ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.06.2025Справа № 910/3692/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
( АДРЕСА_1 ;
ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )
до Гаражно-будівельного кооперативу "ЗАХИСНИК" Дарницького
району м. Києва
(02093, м. Київ, вул. Поліська, буд. 7;
ідентифікаційний код: 22862423)
про зобов'язання вчинити дії
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Гаражно-будівельного кооперативу "ЗАХИСНИК" Дарницького району м. Києва (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії у корпоративних правовідносинах, шляхом надання позивачу копій належним чином засічених документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
04.04.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою зазначені в ухвалі суду від 27.03.2025 недоліки були усунуті та клопотання позивача про витребування доказів у справі, в якому ОСОБА_1 просить суд витребувати у Гаражно-будівельного кооперативу "ЗАХИСНИК" Дарницького району м. Києва документи, згідно переліку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.04.2025.
23.04.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач також частково надав суду документи, зазначені в клопотанні відповідача від 04.04.2025, а саме: 1) копію правил внутрішнього трудового розпорядку; 2) копію кошторисів 2021-2024 рік; 3) копію штатного розпису 2021-2024 рік.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково та зобов'язано Гаражно-будівельний кооператив "ЗАХИСНИК" Дарницького району м. Києва надати суду у строк до 26.05.2025 належним чином засвідчені копії перелічених в ухвалі документів.
01.05.2025 позивачем подано до суду клопотання про долучення доказів.
07.05.2025 позивачем подано до суду відповідь на відзив із спростуванням аргументів відповідача.
21.05.2025 відповідачем подано до суду письмові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2025.
У судовому засіданні 25.06.2025здійснювався розгляд справи по суті.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання, призначене на 25.06.2025, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
У судовому засіданні 25.06.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач - ОСОБА_1 є власником гаражного боксу № НОМЕР_2 , блок № НОМЕР_3 , що розташований в гаражно-будівельному кооперативі «Захисник» Дарницького району (надалі - ГБК «Захисник», Відповідач) за адресою: м. Київ, вул. Поліська, б. 7 та у відповідності до вимог Закону України «Про кооперацію» є членом ГБК «Захисник».
Відповідач - Гаражно-будівельного кооперативу "ЗАХИСНИК" Дарницького району м. Києва, (ЄДРПОУ 22862423) зареєстрований 10.04.2002 року як юридична особа згідно вимог чинного законодавства України за адресою: 02093, м. Київ, вул. Поліська, буд. 7, є невиробничою, некомерційною, неприбутковою кооперативною організацією, створеною на основі інтересів громадян - автовласників м. Києва з метою спільної реалізації своїх потреб організованого зберігання транспортних засобів, шляхом спорудження гаражних боксів.
Основними видами діяльності ГБК «Захисник» є: 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.
Діяльність ГБК «Захисник» регламентовано Статутом, який затверджений 08.10.2016 року рішенням зборів № 1/16 уповноважених ГБК «Захисник» (надалі - Статут ГБК «Захисник»), Керівником ГБК «Захисник» є - Голова правління Паладій Сергій Володимирович (надалі -Третя особа).
Згідно п. 32, 34 Статуту ГБК «Захисник» член кооперативу зобов'язаний неуклінно виконувати вимоги Статуту кооперативу, рішення загальних збрів, правління кооперативу, чинного законодавства України стосовно створення та діяльності кооперативів, виконувати правила внутрішнього розпорядку кооперативу, вимог протипожежних, санітарних та інших заходів технічної безпеки.
Відповідно до п. 65 Статуту ГБК «Захисник» вищим органом управління кооперативу є загальні збори.
У відповідності до п. 98 Статуту ГБК «Захисник» протоколи загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу, засідань правління оформлюється та підписується головою та секретарем зборів, завіряються печаткою і зберігаються у справах кооперативу постійно.
Пунктом 30 Статуту ГБК «Захисник» передбачено, що член кооперативу має право отримувати від голови та членів правління, ревізійної комісії інших керівних осіб інформацію стосовно діяльності кооперативу.
Пунктом 97 Статуту ГБК «Захисник» визначено, що голова правління кооперативу, його замісник несуть перед членами кооперативу персональну відповідальність за законність прийнятих ними рішень.
Звертаючись до суду із позовом, Позивач зазначає, що він неодноразово звертався до ГБК «Захисник» із вимогами про надання документів.
