Справа № 362/7508/24
Провадження № 2/362/880/25
20 червня 2025 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Марчука О.Л.,
при секретарі - Неділько А.С.,
за участю представника позивача - адвоката Шумило Н.М.,
представника відповідача - адвоката Дулі Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності
та, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації,
Позивачка звернулася до суду з позовом в обґрунтування вимог якого зазначила, що за час перебування у шлюбі з відповідачем вони набули спільне майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки за вказаною адресою та автомобіля марки «BMW» номерний знак НОМЕР_1 .
Посилаючись на вказані обставини та керуючись нормами сімейного законодавства щодо правового режиму спільного сумісного майна подружжя, позивачка просить визнати за нею право власності на половину кожного із вказаних об'єктів спільної сумісної власності подружжя та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості половини зазначеного автомобіля (а.с. 31 - 36).
Відповідачем подано зустрічний позов в обґрунтування вимог якого він зазначив, що за час перебування у шлюбі з позивачкою вони також набули спільне майно у вигляді автомобіля марки «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_2 .
Посилаючись на вказані обставини та керуючись нормами сімейного законодавства щодо правового режиму спільного сумісного майна подружжя, відповідач просить стягнути з позивачки на його користь грошову компенсацію вартості половини зазначеного автомобіля (а.с. 59 - 62).
Представник позивачки в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з викладених у позові підстав; також, не заперечила зустрічних позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні, посилаючись на те що спірний житловий будинок побудовано, а спірну земельну ділянку придбано не за спільні грошові кошти, а за особисті грошові кошти відповідача, заперечила позовні вимоги в частині поділу нерухомого майна та просила відмовити у їх задоволенні.
Також, не заперечила відносно позовних вимог в частині стягнення грошової компенсації за автомобіль марки «BMW», однак не за оцінкою проведеною на замовлення позивачки, а з урахуванням наданої відповідачем оцінки вартості авто.
Представником відповідача надано відзив на позов (а.с. 40 - 42).
Представником позивачки надано відповідь на відзив (а.с. 78 - 84).
Вислухавши вступне слово учасників процесу та дослідивши письмові докази по справі в повному обсязі, суд приходить до наступних висновків.
12 вересня 2008 року між сторонами зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 19 вересня 2024 року (а.с. 8).
Станом на дату постановлення цього рішення суду, у суду відсутні документальні відомості про реєстрацію розірвання шлюбу між сторонами.
Натомість, за усними повідомлення представників сторін під час розгляду справи в судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами розірвано рішенням від 19 лютого 2025 року Васильківського міськрайонного суду Київської області.
В судовому засіданні представники сторін не оспорили і підтвердили дану обставину, а тому на підставі частини першої статті 82 ЦПК України, дана обставина, яка визнана учасниками справи, не підлягає доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.
Вирішуючи справу по суті вимог, суд враховує наступне.
Як вбачається із Інформації від 11.10.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 21 жовтня 2017 року, тобто за час перебування у шлюбі із позивачкою, на ім'я відповідача було зареєстровано житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0500 гектара, кадастровий номер 3210700000:09:004:0006, для індивідуального садівництва, за вказаною адресою (а.с. 9).
При цьому, суд враховує обставини зміни адміністративно-територіального поділу районів у Київській області за Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів», внаслідок чого станом на дату постановлення цього рішення суду місто Васильків територіально розташоване в адміністративних межах Обухівського району Київської області.
Також, за час перебування сторін у шлюбі ними набуто автомобіль марки «Volkswagen», модель «E-Golf», номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстровано на ім'я позивачки, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_4 про реєстрацію транспортного засобу від 16.09.2022 року (а.с. 64).
Крім того, за час перебування сторін у шлюбі ними набуто автомобіль марки «BMW», модель «X 5», номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстровано на ім'я відповідача, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_5 про реєстрацію транспортного засобу від 19.06.2020 року (а.с. 141 - 142).
Вирішуючи справу по суті вимог суд враховує та керується наступними положенням цивільного законодавства.
Відповідно до норми частини третьої статті 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Норма частини першої статті 70 СК України передбачає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Тобто, слід зробити висновок, що вказаний житловий будинок, земельна ділянка і два автомобілі є майном, набутим подружжям за час шлюбу, а тому, в силу статті 60 СК України, належать сторонам на праві спільної сумісної власності.
