Справа № 136/1193/25 провадження № 1-кс/136/208/25
25 червня 2025 року м. Липовець
Слідчий суддя Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду міста Липовець, в режимі відеоконференції, клопотання за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025240040000978 від 06.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч.ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Олександрівка, Олександрівського району, Кіровоградської області та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,
Старший слідчий СВ ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_6 звернувся до суду із вищевказаним клопотанням, яке погоджено прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та мотивовано тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2024 № 360 солдата ОСОБА_4 , призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , зараховано до списків особового складу військової частини, та призначено на посаду старшого стрільця відділення охорони 1 взводу охорони 3 роти охорони 3 батальйону охорони Т0930, ВОС-100868Т.
В подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2024 № 398, солдата ОСОБА_4 , старшого стрільця відділення охорони 1 взводу охорони 3 роти охорони 3 батальйону охорони, призначеного наказом командира НОМЕР_2 окремої бригади охорони (по особовому складу) від 02.12.2024 року № 22-РС призначено на посаду начальника електростанції електротехнічного відділення ремонтного взводу автомобільної техніки, роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).
Статтями 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, окрім іншого, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України, окрім іншого, передбачено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю.
Водночас, в порушення зазначених вище норм законодавства України, солдат ОСОБА_4 будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних злочинів, в тому числі проти власності: 16.04.2018 Олександрівським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі; вироком Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 08.05.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України до остаточного покарання 4 роки 2 місяці позбавлення волі, маючи не зняті та непогашені судимості, на шлях виправлення не став та повторно, умисно, учинив нове кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , перебував за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , де святкував свій день народження та вживав алкогольні напої, куди біля 18.00 год. 17.04.2025 до нього приїхав ОСОБА_7 на автомобілі марки «ВАЗ» моделі «2107» державний номер НОМЕР_3 , який перебуває в його законному володінні, з метою визначення несправностей його автомобіля та подальшого його ремонту ОСОБА_4 .
В подальшому, ОСОБА_4 з дозволу ОСОБА_7 проїхався по вулиці з метою визначення несправностей автомобіля та коли повернувся то залишив авто на дорозі, а сам пішов до свого будинку нічого не сказавши ОСОБА_7 щодо його подальших дій.
В той час, коли ОСОБА_7 перебував поряд свого автомобіля на вул. Залізничній та спілкувався із сусідами, залишивши ключі від автомобіля в замку запалення, а свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_4 видане 15.04.2015 року при собі, у ОСОБА_4 виник умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_7 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 біля 19.00 год. 17.04.2025, діючи умисно, протиправно, повторно, переслідуючи корисливий мотив, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, підійшов до автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2107» державний номер НОМЕР_3 , який був відчинений та ключі від запалення були у замку, сів за кермо даного автомобіля та запустив двигун.
В подальшому, усвідомлюючи реальну можливість заволодіння вказаним транспортним засобом для власних потреб, не зважаючи на заборону ОСОБА_7 щодо керування даним автомобілем та всупереч його волі та дозволу, діючи умисно, незаконно, тобто не маючи дійсного передбаченого законом права, відкрито в присутності потерпілого ОСОБА_7 , який в цей час знаходився неподалік, з метою тимчасового використання у власних цілях, поїхав даним автомобілем в с. Адамівка, Погребищенської ТГ, Вінницького району, Вінницької області і тим самим незаконно заволодів автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2107» 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_5 , вартість якого на момент вчинення кримінального правопорушення становить 27 730 грн., тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріального збитку на вказану суму.
В свою чергу ОСОБА_7 , перебуваючи в дружніх стосунках із ОСОБА_4 , хибно вважаючи та розраховуючи на порядність, що останній виїхав його автомобілем з метою перевірки його технічного стану, однак, прочекавши ОСОБА_4 до 20.00 год., останній додому так і не повернувся. Далі ОСОБА_7 пішов додому, а ОСОБА_4 повернувся до свого місця проживання біля 21.00 год., де в'їхав у паркан та був помічений сусідом ОСОБА_8 , який забравши ключі від автомобіля заніс їх потерпілому ОСОБА_7 , повідомивши про наявні пошкодження від ДТП на його автомобілі.
18.04.2025 біля 15:00 год. ОСОБА_7 зателефонував до ОСОБА_4 та вкотре повідомив про заборону використання його автомобіля і що він прийде забрати його, однак, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, виношуючи корисливий мотив, з метою використання автомобіля у власних цілях та утримання чужого майна у власних корисливих цілях, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_7 , діючи умисно, незаконно, тобто не маючи дійсного передбаченого законом права на майно, таємно підібрав ключі до замка запалення та в подальшому запустив двигун автомобіля, знаходячись при цьому в стані алкогольного сп'яніння, виїхав з території свого домогосподарства розташованого по АДРЕСА_1 та поїхав до свого знайомого ОСОБА_9 , що проживає по АДРЕСА_2 , де по дорозі біля 16.00 год. був помічений потерпілим ОСОБА_7 , який йшов в цей час по вулиці в його пошуках разом із своєю дружиною ОСОБА_10 та які жестами рук намагались його зупинити, однак, ОСОБА_4 , проігнорувавши їх не зупинився та продовжив рух вказаним автомобілем.
