Справа № 162/629/25
Провадження № 2-а/162/118/2025
30 червня 2025 року селище Любешів
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Цибень О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення
Від позивача ОСОБА_1 23.06.2025 до суду надійшов вказаний позов.
Вимоги обгрунтовані тим, щo постановою серії ВН №228 від 20.05.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень за неявку за викликом 23.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що 20.02.2025 він отримав повістку №2450223 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних (однак не вказано, яких саме) на 14 год 23.02.2025. На визначені у повістці дату та час він не зміг з'явитися з поважних причин - за станом здоров'я, про що письмово через пошту рекомендованим листом в межах семиденного строку повідомив вказаний відділ відповідною заявою від 25.02.2025, яка була вручена одержувачу 27.02.2025. 05.04.2025 отримав виклик від діловода ІНФОРМАЦІЯ_2 на розгляд справи про адміністративне правопорушення 20.05.2025 о 09 год у ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено, що матеріали справи знаходяться у ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак не вказано, якою уповноваженою особою буде проводитися розгляд справи та не додано документів, підтверджуючих повноваження діловода ВОМР діяти від імені ІНФОРМАЦІЯ_2 . За таких обставин позивач був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи та реалізувати своє право на захист. На розгляд справи позивач не міг з'явитися за станом здоров'я, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні, про що завчасно письмово через пошту рекомендованим листом ініціатора виклику та просив відкласти розгляд справи на іншу дату. Водночас, розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 , у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи йому відмовили, копію оскаржуваної постанови направлено в порушення вимог ст.285 КУпАП не уповноваженою на це особою. З урахуванням наведеного, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 не дотрималась процедури та порядку розгляду справи, що потягло за собою порушення права на захист позивача. На підставі вказаного просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити.
Ухвалою суду від 24.06.2025 позивачу поновлено строк для оскарження постанови, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У встановлений ухвалою строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача 30.06.2025 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог з наступних підстав. З дотриманням вимог п.28, 30, 34, 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року №560 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів 13.02.2025 ОСОБА_1 було сформовано повістку №2450223 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 23.02.2025 та надіслано за адресою його місця проживання. Вказану повістку позивач отримав особисто 19.02.2025. До ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом трьох діб від визначених у повістці дати та часу не надійшло жодних документів, які би підтверджували унеможливлення прибуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У подальшому позивач не прибув до ТЦК та СП у строк, що не перевищує сім календарних днів від дати та часу, визначених у повістці. Натомість 20.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла заява від ОСОБА_1 про неможливість прибути на розгляд справи у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні, проте не надав жодних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується заява. Вказана заява надійшла уже після винесення оскаржуваної постанови. За таких обставин, враховуючи положення ст. 38, 254, 258 КУпАП були об'єктивні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, про що його було повідомлено шляхом надсилання повідомлення №2582 від 01.04.2025, яке відповідно до трекінгу рекомендованого листа позивач отримав 10.04.2025. Відтак, позивачу було достовірно відомо про розгляд справи щодо нього, однак він не з'явився, що не перешкоджало винесенню постанови відповідно до ст.268 КУпАП. На підставі викладеного постанова ВН №228 від 20.05.2025 є правомірною та не підлягає скасуванню.
На підставі ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову серії ВН №228 від 20.05.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, військовозобов'язаний ОСОБА_1 , будучи в належний спосіб оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23.02.2025 не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. У подальшому ОСОБА_1 , не прибувши 23.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не пізніше трьох діб від визначених у повістці №2450223 дати і часу прибуття, не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ТЦК та СП в будь який інший спосіб та надалі, станом на 02.03.2025 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, що не перевищує сім календарних днів. Таким чином, ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме абз.1 ч.1 та абз.12 ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк. У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 19.02.2025 отримав повістку №2450223 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявою від 25.02.2025 повідомив вказаний відділ про неможливість прибуття з поважних причин - за станом здоров'я. однак, до позову не додано належних та допустимих доказів того, що саме 23.02.2025 позивач хворів чи перебував на лікуванні (доданий консультативний висновок сімейного лікаря датований 28.02.2025).
Разом з тим, ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, що не перевищує сім календарних днів. Зворотнього судом із матеріалів справи не встановлено та не спростовується змістом позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи
Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справі № 308/12552/16-а та у справі № 482/9/17 та від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 у справі № 05/7145/16-а, від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а, від 3103.2021 у справі № 676/752/17 та від 25.05.2022 у справі № 465/5145/16-а.
Із матеріалів справи встановлено, що 05.04.2025 позивач отримав повідомлення про розгляд справи щодо нього о 09 год 00 хв 20.05.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 та про можливість ознайомитись із матеріалами справи про адміністративне правопорушення у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 16.05.2025 надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про неможливість явки на вказану дату з поважних причин - за станом здоров'я, оскільки ще буде знаходитись на стаціонарному лікуванні, та перенесення розгляду справи, яка отримана відповідачем уже після винесення оскаржуваної постанови.
Отож проаналізувавши подані сторонами докази у сукупності, встановлено, що станом на 20.05.2025 у відповідача не було підстав, які в силу приписів ч. 1 ст.268 КУпАП виключали б можливість розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2, 3 ст. 90 КАС України).
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
На підставі оцінених доказів у сукупності, суд дійшов висновку, що сторона позивача не довела факту відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тому постанову серії ВН №228 від 20.05.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП слід залишити без змін, а позовну заяву - без задоволення.
Керуючись ст. 9, 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, ст. 247, 280, 293 КУпАП, суд
Залишити без змін постанову серії ВН №228 від 20.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляду штрафу в розмірі 17000 гривень, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Залишити без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