вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.06.2025м. ДніпроСправа № 904/4149/24
За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"
до Відповідача-1 Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області
Відповідача-2- Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області
про зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судових засідань Морозі А.О.
Представники:
Позивача - Грачов Є.О.
Відповідача -1 - не прибув
Відповідача -2 - Міссон Д.В.
Позивач просить зобов'язати Дніпровську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області та Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчинити дії, а саме скасувати/визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.05.2005 серія ЯЯ № 052070, у зв'язку з його задвоєнням.
Відповідач-1 позов заперечує, посилаючись на те, що Позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, а саме близько 4 років з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, мав усі можливості реалізувати своє право, а в разі його не визнання чи оспорення звернутись до суду в межах строку позовної давності за їх захистом, що є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову. Також Відповідач-1 не є суб'єктом, який порушив права та інтереси Позивача, оскільки ДП "Центр державного земельного кадастру" забезпечує заповнення бланків державних актів та передає їх до управління Держкомзему для організації підписання.
Позивач у поясненнях у справі зазначив, що Акти на право постійного користування земельною ділянкою видані на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної Державної адміністрації № 683-р від 12.11.2003 року. Отже, Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області є належним Відповідачем у даній справі. Також просив залучити в якості Відповідача-2 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, оскільки саме ця установа відповідає за ведення Державного земельного кадастру, внесення змін та виправлення відомостей про об'єкти кадастру, зокрема земельні ділянки; є держателем Державного земельного кадастру і виконує функції з реєстрації та внесення змін до даних кадастру через державних кадастрових реєстраторів; має повноваження скасовувати записи про державну реєстрацію прав на підставі судових рішень; здійснює діяльність на підставі Закону України "Про Державний земельний кадастр" та відповідних підзаконних актів.
Ухвалою суду від 28.01.2025 залучено до участі у справі співвідповідача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Відповідач-2 позов заперечує, посилаючись на те, що позовна заява не містить будь-яких відомосте й, аргументів чи доказів того, що наявність не скасованого Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 29.05.2005 року серія ЯЯ № 052070, який став підставою для звернення до суду, порушує права Позивача чи у будь-який спосіб перешкоджає реалізації його законних прав на користування зазначеними в ньому земельними ділянками чи державної реєстрації речових прав постійного користування вказаними земельними ділянками. Позивач також не зазначає у позові, у чому саме полягає порушення його прав, які саме протиправні дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області стали підставою для заявлення відповідного змісту позовних вимог у цій справі, спрямованих до Відповідача-2. Оспорюваний у цій справі Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.05.2005 року серія ЯЯ № 052070 видано на законних підставах та його необхідність скасування в судовому порядку не доводиться Позивачем будь-якими доказами протиправності його оформлення та видачі. Крім того, позов подано до неналежних Відповідачів, оскільки ані Відповідач-1, ані Відповідач-2 не уповноважені нормами чинного законодавства України на проведення реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що акти на право постійного користування земельною ділянкою видані на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної Державної адміністрації № 683-р від 12.11.2003 року. Отже, Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області є належним Відповідачем в даній справі. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідає за ведення Державного земельного кадастру, внесення змін та виправлення відомостей про об'єкти кадастру, зокрема земельні ділянки; є держателем Державного земельного кадастру і виконує функції з реєстрації та внесення змін до даних кадастру через державних кадастрових реєстраторів; має повноваження скасовувати записи про державну реєстрацію прав на підставі судових рішень; здійснює діяльність на підставі Закону України "Про Державний земельний кадастр" та відповідних підзаконних актів, а тому Відповідач-2 є належним відповідачем у даній справі. У зв'язку з цим Позивач притримується своєї позиції та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач-2 у запереченнях (на відповідь на відзив) зазначив, що задоволення позовних вимог заявлених до Відповідача-1 та Відповідача-2 не матиме наслідком державної реєстрації відповідного речового права Позивача в Державному реєстрі речових прав, а тому є неефективним способом захисту.
За клопотанням Сторін судові засідання проводилися в режимі відеоконференції.
12.06.2025 через систему "Електронний суд" від представниці Відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням Представниці Мережко К. у відпустці у період з 16.06.2025 по 20.06.2025.
Суд відхилив клопотання представниці Відповідача -1, оскільки із-за перебування представниці у відпустці, суд відкладав судове засідання, призначене на 24.04.2025, при цьому, Відповідач -1 не надав доказів неможливості забезпечити участь в судовому засіданні іншим представником.
У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.
