вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
16 червня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/438/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Плазма", м. Харків
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування", м. Перечин Ужгородського району Закарпатської області
про розірвання договору
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "МК Плазма" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" про розірвання договору №0301-2019 від 01.03.2019.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/438/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025.
Згідно з частиною 3 статті 247 Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 247 Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті.
При цьому, вирішуючи питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження справи з вимогами немайнового характеру суд застосовує до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.02.2022 у справі №918/753/21 за позовом до Фонду державного майна України щодо нерухомого майна, в якій у пункті 5.32 Суд вказав: "У справі, що розглядається, предметом позову є немайнові вимоги - визнання незаконним спірного наказу та зобов'язання відповідача вчинити дії. Таким чином, зазначена справа не належить до категорії справ, розгляд яких не може бути здійснений у порядку спрощеного провадження", відступу від яких не було.
Отже, розглянувши матеріали позовної заяви, оцінивши предмет та підстави позову, а також обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов висновку, що такі не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, а відтак розгляд даної справи слід здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Так, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.04.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ухвала суду від 17.04.2025 була направлена відповідачу до його електронного кабінету, та, як вбачається з довідки про доставку електронного листа, така була отримана 18.04.2025.(17.04.2025 після 17:00)
01.05.2025 за вх.№ 02.3.1-02/4161/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву.
05.05.2025 за вх.№ 02.3.1-02/4296/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь на відзив.
06.05.2025 за вх.№ 02.3.1-02/4364/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання позивача про продовження строку для подання відповіді на відзив до 15.05.2025 включно, яку суд, відповідно до ухвали від 09.05.2025 постановив повернути заявнику без розгляду з підстав наявності в матеріалах справи відповіді на відзив та непропущення строку на її подання.
13.05.2025 за вх.№ 02.3.1-02/4571/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив.
06.06.2025 за вх.№ 02.3.1-02/5394/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшли додаткові пояснення від позивача, відповідно до яких останній просить суд поновити строк для подання доказу, а саме копії контракту від 14.03.2019 № 14-03-19-RU.
Суд, розглянувши подане позивачем клопотання про долучення доказів та поновлення строку на їх подання, постановив визнати поважними причини неподання такого доказу у встановлений судом строк, оскільки переклад такого доказу був отриманий позивачем вже під час розгляду справи, поновити строк на подання доказів та долучити копію контракту від 14.03.2019 № 14-03-19-RU до матеріалів справи.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Позиція позивача.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги щодо розірвання договору поставки порушенням відповідачем як продавцем істотних умов договору тоді як позивачем (покупцем) здійснено повну попередню оплату за одиницю товару відповідно до додатку № 1 до договору, а продавцем такий товар не поставлено.
Також, посилається на порушення відповідачем (продавцем) умов договору в частині обов'язку з оформлення рахунку-фактури на другий платіж та відхиленням пропозицій позивача (покупця) щодо перегляду вартості товару та його поставки за новими цінами.
При цьому зазначає, що сторони на підставі вистелених рахунків фактично погодили зміну обсягів замовлення з двох одиниць замовленого товару на одну.
Крім того, обґрунтовує необхідність розірвання спірного договору обставинами щодо втрати інтересу до виконання такого договору з підстав спливу великої кількості часу, інфляційних коливань, здороженням матеріалів, значним зменшенням обсягів господарської діяльності позивача та складним майновим станом, зокрема, обумовленим дією воєнного стану.
Більш того, звертає увагу на те, що внаслідок введення воєнного стану відбулась і така істотна зміна обставин, як зміна місцезнаходження відповідача з міста Краматорськ на місто Ужгород, що в свою чергу ускладнює та призводить до суттєвого збільшення вартості послуг з доставки товару до міста Харкова.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідач згідно з поданим відзивом на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав відсутності істотного порушення відповідачем договірних зобов'язань, факт чого встановлений рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2024 у справі № 907/662/24, яке має преюдиційний характер для вирішення даної справи, та вважає, що вимоги даного позову фактично дублюють вимоги позову у справі №907/662/24.
