ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.06.2025Справа № 910/15197/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедро"
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про скасування рішення
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Данилюк М.Д.
Представники учасників справи:
від позивача: Ніквас В.В.
від відповідача: Ігнатов Н.О.
В судовому засіданні 10.06.2025 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедро" (далі - ТОВ "Щедро", позивач) до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення, відповідач) про скасування рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення № 60/148-р/к від 19.09.2024 року по справі № 124/60/130-рп/к.21.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, у зв'язку із відсутністю ознак вчинення ТОВ "Щедро" порушення визначеного ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 вказаний позов був прийнятий до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
23.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній проти позову заперечив, зазначив, що спірне рішення № 60/148-р/к від 19.09.2024 по справі № 124/60/130-рп/к.21 було прийняте відповідно до норм закону, а Відділенням у межах розгляду справи № 124/60/130-рп/к.21 було повно та всебічно досліджено усі обставини, у зв'язку з чим Відділенням був зроблений висновок щодо поширення інформації, що вводить в оману, а саме - повідомлення на упаковках власної продукції «майонезу» неправдивих відомостей «Домашній», «Для дітей», що у поєднанні з обраним способом оформлення упаковок цих продуктів може вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання саме цього товару. Також позивачем не спростовано встановлених Відділенням обставин стосовно маргарину столового «До випічки для дітей» 72 %, оскільки рецептура та показники безпеки цього товару відповідають діапазону, визначеному ДСТУ 4465:2005, за яким виготовляють свою продукцію інші виробники, та які не маркують власну продукцію написом «Для дітей». Крім того, за результатами опитування потенційних споживачів щодо сприйняття останніми зовнішнього оформлення маргарину, 74,51 % респондентів зазначили, що інформація «Для дітей», розміщена на упаковці у поєднанні з обраним виробником продукту способом оформлення упаковки може ввести їх в оману щодо споживчих властивостей такого продукту.
07.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач проти доводів, викладених у відзиві відповідача заперечив, вважав їх безпідставними.
22.01.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких Відділення заперечувало проти доводів, зазначених у відповіді на відзив.
20.03.2025 позивачем була подана заява про зміну підстав позову, у якій ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 20.03.2025 було відмовлено.
У судовому засіданні 14.01.2025 судом постановлено ухвалу про розгляд справи № 910/15197/24 проводити у закритому судовому засіданні на стадії дослідження доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2025, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі було закрите, розгляд справи призначено по суті.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті 10.06.2025 представник позивача свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві та інших заявах по суті справи, просив відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Адміністративна колегія Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 124/60/130-рп/к.21 про порушення ТОВ "Щедро" законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачене ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі - Закон), та подання Першого відділу досліджень і розслідувань Відділення від 09.07.2024 № 60-03/235-П винесла рішення від 19.09.2024 (далі - рішення № 60/148-р/к), яким:
- визнано, що ТОВ "Щедро" вчинило порушення, передбачене ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення на упаковках продукції власного виробництва, а саме: майонезу 67 % жиру «Домашній «Для дітей» неправдивих відомостей щодо «Домашній» та «Для дітей»; маргарину столового «До випічки для дітей» неправдивих відомостей «Для дітей», що у поєднанні з обраним способом оформлення упаковок цих продуктів може вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання;
- за вказане порушення накладено на ТОВ "Щедро" штраф в розмірі 68 000,00 грн;
- зобов'язано ТОВ "Щедро" у трьохмісячний строк з дня одержання цього рішення припинити зазначене порушення стосовно продукції майонез 67 % жиру «Домашній» «для дітей», про що повідомити Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України протягом 5 календарних днів із дня його припинення, із наданням підтверджуючих документів.
Звертаючись з даним позовом, позивач вказує, що рішення є незаконним, в оскаржуваному рішенні необ'єктивно досліджені матеріали справи, а тому вказане рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення № 60/148-р/к від 19.09.2024 року по справі № 124/60/130-рп/к.21 має бути скасоване у судовому порядку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України"; Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Поряд із тим, відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції"; Про захист від недобросовісної конкуренції", Про державну допомогу суб'єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.
За приписами ст. 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу.
