номер провадження справи 4/39/25
30.06.2025 Справа № 908/1044/25
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області, (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:
1) Воздвижівської сільської ради, (70220, Запорізька область, Пологівський район, с. Воздвижівка, вул. Центральна, буд. 32д)
2) Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 22, корп. 2)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35)
про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення 99501,83 грн. надмірно сплачених коштів
Суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників сторін:
від прокуратури - Стешенко В.Є., на підставі посвідчення № 075793 від 01.03.2023;
від позивача 1 - не з'явився;
від позивача 2 - не з'явився;
від відповідача - Неудачін Р.В., на підставі довіреності № 2 від 02.01.2025 (адвокат);
21.04.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 56-1080вих-25 від 18.04.2025, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС від 18.04.2025, (вх. № 1141/08-07/25 від 21.04.2025) Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Воздвижівської сільської ради, с. Воздвижівка Пологівського району Запорізької області і Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя про:
1. визнання недійсними додаткових угод № 3 від 01.07.2024 та № 4 від 16.08.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 75 від 11.01.2024, укладеного між Воздвижівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання»;
2. стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» в дохід місцевого бюджету Воздвижівської сільської територіальної громади в особі Воздвижівської сільської ради 99501,83 грн. надмірно (безпідставно) сплачених коштів.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 справу № 908/1044/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1044/25 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/39/25, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.05.2025 ухвалено здійснювати розгляд справи № 908/1044/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.06.2025.
В підготовче засідання 30.06.2025 з'явилися прокурор та представник відповідача, фіксація судового процесу здійснювалася з використанням системи відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
Позивачі 1 і 2 в підготовче засідання 30.06.2025 не з'явилися, про поважність причин неявки суд завчасно не попередили, про відмову від позову прокурора не заявили.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 30.05.2025 про розгляд справи № 908/1044/25 за правилами загального позовного провадження доставлена до електронних кабінетів Воздвижівської сільської ради та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області 02.06.2025 о 18:44 год., про що свідчать наявні в матеріалах справи Довідки Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Частиною 5 ст. 242 ГПК України унормовано, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення позивачів 1 і 2 про призначення у справі № 908/1044/25 підготовчого засідання.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» сторони спору зобов'язані в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У справі «Осіпов проти України» суд зазначив, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
За таких обстави, суд визнав за можливе підготовче засідання 30.06.2025 провести за відсутністю представників позивачів 1 і 2.
02.06.2025 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від позивача 2 надійшли Письмові пояснення в порядку ст.. 42 ГПК України (вх. № 11251/08-08/25 від 02.06.2025), які судом прийняті до розгляду та залучені до матеріалів справи.
12.05.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя надійшло Клопотання б/н, сформоване в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС від 12.05.2025, (вх. № 9726/08-08/25 від 12.05.2025) про зупинення провадження у справі № 908/1044/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24. Подане клопотання мотивоване тим, що предметом позову в справі № 908/1044/25 є визнання недійсними додаткових угод № 3 від 01.07.2024 та № 4 від 16.08.2024 до договору про постачання електричної енергії № 75 від 11.03.2024, укладеного між Воздвижівською сільською радою та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», з тих підстав, що, на думку прокурора, спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», пп. 2 п. 19 Особливостей, п. 13.3 договору про постачання електричної енергії (в частині належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин), ст. 632 ЦК України (в частині зміни ціни за товар в договорі після його виконання), а також у зв'язку з порушенням визначеного п. 13.2 договору про постачання електричної енергії порядку внесення змін до істотних умов договору; а також стягнення з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» коштів в сумі 99 501,83 грн. в дохід місцевого бюджету Воздвижівської сільської територіальної громади в особі Воздвижівської сільської ради. Спір у цій справі виник у зв'язку з тим, що внаслідок укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, вартість спожитої позивачем електричної енергії в кількості 90 496,98 кВт*год, на думку прокурора, мала коштувати 704 971,47 грн., натомість останнім за неї було сплачено 804 473, 30 грн., що спричинило переплату за поставлену Воздвижівській сільській раді електричну енергію на 99 501,83 грн. При цьому, як зазначає відповідач, 29.01.2025 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 920/19/24 для відступу від висновків, викладених у постанові Великої палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, які покладені в обґрунтування позовних вимог у справі № 908/1044/25. Підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є: - зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі» в редакції Закону № 114-ІХ, втім не робила висновок щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» в редакції із змінами, внесеними Законом № 1530-IX від 03.06.2021; - порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі»: Мінекономіки вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, в той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі. Наразі справу № 920/19/24 призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що у справі № 920/19/24 вирішується спір у подібних правовідносинах, а саме можливість зміни істотних умови договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, при зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, враховуючи перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду, відповідач вважає наявними підстави для зупинення провадження у справі № 908/1044/25 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до закінчення перегляду справи № 920/19/24 у касаційному порядку.