Також, заперечує проти доводів наведених у позові щодо зміни обставин, які істотно вплинули на виконання договору, оскільки позивачем не наведено і не доведено жодних фактів, які б про це свідчили.
Окрім цього, на думку відповідача, одночасне посилання на обидві підстави для розірвання договору є взаємовиключним, і свідчить про відсутність чіткої фактичної підстави для розірвання договору.
Відповідь на відзив.
Позивач вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що вимоги даного позову фактично дублюють вимоги позову у справі № 907/662/24, оскільки предметом розгляду даної справи є розірвання договору, а предметом позову у справі № 907/662/24 було стягнення суми попередньої оплати.
Додатково зазначає, що під час розгляду справи № 907/662/24 питання наявності порушень умов договору з боку відповідача не було досліджено судом в повному обсязі. Позаяк у зазначеній справі не були враховані та досліджені юридичні факти, на які позивач посилається у даній справі.
Також позивач зазначає, що наявність істотного порушення умов договору та зміна обставин, які істотно вплинули на виконання договору не є взаємовиключними обставинами, та чинне законодавство не забороняє здійснювати розірвання договору з декількох підстав передбачених Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).
Щодо доводів відповідача про недоведеність позивачем фактів, які б свідчили про зміну обставин, які істотно вплинули на виконання договору, позивач наголошує, що такою обставиною є військова агресія російської федерації проти України.
Стверджує, що виконання договору на діючих умовах порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні спірного договору, оскільки основним видом діяльності позивача є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, яка, в свою чергу, суттєво ускладнилась через окупацію більшої частини Донецької області.
Заперечення.
Відповідач не погоджується з твердженнями позивача щодо відмінності предметів спорів у даній справі та справі № 907/622/24, оскільки суть спорів залишається пов'язаною з тим же самим договором та тими ж самими правовідносинами. Рішенням суду у справі №907/662/24 встановлено, що зобов'язання з поставки товару у відповідача не виникло, оскільки позивач не здійснив повної попередньої оплати. Тому, на думку відповідача, будь-які посилання на порушення відповідачем умов договору є безпідставними.
Також зазначає про безпідставне посилання позивача на обставини щодо переміщення відповідача до міста Перечин Закарпатської області та необхідності здійснення доставки товару з цієї місцевості, оскільки виробничі підрозділи відповідача залишаються у місті Краматорськ, і доказів фактичного припинення діяльності відповідача у місті Краматорськ позивачем не надано.
01.03.2019 між Приватним акціонерним товариством "Краматорський завод важкого верстатобудування" (далі також - продавець, ПРАТ "КЗВВ") та Товариством з обмеженою відповідальністю "МК Плазма" (далі також - покупець, ТОВ "МК Плазма") було укладено договір поставки № 0301-2019 (далі - договір), згідно з яким його сторони погодили наступні умови:
- продавець зобов'язався виготовити та поставити, а покупець оплатити та прийняти товар, відповідно до додатків № 1 та № 2 до договору. Усі узгоджені та підписані сторонами додатки до договору є його невід'ємною частиною (пункт 1.1 договору);
- кількість товару, що постачається та вартість товару вказується у додатку №1 до договору (пункт 2.1 договору);
- продавець зобов'язаний поставити товар на умовах EXW - ПРАТ "КЗВВ" м.Краматорськ згідно з умовами ІНКОТЕРМС - 2010 (пункт 4.1 договору);
- термін поставки товару - протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів від дати перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у договорі, згідно з пунктом 6.3 договору (пункт 4.4 договору);
- загальна вартість товару із врахуванням паркування та маркування становить 10 000 000,00 грн із урахуванням ПДВ (пункт 5.1 договору);