Згідно зі статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість, встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: пояснення сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.
Статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за результатом розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають відповідне рішення.
Також відповідно до пункту 4 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.
З огляду на викладене, органи Комітету приймають рішення у справі про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції на підставі чинного законодавства, за результатом дослідження обставин та оцінки доказів, що мають значення для справи.
Статтею 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначено, що Органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення про: - визнання факту недобросовісної конкуренції; - припинення недобросовісної конкуренції; - офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей; - накладання штрафів; - закриття провадження у справі.
Поряд із тим, суд приймає до уваги приписи ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", яка визначає, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією, зокрема, є такі дії у конкуренції, як поширення інформації, що вводить в оману.
Відносини, пов'язані захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України (стаття 3).
Відповідно до приписів ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.
Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:
- містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;
- містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;
- приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;
- містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.
Вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав відомостей про розмір доходу (виручки), штраф, передбачений частиною першою цієї статті, накладається у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Суми стягнутих штрафів та пені за прострочення їх сплати зараховуються до державного бюджету (стаття 21).
Так, у позові позивач вказує, що майонез 67 % жиру «Домашній «Для дітей» є комерційною назвою, що відповідає технічному опису та рецептурі харчового продукту; ТОВ "Щедро" зробило цей майонез із натуральних інгредієнтів; склад майонезу 67 % жиру «Домашній «Для дітей» істотно відрізняється від звичайного майонезу 67 % жиру, зокрема, відсутністю у першому ароматизаторів, стабілізаторів, консервантів, барвників, тощо, а опитування, проведене відповідачем під час розгляду справи № 124/60/130-рп/к.21, не є достовірним.
Правовий зміст приписів частин третьої та п'ятої статті 13 ЦК України, статті 10bis Паризької конвенції, частини першої статті 1 та статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначають, що чесним звичаям у господарській діяльності суперечать та, відповідно, можуть бути визнані актом недобросовісної конкуренції будь-які дії, здатні ввести в оману споживачів певного товару.
Поширення неправдивих відомостей суб'єктом господарювання, що вводить в оману невизначене коло осіб, зокрема, внаслідок обраного способу їх викладення щодо назви продукту, його споживчих властивостей та стандарту, якому відповідає продукт, може вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) товару цього суб'єкта господарювання. Такі дії тягнуть за собою відповідальність, передбачену Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
Суд зазначає, що саме на органи АМК України покладено контроль за здійсненням суб'єктами господарювання в конкурентному середовищі впливу на вибір споживача щодо придбання товарів (послуг) у суб'єкта господарювання, який поширює інформацію у неправомірний спосіб.
Як було роз'яснено Верховним Судом у постанові від 27.01.2022 у справі № 910/20506/20 поширення інформації, що вводить в оману, з огляду на положення частини другої статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має оцінюватися в контексті "дій у конкуренції".
Для кваліфікації дій суб'єкта господарювання за ознаками порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органу Комітету необхідно встановити не лише факт поширення інформації, що вводить в оману, а й вчинення відповідних дій саме в конкурентних відносинах. Зокрема, необхідно встановити і довести обставини, пов'язані з наданням аналогічних послуг іншими суб'єктами господарювання; існуванням економічної конкуренції між ними і суб'єктом господарювання; досягнення суб'єктом господарювання у такій конкуренції (за її наявності) неправомірних переваг і за наявності таких переваг зазначити, у чому конкретно вони полягали чи могли полягати.
Таким чином, під час розгляду справ про порушення статті 15-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Комітету досліджують питання вчинення суб'єктом господарювання дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, а не дотримання виробником вимог законодавства щодо порядку розміщення інформації на етикетках та контретикетках відповідного товару.
При цьому, як було вказано Верховним Судом у постанові від 16.08.2022 у справі № 910/2682/21 доведенню органом Комітету в розгляді справи, що поширення інформації, яка вводить в оману, у розумінні статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", має здійснюватись щодо продукції саме суб'єкта господарювання, стосовно якого й прийнято рішення.
Щодо використання на етикетці майонезу напису «Домашній», «Для дітей».