Присутній в підготовчому засіданні 30.06.2025 представник прокуратури проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 908/1044/25 не заперечив, вважає за необхідне вирішити клопотання на розсуд суду.
Розглянувши клопотання ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про зупинення провадження у справі № 908/1044/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду справи № 920/19/24, суд зазначає наступне.
Предметом позову в цій справі є визнання недійсними додаткових угод № 3 від 01.07.2024 та № 4 від 16.08.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 75 від 11.01.2024, укладеного між Воздвижівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», та стягнення з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» в дохід місцевого бюджету Воздвижівської сільської територіальної громади в особі Воздвижівської сільської ради 99501,83 грн. надмірно (безпідставно) сплачених коштів. Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що при укладенні між позивачем 1 та відповідачем додаткових угод до договору було порушено вимоги пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну електроенергії у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2025 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.01.2021 № 24 та стягнення з ТОВ «Енергетичне партнерство» на користь управління освіти 692 623,48 грн. у зв'язку з необхідністю відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи № 920/19/24, спір у якій виник у зв'язку з тим, що внаслідок укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, вартість 1кВт/год електроенергії сукупно зросла з 1,87999987 грн. до 3,7741237 грн., що призвело до підвищення ціни на 100,75 % від тієї, що визначена основним договором, з одночасним зменшенням обсягів її постачання, враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає необхідним відступити (шляхом уточнення) від висновків щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду, вказавши при цьому, що у разі коливання ціни товару на ринку ціна за одиницю може бути збільшена пропорційно коливанню ціни такого товару на енергетичному ринку, при цьому обмеження у 10 % рахується від ціни, яка була встановлена договором або останньою додатковою угодою про збільшення ціни. При цьому загальна ціна договору не повинна змінюватися, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду посилається на те, що вперше відповідна правова позиція про те, що обмеження у 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від кількості підписаних додаткових угод була сформована об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2021 у справі № 927/491/19, на момент ухвалення якої Закон України «Про публічні закупівлі» в редакції від 25.12.2015 № 922-VIII (пункт 2 частини четвертої статті 36) не містив жодних запобіжників вчинення учасниками процедури закупівлі недобросовісних дій у вигляді подальшого неодноразового підвищення ціни.
Водночас у 2019 році Закон України «Про публічні закупівлі» був ухвалений Верховною Радою у новій редакції [Закон України від 19.09.2019 № 114- IX «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» (далі - Закон № 114-IX)], відповідно до якої положення пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» зазнали істотних змін та були викладені у пункті 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону.