У судовому засіданні оголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін господарський суд
Державним актом від 02.02.2004 року серія ІД-П № 007618, який виданий на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 12.11.2003 року № 683-р, Позивачеві надано в постійне користування земельні ділянки загальною площу - 0,1620 га, які мають кадастрові номери:
1221400000:02:401:0001, 1221400000:02:402:0001, 1221400000:02:403:0001, 1221400000:02:150:0001, 1221400000:02:150:0004, 1221400000:02:150:0007, 1221400000:02:151:0003, 1221400000:02:410:0001, 1221400000:02:410:0004, 1221400000:02:152:0003, 1221400000:02:152:0006, 1221400000:02:401:0002, 1221400000:02:402:0002, 1221400000:02:460:0001, 1221400000:02:150:0002, 1221400000:02:150:0005, 1221400000:02:151:0001, 1221400000:02:151:0004, 1221400000:02:410:0002, 1221400000:02:152:0001, 1221400000:02:152:0004, 1221400000:02:401:0003, 1221400000:02:402:0003, 1221400000:02:461:0001, 1221400000:02:150:0003, 1221400000:02:150:0006, 1221400000:02:151:0002, 1221400000:02:151:0005, 1221400000:02:410:0003, 1221400000:02:152:0002, 1221400000:02:152:0005 для виробництва та розподілення електроенергії. Акт зареєстровано і Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030412000006.
У зв'язку з втратою Позивачем державного акту від 02.02.2004 року серія І-ДП № 007618, за його зверненням, на підставі того ж розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 12.11.2003 року № 683-р, видано Державний акт від 29.05.2005 року серія ЯЯ № 052070 на заміну втраченого.
Проте, за даними Позивача, під час організації роботи з документами Позивач виявив державний акт від 29.05.2004 року серія І-ДП № 007618, виданий на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 12.11.2003 року № 683-р.
У зв'язку з цим Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з запитом про надання інформації, який саме державний акт є чинним (від 31.10.2023 року № 01/57719).
Відповідач-2 у відповіді на запит від 21.11.2023 № 19-4-0222-6918/2-23 повідомив, що інформації щодо зняття з реєстрації державного акту на право постійного користування землею серія І-ДП № 007618 або документи на підставі яких це відбулося у відділі відсутні.
Позивач звернувся до Відповідача-2 з листом № 01/66068 від 01.12.2023 та просив повідомити на підставі, яких документів за Позивачем у відомостях Державного земельного кадастру обліковуються вищезазначені земельні ділянки, із зазначенням дати та номеру державного акту.
Відповідач-2 у листі № 233/299-24 від 19.01.2024 повідомив, що згідно з інформацією станом на 01.01.2013, отриманою за допомогою програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру, та на момент підготовки відповіді, у відомостях про право власності/право постійного користування на земельні ділянки за вищезазначеними кадастровими номерами відображається: Документ, що посвідчує право - Державний акт 02.02.2004 І-ДП 007618; Документ, який є підставою для виникнення права - Рішення органу виконавчої влади Дніпропетровська РДА 12.11.2003 683-р.
Позивач звернувся до Відповідача-2 з листом від 23.01.2024 № 01/4633 про надання інформації, в якому повідомив, що відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.11.2023 № 19-4-0.222-6918/2-23 обидва державні акти є чинними, просив повідомити, яким чином скасовується чинність задвоєного державного акту.
Відповідач-2 у відповідь на зазначений лист повідомив, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. У зв'язку з чим Позивачеві необхідно звернутися до суду з позовом про визнання недійсним задвоєного державного акта на право постійного користування землею.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом спору у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю підстав для скасування/визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України (в редакції чинний на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 5 ст. 116 ЗК України (в редакції чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України (в редакції чинний на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку і право постійного
користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач-1 та Відповідач-2 заперечують проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Проаналізувавши матеріали справи, суд не приймає позицію Позивача.
Так, Державним актом від 02.02.2004 року серія ІД-П № 007618, виданим на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 12.11.2003 року № 683-р, Позивачеві надано в постійне користування земельні ділянки загальною площу - 0,1620 га які мають кадастрові номери:
1221400000:02:401:0001, 1221400000:02:402:0001, 1221400000:02:403:0001, 1221400000:02:150:0001, 1221400000:02:150:0004, 1221400000:02:150:0007, 1221400000:02:151:0003, 1221400000:02:410:0001, 1221400000:02:410:0004, 1221400000:02:152:0003, 1221400000:02:152:0006, 1221400000:02:401:0002, 1221400000:02:402:0002, 1221400000:02:460:0001, 1221400000:02:150:0002, 1221400000:02:150:0005, 1221400000:02:151:0001, 1221400000:02:151:0004, 1221400000:02:410:0002, 1221400000:02:152:0001, 1221400000:02:152:0004, 1221400000:02:401:0003, 1221400000:02:402:0003, 1221400000:02:461:0001, 1221400000:02:150:0003, 1221400000:02:150:0006, 1221400000:02:151:0002, 1221400000:02:151:0005, 1221400000:02:410:0003, 1221400000:02:152:0002, 1221400000:02:152:0005 для виробництва та розподілення електроенергії. Акт зареєстровано і Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030412000006.