Так, у спірному рішенні Відділенням було встановлено, що вказаний майонез виробляється за адресою: вул. Городецька, 132, м. Львів, 79015, Україна, на потужностях ПрАТ «Львівський жировий комбінат» (ЛЖК).
Отже, фактично майонез виробляється на промисловому виробництві, а не в умовах, які можна асоціювати з «домашнім приготуванням», тому напис «Домашній» на пакуванні (етикетці) може створити у споживача враження, що продукт виготовлений у домашніх умовах або за особливим домашнім рецептом.
Щодо напису «Для дітей» «від 3-ох років» на етикетці майонезу, то фактично зазначений напис може створювати у потенційних споживачів уявлення, що майонез призначений для споживання дітьми, відповідає особливим вимогам, що пред'являються до продуктів, що входять до категорії дитячого харчування, та має відповідні правовстановлюючі документи, які гарантують його безпечність і корисність для дитячого організму. Використання напису "для дітей" може стимулювати батьків до придбання цього товару, оскільки вони можуть сприйняти його як безпечний та адаптований для вживання дітьми. Вказане може призводити до недобросовісної конкуренції, оскільки інші виробники, які дотримуються вимог щодо маркування та якості продукції, опиняються у менш вигідному становищі через спотворення інформації про конкурентний товар.
Зазначене також підтверджується опитуванням потенційних споживачів щодо сприйняття останніми написів «Домашній» та «Для дітей» на упаковці майонезу, проведеним Відділенням та викладеним у службовій записці № 03/307сл від 20.06.2021.
Суд зазначає, що органи Комітету під час розгляду справи про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції не позбавлені права проводити опитування споживачів, а отже, опитування Комітетом споживачів є належним доказом у справах про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
Також, як зазначав Верховний Суд у постановах від 01.11.2018 у справі № 902/1102/17, від 26.02.2019 у справі № 902/108/18, від 08.05.2019 у справі № 907/364/18, від 26.09.2019 у справі № 910/17070/18, від 17.03.2020 у справі № 922/1967/18, від 17.09.2020 у справі № 910/1254/19, від 10.05.2021 у справі № 910/15222/18, результати опитування думки споживачів у сукупності з іншими доказами можуть прийматися на підтвердження наявності в діях особи порушень, передбачених Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції".
Відділення залежно від завдань, що виконуються, та доцільності, може одержувати необхідну для здійснення їх діяльності інформацію та збирати докази, зокрема, шляхом проведення опитування споживачів.
Під час розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції докази (опитування споживачів) підлягають оцінці поряд з іншими доказами у справі.
При цьому, законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб'єктів господарювання повноваженнями щодо оцінки надійності та достовірності обраних органом Комітету джерел інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Отже, висновки позивача про те, що результати опитування не можуть бути достовірними доказами стосовно сприйняття респондентами досліджуваних під час опитування товарів, є необґрунтованими.
Так, за результатами опитування встановлено, що 86,37 % опитаних вважає, що продукція - майонез, маркована написом «Для дітей», «Домашній», «від трьох років», сприймається як така, що має кращі якість, смак та споживчі властивості, ніж аналогічна продукція, на якій зазначені написи відсутні. У аналогічної кількості респондентів, при огляді упаковки майонезу складалось враження, що зазначений продукт виготовлений в особливих умовах, відмінних від тих, що характерні для виробництва продукції, призначеної для всіх вікових категорій.
Проте, ТОВ «Щедро» з результатами опитування, проведеного Відділенням, не погодилось та замовило у ТОВ «Градус Рісеч Плюс» власне опитування сприйняття вказаного майонезу споживачами, результати якого у подальшому були надані відповідачу. Зі змісту вказаного опитування (наданого позивачем) вбачається, що 71% опитуваних розуміють, що продукт який хоч і маркується написом «Домашній» не може вироблятися вдома, а виробляється на виробничих потужностях, і лише 13,7% опитуваних вважає, що продукт, який маркується написом «Домашній», може вироблятися (чи виробляється) вдома.
