Справа № 162/630/25
Провадження № 2-а/162/119/2025
30 червня 2025 року селище Любешів
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Цибень О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення
Від представника позивача - адвоката Пасевича О.П. через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 23.06.2025 надійшов вказаний позов.
Вимоги обгрунтовує тим, щo постановою серії ВН №230 від 28.05.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень. Вказує, що 06.03.2025 в обідню пору доби за місцем проживання позивача заїхав службовий автомобіль поліції та працівники ВПД №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області його затримали і доставили до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в цей же день завезли його з відділу додому. Приблизно об 11 год 21.05.2025 відбулися аналогічні обставини, при цьому працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що він перебуває у розшуку з ініціативи другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 . У другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу повідомили, що він порушив правила військового обліку та склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП за неуточнення своїх облікових даних. У приміщенні цього відділу позивача незаконно утримували приблизно до 22 год та він додому добирався пішки, будучи особою з інвалідністю 2 групи. Виходячи з положень ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» інформацію щодо ОСОБА_1 другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді, що ними і було зроблено, однак про це в постанові не зазначено. Також всі облікові дані позивача були відомі відділу, оскільки він є особою з інвалідністю, отримує пенсію по інвалідності та 06.03.2025 був доставлений працівниками поліції до цього відділу, де перевіряли всі його документи, робили з нього виписки. Відтак, відповідно до примітки до ст.210 КУпАП позивач не підлягає притягненню до відповідальності за ст.210 КУпАП. Разом з тим, розгляд справи відбувався за відсутності ОСОБА_1 , повідомлень про час і місце розгляду справи йому він не отримував, копію оскаржуваної постанови позивачу направлено з порушенням вимог ст.285 КУпАП. З урахуванням наведеного, недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення є самостійною підставою для скасування постанови. Крім цього, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності поза межами строків, встановлених ст.38 КУпАП. На підставі вказаного просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити.
Ухвалою суду від 24.06.2025 позивачу поновлено строк для оскарження постанови, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
У встановлений ухвалою строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача 30.06.2025 долучив до матеріалів справи відповідь на адвокатський запит, відповідно до якого 21.05.2025 ОСОБА_1 був доставлений працівниками ВПД №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.04.2025 за вчинення правопорушень, передбачених ст.210, 210-1 КУпАП, не затримувався, самостійно погодився проїхати до вказаного відділу. Тому адвокат вважає, що фабула оскаржуваної постанови не відповідає дійсним обставинам справи та ст.283 КУпАП.
Представник відповідача 30.06.2025 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог з наступних підстав. Позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 , куди 21.05.2025 близько 19 год 40 хв його доставив поліцейський ВПД №1 (сел. Любешів) та де у зв'язку з внесенням даних до Реєстру, що були надані ТЦК та СП позивачем, встановлено факт порушення останнім Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Зокрема, ОСОБА_1 не виконав покладений обов'язок Законом №3633-ІХ уточнити свої персональні дані протягом 60 днів, починаючи з 18.05.2024 до 16.07.2024. Позивач у позовній заяві не заперечує та не спростовує факту не уточнення ним даних у передбачені законодавством спосіб та строки. ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи щодо нього, про що свідчить його підпис у протоколі серії ВН №230 від 21.05.2025. Також позивач знаходився у ТЦК та СП виключно у період складання протоколу, а діловод ІНФОРМАЦІЯ_2 діяла в межах довіреності №1178 від 06.02.2025.
На підставі ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову серії ВН №230 від 28.05.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 21.05.2025 близько 18 год 20 хв стало відомо, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, а саме після набрання чинності 18.05.2024 Закону №3633-ХІ від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» під час дії указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, не уточнив свої облікові дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ТЦК та СП, чим порушив абз.5 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів під час дії особливого періоду.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з абз. 6 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
За приписами абз. 3 пп 10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
18.05.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 року.
Цим Законом положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно з якою, зокрема, встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Абзацом 4 пп 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані в період з 18.05.2024 до 16.07.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 у період з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року своїх облікових даних не уточнив, отже вимог закону не виконав.
Протилежного під час судового провадження не встановлено.
Частина 3 ст.210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Відповідно до примітки ст.210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Однак, примітка до ст.210 КУпАП не може бути застосована в цьому випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити факт уточнення військовозобов'язаним своїх персональних даних, однак обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У даному випадку позивач був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи щодо нього, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВН №230 від 21.05.2025 вказано про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 28.05.2025 об 11 год 30 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що під підпис ознайомлений ОСОБА_1 , як і про отримання другого примірника протоколу 21.05.2025.
Покликання представника позивача на те, що 06.03.2025 ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 , недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення не має підтвердження належними доказами, тому не приймається судом до уваги.
Обставини, на які посилається сторона позивача, не спростовують факту порушення позивачем свого обов'язку щодо уточнення даних.
Відповідно до частини 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Оскаржувана позивачем постанова про накладення адміністративного стягнення від 28.05.2025 ухвалена відповідачем в межах строків, передбачених ч.7 ст. 38 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2, 3 ст. 90 КАС України).
На підставі оцінених доказів у сукупності, суд дійшов висновку, що сторона позивача не довела факту відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, тому постанову серії ВН №230 від 28.05.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП слід залишити без змін, а позовну заяву - без задоволення.
Керуючись ст. 9, 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, ст. 247, 280, 293 КУпАП, суд
Залишити без змін постанову серії ВН №230 від 28.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляду штрафу в розмірі 17000 гривень, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Залишити без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ).
Представник позивача: Пасевич Олександ Петрович (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