Вперше, 07.06.2024 року на виконання вимог п. 32, 34 Статуту ГБК «Захисник» та реалізації прав згідно п. 30 Статуту ГБК «Захисник», у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про кооперацію», після багаточисельпих та неодноразових усних прохань надати можливість ознайомитись з документам, Позивач змушений був вперше письмово звернутися до Відповідача з запитом від 03.06.2024 року про отримання інформації, пов'язаної з членством у кооперативі, в якому просив надати копії документів: рішення загальних збрів ГБК «Захисник» за період з 08.10.2016 року по теперішній час; рішення правління ГБК «Захисник» за період з 08.10.2016 року по теперішній час; правила внутрішнього розпорядку ГБК «Захисник», які діють на час звернення; вимоги протипожежних заходів безпеки ГБК «Захисник», які діють на час звернення; вимоги санітарних заходів безпеки ГБК «Захисник», які діють на час звернення; вимоги технічної безпеки ГБК «Захисник», які діють на час звернення.
Запит Позивача від 03.06.2024 року (за штрих-кодовим ідентифікатором AT «Укрпошта» № 0407142395544) Відповідач отримав 12.06.2024 року, але станом на теперішній час будь-якої відповіді, витребувану інформацію та документи Позивачу не надав, чим порушив права Позивача, як члену кооперативу ГБК «Захисник» та прямо та грубо порушив вимоги п. 30 Статуту ГБК «Захисник» та ст. 12 Закону України «Про кооперацію».
Вдруге, 06.08.2024 року на виконання вимог п. 32, 34 Статуту ГБК «Захисник» та реалізації прав згідно п. 30 Статуту ГБК «Захисник», у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про кооперацію», після багаточисельних та неодноразових усних та письмового запиту щодо надання можливості для ознайомлення з документам, Позивач змушений був вдруге письмово звернутися до Відповідача з вимогою від 06.08.2024 року про отримання інформації, пов'язаної з членством у кооперативі, в якому просив надати копії документів: рішення загальних збрів ГБК «Захисник» за період з 08.10.2016 року по теперішній час; - рішення правління ГБК «Захисник» за період з 08.10.2016 року по теперішній час; правила внутрішнього розпорядку ГБК «Захисник», які діють на час звернення; вимоги протипожежних заходів безпеки ГБК «Захисник», які діють на час звернення; вимоги санітарних заходів безпеки ГБК «Захисник», які діють на час звернення; вимоги технічної безпеки ГБК «Захисник», які діють на час звернення; кошторис і штатний розклад ГБК «Захисник» за 2022-2024 р.; звіти правління та ревізійної комісії за 2021-2023 р.
Вимога від 06.08.2024 року про отримання інформації, пов'язаної з членством у кооперативі була направлена Відповідачу, а також згідно п. 97 Статуту ГБК «Захисник» додатково і Третій особі, яка є головою ГБК «Захисник» та несе перед Позивачем, як членом кооперативу персональну відповідальність за законність прийнятих ними рішень.
Станом на теперішній час Відповідач та Третя особа не надали Позивачу відповідь на вимогу від 06.08.2024 року про отримання інформації, пов'язаної з членством у кооперативі, витребувану інформацію та витребувані документи, чим порушили права Позивача, як члену кооперативу ГБК «Захисник» та прямо та грубо порушив вимоги п. 30 Статуту ГБК «Захисник» та ст. 12 Закону України «Про кооперацію».
26.09.2024 року Позивач змушений був втретє письмово звернутися до Відповідача з вимогою №2609 від 26.09.2024 року про отримання інформації, пов'язаної з членством у кооперативі, в якому просив надати копії документів: - рішення загальних збрів ГБК «Захисник» за період з 08.10.2016 року по теперішній час; рішення правління ГБК «Захисник» за період з 08.10.2016 року по теперішній час; правила внутрішнього розпорядку ГБК «Захисник», які діють на час звернення; вимоги протипожежних заходів безпеки ГБК «Захисник», які діють на час звернення; вимоги санітарних заходів безпеки ГБК «Захисник», які діють на час звернення; вимоги технічної безпеки ГБК «Захисник», які діють на час звернення; кошторис і штатний розклад ГБК «Захисник» за 2022-2024 р.; звіти правління та ревізійної комісії за 2021 -2023 р.
Вимога №2609 від 26.09.2024 року про отримання інформації, пов'язаної з членством у кооперативі була направлена Відповідачу, але станом на теперішній час Відповідач не надав Позивачу відповідь на вимогу №2609 від 26.09.2024 року про отримання інформації, пов'язаної з членством у кооперативі, витребувану інформацію та витребувані документи, чим порушив права Позивача, як члену кооперативу ГБК «Захисник» , чим порушили права Позивача, як члену кооперативу ГБК «Захисник», прямо та грубо порушивши вимоги п. 30 Статуту ГБК «Захисник» та ст. 12 Закону України «Про кооперацію».
