ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2025Справа № 910/4019/25
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство нерухомості "Інтердом", м. Київ
про стягнення 214 200,00 грн, -
31.03.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство нерухомості "Інтердом" (відповідач) суми коштів в розмірі 214 200,00 грн, у зв'язку з надмірною сплатою позивачем відповідачу суми орендних платежів за Договором суборенди нежитлового приміщення №06/12 від 06.12.2021 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 року, матеріали справи №910/4019/25 передано на розгляд судді Морозову С.М.
Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала суду від 30.04.2025 року.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0610249983775 ухвалу суду від 30.04.2025 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв'язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.
Окрім того, 27.05.2025 року відповідачу направлялась повторно ухвала суду від 30.04.2025 року з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610256093599, яку відповідач також не отримав, у зв'язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/4019/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
06.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (далі - суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Інтердом» (далі - орендар) було укладено Договір суборенди нежитлового приміщення №06/12 (далі - Договір суборенди), за умовами пункту 1.1. якого орендар згідно з умовами даного договору передає, а суборендар приймає, у строкове платне користування (суборенду) частину нежитлового приміщення (далі за текстом - приміщення) загальною площею 168 кв.м. План-схема розташування приміщення є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 1.2. Договору суборенди приміщення розташоване за адресою: м. Київ, пр. Правди, 41Д.
Пунктом 1.3. та 1.4. Договору суборенди визначено, що приміщення передається суборендарю для цілей розміщення офісу/відділення та обробки відправлень та/або для здійснення іншої підприємницької діяльності, передбаченої статутом суборендаря. Вартість приміщення становить: 800 000,00 грн.
Згідно пункту 1.6. Договору суборенди приміщення, зазначене в п. 1.1 договору, належить Вареніч Н.М. на підставі наступних правовстановлюючих документів: договір купівлі-продажу №В/13/НЖ-1005 від 29.05.2017. Орендар користується приміщенням на підставі Договору оренди приміщення №30112021 від 01.12.2021р.
Передача приміщення орендарем і його прийняття суборендарем, а також повернення приміщення суборендарем та прийняття його орендарем здійснюється згідно АПП за формою, наведеною в додатках до даного договору. Орендар протягом трьох робочих днів, з дати набрання чинності Договору, передає, а суборендар приймає у користування приміщення (пункт 3.1. та 3.2. Договору суборенди).
Відповідно до пункту 3.4. Договору суборенди приміщення вважається фактично переданим в суборенду з моменту підписання АПП1.
За умовами пункту 3.6. Договору суборенди, суборендар повертає орендарю приміщення, в день закінчення строку дії даного договору або дострокового припинення даного договору в стані не гіршому за той, що було зафіксовано в АПП1, з врахуванням нормального зносу.
Пунктом 3.7. Договору суборенди передбачено, що приміщення вважається повернутим орендарю з моменту підписання сторонами АПП2 або Акта про звільнення приміщення, складеного в порядку, встановленому п. 3.8 Договору.
Згідно пункту 3.8. Договору суборенди якщо при поверненні приміщення одна із сторін даного договору буде безпідставно уникати підписання АПП-2, сторона, яка повертає приміщення має право направити відповідний акт цінним листом з описом вкладення на адресу сторони, яка уникає підписання акту. В такому випадку приміщення вважається переданим належним чином, якщо сторона, яка надіслала відповідний акт, протягом 10-ти робочих днів, з моменту надіслання АПП2, не отримає обґрунтованих пояснень стосовно не бажання підписувати АПП2 або підписаного АПП2 від іншої сторони. Під безпідставним униканням, в рамках цього договору, розуміється така поведінка сторони договору, в результаті якої вона протягом 10-ти-робочих днів, з моменту надіслання такого акту іншою стороною, не надасть обґрунтованих пояснень та причин стосовно небажання підписувати відповідний акт та/або не направить іншій стороні підписаний АПП2.
