провадження № 2/294/1061/25
справа № 294/163/25
01 липня 2025 року м. Чуднів
Чуднівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Білери І.В., за участі секретаря судового засідання Івашкевич В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чуднові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на його утримання, як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є його батьком. Рішенням Чуднівського районного суду від 23.09.2019 шлюб між його батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано та відповідач був змушений сплачувати аліменти на утримання сина по досягненню ним повноліття.
На даний час позивач навчається на І курсі Державного університету «Житомирська політехніка» на денній формі навчання на контрактній основі, що виключає отримання ним стипендії а також можливість працювати. Згідно договору про оплату освітніх послуг №22.01-122.00.1/Б/Д-121-2024, вартість навчання протягом 2024-2028 навчальних років складає 128 000 грн., також позивач орендує житлове приміщення, оскільки не має пільг для проживання в гуртожитку, у зв'язку з чим несе додаткові витрати. Крім того, має постійну потребу в придбанні необхідних технічних засобів для забезпечення якісного здобуття необхідних знань та навичок відповідно до обраного напрямку освіти. Оскільки в добровільному порядку відповідач надавати допомогу відмовляється, позивач змушений звернутися до суду.
Ухвалою суду від 13.05.2025 відкрито провадження та справу призначено до розгляду на 01.07.2025.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечив.
Третя особа - ОСОБА_3 також посила розглядати справу у її відсутності, позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засіданні не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, враховуючи вимоги ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, враховуючи, що одночасно існують умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, не з'явлення в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки, неподання ним відзиву, наявність згоди позивача на заочне вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22.12.2006 Відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 , відповідач у справі та ОСОБА_3 (а.с.4).
Відповідно до рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 23.09.2019 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.5).
Відповідно до довідки № 617 виданої 27.01.2025 Державним університетом «Житомирська політехніка» ОСОБА_1 про те, що він дійсно є студентом 1 курсу денної форми, спеціальності 122 «Комп'ютерні науки» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, договірної основи навчання факультету інформаційно-комп'ютерних технологій Державного університету «Житомирська політехніка» ІV рівня акредитації. Зарахований на навчання наказом №318/с від 10.08.2024. Термін навчання: початок 01.09.2024, закінчення 30.06.2028, що також підтверджується договором про навчання у закладі вищої освіти № 22.01-03.06/Д-251-2024 від (а.с.6,8).
Відповідно до договору про оплату освітніх послуг між Державним університетом «Житомирська політехніка» та фізичною особою № 22.01-122.00.1/Б/Д-121-2024 від 10.08.2024, загальна вартість освітньої послуги за весь період (2024-2028) навчання становить 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) гривень, сума до сплати за рік складає 32 000 грн. (а.с.7).
Суд, після встановлення фактичних обставин, дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини щодо обов'язків батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199, 200, 201 СК України).
Відповідно до ст.198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Як слідує з ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23-х років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Приписами ч. 3 ст. 199 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Із системного аналізу положень ст.199 СК України слідує, що істотними правовими передумовами для виникнення у батька (матері) обов'язку по утриманню повнолітніх сина (доньки) є сукупність таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання за будь-якою із форм;3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі з боку батьків; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). На цьому також акцентовано увагу в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та Верховним Судом у постанові від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17.
Таким чином, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Верховний Суд в постанові від 13.04.2021 у справі № 308/4214/18 при вирішенні спору про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, зауважив про дію рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При вирішенні спору, судом встановлено, що ОСОБА_1 , досяг повноліття та є студентом І курсу денної форми навчання Державного університету «Житомирська політехніка», що унеможливлює його трудову діяльність поза часом навчання, у зв'язку з чим він потребує матеріальної допомоги.
Згідно зі ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
З аналізу вказаної матеріальної норми слідує, що законом не встановлено мінімальної межі визначення судом аліментів на повнолітніх дочку, сина. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи без визначення мінімальної межі.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на повнолітнього сина, який продовжує навчатися, судом не встановлено наявності обставин, які б перешкоджали ОСОБА_2 у виконанні його батьківських обов'язків стосовно його повнолітнього сина, також суд бере до уваги те, що з відповідача аліменти на утримання будь - яких інших осіб не стягуються, оскільки у матеріалах справи відсутні докази щодо знаходження на його утриманні інших осіб. Тож, враховуючи принцип загальної та однакової відповідальності батьків за виховання та розвиток дітей, суд вважає, що позов про стягнення аліментів на користь позивача та на його утримання, який продовжує навчання, підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів до закінчення ОСОБА_4 навчання.
На думку суду, вказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, які були надані суду.
В силу вимог ч. 1 ст. 191 СК України стягнення аліментів присуджуються від дня пред'явлення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивач був звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів відповідно до п. 3 ч.1. ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 211, 20 грн.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141-142, 206, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ), аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29.01.2025 і до закінчення ним навчання, але не довше, ніж до досягнення двадцяти трьох років.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ірина БІЛЕРА