Вчетверте, 26.12.2024 року після проведення загальних зборів членів ГБК «Захисник», з метою виконання вимог п. 32, 34 Статуту ГБК «Захисник» та реалізації прав згідно п. 30 Статуту ГБК «Захисник», у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про кооперацію», після багаточисельних та неодноразових усних та неодноразових письмових запитів щодо надання можливості для ознайомлення з документам як членом кооперативу, Позивач змушений був вчетверте письмово звернутися до Відповідача з вимогою №2612 від 26.12.2024 року про отримання інформації, пов'язаної з членством у кооперативі, шляхом вручення вказаної вимоги особисто Голові ГБК «Захисник» Паладію С.В., але останній, достеменно розуміючи яку від нього просять інформацію, безпідставно та категорично відмовився отримувати вказану письмову вимогу особисто та втік від Позивача з залу проведення загальних зборів ГБК «Захисник».
Відмова Голови ГБК «Захисник» Паладію С.В. отримати від Позивача 26.12.2024 року письмову вимогу відбулась в приміщенні ГБК «Захисник» після проведення загальних зборів членів в присутності інших членів ГБК «Захисник».
Вп'яте, 06.03.2025 року на виконання вимог п. 32, 34 Статуту ГБК «Захисник» та реалізації прав згідно п. 30 Статуту ГБК «Захисник», у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про кооперацію», після багаточисельних та неодноразових усних та неодноразових письмових запитів щодо надання можливості для ознайомлення з документам як членом кооперативу, Позивач письмово звернутися до Відповідача через запит на електронну пошту на адресу Кооперативу: zahisnic@ukr.net з вимогою про отримання інформації, пов'язаної з членством у кооперативі, але ГБК «Захисник» отриманий запит не розглянув та витребувану інформацію, відповідно, не надав.
Тому, Позивач змушений був звернутися з аналогічним запитом до Дарницької районної в місті Києві Державної адміністрації, яка, розглянув запит Позивача, листом №101-2277 від 06.03.2025 року перенаправила запит за належністю до ГБК «Захисник» за належністю для розгляду в установленому законодавством України порядку.
Таким чином, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що станом на момент звернення до суду, Позивач не отримав відповіді на жодну вимогу.
Відповідей відповідача на запити позивача матеріали справи не містять.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем документів відносно його діяльності, позивачу, як засновнику та члену відповідача надано не було, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 Цивільного кодексу України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.
Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред'явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач обґрунтовуючи своє звернення до суду з даним позовом, зокрема, посилається на те, що вона як член кооперативу вправі вимагати від кооперативу надання йому інформації про його діяльність. Крім того, позивач вчиняла дії щодо отримання відповідної інформації, однак не отримавши її, була змушена звернутися за захистом порушених саме корпоративних прав.
Суд зазначає, що членство Позивача у Гаражно-будівельному кооперативі "ЗАХИСНИК" Дарницького району м. Києва відповідачем не заперечується, доказів зворотного матеріали справи не містять.
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст.86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".
Так, згідно ст.10 Закону України "Про кооперацію" членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
Як установлено судом вище та вбачається з матеріалів справи позивач є членом ГБК «Захисник» з моменту реєстрації права власності 13.07.2023, що підтверджується витягом №339745585 від 20.07.2023.
Суд зазначає, що на відповідача, як юридичну особу, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо переліку засновників, які відповідно до статті 10 названого Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно п. 32, 34 Статуту ГБК «Захисник» член кооперативу зобов'язаний неуклінно виконувати вимоги Статуту кооперативу, рішення загальних збрів, правління кооперативу, чинного законодавства України стосовно створення та діяльності кооперативів, виконувати правила внутрішнього розпорядку кооперативу, вимог протипожежних, санітарних та інших заходів технічної безпеки.
Відповідно до п. 65 Статуту ГБК «Захисник» вищим органом управління кооперативу є загальні збори.
У відповідності до п. 98 Статуту ГБК «Захисник» протоколи загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу, засідань правління оформлюється та підписується головою та секретарем зборів, завіряються печаткою і зберігаються у справах кооперативу постійно.
Пунктом 30 Статуту ГБК «Захисник» передбачено, що член кооперативу має право отримувати від голови та членів правління, ревізійної комісії інших керівних осіб інформацію стосовно діяльності кооперативу.