Отже, у суду є усі правові підстави для визнання вказаних об'єктів майна спільною сумісною власністю сторін, як подружжя та їх включення в поділ майна.
Норми частин 1 і 2 статті 70 СК України передбачають, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором; при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Шлюбного договору між сторонами немає.
Під час розгляду справи судом не встановлено обставин, що мають істотне значення, зокрема про те, що один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно або витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Таким чином, у суду наявні підстави для поділу між сторонами вказаного нерухомого майна, що слід здійснити згідно із нормами частин першої та другої статті 70 Сімейного кодексу України на засадах рівності часток майна дружини та чоловіка.
Частиною першою статті 372 ЦК України визначено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ч. 2 ст. 372 ЦК України).
Частиною третьою статті 372 ЦК України визначено, що у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Натомість, відповідач заперечує вказаний факт, посилаючись на те, що вказаний житловий будинок було побудовано і придбано земельну ділянку за грошові кошти які належали йому особисто.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, у випадку коли відповідач посилається на придбання спірного майна за власні грошові кошти, то, відповідно до наведеної норми цивільного процесуального закону, саме відповідач повинен довести перед судом вказану обставину, у тому числі шляхом надання відповідних письмових доказів.
Тобто, за приписами чинного цивільного процесуального закону за правилами якого здійснюється розгляд вказаної цивільної справи, саме відповідач повинна довести перед судом обставини на які він посилається.
Проте, витребуваним судом письмовим доказом, спростовано заперечення відповідача про те, що вказану земельну ділянку було придбано за грошові кошти які належали особисто відповідачу (а.с. 158).
Зокрема, із наданої приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Бобковою І.О. належним чином завіреної копії письмової заяви ОСОБА_1 вбачається, що остання надала свою згоду на купівлю її чоловіком ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0500 гектара, кадастровий номер 3210700000:09:004:0006, для індивідуального садівництва, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 158).
За змістом вказаної заяви ОСОБА_1 від 27 липня 2012 року чітко і беззастережно вказано, що договір купівлі-продажу укладається ОСОБА_2 в інтересах сім'ї на умовах які подружжя попередньо обговорило і вважає вигідними для них та укладення такого договору відповідає їх спільному волевиявленню.
Саме вказану заяву ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 надав нотаріусу при купівлі спірної земельної ділянки, що відображено в пункті 13 договору купівлі-продажу від 27 липня 2012 року (а.с. 44 - 45).
Тобто, купуючи у власність вказану земельну ділянку відповідач погодився із викладеним у нотаріально завіреній заяві позивачки від 27 липня 2012 року за реєстровим № 954 твердженням про те, що договір купівлі-продажу укладається ним в інтересах сім'ї на умовах які подружжя попередньо обговорило і вважає вигідними для них та укладення такого договору відповідає їх спільному волевиявленню.
У зв'язку із цим, суд приходить до висновку, що вказану земельну ділянку придбано відповідачем за грошові кошти за які були спільною сумісною власністю подружжя.
Про вказане також беззаперечно свідчить той факт, що для укладення договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, позивачка не надала письмову згоду із застереженням про те, що грошові кошти за які купується майно, належать особисто її чоловіку.
Отже, купуючи вказану земельну ділянку, відповідач мав бути обізнаним про те, що його дружина надала письмову згоду на придбання нерухомого майна в інтересах сім'ї на умовах які подружжя попередньо обговорило і вважає вигідними для них та укладення такого договору відповідає їх спільному волевиявленню; що в достатній мірі слід вважати придбанням нерухомості за спільні грошові кошти подружжя.
Як наслідок, під час розгляду справи відповідачем не виконано передбаченого статтею 81 ЦПК України обов'язку довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що згідно із статтями 12, 13 і 76 - 84 ЦПК України, відповідно до яких на засадах змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі та суд не наділений функцією доказування, - відповідача не довів ту обставину на яку він посилається як на підставу своїх заперечень, а саме: обставину придбання спірної земельної ділянки за грошові кошти які належали йому особисто.
