Справа № 274/8106/23 Провадження № 2/0274/92/25
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
30.06.25 р.м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд), за участю секретарів судового засідання Жмурко В.І., Юсової О.А., Ніколайчук О.І.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , представником яких є ОСОБА_4 ,
доОСОБА_5 , представником якого є ОСОБА_6 ,
провизнання майна спільною сумісною власністю, визнання за кожним з позивачів прав власності на 1/4 частину майна,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися з позовом, у якому, з урахуванням заяви від 30.05.2024 р. (т. 1, а. с. 208 - 209), яка ухвалою від 30.05.2024 р. (т. 2, а. с. 215 - 216) була прийнята до розгляду, просять визнати житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю їх та ОСОБА_5 , та виділити кожному з них та ОСОБА_5 по 1/4 частині цього будинку.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 23.04.1977 р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 . Цей шлюб 13.03.1991 р. було розірвано, проте ОСОБА_1 та ОСОБА_5 продовжували проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_2 , до 11.12.1996 р., разом з ними проживали їхні сини - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 11.12.1996 р. вони усі стали проживати за адресою: АДРЕСА_1 . Розірвання шлюбу носило фіктивний характер та було здійснено з метою отримання ОСОБА_5 кооперативної квартири за місцем роботи. Однак у подальшому будівництво будинку, у якому ОСОБА_5 мав намір отримати квартиру, припинилося. 10.09.1996 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 приватизували квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , а у подальшому - 11.12.1996 р., за спільною домовленістю продали цю квартиру та придбали у цей же день будинок за адресою: АДРЕСА_1 , проте право власності на будинок оформили на ОСОБА_5 . До літа 2022 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вважали, що будинок належить їм та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, жодних спорів щодо цього не було, так його придбали за кошти від продажу належної усім їх квартири, після придбання будинку вони проживали однією сім'єю у будинку до середини 2002 р., за цей час за гроші, що залишилися від продажу квартири, зробили ремонт у будинку та добудували веранду і кухню. У 2000 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а у 2002 р. і ОСОБА_3 поїхали на заробітки до Іспанії, де проживають по даний час. З 2002 р. у будинок вкладали кошти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а ОСОБА_5 будинком жодним не цікавився та в утриманні участі не приймав, у тому ж році створив нову сім'ю в Іспанії, пообіцяв переоформити будинок на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У літку 2022 р. ОСОБА_3 приїхав до України та попросив ОСОБА_1 надати йому документи на будинок, щоб подарувати 3/4 частки будинку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_1 надала документи ОСОБА_5 , проте останній звернувся з заявою до поліції про виселення ОСОБА_1 з будинку. У подальшому ОСОБА_5 погрожував ОСОБА_1 виписати її та синів з будинку та залишити їх без житла. 07.04.2023 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 були зняті з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять одночасно визнати за ними право спільної сумісної власності на будинок та визнати за кожним 1/4 частину права власності на нього, що, зважаючи на норми статті 355 Цивільного кодексу України, неможливо. Фіктивність розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та продовження їх проживання однією сім'єю є юридичними фактами, яки підлягають окремому встановленню у судовому порядку. Обґрунтування позову посиланням на фіктивність розірвання шлюбу вказує на те, що права не можуть бути захищені судом. Договір купівлі-продажу спірного будинку є дійсним, позовні вимоги щодо цього договору не пред'явлені. У разі, якщо Суд прийде до висновку про задоволення позову, просить застосувати позовну давність.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_7 ) 23.04.1977 р. зареєстрували шлюб, який розірвали 13.03.1991 р., що підтверджується витягом від 28.09.2022 р. з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища та свідоцтвом про розірвання шлюбу від 28.09.2022 р. (т. 1, а. с. 24, 25).
ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження від 31.03.1978 р. та від 22.01.1986 р. (т. 1, а. с. 52, 53).
11.12.1996 р. ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (від імені якого діяла ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 продали належну їм на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10.09.1996 р., виданого Відділом житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 11.12.1996 р. (т. 1, а. с. 22).