- оплата проводиться у національній валюті України шляхом перерахування коштів покупця на поточний рахунок продавця (пункт 6.1 договору);
- перший авансовий платіж у розмірі 30 % від вартості кожної одиниці товару в якості передоплати за товар здійснюється покупцем протягом 5-ти календарних днів від дати підписання договору прямим банківським переказом на підставі виставленого рахунку (пункт 6.2 договору);
- другий авансовий платіж в розмірі 30 % вартості кожної одиниці товару в якості передоплати за товар здійснюється покупцем протягом 60 календарних днів від дати підписання договору прямим банківським переказом на підставі виставленого рахунку (пункт 6.3 договору);
- третій авансовий платіж в розмірі 30% від вартості одиниці товару протягом 5 календарних днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі випробовувань на території продавця на підставі отриманого від продавця рахунку (пункт 6.4 договору);
- 10% вартості одиниці товару оплачуються покупцем протягом 45 календарних днів після поставки кожної одиниці товару (пункт 6.5 договору);
- при затримці оплати товару згідно з пунктами 6.2, 6.3 і 6.4 договору продавець має право затримати поставку товару (пункт 9.6 договору);
- договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2019 (пункт 10.1 договору);
- у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань по договору, він вважається пролонгованим на строк до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.2 договору);
- у разі виникнення спорів та розбіжностей, що виникають з приводу виконання договору, вони вирішуються шляхом переговорів, а у разі не досягнення згоди - підлягають вирішенню у господарському суді відповідно до законодавства України (пункт 11.1 договору);
- досудове врегулювання спору є обов'язковим (пункт 11.2 договору);
- усі зміни та доповнення до договору незалежно від підстав можуть здійснюватися лише за згодою сторін та повинні обов'язково оформлятися шляхом підписання двосторонньої додаткової угоди, яка буде невід'ємною частиною договору (пункт 13.2 договору).
Згідно з підписаної сторонами специфікації № 1 від 01.03.2019, яка є додатком № 1 до договору № 0301-2019 встановлено, що ПРАТ "КЗВВ" і ТОВ "МК Плазма" домовилися про поставку відповідачем позивачу товару - двох токарно-накатних спеціалізованих верстатів моделі КЖ 1841.02, вартістю 5 000 000,00 грн за один верстат, загальною вартістю - 10 000 000,00 грн (далі - товар); умови поставки (базис поставки за ІНКОТЕРМС - 2010) - EXW - ПРАТ "КЗВВ" м. Краматорськ, термін виготовлення верстатів - до 30.06.2019, термін постачання товару - 15 днів від дати перерахування коштів згідно з пунктом 6.4 договору.
Відповідно до додатку № 2 до договору передбачено технічні характеристики на верстат токарно-накатний спеціалізований моделі КЖ 1841.02.
На виконання умов договору відповідачем виставлено рахунки на передоплату № 6п/с від 01.03.2019 на суму 3 000 000,00 грн та № 21п/с від 05.06.2019 на суму 2 000 000,00 грн, які в свою чергу оплачені позивачем, на підтвердження чого матеріали справи містять платіжні інструкції № 1 від 19.03.2019 на суму 1 500 000,00 грн, № 7 від 04.04.2019 на суму 1 500 00,00 грн та № 31 від 13.06.2019 на суму 2 000 000,00 грн.
28.03.2019 листом вих.№ 23тс/89/ відповідач звернувся до позивача, в якому повідомив, що підприємство (відповідач у справі) недоотримало 1 000 000,00 грн передоплати та повідомило, що у випадку неотримання оплати до 30.08.2019 ПРАТ "КЗВВ" призупинить виготовлення верстатів мод. КЖ 1841.02 до погашення заборгованості з відповідним зміщенням терміну поставки.
В подальшому, не здійснивши доплату, позивач 19.09.2023 звернувся до відповідача з листом про підстави невиконання господарських зобов'язань з метою досудового врегулювання спору у відповідності до пункту 11.2 договору.
Не отримавши відповіді на попередній лист, позивач 06.02.2024 повторно звернувся до відповідача з листом про досудове врегулювання спору, запропонувавши останньому узгодити умови поставки, обмежуючись сумою внесеної передоплати.
