Справа № 953/7617/24 Головуючий І-ї інстанції - Кононенко Т.О.
Провадження № 33/818/116/25 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
25 червня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Костенко Ю.С.
за участю захисника Морозова В.Ю.
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Морозова В.Ю. на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 10 жовтня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 01 серпня 2024 року о 23 год. 21 хв. в м. Харків, по вул. Ак. Павлова, 271 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21150, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, не чітка вимова, почервоніння очей, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер RLM0295 алкотест 7510 та в ХОР КНПО КНЛ у м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник Морозов В.Ю. просить постанову судді, як незаконну та необґрунтовану, скасувати та постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог захисник посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що співробітники поліції здійснювали щодо ОСОБА_1 психологічний тиск, внаслідок чого його було дискредитовано та складено протокол про адміністративне правопорушення.
Так, у матеріалах справи не міститься належного відеодоказу ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 та не вбачається факту належного керування ним ТЗ у стані алкогольного сп'яніння.
Зазначає, що ОСОБА_1 автомобілем не керував та не відмовлявся від проходження огляду у відповідному медичному закладі, оскільки його не було доставлено до лікарні та не було виписане відповідне направлення.
Крім того, вказує, що ОСОБА_1 під час складання протоколу поліцейськими не були роз'яснені його права та порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що викликало у нього недовіру до них. В самому протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизована наявність чи відсутність відповідних ознак алкогольного сп'яніння, відсутні дані (модель, серія та номер) засобу відеофіксації, а сам відеозапис події, долучений до матеріалів справи, не повний (не безперервний).
Також, під час оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення співробітниками поліції не було залучено свідків.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, судовим розглядом встановлено, що 01 серпня 2024 року о 23 год. 21 хв. в м. Харків, по вул. Ак. Павлова, 271 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21150, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, не чітка вимова, почервоніння очей, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер RLM0295 алкотест 7510 та в ХОР КНПО КНЛ у м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, ОСОБА_1 відмовився.
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії АБА № 103286 від 01.08.2024 року.
Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:
- оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.08.2024 року, відповідно до якого огляд не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
- актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 01.08.2024 року, за змістом якого огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не проводився за відмовою останнього;
- рапортом інспектора взводу 2 роти 6 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Горошка Р. від 01.08.2024 року щодо події з зазначенням підстав для складання протоколу про адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ..
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Перевіряючи доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що спростовуються відомостями відеозапису, долученого до матеріалів справи, на якому зафіксовано, що екіпаж поліції слідує за автомобілем ВАЗ 21150, після зупинки якого поліцейський підходить до зазначеного авто, з місця водія виходить чоловік, після перевірки документів (посвідчення водія у мобільному застосунку «Дія») його особу було встановлено як ОСОБА_1 . Під час спілкування співробітник поліції зауважив, що від водія відчувається запах алкоголю. На запитання поліцейського, чи вживав він спиртне, ОСОБА_1 відповів стверджувально, однак, на пропозицію пройти відповідний огляд на місці зупинки ТЗ та у закладі охорони здоров'я відмовився, у зв'язку із чим йому були роз'яснені наслідки такої відмови, а саме складення адміністративного протоколу за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Водій зазначив, що все розуміє, однак, проходити огляд не буде, оскільки «знає, як це все робиться», та запропонував поліцейським якось вирішити це питання на місці, на що йому було категорично відмовлено та запропоновано не погіршувати своє становище у такий спосіб.
За таких обставин, факт керування автомобілем ОСОБА_1 при обставинах, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у справі.
Суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів апелянта та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути від відповідальності, а заперечення апелянтом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом при обставинах, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, є безпідставні.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду у відповідному медичному закладі, оскільки його не було доставлено до лікарні та не було виписане відповідне направлення, є неспроможними та спростовуються матеріалами справи.
Так, наявним відеозаписом зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки ТЗ, так і у ХОР КНПО КНЛ у м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А.
Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, долучене до матеріалів справи про адміністративне правопорушення та свідчить про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
При цьому, слід зазначити, що оскільки працівник поліції пропонував ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, однак останній відмовився, то відповідно до ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, не передбачено вручення водію письмового направлення для огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП.
Доводи захисника про те, що відеозапис не містить підтвердження виявлених поліцейськими ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , оскільки його поведінка відповідала виниклій обстановці, є також необґрунтованими.
Посилання в протоколі на ознаки сп'яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз'ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Поняття «виявлення у особи ознак сп'яніння» та «встановлення стану сп'яніння особи» є різними за своїм змістом. Ознаки сп'яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння.
Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.
З огляду на те, чи погодиться особа на проходження огляду на стан сп'яніння, чи відмовиться від цього, поліцейський вносить виявлені ознаки або до протоколу про адміністративне правопорушення в разі відмови, або до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо особа надала згоду на проходження огляду в закладі охорони здоров'я.
В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли до висновку, що він може перебувати в стані алкогольного сп'яніння, а тому в порядку вимог ПДР України запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Доводи захисника про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 не роз'яснювались права, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України спростовуються відомостями відеозапису та змістом протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 1), де в графі про роз'яснення прав, передбачених ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, та отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення міститься особистий підпис ОСОБА_1 .
Аргументи захисника, про те, що працівниками поліції не було залучено двох свідків, є безпідставним, оскільки вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як убачається з матеріалів справи, працівниками поліції здійснювалася фіксація події, відеозапис долучено до матеріалів справи.
Твердження захисника про те, що відеозапис є неповним, не є слушними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. Розпаковка відеозапису на окремі файли на відеоносії, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення, обумовлена його суто технічними властивостями. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами, в тому числі результатами огляду, що містяться у відповідному акті.
Посилання апелянта про відсутність даних щодо технічних засобів, за допомогою яких здійснювалася відеофіксація є необгрнутованими, оскільки диспозиція ст. 256 КУпАП та інші норми закону не містять вимоги до засобу відеофіксації. Окрім того, аналізуючи норми КУпАП в сукупності, зазначення в постанові про адміністративне правопорушення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, є тільки обов'язковим при винесенні відповідної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або ж відповідним приладом (технічним засобом) зафіксовані певні показники швидкість руху, наявність парів алкоголю у повітрі, що видихається, тощо. В даному ж випадку відеозапис є достовірним доказом по справі, який був досліджений та оцінений судом в сукупності з іншими доказами.
Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.
Крім того, зміст самого правопорушення не вимагає встановлення з наданого відеозапису технічних даних, на які впливав би факт сертифікації відеокамери та її специфічні характеристики.
Відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення посилання на найменування технічного засобу відеофіксації не спростовує факту наявності події та складу адміністративного правопорушення та не здатне поставити під сумнів допустимість протоколу в цілому. Вказаний відеозапис узгоджується з іншими вищевказаними доказами в справі, є належним та допустимим доказом.
Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
При цьому зміст долученого до справи відеозапису свідчить про те, що на ньому зафіксовано саме події, які є предметом розгляду у даній справі, вони відображають фактичні дані, які встановлюють наявність адміністративного правопорушення.
Також суд зауважує, що фіксування відбувалось відкрито, а водій не заперечував проти зйомки.
Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась з недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону в матеріалах справи немає.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції відеозапис поліцейського обґрунтовано прийнятий як належний та допустимий доказ.
Таким чином, відомості, зафіксовані на вказаному відеозаписі, повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час зупинки ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам, а доводи апелянта про їх будь-яку упередженість не є слушними.