11.12.1996 р. ОСОБА_8 уклав з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_5 купив житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 23).
Свідок ОСОБА_9 дала такі показання:
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 знаю приблизно з 1992 р. Вони продали квартиру на АДРЕСА_3 , яка була приватизована на них, і купили на АДРЕСА_1 був не у хорошому стані, стали його добудовувати. Потім ОСОБА_5 уїхав за кордон в Іспанію, і потім забирає туди дітей. Діти з Іспанії висилали гроші ОСОБА_1 , яка робила ремонт за ці гроші, у цьому будинку.
Відповідаючи на питання, свідок ОСОБА_10 дала такі відповіді:
Приватизували квартиру всі четверо. Продали квартиру, бо хотіли купити будинок. Вони розлучалися через те, що хотіли купити ще одну квартиру, на кооператив стати, але не вийшло. ОСОБА_5 після розводу як одинак міг отримати кооператив. Після розводу продовжували проживати однією сім'єю, поки ОСОБА_5 не поїхав за кордон. За кордон він поїхав у 2000 р. Через два роки він там знайшов співмешканку і привозив її сюди. Він до будинку з 2000 р. ніякого відношення не мав, все робили позивачі. ОСОБА_1 займалася, а діти матеріально допомагали. За всі послуги за будинок платила ОСОБА_1 . Остання продала мамин будинок і вклала у цей будинок на ОСОБА_11 . ОСОБА_5 мав переписати на дітей будинок у 2022 р., коли приїжджав, він попросив документи у ОСОБА_1 на будинок, сказав, що зробить на дітей, вона все дала, і все. Документи взяв і нічого не зробив, і виписав їх з будинку, ще з звернувся в поліцію, щоб ОСОБА_1 вигнали з хати. ОСОБА_5 хотів виселити ОСОБА_1 через суд, але суд її не виселив. Будинок купили за гроші під приватизованої квартири. Ми дружили, тому я це знаю, вони обидва мені казали.
Свідок ОСОБА_12 дала такі показання:
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мали квартиру на АДРЕСА_3 . Продали цю квартиру 1996 р. і купили розвалюху-хату на АДРЕСА_1 , зразу, як продали, того самого дня. За ці самі гроші купили, за які продали квартиру. Я ще сварила сестру за це, що навіщо продали гарну квартиру та купили розвалюху. Чоловік ОСОБА_1 десь через три роки уїхав на заробітки в Іспанію, бо не було за що робити ремонт. Забрав синів до себе через деякий час. Знайшов там собі через пару років жіночку. Потім другу. До цієї хати він нічого не докладав, не помагав ремонт робити, не платив. Діти висилали кошти, а ОСОБА_1 робила ремонт наймала людей.
Відповідаючи на питання, свідок ОСОБА_12 дала такі відповіді:
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвали шлюб, але це було фіктивно, щоб получити квартиру. Після розірвання шлюбу жили разом, а потім вже ОСОБА_5 поїхав в Іспанію. Продали квартиру дорожче, купили хату дешевше. ОСОБА_1 казала, що може ще лишиться на ремонт. На решту коштів поробили ремонт. Батьківську хату ОСОБА_13 продала і вклала гроші у хату, ми тоді поділилися грошима. Будинок ОСОБА_1 утримувала, діти висилали гроші, вона наймала людей для ремонту. Діти, як приїжджали, не відпочивали, а робили щось по хаті. Потім приїхав батько у 2022 р., обманув ОСОБА_1 , поросив документи, щоб переписати хату на синів,а через рік вияснилося, що всіх повиписував з хати, а не переписав. Вона віддала йому документи, бо повірила. Тоді, коли хату купували, коли запитали на кого писати будинок, то вона сказала, що на чоловіка, коли нотаріус запитав. ОСОБА_5 погрожував ОСОБА_1 подати на суд, що він відсудить хату, що його хата. Подав на суд, суд не виселив з хати.