Крім того, у суду відсутні прямі, достовірні, беззаперечні, об'єктивні, допустимі та належні докази того, що спірний житловий будинок також було побудовано лише і тільки за особисті грошові кошти відповідача.
Як наслідок, є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки про визнання за нею права власності на половину житлового будинку і земельної ділянки.
Вирішуючи позовні та зустрічні вимоги в частині стягнення компенсації половини вартості двох автомобілів, суд заважає на таке.
Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Частина друга статті 71 СК України, зокрема, визначає, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними; присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
В Постанові Верховного Суду від 9 червня 2021 року у справі № 760/789/19 суд дійшов висновку, що принцип обов'язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації насамперед застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду. Правовідносини, в яких позивачка у цій справі просила припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються ст. 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
За змістом позову та зустрічного позову сторони просять стягнути на їх користь грошову компенсацію половини вартості спірних автомобілів.
Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності й добросовісності, оскільки сторони надали свою згоду на позбавлення їх часток у праві власності, отримуючи гарантоване грошове відшкодування.
Згідно з частинами першою та другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Отже, суд вважає за можливе захистити майнові права сторін шляхом присудження кожному із них грошової компенсації за належні їм 1/2 частини двох автомобілів.
Визначаючи суму грошових компенсацій, суд керується та враховує відповідні звіти про вартість автомобілів які виконано на замовлення відповідача, оскільки їх здійснено в більш пізній час до дати постановлення даного рішення суду та при здійснені вказаних оцінок було проведено безпосередній огляд обох транспортних засобів, що об'єктивно свідчить про дійсну ринкову вартість спірних автомобілів.
Із доданого до відзиву звіту № 385/2024-177 від 14 листопада 2024 року вбачається, що ринкова (дійсна) вартість автомобіля марки «BMW», модель «X 5», номерний знак НОМЕР_1 складає 434 380 гривень 68 копійок (а.с. 52 - 54).
Тобто, з відповідача на користь позивачки слід стягнути грошову компенсацію за половину вартості вказаного автомобіля в сумі 217 190 гривень 34 копійки.
За таких обставин, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в обсязі встановленому судом.
Також, із доданого до зустрічного позову звіту № 385/2024-176 від 14 листопада 2024 року вбачається, що ринкова (дійсна) вартість автомобіля марки «Volkswagen», модель «E-Golf», номерний знак НОМЕР_2 складає 565 847 гривень 15 копійок (а.с. 65 - 67).
Тобто, з позивачки на користь відповідача слід стягнути грошову компенсацію за половину вартості вказаного автомобіля в сумі 282 923 гривні 58 копійок.
За таких обставин, зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
За подачу даного позову до суду позивачкою сплачено судовий збір за подачу позову майнового характеру в сумі 15 140 гривень 00 копійок, що підтверджується відповідною квитанцією № 47357966 від 30 жовтня 2024 року (а.с. 17).
Тобто, на підставі статей 133, 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подачу зустрічного позову до суду відповідачем сплачено судовий збір за подачу позову майнового характеру в сумі 2 829 гривень 24 копійки, що підтверджується відповідними квитанціями від 20 листопада 2024 року та від 13 березня 2025 року (а.с. 63, 138).
Отже, на підставі пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням зустрічного позову, судові витрати у вигляді сплаченого відповідачем судового збору слід покласти на позивачку.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 7, 60, 70, 71 Сімейного кодексу України, статтями 364, 368, 372 Цивільного кодексу України, статтями 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273 ЦПК України,
Частково задовольнити позов.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки площею 0,0500 гектара, кадастровий номер 3210700000:09:004:0006, для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 (однієї другої) частини автомобіля марки «BMW», модель «X 5», номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 217 190 (двісті сімнадцять тисяч сто дев'яносто) гривень 34 копійки.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Задовольнити зустрічний позов.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 (однієї другої) частини автомобіля марки «Volkswagen», модель «E-Golf», номерний знак НОМЕР_2 , в сумі 282 923 (двісті вісімдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять три) гривні 58 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат грошові кошти в сумі 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат грошові кошти в сумі 2 829 (дві тисячі вісімсот двадцять дев'ять) гривень 24 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Дата складення повного судового рішення - 01 липня 2025 року.