В подальшому, після повідомлення ОСОБА_7 з приводу незаконного заволодіння транспортним засобом до правоохоронних органів, тобто о 16:15 год. 18.04.2025 року, ОСОБА_4 був виявлений працівниками поліції разом із автомобілем по АДРЕСА_2 .
Крім вказаного, досудовим розслідуванням установлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, який згідно ст.ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).
Статтями 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, окрім іншого, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Так, 24.02.2022 Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації на території України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні уведено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 який неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 учинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді начальника електростанції електротехнічного відділення ремонтного взводу автомобільної техніки, роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , 14.12.2024 (більш точного часу досудовим слідством не установлено) діючи з прямим злочинним умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, не з'явився о 14.00 год. на контрольне шикування особового складу за місцем дислокації підрозділу за адресою: АДРЕСА_3 .
Проводив час на власний розсуд за невідомим місцем знаходження, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином, Солдат ОСОБА_4 до 17.02.2025 після примусового його доставлення в супроводі посадових осіб ЗВ ВСП у Вінницькій області до розташування військової частини, обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним нез'явлення вчасно на службу без поважних причин не повідомляв, місце перебування військовослужбовця було невідоме.
Крім того, досудовим розслідуванням установлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, який згідно ст.ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).
Статтями 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, окрім іншого, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Так, 24.02.2022 Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації на території України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні уведено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 який неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 учинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді начальника електростанції електротехнічного відділення ремонтного взводу автомобільної техніки, роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , після примусового його повернення 17.02.2025 в супроводі посадових осіб ЗВ ВСП у Вінницькій області в розташування військової частини та подальшого його поміщення 17.02.2025 на стаціонарне лікування до військової частині НОМЕР_6 , діючи з прямим злочинним умислом, із особистих мотивів та з метою ухилення від подальшого проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, не з'явився на вечірню перевірку за місцем стаціонарного лікування у військовій частині НОМЕР_6 , розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , а також в подальшому до розташування військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Проводив час на власний розсуд за невідомим місцем знаходження, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 до цього часу відсутній у військовій частині НОМЕР_1 , обов'язки військової служби не виконує, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним нез'явлення вчасно на службу без поважних причин не повідомляв, місце перебування військовослужбовця не відомо, до часу його затримання 24.06.2025 року о 14:00 год. в порядку ст. 615 КПК України.
У відповідності до вимог ст.ст. 208, 615 КПК України ОСОБА_4 затриманий за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 5 ст. 407 КК України 24.06.2025 року о 14:00 год. та останньому вручено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч.ч. 5 ст.407 КК України, а саме 24.06.2025.
У вчиненні даних кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Олександрівка, Олександрівського району, Кіровоградської області, житель АДРЕСА_1 , громадянин України.
Підозра ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч.ч. 5 ст. 407 КК України обґрунтовується наступними доказами:
- усною та письмовою заявою ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення від 18.04.2025;
- протоколом огляду місця події від 18.04.2025, в ході якого на АДРЕСА_2 вилучено транспортний засіб;
- показами потерпілого ОСОБА_7 від 21.04.2025;
- показами свідка ОСОБА_11 від 18.04.2025;
- показами свідка ОСОБА_12 від 19.04.2025;
- показами свідка ОСОБА_10 від 19.04.2025;
- показами свідка ОСОБА_8 від 21.04.2025;
- матеріалами складених протоколів про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_4 та його огляду на стан сп'яніння за 18.04.2025;
- висновком експерта судової автотоварознавчої експертизи №СЕ-19/102-25/8988-АВ від 22.04.2025;
- показами свідка ОСОБА_9 від 29.04.2025;
- протоколом огляду відеозапису з нагрудної камери поліцейського ОСОБА_13 .Неспірного, щодо встановлення та виявлення місцезнаходження ОСОБА_4 та автомобіля від 26.04.2025;
- копіями матеріалів службового розслідування в.ч. Т0930 від 25.12.2024 та повідомленням про вчинення кримінального правопорушення;
- копіями матеріалів службового розслідування в.ч. Т0930 від 03.03.2025 та повідомленням про вчинення кримінального правопорушення;
- показами самого підозрюваного ОСОБА_4 від 01.05.2025;
- додатковими показами з відеозаписом потерпілого ОСОБА_7 від 17.06.2025;
- показами свідка ОСОБА_14 від 18.06.2025;
- показами свідка ОСОБА_15 від 18.06.2025;
- показами свідка ОСОБА_16 від 18.06.2025;
- показами свідка ОСОБА_17 від 18.06.2025;
- показами свідка ОСОБА_18 від 18.06.2025;
- іншими матеріалами провадження в їх сукупності.
Орган досудового розслідування вважає, що наявні підстави у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності, шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та впливати на свідків і потерпілого у кримінальному провадженні.