Так, відповідно до положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону № 114-IX істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, ? не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Водночас Законом України від 03.06.2021 № 1530-IX «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель» (далі - Закон № 1530-IX) було внесено зміни, зокрема, до положення пункту 2 частини п'ятої статті 41, з урахуванням яких зазначена норма передбачає, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії
При цьому, як стверджує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зробила висновки щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону № 114-ІХ, не врахувавши зміни, що були внесені Законом № 1530-IX.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що з положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1530-IX, вбачається, що законодавець застосував умову, яка обмежує строки зміни ціни за одиницю товару, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Проте колегія суддів погодилась з твердженням скаржника, що навіть таке обмеження щодо строків зміни ціни не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
За висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, використання законодавцем конструкції «або» фактично свідчить про можливість зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у порівнянні не лише із умовами договору про публічні закупівлі, а й з умовами додаткових угод до такого договору, якими вже було збільшено ціну за одиницю товару. Отже, законодавець не обмежив будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому законодавець не дозволяє сторонам (незалежно від предмета закупівлі) збільшувати загальну суму договору про закупівлю.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що за умов коливання цін на товари (зокрема, електричну енергію) постачальник може ініціювати внесення змін щодо ціни за одиницю товару, втім таке збільшення не має перевищувати 10 % ціни за одиницю товару, встановленої у договорі або додаткових угодах до нього щодо збільшення ціни за одиницю товару. Втім така зміна ціни за одиницю товару не має призвести до збільшення загальної суми, визначеної в договорі про закупівлю, а факт коливання ціни товару на ринку має бути належним чином доведений.
Також, стверджуючи про наявність підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звертає увагу на необхідність дотримання принципу належного урядування, який має сприяти юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Так, у контексті зазначеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду посилається на зміст листа Міністерства економіки України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» (щодо застосування пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» до внесення змін Законом № 114-ІХ) та додатка 1 до листа Міністерства економіки України від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 «Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю» (щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону № 114-ІХ), з яких убачається, що позиція Міністерства економіки України (як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, з публічних закупівель) зводиться до того, що у разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару; розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах за потреби ? від останньої зміни ціни та кількості.
З огляду на наведене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду робить висновок, що учасники публічних закупівель фактично мають два варіанти поведінки, що у свою чергу не забезпечують дотримання принципу належного урядування з огляду на їх непослідовність:
1) запропонований Міністерством економіки України, а саме що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»;
2) висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.
Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану згідно з Указом Президента України № 61/2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».
З урахуванням змісту положень наведеної постанови наразі надано право сторонам договору збільшувати ціну за одиницю товару на відсоток коливання такої ціни у бік збільшення (без прив'язки до обмеження у 10 %).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що з урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.
Посилаючись на перелік обґрунтованих підстав, за умови існування яких можливо здійснити відступ від уже сформованої правової позиції Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що у цьому випадку такими підставами, зокрема, є:
- зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону № 114-ІХ, втім не робила висновок щодо застосування зазначеної норми в редакції зі змінами, внесеними Законом № 1530-IX;
- порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»: Міністерство економіки України вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, у той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.
Резюмуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив про необхідність відступу (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі».
Частинами 5 і 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/8358/19 наголосив, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). До того ж зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 233/2021/19 конкретизувала власні правові висновки та правові висновки Верховного Суду України щодо критеріїв встановлення подібності правовідносин, визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними в порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом.
Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, стосовно якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність треба також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України передбачено право суду за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку. (п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України)
Частиною 1 ст. 2 ГПК України визначено завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, обов'язковість судового рішення, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Статтею 177 ГПК України визначено завдання та строк підготовчого провадження.
Зокрема, згідно з частиною 1 статті 177 ГПК України, завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. (стаття 181 ГПК України)
З огляду на те, що у справі № 920/19/24 вирішуються питання, що мають суттєве значення для вирішення спору у справі № 908/1044/25, суд вважає наявними підстави для задоволення клопотання ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» та зупинення провадження у справі № 908/1044/25 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 920/19/24 Великою Палатою Верховного Суду і набрання законної сили цим судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду.
Про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі № 908/1044/25, учасники справи повинні повідомити суд.
Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст., ст. 177, 181-183, 234, 235 ГПК України, суд
1. Провадження у справі № 908/1044/25 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 920/19/24 Великою Палатою Верховного Суду і набрання законної сили цим судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
3. Копію даної ухвали направити сторонам у справі та прокурору.
Повний текст ухвали складено 01.07.2025.
Отримати інформацію про стан розгляду справи можливо на офіційному веб-порталі Судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/. Ознайомитись з процесуальними документами у справі - в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46.
«Гаряча» телефонна лінія суду функціонує за номером (061) 764-89-30.
Суддя Н.Г.Зінченко
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.