Свідок ОСОБА_14 дала такі показання:
Позивачі купили хату на АДРЕСА_1 , у Бердичеві. Я була мала, з хлопцями я дружила. Знаю, що відповідач поїхав на заробітки, потім поїхали його сини. В Іспанію. Потім довгий час відповідач не приїжджав, хлопці часто приїжджали, все вкладали у будинок. Все, що в будинку, це все за доходи ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .. Відповідача я бачила в останній раз, це було весілля ОСОБА_16 років сімнадцять - вісімнадцять назад, більше я його не бачила. Хлопці висилали кошти кожного місяця ОСОБА_1 , потім купил буса вантажного, привозили побутову техніку в будинок, робили кришу, отмостку, плитку клали на подвір'ї, забор ставили, криницю копали, водопостачання зробили. Відповідач не допомагав і на даний момент точно не допомагає. Все ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вони продовжують висилати матері кошти і посилки передають. У відповідача з'явилася нова сім'я. І він купив собі там житло, він купив там будинок. Сім'я з'явилася давно, як тільки він поїхав. На даний момент в нього третя жінка. Відповідач не спілкується з синами в Іспанії.
Свідок ОСОБА_17 дала такі показання:
У 2000 р. у мене чоловік поїхав на заробітки разом з відповідачем. Там відповідач попав в аварію, не працював. Виїхав до нього ОСОБА_18 , який там його там начав доглядати та пішов на заробітки, щоб за квартиру платити. Потім виїхав менший син до нього. Поначалу було непогано з дітьми в нього там, потім він знайшов жіночку, з якою там прожив рік десь. Вона теж з ОСОБА_19 . Вона в нього викрала коштовності і кинула його. Пройшло время, він познайомився ще однією жінкою зі Львова, на даний момент вони розписалися, там в Іспанії. Після цього він з дітьми перестали спілкуватися нормально. Відповідач сказав, що вони хату не получать у Бердичеві, хата буде його. Діти приїжджали кожен рік в отпуск на місяць, на два, повністю хату поробили, дуже багато в неї вклали. Відповідач взяв їх повиписував, сказав, що він хазяїн. Хлопці все в цю хату придбали, відповідач до неї нічого не має. В Іспанії купив квартиру, на жінку оформив. Відповідач нічого в хату не вкладав. У будинку, коли його купили, відвалювалися стеля. Діти висилали гроші. Позивачі міняли кришу, утеплення, ремонт робили у середині, відповідач нічого не робив. Майстри за гроші дітей робили різні роботи, коли дітей не було. Відповідач у цьому (2024 р.) році літом приїхав, зламав замок у калітці, хотів у хату попасти. Відповідач виписав позивачів, стосунки ще більше погіршилися. Він має намір з дружиною жити в Іспанії. У ОСОБА_1 іншого житла немає, вона всі роки жила одна у будинку, сплачувала за комунальні послуги.
Свідок ОСОБА_20 дав такі показання:
ОСОБА_21 та ОСОБА_22 жили з дітьми нормально, потім він уїхав за границю, з тих пір я його майже не бачив. Діти приїжджали, ремонт робили. ОСОБА_23 була стара, а потім все відремонтували. А він не появлявся. Я там майже кожен день знаходився, як він уїхав. Вона все робила, хату доводила до пуття, вона наймала робочих, хату перекривали, достроювали.
Відповідаючи на питання, свідок ОСОБА_20 дав такі відповіді:
Сусід розповідав, що ОСОБА_5 приїжджав, хвіртку поламав, ворота розворотив. ОСОБА_24 двадцять п'ять як він поїхав. Діти давали гроші.
Свідок ОСОБА_25 дав такі показання:
Вони двоє купляли хату. Вони до того, як купити хату, жили у дев'ятиповерхівці. Жили з двома хлопцями. Він поїхав в Іспанію на заробітки. Діти робили ремонт та жінка. Чоловік нічого не робив, ні копійки до дому не висилав. В нього є інша жінка. У цьому (2024 р.) році ОСОБА_5 прийшов, виломав калитку, виломив двері, бігав з монтировкою, ОСОБА_1 викликала поліцію.
