Справа № 639/1610/24
№ провадження 2/646/464/2025
23.06.2025 м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Шиховцової А.О.,
при секретарі судового засідання Святолуцькій К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, третя особа: в.о. керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області Климовець Максим Олександрович, про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав викривача,
за участі сторін цивільного процесу:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Харківської обласної прокуратури прокурора Штефана Є.О.,
21.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Новобаварського (кол. Жовтневого) районного суду міста Харкова із позовом до Харківської обласної прокуратури, третя особа: в.о. керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області Климовець Максим Олександрович, в якому просить суд стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 3000 0000 грн, завдану в.о. керівником Харківської окружної прокуратури Харківської області Климовцем М.О., який при розгляді Повідомлення про корупційне кримінальне правопорушення відмовився виконувати норму абз. 3 ч. 2 ст. 53-1 Закону України Про запобігання корупції, що стало причиною порушенням прав позивача як викривача, визначених ч. 1, ч. 2 ст. 53-3, ст.ст. 53-5, 53-6, 53-7, 53-8, п.2 ч.1 ст. 53-9 Закону України Про запобігання корупції.
В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 08 березня 2024 року о 09:15 він прийшов до Харківської окружної прокуратури Харківської області, яка розташована на 2 поверсі будівлі Григорівське шосе 52, з метою подати повідомлення про корупційне кримінальне правопорушення. При прийомі повідомлення позивача прокурор Гелета О.О., який здійснював прийом повідомлення, на думку позивача, відмовився виконувати норми п. 1 ч. 2 ст. 60 КПК України та п. 1 ч. 2 ст. 53-3 Закону України «Про запобігання корупції», а саме відмовився здійснювати реєстрацію повідомлення, видати довідку про прийняття та реєстрацію повідомлення, а також роз'яснювати права викривача. Повідомлення розглянув особисто ОСОБА_2 - в.о. керівника окружної прокуратури, який мав передати таке повідомлення уповноваженому прокурору. Климовець М. розцінив повідомлення як повідомлення про кримінальне правопорушення та зазначив, що у заяві відсутні обставини, що свідчать про кримінальне правопорушення. Позивач вважає, що такими діями в.о. керівника окружної прокуратури Климовцем М. були порушені його права при розгляді повідомлення про корупційне правопорушення, чим спричинена йому моральна шкода. Позивач зазначив, що протиправні дії прокурор Климовець М. вчиняв свідомо, з використанням своїх повноважень, він звернувся до прокуратури не за вирішенням особистих потреб, а за ради інтересів мешканців громади, піклуючись про долю України, а дії прокурора Климовця М. відносно нього принизили його людську гідність та завдали моральних страждань. Він є людиною похилого віку (пенсіонер) та має хронічні захворювання, які загострюються від негативного емоційного стану, але все ж проявляє ініціативу спрямовану на розвиток майбутнього України.
Ухвалою Новобаварського (кол. Жовтневого) районного суду міста Харкова від 26.03.2024 матеріали вищевказаної цивільної справи передані за підсудністю на розгляд до Основ'янського (кол. Червонозаводського) районного суду міста Харкова.
Ухвалою Основ'янського (кол. Червонозаводського) районного суду міста Харкова від 08.04.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Основ'янського (кол. Червонозаводського) районного суду міста Харкова від 17.05.2024 позов повернутий позивачу в зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви.
Постановою Харківського апеляційного суду від 16.08.2024 ухвалу Основ'янського (кол. Червонозаводського) районного суду міста Харкова від 17.05.2024 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою від 02.12.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.
13.01.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Харківської обласної прокуратури просив відмовити у задоволенні позові. Представник відповідача зазначив, що 08.03.2024 прокурором Харківської окружної прокуратури Харківської області Гелетою О.О. прийнято на особистому прийомі три звернення ОСОБА_1 -які зареєстровані за №№1971-24, 1972-24, 1970-24. У вказаних зверненнях заявник виклав відомості які, на його думку, свідчать про вчинення посадовими особами Височанської селищної ради та співробітниками поліції кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Два звернення 08.03.2024 направлені за належністю до Теруправління ДБР у місті Полтава про що повідомлено заявника. За результатами розгляду третього звернення, заявнику 08.03.2024 надано відповідь за №62-996вих-24, у якій роз?яснено положення ст. 214 КПК України та зазначено про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР за вказаним зверненням. Крім того, роз?яснено положення ст. ст. 330-307 КПК України щодо права заявника оскаржити в судовому порядку рішення та дії прокурора, в частині не внесення до ЄРДР відомостей при вчинення кримінального правопорушення. Тобто, Харківською окружною прокуратурою Харківської області опрацьовано звернення ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства. Представник відповідача зазначив, що чинне законодавство розрізняє поняття викривача та заявника. ОСОБА_1 , звертаючись із зверненням про кримінальне правопорушення є, як визначено ст.60 КПК України, заявником про кримінальне правопорушення і на нього не поширюється права та гарантії захисту викривача, тому його звернення були розглянуті в порядку ст. 214 КПК України, порушень при розгляді звернень працівниками прокуратури не допущено. Представник відповідача зазначив, що позивачем не доведено наявність протиправної бездіяльності, винесення незаконних рішень або вчинення посадовими особами прокуратури незаконний дій щодо нього, не надано належних та допустимих доказів підтвердження протиправних, на його думку, дій, не доведено причинно-наслідковий зв?язок між діями (бездіяльністю) працівників органів Харківської обласної прокуратури та шкодою, яка за його твердженням, йому заподіяна. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк необґрунтований.
