30.06.2025 року
Справа № 644/5741/25
Провадження № 3/644/1439/25
30 червня 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді Паляничко Д.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Костильова О.В.,
потерпілої - ОСОБА_1 ,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 ,
розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України,
26 червня 2025 року на адресу Індустріального районного суду м. Харкова з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції надійшов адміністративний матеріал за вих. № 1198гб/41/14/03-2025 від 24.06.2025 стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом - ОСОБА_2 ), про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП України (а.с. 12).
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 26.06.2025 справа № 644/5741/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (а.с. 13-14).
21 червня 2025 року приблизно об 11 год 40 хв ОСОБА_2 знаходячись за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , скоїв стосовно своєї матері ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 /потерпіла) домашнє насильство психологічного характеру, яке полягало у словесних образах та погрозах, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Частиною 1 ст. 276 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно з протоколу серії ВАБ № 208103 від 21.06.2025 про адміністративне правопорушення, місцем вчинення адміністративного правопорушення зазначено АДРЕСА_1 , що належить до територіальної юрисдикції Індустріального районного суду м. Харкова на підставі ст.276 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи потерпілою особою, пояснила, що її син перебуває на обліку в Харківській обласній клінічній психіатричній лікарні № 3, наразі має загострення психічної хвороби «Шизофренія», у зв'язку з чим нею було викликано екстрену медичну допомогу, при цьому, працівниками швидкої медичної допомоги було повідомлено про обов'язковість виклику поліції. Заразом зазначила, що жодного домашнього насильства з боку сина до неї не було здійснено, він може зашкодити лише собі, що неодноразово вчиняв, тому просить суд закрити справу, за відсутності складу правопорушення. Про що надала суду відповідну заяву (а.с. 16).
ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що дійсно перебуває на обліку близько 20 років у Харківській обласній клінічній психіатричній лікарні № 3 з діагнозом «Шизофренія», з 27.05.2015 за результатами повторного огляду на МСЕК йому безстроково встановили другу групу інвалідності за причиною загальне захворювання, праця рекомендована без психоемоційних навантажень, що підтверджується довідкою № 662681 (а.с. 17), але ОСОБА_2 бажає проходити військову службу, заразом через діагноз це викликає певні побутові конфлікти у сім'ї.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, дослідивши докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.
Статтею 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ст. 20 КУпАП не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як передбачено ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності та встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приписами ч. 1, 2 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, такий та його невід'ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об'єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного проступку.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів.
Разом з цим, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Суд зауважує, що в матеріалах справи також відсутні будь-які докази, що внаслідок умисних дій ОСОБА_2 , власне була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, та причинно-наслідковий зв'язок між умисними діями ОСОБА_3 та наслідками для потерпілої, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
З форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 21.06.2025 стосовно ОСОБА_2 вбачається, що останній має психічний розлад (а.с.4-5).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом ІІ групи з 27.05.2015, причиною якого є загальне захворювання, інвалідність встановлена безстроково, відповідно до довідки № 662681 від 27.05.2015 про результати оглядку МСЕК, наданою ОСОБА_1 .
На сьогодні у Кодексі України про адміністративні правопорушення окремо не визначено поняття «осудності».
Натомість, ст. 20 КУпАП, що має назву «Неосудність» визначено, що не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану».
Фактично, законодавцем у цій статті вказано лише на особливий стан особи, який підпадає під ознаки неосудності. Для того, щоб до особи можна було застосувати адміністративну відповідальність, вона повинна на момент вчинення адміністративного правопорушення перебувати у стані осудності.
Враховуючи зазначене, можна зробити висновок, осудність - це здатність особи усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними, і як наслідок - нести за них відповідальність.
Особа, вчиняючи адміністративне правопорушення у стані осудності, має усвідомлювати такі важливі ознаки: суспільну небезпеку свого діяння, наслідки, які настали та причинно-наслідковий зв'язок між вчиненим діянням та наслідком, що наступив.
Разом з цим, особою, якою складено протокол, не надано суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 , враховуючи наявність у нього психічного розладу, що підтверджується показаннями потерпілої, медичною довідкою та наданим до суду оптичним диском з відеоматеріалами фіксування спілкування з ОСОБА_2 та його матір'ю ОСОБА_1 (а.с. 2), на момент вчинення адміністративного правопорушення міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами не доведена суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. .
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги рішення у цій справі, суд керується насамперед цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06.12.1998 Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
З огляду на вищенаведене, з урахуванням практики ЄСПЛ та відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, з урахуванням наявних у справі відомостей щодо часу, місця, способу настання обставин цього адміністративного правопорушення, та безпосередньо ролі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що факт вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, недоведений.
Згідно з ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Проаналізувавши вказані вище документи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини події, суд дійшов переконання, що не доведено факт вчинення інкримінованого ОСОБА_2 діяння, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та його вину.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом, у зв'язку із чим провадження у цій справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності у діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення.
Отже, на підставі викладеного вище, керуючись ч. 1 ст. 173-2, 247, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення,.
Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст. 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя Д. Г. Паляничко