Свідок ОСОБА_26 дала такі показання:
Я і сім'я ОСОБА_27 з 1989 р. спілкуємося. Ми получили квартиру в один час на АДРЕСА_3 , у Бердичеві. Вони вели спільне господарство, гляділи дітей. Вони приватизували квартиру по АДРЕСА_3 , десь у 1990-х роках. І купили будинок на АДРЕСА_1 у поганому стані був будинок, стали робити ремонт. ОСОБА_5 поїхав на заробітки з ОСОБА_2 . ОСОБА_5 там залишився. Роки через півтора перестав ОСОБА_5 допомагати, ніби знайшов іншу жінку за кордоном. Потім поїхав за кордон ОСОБА_3 . І двоє синів стали допомагати грошима, доводити будинок до ладу, усе майже робилося. Роботи оплачували сини.
Відповідаючи на питання, свідок ОСОБА_26 дала такі відповіді:
ОСОБА_5 приїжджав може рази два. На два тижні, днів на десять, у уїжджав назад. Ремонт робила, наймала людей ОСОБА_1 , розраховувалася з ними. Я десь півтора роки тому дізналася, що ОСОБА_5 виписав ОСОБА_1 та дітей. Я не знала, що вони були у розводі, сім'я як сім'я була. Я особисто бачила ОСОБА_5 у будинку років сімнадцять - вісімнадцять тому, він приїжджав на весілля. Будинок придбавався за кошти, за які вони продали квартирую. На сьогоднішній день будинок у прекрасному стані, тільки ОСОБА_5 до цього нічого не приклав. 90 відсотків - заслуга дітей. Витрати по утриманню будинку оплачує ОСОБА_1 . Будинок оформлювався на ОСОБА_5 . Будинок був у жахливому стані.
Допитана як свідок ОСОБА_1 дала такі показання:
Ми жили по АДРЕСА_2 . Квартира була державна, ми вирішили її приватизувати, щоб продати і купити приватний будинок. Там поруч був приватний будинок і ми захотіли його купити. Ми приватизували квартиру на усіх чотирьох, продали квартиру і зразу купили приватний будинок в один день, в 1996 р. Оформили будинок на чоловіка. Квартиру продали за 10 000,00 доларів, будинок купили за 6 000,00 доларів, бо будинок був у дуже поганому стані. Ми гроші, що залишилися, витратили на ремонт, але їх було мало. В подруги чоловік їде за кордон, ми в них позичили гроші. З ним поїхав і мій чоловік, це було у 2000 р. Попав в аварію за кордоном, визивав старшого сина, той його там лікував. В Іспанії. Ми проживали до 2002 р. однією сім'єю. Потім чоловік знайшов іншу жінку. З 2002 р. я з дітьми робили ремонт будинку, діти висилали кошти. Все за наші кошти робилося, чоловік зовсім не помагав. Коли будинок купили, всі разом прописалися там. Була домовленість, що кожному належить по 1/4 будинку. В 2022 р. році чоловік приїхав, попросив документи, щоб переписати будинок. Я дала документи на будинок, але він нас виписав. Приходила поліція. Ми дізналися, що він нас виписав , не пам'ятаю коли. Він подав в суд на виселення мене. В минулому році приходив до будинку, поламав двері, калітку, кричав. За утримання будинку все плачу я. У будинку ми поміняли всі двері, вікна, кришу, потолки поробили гіпскартонові, ванну та кухню плиткою зробили. Продала в селі мамину хату і гроші пустила на цей будинок. Будинок по АДРЕСА_1 . Чоловік купив в Іспанії квартира та дачу, хвалився машиною. На сьогодні я у будинку не зареєстрована.
З наведених обставин справи, показань свідків та показань допитаної як свідок ОСОБА_1 випливає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 станом на 1996 р. складали сім'ю, проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яку у цьому ж році приватизували.