24.02.2024 відповідач надав позивачу відповідь № 26/240224 на його лист, в якій зазначив, що у зв'язку з невнесенням позивачем передоплати в повному обсязі та сплив великої кількості часу, інфляційними коливаннями, здороженням матеріалів, цінами на товари та послуги, здороженням товару, який був замовлений у 2019 році, вартість такого товару має бути переглянута та між сторонами можуть бути досягнуті нові домовленості.
У відповідь на зазначене вище позивач повідомив (лист вих.№ 1504-1 від 15.04.2024), що готовий розглянути можливість перегляду вартості та кількості обладнання, замовленого ним згідно з договором та просить відповідача повідомити його про нові умови та терміни поставки та вартість обладнання.
Не досягнувши нових домовленостей щодо перерахунку вартості обладнання та умов його поставки, позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" про стягнення 7 470 002,55 грн, з яких: 5 000 000,00 грн попередньої оплати за договором поставки № 0301-2019 від 01.03.2019, а також 2 019 591,59 грн інфляційних втрат і 450 410,96 грн 3% річних за прострочення відповідачем виконання зобов'язання по цьому договору поставки після отримання попередньої оплати.
Господарський суд Закарпатської області розглянувши вказаний позов у справі №907/662/24, ухвалив рішення від 04.12.2024, яке набрало законної сили в установленому законом порядку, та яким суд відмовив у його задоволенні повністю.
У вказаному рішенні суд дійшов висновку, що: "несплата авансових платежів згідно умов договору в повному обсязі, свідчить про нездійснення покупцем попередньої оплати товару, а тому продавець (ПРАТ "КЗВВ") вправі затримати поставку товару (що у даній справі вбачається з пункту 9.6 договору та приписів статей 538 і 693 ЦК України). За таких обставин, за умов дії договору у продавця не виникає права на повернення авансового платежу, який не внесений у повному обсязі відповідно до умов договору.".
28.01.2025 ТОВ "МК Плазма" було направлено ПРАТ "КЗВВ" лист від 27.01.2025 №27/01-1 про розірвання договору з підстав нездійснення відповідачем поставки замовленого товару та втрати позивачем інтересу до виконання договору, а також додаткову угоду від 27.01.2025 № 1 про розірвання договору № 0301-2019 від 01.03.2019.
Відповідно до листа № 880/09-329 від 28.02.2025, направленого на адресу позивача, відповідач фактично відмовився від підписання додаткової угоди про розірвання договору, у зв'язку з відсутністю правових підстав для його розірвання, а саме відсутності порушення з боку відповідача умов спірного договору.
З наданої позивачем суду копії контракту від 14.03.2019 № 14-03-19-RU, укладеного між ТОВ "МК Плазма" та ТОВ "Форвард Групп" вбачається, що позивач зобов'язався поставити третій особі товар: станок токарно-накатний спеціалізований мод. КЖ 1841.02 в кількості 2 шт., тобто той самий товар, що був замовлений позивачем у відповідача.
Оскільки, за доводами позивача, поставка товару третій особі, яка знаходиться в російський федерації в місті Белгород, є неможливою через введення в Україні воєнного стану та прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 1076 від 27.09.2022 "Про заборону вивезення товарів з України на митну територію Російської Федерації", згідно з якою, у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України та відповідно до частини 11 статті 29 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" Кабінетом Міністрів України постановлено: заборонити вивезення за межі митної території України товарів за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), торговельною країною та/або країною призначення яких є російська федерація, доводить істотну зміну обставин та втрату інтересу до виконання спірного договору.
Отже, наведені вище обставини зумовили звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Плазма" з даним позовом до суду для вирішення спору щодо розірвання договору у судовому порядку.
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ
За положеннями частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в статтях 509, 526 - ЦК України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитися в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору) (постанова Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 914/2178/19).