Відповідно до пункту 4.1. Договору суборенди розрахунки за цим договором здійснюється в національній валюті України (гривні) в безготівковій формі шляхом перерахування суборендарем грошових коштів на поточний рахунок орендаря на підставі наданих орендарем рахунків для оплати та акту виконання робіт (надання послуг) за попередній місяць.
Згідно пункту 4.2. Договору суборенди за користування приміщенням суборендар щомісячно сплачує орендареві орендну плату у розмірі 142 800,00 грн, з урахуванням всіх передбачених законодавством податків. Сторони домовились, що розмір орендної плати за січень та лютий місяць кожного року (на строк дії договору) розраховуватиметься за формулою: орендна плата помножена на коефіцієнт 0,9. Розмір розрахованої орендної плати з урахуванням коефіцієнту вважається погоджений сторонами та не потребує підписання додаткової угоди до договору.
Орендна плата розпочинає нараховуватись з дати підписання сторонами АПП1 та сплачується суборендарем по день фактичного повернення приміщення орендарю згідно АПП2 або Акту про звільнення приміщення, складеного в порядку, встановленому п. 3.8 договору (пункт 4.4. Договору суборенди).
Пунктом 4.5. Договору суборенди визначено, що орендна плата сплачується суборендарем щомісячно авансом до 20 (десятого) числа поточного місяця на підставі рахунку, що надається орендарем суборендарю до 01 (першого) числа поточного (розрахункового) місяця та за умови надання Акту виконання робіт (надання послуг) за попередній місяць. В кінці місяця орендар формує Акт виконання робіт (надання послуг), що надається орендарем суборендарю для засвідчення факту надання послуг суборенди за вказаний період. Акт виконання робіт (надання послуг) за попередній місяць повинен бути наданий суборендарю до 2 (другого) числа поточного місяця.
Відповідно до пункту 4.6. Договору суборенди орендна плата за користування приміщенням за перший та останній місяці суборенди за договором нараховується пропорційно кількості днів фактичного користування приміщенням.
Суборендар зобов'язується, зокрема сплачувати орендну плату в строки та на умовах даного договору (пункт 5.1. Договору суборенди). Суборендар має право, зокрема вимагати від орендаря належного виконання прийнятих на себе зобов'язань (пункт 5.2. Договору суборенди).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення їх печатками (в разі наявності) і діє протягом двох років та шести місяців. (пункт 7.1. Договору суборенди).
Згідно пункту 7.2. Договору суборенди, договір та суборенда приміщення за договором припиняється в останній день строку дії договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору та/або чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 7.3. Договору суборенди, суборендар має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення орендаря про розірвання цього договору не менше ніж за 60 (тридцять) календарних днів до очікуваної дати розірвання.
Пунктом 11.2. Договору суборенди встановлено, що зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.
Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору, акти та будь-які інші документи, підписані обома сторонами відповідно до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (за наявності) (пункт 11.3. Договору суборенди).
06.12.2021 року між позивачем, як суборендарем, та відповідачем, як орендарем, було підписано акт приймання-передачі приміщення, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає, в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, загальною площею 168 кв.м (надалі - приміщення), розташоване за адресою: м. Київ, пр. Правди, 41Д.
Додатковою угодою №б/н від 06.12.2021 року сторони врегулювали відносини електронного документообігу.
23.03.2022 року між позивачем, як суборендарем, та відповідачем, як орендарем, було укладено Додаткову угоду №1 до Договору суборенди (далі - Додаткова угода №1), за умовами пункту 1 якої, сторони домовились, що орендна плата за березень та квітень 2022 року ненараховується. Орендна плата за період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року розраховуватиметься за формулою: орендна плата помножена на коефіцієнт 0,5. Орендна плата за період з 01.06.2022 року по 30.06.2022 року розраховуватиметься за формулою: орендна плата помножена на коефіцієнт 0,75.
01.09.2022 року між позивачем, як суборендарем, та відповідачем, як орендарем, було укладено Додаткову угоду №3 до Договору суборенди (надалі -- додаткова угода №3), за умовами пункту 1 якої сторони домовились, що орендна плата за період з 01 вересня 2022 року по 30 жовтня 2022 року розраховуватиметься за формулою: орендна плата помножена на коефіцієнт 0,5. Розмір розрахованої орендної плати з урахуванням коефіцієнту вважається погодженим сторонами та не потребує підписання додаткової угоди до договору.