Відповідно до пункту 2 статті 8 Закону України " Про приватизацію державного житлового фонду" у редакції, чинній на момент приватизації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Згідно з частиною 112 Цивільного кодексу Української РСР , який був чинним на момент приватизації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
Таким чином ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у 1996 р. набули право спільної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , проте з матеріалів справи неможливо достовірно встановити, яке саме - право спільної сумісної, чи право спільної часткової власності.
З наведених вище обставин справи, показань свідків та показань допитаної як свідок ОСОБА_1 також вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 11.12.1996 р. продали належну їм на праві спільної (сумісної або часткової) власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , та частину отриманих від її продажу спільних кошти у цей же день сплатили за житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , прийняли цей будинок - почали проживати у ньому ( ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - до 2000 р., ОСОБА_3 - до 2002 р., ОСОБА_1 - по даний час), іншу частини отриманих від продажу квартири спільних коштів у подальшому вони витратили на проведення ремонтних робіт у цьому будинку.
Частиною першою статті 224 Цивільного кодексу Української РСР, який був чинним на момент укладення між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу від 11.12.1996 р., передбачалося, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Тобто за договором купівлі-продажу від 11.12.1996 р., укладеному між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , покупцями фактично були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , так як саме їхні спільні кошти були сплачені за житловий будинок, і саме вони прийняли житловий будинок - почали проживати у ньому.
Частиною другою статті 12 Закону України "Про власність", я який був чинним на момент укладення між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу від 11.12.1996 р., визначалося, що громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
Зважаючи на наведене, Суд вважає, що за договором купівлі-продажу від 11.12.1996 р., укладеному між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , набули право спільної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
З матеріалів справи неможливо достовірно з'ясувати частку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у спільних коштах, одержаних від продажу належної їм квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка була сплачена кожним з них як покупцями житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тобто їхні частки у цьому майні не можна визначити.
За такої обставини житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Щодо заяви ОСОБА_5 про застосування позовної давності до вимоги про визнання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порушення ОСОБА_5 прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як співвласників житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відбулося, як випливає з наведених раніше показань свідків та допитаної як свідок ОСОБА_1 , влітку 2022 р., коли той почав вчиняти дії, які вказували, що ним це право їхнє право не визнається (погрожував залишити їх без житла, звертався до поліції щодо їх виселення, у 2023 р. зняв їх реєстрації місця проживання за адресою будинку).
Тобто за загальним правилом перебіг позовної давності мав початися влітку 2022 р. (точну дату на підставі наявних матеріалів справи встановити неможливо).
Разом з тим, згідно з пунктом 19 розділу "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином перебіг позовної давності є зупиненим з 24.02.2022 р. по даний час.
З позовом за захистом своїх прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися у 20.11.2023 р., що підтверджується цією датою на відмітці Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області на першому аркуші позовної заяви про її одержання.
Враховуючи викладене, позовна давність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не пропущена, а тому Суд задовольняє позов в частині вимоги про визнання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять також виділити їм та ОСОБА_5 по 1/4 частині цього будинку.
Суд зазначає, що законодавство України не передбачає виділ з майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, частин такого майна.
З такого майна може бути виділена частка у натурі, що випливає з положень статей 370 та 371 Цивільного кодексу України (Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. Кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом.)
З вимогами про виділ кожному з них та ОСОБА_5 у натурі по 1/4 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не зверталися, а пред'явлена ними позовна вимога про виділення їм та ОСОБА_5 по 1/4 частині цього будинку суперечить законодавству України (не є способом захисту, визначеному законом або договором).
Частиною першою статті 5 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Приймаючи до увага наведене, Суд відмовляє у задоволені позову в частині вимоги про виділ ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по 1/4 частині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі статі 141 Цивільного процесуального кодексу України з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у якості відшкодування судових витрат (судового збору) підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 451,14 грн. кожному.
Керуючись статтями 141, 258, 259 та 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України,
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , дані про РНОКПП на момент ухвалення рішення у матеріалах справи відсутні), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , дані про РНОКПП на момент ухвалення рішення у матеріалах справи відсутні) задовольнити частково.
2. Визнати житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 451,14 грн.
5. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 451,14 грн.
6. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 451,14 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Корбут