В даному позові позивачем заявлено вимогу про розірвання договору з таких підстав, передбачених:
- частиною 2 статті 651 ЦК України, яка передбачає розірвання договору у разі істотного порушення його умов однією зі сторін;
- частиною 1 статті 652 ЦК України, яка стосується зміни обставин, що істотно вплинули на виконання договору, й допускає розірвання за таких умов незалежно від вини сторін.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц ).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду констатує, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Відповідно до статті 651 ЦК України договір може бути розірваний за згодою сторін або в судовому порядку на вимогу однієї із сторін. У разі порушення договору однією зі сторін, якщо це порушення є істотним, інша сторона має право розірвати договір в односторонньому порядку, за умови дотримання процедури, передбаченої законом або договором.
Тобто, частина 2 цієї статті передбачає, що одна зі сторін може розірвати договір в односторонньому порядку, якщо інша сторона порушує умови договору істотним чином. Важливо, що така можливість виникає лише в разі порушення договору, яке має суть, що впливає на виконання зобов'язань.
Розглядаючи спір про повернення позивачу авансу з підстав порушення відповідачем умов договору, Господарський суд Закарпатської області рішенням від 04.12.2024 справі №907/662/24, яке набрало законної сили в установленому законом порядку, встановив відсутність порушень відповідачем умов спірного договору та підкреслив, що такий правомірно затримав поставку товару у порядку пункту 9.6 договору та приписів статей 538 і 693 ЦК України.
Отже, надаючи оцінку доводам позивача щодо наявності підстав для розірвання договору в порядку, передбаченому частиною 2 статті 651 ЦК України, у зв'язку із затримкою відповідачем поставки товару, та беручи до уваги обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2024 у справі № 907/662/24, які в силу частини 4 статті 75 ГПК України є преюдиційними для розгляду даної справи цій частині доводів позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору в порядку, передбаченому частиною 2 статті 651 ЦК України. При цьому судом враховується, що позивачем не доводиться наявність інших підстав істотного порушення відповідачем договору (окрім посилання на невиконання відповідачем як продавцем обов'язку з передачі товару на суму попередньої оплати у розмірі 5 000 000,00 грн) як підстави для розірвання договору в порядку, передбаченому частиною 2 статті 651 ЦК України.
Відповідно до частин 1-4 статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Отже, за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.
Згідно з частиною 1 статтею 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Аналіз наведеної норми вказує на те, що закон пов'язує можливість внесення змін до договору та/або розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Так, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з пропозицією (лист від 27.01.2025 № 27/01-1) щодо розірвання договору з підстав тривалого невиконання відповідачем поставки замовленого товару та зміни істотних обставин, наслідком чого є втрата інтересу позивача до виконання його умов через сплив значної кількості часу з моменту укладення договору.
Втім, відповідач відповідно до листа № 880/09-329 від 28.02.2025 відмовився від підписання додаткової угоди про розірвання договору, у зв'язку з відсутністю правових підстав для його розірвання.
Суд зазначає, що позивачем було здійснено всі необхідні заходи для звернення до відповідача з листом про укладення додаткової угоди щодо розірвання договору, втім, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем відмовлено у такому.
Зі змісту статті 652 ЦК України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.
Суд враховує, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21).
Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).
В даній справі позивач посилається на обставини введення в Україні воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 , який діє станом на день вирішення цього спору по суті, а також прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1076 від 27.09.2022 "Про заборону вивезення товарів з України на митну територію російської федерації", згідно з якою, у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України та відповідно до частини 11 статті 29 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" Кабінетом Міністрів України постановлено: заборонити вивезення за межі митної території України товарів за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), торговельною країною та/або країною призначення яких є російська федерація, у зв'язку із чим доводить істотну зміну обставин та втрату інтересу до виконання спірного договору.
Так, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (код КВЕД 46.69), а введення воєнного стану в України стало причиною для унеможливлення виконання позивачем договірних зобов'язань з третьою особою, з метою виконання яких і був замовлений товар у відповідача.