Зі змісту спірного рішення вбачається, що результати наданого позивачем опитування були враховані Відділенням. Зокрема, було зазначено, що «результати опитування підтверджують сприйняття споживачами Продукту 1, як продукту з кращими споживчим властивостями (38,2% респондентів відповіли «так», а 48,7% - «скоріше так»).
Крім того, 18,2% опитаних вважають, що Продукт 1 відноситься до продукції дитячого харчування (придатний до споживання дітьми до 3-х років), тобто 18,2% споживачів потенційно можуть бути введені в оману стосовно споживчих властивостей Продукту 1 внаслідок способу оформлення його упаковки разом з нанесеними написами «Домашній», «Для дітей»».
Тобто, результати наданого позивачем опитування не спростовують результатів опитування, проведеного Відділенням (відповідачем) про те, що інформація, розміщена на упаковці майонезу маркована написом «Для дітей», «Домашній» сприймається споживачами як такий, що має певні споживчі характеристики та рекомендований для вживання дітьми, що може надавати ТОВ «Щедро» неправомірних переваг у конкуренції шляхом поширення неправдивих відомостей.
Також, як було встановлено у спірному рішенні, майонез «Домашній «Для дітей» виготовлений відповідно до ДСТУ 4487:2015, згідно з яким виготовляються і інші майонези (в тому числі ТОВ «Щедро») враховуючи норми Закону «Про стандартизацію», тому не може вважатися таким, що має «кращі, виключні властивості», про що вказує позивач, оскільки зроблений у відповідності до вказаного державного стандарту.
Щодо доводів позивача про безпечність майонезу «Домашній «Для дітей» у порівнянні з іншими майонезами та майонезними соусами, то позивачем не доведено факту, що даний майонез є більш безпечним у порівнянні з аналогами (як власними, так і конкурентів), або факт меншої безпечності майонезів та майонезних соусів конкурентів у порівнянні з майонезом «Домашній «Для дітей», оскільки всі майонези та майонезні соуси виробляються відповідно до єдиного державного стандарту - ДСТУ 4487:2015.
Крім того, з огляду на факт надання позивачем порівняльної таблиці складу майонезу «Домашній «Для дітей» та майонезу 67 % жиру ТМ «Щедро», то показники поживної цінності вказаних видів продукції, не мають суттєвої різниці між собою.
Щодо доводів позивача, що відповідачем не взято до уваги лист ДУ «Інститут громадського здоров'я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» № 8/114 від 26.01.2021, то суд зазначає, що органи Антимонопольного комітету України самостійно визначають джерела та засоби, які є необхідними для повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, та які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.
Відповідно до висновку ДУ «Інститут громадського здоров'я ім. О.М. Марзєєва» № 8/2319 від 27.06.2017 метою випробувань майонезу є встановлення відповідності за органолептичними показниками, фізико-хімічними показниками безпеки відповідно до технічного опису до ДСТУ 4487:2015.
Тобто, лист ДУ «Інститут громадського здоров'я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» № 8/114 від 26.01.2021 не є доказом, який спростовує факт вчинення позивачем порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", як і не спростовують вказані порушення лист Полтавського університету економіки і торгівлі (вх. Відділення № 60-01/488 від 02.02.2021), лист Київського національного торговельно-економічного університету (вх. Відділення №60-01/507 від 03.02.2021) та лист Національного університету харчових технологій (вх. Відділення №60-01/542 від 05.02.2021), оцінка яким була надана Відділенням під час прийняття спірного рішення.
Отже, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що Відділенням за результатами розгляду справи № 124/60/130-рп/к.21 правомірно був зроблений висновок про наявність порушення позивачем статті 15-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" шляхом поширення інформації, що вводить в оману, а саме повідомлення на упаковках власної продукції - майонезу неправдивих відомостей «Домашній», «Для дітей», що у поєднанні з обраним способом оформлення упаковок цього продукту, може вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання саме цього товару.
Щодо продукції виробництва ТОВ «Щедро» - маргарину столового «До випічки для дітей», про що вказувалось у спірному рішенні, то суд зазначає наступне.
Так, як вказує позивач, і цього не заперечується відповідачем у спірному рішенні, у 2022 році позивачем було припинено виробництво маргарину, у зв'язку з чим у рішенні вказуються лише обставини вчиненого позивачем порушення, що стосується вказаної продукції.