Частиною 1 статті 13 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що членство в кооперативі припиняється у разі:
добровільного виходу з нього;
припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу;
несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу;
смерті члена кооперативу - фізичної особи;
ліквідації члена кооперативу - юридичної особи;
припинення діяльності кооперативу.
Разом з тим, позивач наголошує, що він добровільно не виходила з кооперативу. Одночасно, рішення загальних зборів про виключення позивача з членів кооперативу матеріали справи не містять та відповідачем такого рішення, в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надано.
Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що позивач набув статус члена кооперативу 13.07.2023 і зберігає його до моменту припинення членства з підстав, визначених законодавством та статутом, тоді як доказів припинення членства позивача матеріали справи не містять, а тому, як і на момент направлення запитів так і на момент розгляду справи позивач є членом відповідача.
Відповідно частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).
За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.
Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.
Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).
Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).
Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".
За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.
Відповідно, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 509/577/18.
Відповідно до пунктів 6.12.13., 6.12.14. статуту відповідача (в редакції від 04.09.2021) член кооперативу має право одержувати відомості про діяльність ОЖБК, його фінансовий стан та витрати. На вимогу члена ОЖБК воно зобов'язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти. Член кооперативу має право знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки.
Беручи до уваги те, позивач як член кооперативу у відповідності до приписів статті 12 Закону України "Про кооперацію" та статуту відповідача має право на одержання від органів управління кооперативу відповіді на його запити щодо діяльності цієї юридичної особи, то неотримання зазначеної інформації позбавляє його належної реалізації корпоративних прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні кооперативом.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово зверталася до відповідача із вимогами надати інформацію та документи, зокрема, із запитами від 07.06.2024, 06.08.2024,26.09.202426.12.2024, 06.03.2025 про надання доументів, однак матеріали справи не містять доказів надання позивачу затребуваних документів.
Відтак, внаслідок ненадання кооперативом запитуваної інформації про діяльність юридичної особи, тобто невиконання відповідачем обов'язку з надання члену кооперативу на його вимогу документів, необхідних останньому, зокрема, з реалізації правомочностей на управління, є достатнім доказом порушення корпоративних прав позивача, які підлягають захисту.
Водночас, матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що після відкриття провадження та відповідачем разом із відзивом на позов надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії кошторсу і штатного розпису ГБК "Захисник" за 2021-2024 рр.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано до суду частину документів, які є предметом спору у справі №910/3692/25.
Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли відповідачем задоволено вимоги позивача.
Враховуючи, що предмет спору (в частині надання належним чином засвідчені копії кошторсу і штатного розпису ГБК "Захисник" за 2021-2024 рр.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в цій частині.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати позивачу для ознайомлення і виготовлення копій з документів та відомостей про його діяльності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частково.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог і про зобов'язання відповідача надати позивачу належним чином засвідчені копії документів та відомостей про діяльність відповідача.
Враховуючи те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про покладення понесених Гаражно-будівельний кооператив "ЗАХИСНИК" Дарницького району м. Києва витрат по сплаті судового збору на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Провадження у справі №910/3692/25 в частині позовних вимог про зобов'язання Гаражно-будівельний кооператив "ЗАХИСНИК" Дарницького району м. Києва надати належним чином засвідчені копії кошторсу і штатного розпису ГБК "Захисник" за 2021-2024 рр. закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Зобов'язати Гаражно-будівельний кооператив "ЗАХИСНИК" Дарницького району м. Києва (02093, м. Київ, вул. Поліська, буд. 7; ідентифікаційний код: 22862423) вчинити дії в корпоративних правовідносинах, шляхом надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) належним чином засвідчені копії наступних документів:
1) рішень загальних збрів ГБК "Захисник" за період з 08.10.2016 року по теперішній час;
2) рішень правління ГБК "Захисник" за період з 08.10.2016 року по теперішній час;
3) правил внутрішнього розпорядку ГБК "Захисник", які діють на час розгляду справи;
4) вимог протипожежних заходів безпеки ГБК "Захисник", які діють на час розгляду справи;
5) вимог санітарних заходів безпеки ГБК "Захисник", які діють на час розгляду справи;
6) вимог технічної безпеки ГБК "Захисник", які діють на час розгляду справи;
7) звітів правління та ревізійної комісії за 2021-2024 р.
4. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "ЗАХИСНИК" Дарницького району м. Києва (02093, м. Київ, вул. Поліська, буд. 7; ідентифікаційний код: 22862423) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) 3028,00 грн. - судового збору.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2025.
Суддя М.О. Лиськов