Тобто, суд зазначає, що така зміна обставин не є наслідком поведінки позивача, а є зовнішньою, яку позивач не міг передбачити.
Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що передбачити масштабну російську агресію (зокрема, окупацію більшої частини території Донецької області) та наслідки цієї агресії для господарської діяльності на момент укладення спірного договору було не можливо.
Отже, суд погоджується з доводами позивача, що на момент укладення договору сторони виходили з того, що в Україні не оголосять воєнний стан, не розпочнеться широкомасштабна військова агресія на суверенні території України, не буде заборони на вивезення товарів з України на митну територію російської федерації, тощо, що за своїм змістом є першою умовою, передбаченою частиною 2 статті 652 ЦК України (в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна умов не настане).
Також, суд погоджується з доводами позивача, що такою причиною, яка зумовила зміну обставин є збройна агресія російської федерації проти України, та підтверджує, що жодна зі сторін договору, зокрема позивач, не могла усунути такі обставини при всій обачливості та турботливості.
Викладене свідчить про наявність другої умови, передбаченої частиною 2 статті 652 ЦК України (зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися).
Третьою умовою, передбаченою частини 2 статті 625 ЦК України (виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору) є обставини щодо неможливості подальшої реалізації виготовленого та отриманого позивачем товару у випадку належного виконання договору обома сторонами.
Умовами спірного договору не передбачено, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, що, в свою чергу, є четвертою умовою, передбаченою частиною 2 статті 625 ЦК України.
Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов'язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 ЦК України.
Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність чотирьох умов для розірвання договору за рішенням суду на підставі частини 2 статті 652 ЦК України, на які посилається позивач у позові.
Якщо сторона втратила інтерес до виконання договору, зокрема до придбання товару, або не вносить попередню оплату через порушення своїх обов'язків продавцем, то така сторона може скористатися правом розірвання договору. Без здійснення відповідних дій її обов'язки з внесення попередньої оплати, передбачені договором, не є припиненими або виконаними, і відповідно інша сторона може звернутися до суду для стягнення відповідних сум заборгованості за договором у примусовому порядку. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, а також у постанові від 22.08.2023 у справі № 920/845/22.
Якщо сторона втратила інтерес до виконання договору, зокрема до придбання товару, або не вносить попередню оплату через порушення своїх обов'язків продавцем, то така сторона може скористатися правом розірвання договору (пункт 78 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у справі № 927/211/22).
Як уже встановлено судом, сторони договору погодили, що досудове врегулювання спору є обов'язковим (пункт 11.2 договору) та усі зміни та доповнення до договору незалежно від підстав можуть здійснюватися лише за згодою сторін та повинні обов'язково оформлюватися шляхом підписання двосторонньої додаткової угоди, яка буде невід'ємною частиною договору (пункт 13.2 договору).
Отже, підсумовуючи наведене, беручи до уваги звернення позивача до відповідача з пропозицією щодо розірвання договору, яку було відхилено останнім, наявність всіх критеріїв для встановлення істотності зміни обставин, якими сторони даного спору керувались при укладенні договору, доведеність позивачем причинно-наслідкового зв'язку між такими обставинами та втратою інтересу у виконанні спірного договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до укладеного між сторонами спору договору приписів статті 652 ЦК України у вигляді розірвання договору.
Відповідно до частини 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
При цьому суд також звертає увагу на положення частини 3 статті 652 ЦК України, відповідно до якої у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням викладеного вище в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати договір поставки № 0301-2019 від 01.03.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МК Плазма" та Приватним акціонерним товариством "Краматорський завод важкого верстатобудування".
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" (89200, Закарпатська обл., Ужгородськй район, м. Перечин, вул. Ужгородська, буд 4-В, код ЄДРПОУ 00222999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Плазма" (61098, Харківська обл., м. Харків, вул. Холодногірська, буд. 3, кв. 9, код ЄДРПОУ 42098897) 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 30.06.2025.
Суддя Д.Є. Мірошниченко