувати до найбільших споживачів-боржників відключення або обмеження електропостачання споживачів боржників.
Крім іншого, відповідач зазначає, що стягнення з ДПЗД «Укрінтеренерго» 3% річних та інфляційних втрат є надмірно великими та значно перевищують основну суму заборгованості та не може бути джерелом збагачення для ПрАТ «Закарпаттяобленерго».
Також відзначає, що позивач раніше, у 2019 та 2020 році, вже заявляв претензії відповідачу, а також звертався з позовом до суду про стягнення сум за прострочення оплати за послуги з розподілу і вже нараховував по відношенню до основної суми стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання згідно рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2023 р. у справі №910/13097/23 та рішення Господарського суду м. Києва від 27.09.2021 р. у справі №910/7713/21.
Позивачем у відповіді на відзив наведені заперечення на спростовування доводів відповідача і з посиланням на відповідну судову практику щодо застосування положень статті 625 ЦК України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі №910/7713/21 позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" заборгованість в розмірі 20 824 585 грн. 21 коп., пеню в розмірі 232 544 грн. 86 коп., інфляційні втрати в розмірі 181 034 грн. 45 коп., 3% річних в розмірі 62 488 грн. 77 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 319 509 грн. 80 коп.
При цьому, під час розгляду справи №910/7713/21 судом встановлено факт надання позивачем передбачених Договором послуг за жовтень 2019 року, листопад 2020 року - березень 2021 року включно на загальну суму 20 824 585,21 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2019 за жовтень 2019 року на суму 10 670,99 грн., від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 175 294,49 грн., від 31.12.2020 за грудень 2020 року на суму 211 127,09 грн., від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 9 591 816,91 грн., від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 8 150 425,16 грн., від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 2 685 250,57 грн.
Крім цього, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2023 у справі №910/13097/23 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" основну заборгованість в розмірі 1 098 870 грн 33 коп., пеню в розмірі 44 720 грн 48 коп., інфляційні втрати в розмірі 451 4354 грн. 68 коп., 3% річних в розмірі 749 126 грн 29 коп. та судовий збір в розмірі 175 729 грн 11 коп.
Під час розгляду справи №910/13097/23 судом встановлено неналежне виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за договором в зв'язку із чим виникла заборгованість за послуги з розподілу електроенергії за період квітень-жовтень 2021 року у сумі 1 098 870,33 грн, а також нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних по заборгованості.
Вказані рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі №910/7713/21 та від 01.12.2023 у справі №910/13097/23 набрали законної сили.
Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, "Справа "Совтрансавто-Холдинг" проти України" п. 72 "В. Оцінка Суду").
Таким чином, розмір та обґрунтованість грошової вимоги за жовтень 2019 року, листопад 2020 року - березень 2021 року на загальну суму 20 824 585,21 грн та за квітень-жовтень 2021 року у сумі 1 098 870,33 грн Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» встановлені судовими рішеннями у справах №910/7713/21 та 910/13097/23 мають преюдиційне значення і не підлягають повторному доказуванню.
Предметом спору даної справи є стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за користування чужими грошовими коштами, нарахованих у відповідності до положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 14 074 617,48 грн, з яких інфляційні втрати в розмірі 13 067 307,96 грн (по заборгованості за період жовтень 2019 року, листопад 2020 - березень 2021 та за період квітень 2021 - жовтень 2021), нарахованих за період липень 2023 по лютий 2025 та 3 % річних в розмірі 1 007 309,52 грн (по заборгованості за період квітень 2021 - жовтень 2021 та за період жовтень 2019, листопад 2020 - березень 2021 року), нарахованих за період липень 2023 по лютий 2025.
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/8625/18.
Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 13 067 307,96 грн (по заборгованості за період жовтень 2019, листопад 2020 - березень 2021 та за період квітень 2021 - жовтень 2021), нарахованих за період липень 2023 по лютий 2025 та 3 % річних в розмірі 1 007 309,52 грн (по заборгованості за період квітень 2021 - жовтень 2021 та за період жовтень 2019, листопад 2020 - березень 2021), нарахованих за період липень 2023 по лютий 2025.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
Разом з цим, відповідач подав клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних на 90%.
Так в обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що позивачем доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення у господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано.
Крім того, як зазначає відповідач, відсутність оплати спожитими побутовими абонентами електроенергії зумовлена, зокрема введенням на території України воєнного стану, зупинення фінансування витрат відповідача як комунального підприємства на розміщення внутрішньо переміщених осіб.
Фактично, відповідач не має можливості виконувати свої фінансові зобов'язання перед кредиторами. Відсутність стабільних джерел доходу, критичний фінансовий стан, а також інші об'єктивні чинники призвели до нездатності здійснювати своєчасні розрахунки.
На думку відповідача, позивач, фактично ігноруючи засадничі принципи цивільного права - розумність, добросовісність та справедливість - намагається використати правові механізми, призначені для компенсації втрат, як інструмент для накладення надмірного та неспівмірного фінансового тягаря на сторону, яка й без того перебуває у стані фінансової неспроможності.
У зв'язку з критичним фінансовим станом відповідача, відсутністю у позивача доведених реальних збитків, а також виконанням ДПЗД «Укрінтеренерго» спеціальних обов'язків, пов'язаних із забезпеченням національної енергетичної безпеки в умовах воєнного стану, відповідач просить суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 90%.
Таке зменшення, за доводами відповідача, дозволить забезпечити справедливий баланс між інтересами сторін, не позбавляючи позивача компенсаційних виплат, але водночас не створюючи непосильного фінансового навантаження на відповідача, діяльність якого є критично важливою для держави та суспільства.
Щодо доводів відповідача про необґрунтованість нарахування штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат та наявність підстав для зменшення їх розміру, суд зазначає, що положення ст. 233 ГК України передбачають зменшення саме штрафних санкцій. Водночас, відповідальність передбачена положеннями ст. 625 ЦК України у вигляді обов'язку боржника сплатити інфляційні та 3% річних не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов'язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, інфляційні та відсотки річних будучи акцесорними до основного зобов'язання у свої природі є особливого роду збиткам, (сателітні), що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов'язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.
Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 19480600) на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (89412, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Оноківці, вул. Головна, буд. 57, ідентифікаційний код 00131529) інфляційні втрати в розмірі 13 067 307 грн 96 коп., три відсотки річних в розмірі 1 007 309 грн 52 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 168 895 грн 41 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01.07.2025.
Суддя Л.Г. Пукшин