Додатковою угодою №4 від 20.09.2022 року до Договору суборенди сторони домовились, що орендна плата за період з 01.10.2022 року до відкриття відділення Нової пошти не нараховується.
Додатковою угодою №5 від 28.06.2023 року до Договору суборенди сторони домовились розірвати Договір суборенди 30.06.2023 року з дотриманням умов та порядку повернення приміщення згідно з умовами Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено відповідачу орендну плату за останній місяць оренди в розмірі 142 800,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №НПВ-454268 від 09.12.2021.
При цьому, позивачем було сплачено за жовтень 2022 року 71 400,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №НПВ-574250 від 20.10.2022, хоча за додатковою угодою №4 від 20.09.2022 року до Договору суборенди сторони домовились, що орендна плата за період з 01.10.2022 року до відкриття відділення Нової пошти не нараховується.
14.09.2023 року ТОВ "Нова пошта" звернулося до відповідача з листом №1140, у якій просило відповідача повернути надмірно сплачені позивачем кошти по договору суборенди у загальному розмірі 214 200,00 грн, а саме: 142 800,00 грн передплата за останній місяць суборенди, 71 400,00 грн переплати орендної плати за жовтень 2022 року.
Втім, відповідач лист та претензію позивача залишив без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором піднайму, а відповідно до частин 1, 3 статті 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).
Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1 та 5 статті 762 ЦК України).
Як вбачається з наявної в матеріалах справи додаткової угоди №5 від 28.06.2023 року до Договору суборенди сторони домовились розірвати Договір суборенди 30.06.2023 року з дотриманням умов та порядку повернення приміщення згідно з умовами Договору.
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно Акту прийому-передачі від 30.06.2023 укладеного між позивачем та відповідачем вбачається, що орендар передав, а орендодавець прийняв з строкового платного користування приміщення загальною площею 168 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, пр. правди, 41Д (акт підписаний КЕП).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, Договір суборенди є розірваним згідно додаткової угоди №5 від 28.06.2023, а приміщення загальною площею 168 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, пр. Правди, 41Д, передано власнику на підставі акту прийому-передачі від 30.06.2023.
Разом з тим, у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору суборенди та додаткових угод сплачено на користь відповідача кошти, а саме 142 800,00 грн - за останній місяць оренди; 71 400,00 грн - орендна плата за жовтень 2022.
Відповідно до пункту 4.6. Договору суборенди орендна плата за користування приміщенням за перший та останній місяці суборенди за договором нараховується пропорційно кількості днів фактичного користування приміщенням.
При цьому, додатковою угодою №4 від 20.09.2022 року до Договору суборенди сторони домовились, що орендна плата за період з 01.10.2022 року до відкриття відділення Нової пошти не нараховується.
Отже, за наслідками виконання договору суборенди, різниця між сумою отриманої відповідачем оплати та вартістю наданих послуг з оренди приміщення становить 214 200,00 грн, а саме: 142 800,00 грн передплата за останній місяць суборенди, 71 400,00 грн переплати орендної плати за жовтень 2022 року.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 названого Кодексу суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами частини 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки судом встановлено, що дія договору суборенди припинилась, у позивача наявне право згідно умов Договору вимагати повернення переплати.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повернення надмірно сплачених орендних платежів підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу у розмірі 214 200,00 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 214 200,00 грн.
Судовий збір, у розмірі 3 213,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухзомості «Інтердом» (код ЄДРПОУ 37356720, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 13/135, офіс 28) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» (код ЄДРПОУ 31316718, місцезнаходження: 03026, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корпус 1, поверх 9) суму заборгованості в розмірі 214 200,00 грн (двісті чотирнадцять тисяч двісті гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 3 213,00 грн (три тисячі двісті тринадцять гривень 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