Проте, Позивач вищезазначений акт втратив.
Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція) регулювався порядок і підстави видачі дублікату державного акту у випадку його втрати або псування.
При втраті (псуванні) державного акта на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат (п. 5. 1 Інструкції).
Відповідно до п. 5.2 Інструкції для отримання дубліката власник утраченого (зіпсованого) державного акта на право приватної власності, право постійного користування або на право власності на землю письмово звертається до відповідного органу, яким було видано зазначений державний акт. У заяві вказується: де, коли і за яких обставин утрачено (зіпсовано) зазначений державний акт. Власник також дає повідомлення про втрату зазначеного державного акта в місцевих засобах масової інформації. Якщо протягом місяця з дня публікації ніяких повідомлень власнику не надійшло, то відповідний орган, яким було видано зазначений державний акт, дає доручення місцевому державному органу земельних ресурсів Держкомзему України виготовити дублікат утраченого (зіпсованого) зазначеного державного акту.
Згідно з п. 5.3 Інструкції на титульній сторінці дубліката робиться запис або ставиться штамп "Дублікат. Видано замість N ___ серія __", вказується дата видачі дубліката.
У зв'язку з втратою Позивачем державного акту від 02.02.2004 року серія І-ДП № 007618, за його зверненням, на підставі того ж розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 12.11.2003 року № 683-р, видано Державний акт від 29.05.2005 року серія ЯЯ № 052070 на заміну втраченого.
Відповідно до Національного стандарту України "Діловодство й архівна справа" ДСТУ 2732:2004 (https://vn.court.gov.ua/userfiles/27_2732-2004(1).pdf), дублікат оригіналу (службового документа) - це повторно оформлений службовий документ для використовування, замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу.
Тобто дублікат документа повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа. Фактично видача дубліката полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. Єдиною підставою, за наявності якої видача дубліката документа не може бути здійснена суб'єктом, який видав такий документ, є ліквідація (припинення діяльності) такого суб'єкта. У такому випадку видача дубліката документа здійснюється правонаступником відповідного суб'єкта або архівною установою (якщо передбачається передача документів до архіву).
Дублікат документу має таку ж юридичну силу, як і оригінал втраченого документа. Тобто в дублікаті відтворюється весь зміст і текст, який був зазначений у первинному документі.
Виходячи зі змісту обох наведених актів, суд доходить висновку, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №052070 від 29.08.2005 фактично є дублікатом акту серії І-ДП № 007618 від 02.02.2004, містить однакові дані, окрім дати та серії документу та посвідчує право користування одними і тими ж (з однаковими кадастровими номерами) земельними ділянками.
Отже, оспорюваний дублікат акту на право користування земельною ділянкою, який повністю відповідає оригіналу, не має самостійного значення і сили правочину, оскільки його видання не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов'язків, а є документом, який лише дублює, відтворює зміст документу, та не може порушувати права Позивача.
Крім того, підставою для видачі дублікату стало звернення самого Позивача, що ним не заперечується.
Відсутність порушеного або оспорюваного права Позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Виходячи з положень процесуального законодавства, захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Як роз'яснив Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес Позивача (у даному випадку скасування/визнання недійсним державного акту) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині наведеного рішення Конституційного Суду України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Відтак, саме на ПАТ "НАК "Укренерго", як Позивача, покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
На думку суду, в даному випадку Відповідачі не порушують прав Позивача. Доказів того, що Відповідачі оспорюють права Позивача суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, оскільки Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про порушення Відповідачами його прав чи законних інтересів, господарський суд вважає позовні вимоги про скасування/визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 29.05.2005 року серія ЯЯ № 052070 у зв'язку з його задвоєнням такими, що не підлягають задоволенню, оскільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.05.2005 року серія ЯЯ № 052070 фактично є дублікатом державного акту від 02.02.2004 року серія ІД-П № 007618, які видані на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 12.11.2003 року № 683-р і посвідчують право постійного користування одними і тими ж земельними ділянками загальною площу - 0,1620 га, які мають однакові кадастрові номери.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Позивача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволені позову Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код 00100227) до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул. Героїв України, 5, код 04052264), Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49006, м. Дніпро, вул. Філософська, 39-А, код 39835428) про зобов'язання вчинити дії, а саме скасувати/визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.05.2005 серія ЯЯ № 052070, у зв'язку з його задвоєнням.
Судові витрати у справі покласти на Позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 30.06.2025
Суддя С.Г. Юзіков