При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, орган досудового розслідування звертає увагу слідчого судді на те, що:
- наявні докази вчинення підозрюваним ОСОБА_4 тяжких кримінальних правопорушень, є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку;
- у разі визнання винуватим, ОСОБА_4 загрожує покарання за тяжкі злочини вчинені в умовах воєнного стану у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років;
- вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням волі та свободи пересування;
- ОСОБА_4 тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали застосуванню до нього даного запобіжного заходу, не хворіє.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Так, на думку слідчого, інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 289, ч.ч. 5 ст. 407 КК України є тяжкими злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, в тому числі втекти на непідконтрольну Україні територію. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
На даний час підозрюваний ОСОБА_4 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , який двічі самовільно залишав розташування даної військової частини 24.12.2024 та 17.02.2025, до розташування частини не повернувся, про своє місцезнаходження командирів не повідомив, на телефонні дзвінки не відповідав. Разом з тим, ОСОБА_4 08.02.2025 року уклав шлюб із ОСОБА_11 , де вказав на подальшу зміну свого прізвища на ОСОБА_19 , тобто з метою приховування його дійсних анкетних даних, що, на думку слідчого, вказує на неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_4 .
Орган досудового розслідування вважає, що усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, підозрюваний ОСОБА_4 , без застосування запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою, може зникнути та переховуватись від слідчого, прокурора та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, які вчинені в умовах воєнного стану, за які передбачені покарання пов'язані з позбавленням волі, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані правопорушення, останній може впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні з метою зміни ним показань, шляхом їх вмовляння, залякування чи підкупу з метою подальшого спонукання до перекручування або спотворення певних фактів та обставин, а також може схиляти свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованих йому правопорушень, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого, слід врахувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і дослідження їх судом.
При цьому, сторона обвинувачення звертає увагу слідчого судді на те, що свідки та потерпілий у цьому кримінальному провадженні в суді ще не допитувалися, а тому наявність вказаного ризику є обґрунтованою.
При встановленні наявності ризику у вигляді вчинення іншого кримінального правопорушення, слідчий просить суд врахувати те, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів майнового характеру, за що у тому числі відбував покарання в установах ДКВС України та має не зняті і не погашені судимості, а саме: 16.04.2018 Олександрівським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі (звільнений на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання з іспитовим строк 2 роки); вироком Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 08.05.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України до остаточного покарання, за сукупністю вироків до 4 років 2 місяців позбавлення волі (звільнений 05.10.2021 року за постановою Ленінського районного суду м. Кіровоград умовно-достроково, з невідбутим терміном 1 рік 3 місяці 23 дні); 18.10.2023 року Іллінецьким районним судом Вінницької області за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у вигляді штрафу в сумі 1 700 грн., який сплатив 17.11.2023.
Таким чином враховуючи те, що ОСОБА_4 ніде не працює, продовжувати свою оплачувану військову службу добровільно не бажає, задля знаходження джерел для свого існування може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення майнового характеру, в тому числі в наслідок вживання ним алкоголю і інших кримінальних правопорушень, передбачених кримінальним кодексом України, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відтак, з метою безперешкодного завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, подальшого судового розгляду, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, є необхідність застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.
Враховуючи викладене, а також тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, орган досудового розслідування вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не спроможне забезпечити виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, визначених КПК України та запобігання ризиків, зазначених у клопотанні про застосування запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, що у ньому наведені, просив його задовольнити, мотивуючи тим, що з урахуванням особи підозрюваного та тяжкості вчинення кримінальних правопорушень застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не спроможне буде запобігти встановленим ризикам.
Підозрюваний повідомив суд по те, що шкодує про вчинене, намірів ухилятися від слідства та суду не має, хоче продовжити військову службу, а тому просить слідчого суддю застосувати стосовно нього запобіжний захід у вигляд цілодобового домашнього арешту за адресою його постійного місця проживання із дружиною ОСОБА_20 : АДРЕСА_1 .
Захисник підозрюваного в судовому засіданні просив суд незважаючи на доведеність прокурором наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, але враховуючи особу підозрюваного та міцність його соціальних зв'язків, обрати стосовно підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із покладенням обов'язку носіння електронного засобу контролю.
Слідчий суддя, вислухавши учасників кримінального провадження, вивчивши та дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали, дійшов до наступного висновку.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
29.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
24.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено його про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч.ч. 5 ст. 407 КК України.
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочинів передбачених ч. 2 ст. 289, ч.ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні стороною захисту наведені у клопотанні ризики не спростовано.
Вирішуючи дане клопотання слідчим суддею враховується вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 вказаних вище злочинів, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я, відсутність міцних соціальних зв'язків.
Злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких відповідно до ч. 2 ст. 289 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, а за ч.ч. 5 ст. 407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років.
Отже, враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає, що розмір застави не слід визначати, оскільки такий альтернативний запобіжний захід не буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у підозрюваного можливість ухилитись від покарання за вчиненні ним кримінальні правопорушення та будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Таким чином строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту фактичного затримання підозрюваного, а саме з 24 червня 2025 року.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 132, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Олександрівка, Олександрівського району, Кіровоградської області та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.
Визначити місцем тримання ОСОБА_4 під вартою приміщення гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_5 ) у відповідності до вимог Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженого Наказом МОУ № 394 від 03.11.2020.
Визначити строк дії ухвали суду до 22.08.2025 включно.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено та підписано 30.06.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_21