Ухвалою суду від 27.03.2025 закрито підготовче провадження у цивільній справі, справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник відповідача - Харківської обласної прокуратури Штефан Є.О., в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини, які викладені у відзиві.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про причину неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення слухання справи не подано.
Свідок ОСОБА_3 подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що він приймав ряд звернень, адресованих Харківській окружній прокуратурі Харківської області, вони були передані для подальшої реєстрації, участі у їх розгляді ОСОБА_3 не брав, наслідки їх розгляду свідку невідомі. Будь-яких вказівок щодо отримання, реєстрації, надання відповіді, видачі довідок, інших документів, не передбачених законодавства, від керівництва прокуратури він не отримував.
За таких обставин, на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність третьої особи, яка не з'явилася, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 08 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Харківської окружної прокуратури Харківської області з повідомлення про корупційне кримінальне правопорушення, яке було прийнято на особистому прийомі прокурором Гелетою О.О.
08 березня 2024 року в.о. керівником окружної прокуратури М. Климовцем на одне з повідомлень надано відповідь за вих. №62-996ВИХ-24, у якій роз'яснено положення ст. 214 КПК України та зазначено про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР за вказаним зверненням, та роз'яснено положення ст.ст. 330-307КПК України щодо права заявника оскаржити в судовому порядку рішення та дії прокурора, в частині не внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
Інші дві заяви були направлені для організації розгляду в порядку ст. 214 КПК України та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства до ТУ ДБР у м. Полтаві за вих. №№62-1000ВИХ-24, №62-1001ВИХ-24 від 08.03.2024, про що також повідомлено заявника ОСОБА_1 .
Позивач в судовому засіданні зазначив, що при прийнятті його повідомлення про корупційне кримінальне правопорушення прокурором Гелетою О.О. було порушено його право викривача, у зв'язку з тим, що прокурор Гелета О.О. відмовився роз'яснювати ОСОБА_1 права викривача та здійснювати реєстрацію повідомлення. ОСОБА_3 на свій розсуд не визнав його викривачем, як визначено в ст. 53-3 ЗУ «Про запобігання корупції»,а в.о. керівником окружної прокуратури Климовцем М. не забезпечене суворе дотримання вказаних норм законодавства при прийнятті повідомлення про корупційне кримінальне правопорушення, що стало причиною неправомірних дій уповноважених осіб Харківської окружної прокуратури Харківської області, у зв'язку з чим позивачу було завдано моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органу місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеної у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.
Згідно частини 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст.15ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що згідно зі ст. 19 ЦПК України, загальні суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Разом з тим, у силу ст.1173, 1174 ЦК України, на які посилається позивач, шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача. Наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а.
Отже підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, та причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Таким чином, на відповідача покладено обов'язок спростування протиправності дій, а на позивача покладено обов'язок доведення, що він має статус викривача та завданої йому моральної шкоди.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян'звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Пунктом 4 розділу І Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України (надалі Інструкція) передбачено, що розгляд звернень і запитів, особистий прийом громадян в органах прокуратури здійснюються на принципах законності, об'єктивності, всебічності, неупередженості, своєчасності, недопущення дискримінації за будь-якими ознаками, заборони переслідування за подання звернення, неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки прокурорів.
Пунктом 15 розділу І Інструкції передбачено, що заяви і повідомлення про вчинення кримінального правопорушення вирішуються в органах прокуратури відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства та нормативних актів Генерального прокурора.
Повідомлення викривачів, а також анонімні повідомлення про факти вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України Про запобігання корупції розглядаються у порядку, визначеному цим Законом.
Згідно ч.ч.1.2 ст.. 53-1 Закону України Про запобігання корупції (надалі Закон) державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, юридичні особи публічного права та юридичні особи, зазначені в частині другій статті 62 цього Закону, зобов'язані забезпечити функціонування внутрішніх каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
Органи прокуратури, Національна поліція, Національне антикорупційне бюро України, Державне бюро розслідувань та Національне агентство зобов'язані забезпечити функціонування внутрішніх і регулярних каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
Подання повідомлень (у тому числі анонімних) через внутрішні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону здійснюється через відкритий для цілодобового доступу Єдиний портал повідомлень викривачів та спеціальні телефонні лінії.
Інформація про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, отримана через регулярні канали повідомлення такої інформації, вноситься до Єдиного порталу повідомлень викривачів уповноваженими на це особами відповідних суб'єктів.
Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 31 серпня 2023 року №190/23 «Про початок роботи Єдиного порталу повідомлень викривачів» прийнято у постійну (промислову) експлуатацію інформаційно-комунікаційну систему «Єдиний портал повідомлень викривачів» з 00 год 00 хв 06 вересня 2023 року.
Як вбачається із наданої до суду позивачем копії шапки повідомлення, повідомлення ОСОБА_1 про корупційне кримінальне правопорушення прийнято 08 березня 2024 року на особовому прийомі Гелета».
В главі ІІІ Роз'ясненнь Роз'яснень Національного агентства з питань запобігання корупції щодо забезпечення права викривача на конфіденційність та анонімність від 24 лютого 2021 року № 4 зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 535 Закону заборонено розкривати інформацію про особу викривача, його близьких осіб або інші дані, які можуть ідентифікувати особу викривача, його близьких осіб, третім особам, які не залучаються до розгляду, перевірки та/або розслідування повідомлених ним фактів, а також особам, дій або бездіяльності яких стосуються повідомлені ним факти, крім випадків, установлених законом.
Конфіденційність викривача - це забезпечення установою, до якої звернувся викривач з повідомленням про корупцію, нерозголошення третім особам, які не залучаються до розгляду, перевірки та/або розслідування, інформації про особу викривача, його близьких осіб або повідомлених викривачем фактів, які можуть ідентифікувати викривача чи його близьких осіб.
В ст.1 Розділу І Закону визначено термін, зокрема викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Відповідно до ч. 3 ст. 53-2 Закону у разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не відповідає вимогам цього Закону, його подальший розгляд здійснюється у порядку, визначеному для розгляду звернень громадян, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення.
Відповідно до п.2.1 глави 2Роз'яснень Національного агентства з питань запобігання корупції від 12 червня 2023 року № 2 щодо правового статусу викривача, загальні підстави для набуття статусу викривача відповідно до вимог абз. 20 ч. 1 ст. 1 та абз. 2 ч. 2 ст. 53-2 Закону особа вважається викривачем за сукупності таких умов:
здійснити повідомлення повинна фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), у якої наявне переконання, що інформація є достовірною;
наведена у повідомленні інформація має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення іншою особою корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону, які можуть бути перевірені;
повідомлена особою інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходження нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Таким чином, у разі відсутності хоча б однієї вищевказаної умови, особа не може вважатися викривачем.
Враховуючи те, що правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень регулюються саме Законом, при встановленні, чи набула особа статусу викривача, слід застосовувати вимоги, які містяться не лише в п. 162 ч. 1 ст. 3 КПК України, але і в Законі.
Отже, викривачем у кримінальному провадженні може бути фізична особа, яка при дотриманні сукупності вимог, визначених Законом (п. 2.1 глави 2 цих Роз'яснень) звернулась із заявою (повідомленням) про корупційне кримінальне правопорушення та/або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, до органу досудового розслідування/прокурора з використанням будь-якого доступного каналу для повідомлення.
Громадська діяльність - діяльність інститутів громадянського суспільства, їхніх посадових осіб, членів, представників і волонтерів щодо участі у формуванні і реалізації державної (місцевої) політики, реалізації статутних цілей та напрямів діяльності відповідних інститутів, яка пов'язана з їхніми офіційними відносинами із органами державної влади, місцевого самоврядування, зокрема членство у громадських радах, поліцейських комісіях, конкурсних комісіях з відбору осіб на зайняття посад державної служби, комісіях з оцінки корупційних ризиків тощо.
З метою підтвердження факту, що інформація, яку повідомляє особа, стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, необхідно додавати до повідомлення відповідні підтверджуючи документи. Зокрема, таким підтвердженням можуть бути копії наказу про призначення на посаду/зарахування на навчання, контракту/договору, трудової книжки тощо.
Відповідно до ч.9 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач протягом 24 годин з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у письмовій формі повідомляє Національне агентство з питань запобігання корупції про початок досудового розслідування за участю викривача, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п'ятою цієї статті.
Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що: інформація про корупційне кримінальне правопорушення йому стала відома у зв'язку із громадською діяльністю; відсутні докази повідомлення Національне агентство з питань запобігання корупції про початок досудового розслідування за його участю як викривача як і докази розголошення інформації третім особам про зміст повідомлення та особу, яка звернулась.
Частинами 1 та 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, суддя вважає позовні вимоги недоведеними, оскільки позивачем не надано доказів протиправності дій відповідача, наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований.
З огляду на вищевикладене, суддя дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» судові витрати компенсуються за рахунок держави, що відповідає положенням ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись 12, 13, 81, 82, 141, 259, 262, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст. 3, 55, 56 Конституції України, ст. 15, 16, 23, 1173-1174, 1176 ЦК України, ЗУ « Про запобігання корупції» суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, третя особа: в.о. керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області Климовець Максим Олександрович, про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав викривача - залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок Держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно до ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.06.2025.
Головуючий суддя: Шиховцова А.О.