Що стосується пакування маргарину столового із написом «До випічки для дітей», то позивач зазначає, що вказане пакування маргарину було розроблене позивачем на вимогу Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України» відповідно до рекомендацій адміністративної колегії № 13/05-25рк/п від 03.06.2016.
Проте, суд не приймає вказані доводи позивача, оскільки обставини, що були предметом дослідження у справі № 13/05-25рк/п стосувались інших суб'єктів господарювання, а тому не можуть бути прийняті до уваги під час розгляду спірного рішення № 60/148-р/к від 19.09.2024.
Щодо доводів позивача про покращені фізико-хімічні показники маргарину та те, що він не містить у своєму складі консервантів, то суд зазначає, що ці доводи не спростовують встановлених Відділенням обставин, що показники маргарину столового «До випічки для дітей» відповідають ДСТУ 4465:2005, а тому можуть містити у своєму складі токсичні елементи.
Також Відділення проводило власне опитування потенційних споживачів щодо сприйняття останніми зовнішнього оформлення маргарину, результати якого вказані у службовій записці № 60-03/148сл від 28.04.2023. Відповідно до вказаного опитування 66,67 % респондентів вказали, що при виборі продукції (маргарину), на їх вибір щодо придбання саме даного продукту, а не іншого, вплинув би напис «Для дітей», розміщений на упаковці продукту.
При цьому, 74,51 % респондентів зазначили, що інформація «Для дітей», розміщена на упаковці у поєднанні з обраним виробником продукту способом оформлення упаковки, може ввести їх в оману щодо споживчих властивостей цього продукту.
Стосовно тверджень позивача, що Відділенням не взято до уваги звіт Наукового центру превентивної токситології, харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І. Медведя МОЗ України № 3/8-А-4220-19-68263Е від 27.04.2020, то суд зазначає, що предметом вказаного звіту було дослідження маргарину на предмет відповідності вимогам українського санітарного законодавства, а не вимогам законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, а тому цей звіт не має значення для обставин, зазначених Відділенням у спірному рішенні.
Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У даному випадку суд, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими та вірогідними доказами спростування висновку Відділення про те, що дії ТОВ «Щедро» щодо поширення на упаковках продукції власного виробництва, зокрема, майонезу 67 % жиру «Домашній «Для дітей» написів: «Домашній» та «Для дітей», а також маргарину столового «До випічки для дітей» напису «Для дітей» у поєднанні з обраним способом оформлення упаковок цих продуктів, є порушенням, передбаченим статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення суб'єктом господарювання через іншу особу невизначеному колу осіб неточних відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) товарів цього суб'єкта господарювання.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Комітету є, зокрема:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність визначених частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для скасування рішення № 60/148-р/к від 19.09.2024, не доведено порушення або неправильного застосування Відділенням норм матеріального чи процесуального права.
Отже, позивач не довів наявності обставин, визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для визнання недійсним та скасування рішення № 60/148-р/к.
Доводи позивача про неповноту дослідження обставин справи Відділенням, мають надто загальний характер, який свідчить про незгоду позивача із висновками Відділення, а не про відсутність належного мотивування рішення № 60/148-р/к як такого.
Водночас, зміст рішення № 60/148-р/к та матеріали справи підтверджують, що Відділення надало вичерпне обґрунтування своєї позиції та повно і об'єктивно з'ясувало обставини справи, з урахуванням доказів зібраних під час дослідження справи та/чи поданих сторонами.
Суд, за результатом детального аналізу матеріалів справи дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи відповідача та свідчили б про наявність підстав для скасування рішення № 60/148-р/к від 19.09.2024.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Отже, з огляду на наведені вище обставини суд дійшов висновку, що під час розгляду справи № 124/60/130-рп/к.21 Відділенням повно та всебічно досліджено всі обставини, що мають значення для справи, що вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки оскаржуване ршення № 60/148-р/к прийняте відповідно до вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а тому відсутні підстави для його скасування.
Таким чином, у позові ТОВ "Щедро" суд відмовляє у повному обсязі.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.06.2025 року.
Суддя О.В. Котков