З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду на місці або у медичному закладі у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник Морозов В.Ю. додатково зазначив, що районний суд, розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 без сторони захисту фактично позбавив останнього права на захист. Крім того, під час оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, співробітники поліції не роз'яснили йому причину зупинки та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також не відсторонили від керування ТЗ та не вилучили посвідчення водія.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2024 року ОСОБА_1 було подано до районного суду клопотання про проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції з адвокатом Морозовим В.Ю., а у разі його неможливості бути присутнім - з адвокатом Рясним В.Д. Також, за результатом розгляду поданого клопотання, просив суд направити копію постанови на вказану ним електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 26)
Постановою Київського районного суду м.Харкова від 06 вересня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів було задоволено, судове засідання, призначене на 10.10.2024 року о 09 год. 00 хв., призначено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку «Електронний суд» за участю захисника - Морозова В.Ю. та/або Рясного В.Д. (а.с. 38)
Копію вказаної постанови суду першої інстанції від 06.09.2024 року направлено за електронною адресою, зазначеною ОСОБА_1 у його клопотанні, яку адресат отримав 07.09.2024 року о 13 год. 29 хв. (а.с. 40)
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, судове засідання в режимі відеоконференції, призначене на 10.10.2024 року о 09 год. 00 хв., не відбулось у зв'язку з тим, що адвокати Морозов В.Ю. та Рясний В.Д. не вийшли на відеоконференцзв'язок, та не відповідали на телефонні дзвінки у зазначений час. Адвокат Рясний В.Д. телефонограмою повідомив, що не приймає участі у даній справі, а адвокат Морозов В.Ю. телефонограмою повідомив суд, що вже залучений до участі у іншій справі. (а.с. 45, 46)
При цьому, клопотань про відкладення судового розгляду від ОСОБА_1 чи його захисників до суду не надходило.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо можливості розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за його відсутності та за відсутності його захисників.
Водночас апеляційний суд звертає увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі було забезпечено особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливість реалізації права на захист та доступ до правосуддя, яке він, на власний розсуд, не побажав реалізувати, а тому доводи захисника в цій частині апеляційний суд визнає неспроможними.
Посилання захисника, що співробітники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 причину зупинки його ТЗ, не є слушними, та спростовуються наявним відеозаписом події, яким зафіксовано, що поліцейські після зупинки авто під керуванням ОСОБА_1 повідомили останньому, що він керував автомобілем під час дії комендантської години, та без ввімкнення сигналу повороту.
Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, які в подальшому було продовжено, в Україні введено воєнний стан.
Так, рішенням начальника ХОВА від 22.12.2022 року у м.Харкові та Харківській області встановлено комендантську годину з 23.00 год до 05.00 год. Визначення терміну комендантська година міститься у пункті 5 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Без перепусток під час комендантської години на вулицях та в інших громадських місцях дозволено перебування та рух транспортних засобів Збройних Сил, Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС а також транспортним засобам спеціалізованого призначення, які виконують невідкладне службове завдання, за умови ввімкнення спеціальних світлових сигнальних пристроїв.
Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, в тому числі перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться.
Також, причина зупинки ТЗ під керуванням ОСОБА_1 відображена у рапорті інспектора поліції Горошка Р. від 01.08.2024 року - ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію». (а.с. 6)
Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Також, доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не роз'яснювалась процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, спростовуються відомостями, зафіксованими на відеозаписі з камери працівника поліції, з якого вбачається, що інспектор патрульної поліції, після виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння, роз'яснює останньому, що у нього є два варіанти: пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки ТЗ або у медичному закладі. Після отриманої відповіді ОСОБА_1 щодо відмови від обох запропонованих варіантів поліцейський роз'яснює йому, що у такому випадку на нього буде складено протокол та передано матеріали до суду, який вже буде вирішувати питання про притягнення чоловіка до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, ОСОБА_1 не заперечував факт вживання алкоголю, більш того, пропонував вирішити це питання на місці.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування ТЗ та у нього не вилучили посвідчення водія, є безпідставними з огляду на дані відеозапису, згідно яких після складення та ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, інспектор патрульної поліції зазначив, що автомобіль буде знаходитись без порушень ПДР на місці зупинки ТЗ та наголосив на тому, що ОСОБА_1 їхати далі не можна, оскільки йому заборонено керувати авто.
Посвідчення водія не вилучалось, оскільки було надане у цифровому варіанті-мобільному застосунку «Дія».
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Морозова В.Ю. залишити без задоволення.
Постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 10 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик