30 червня 2025 року
м. Київ
справа №496/8778/23
адміністративне провадження № К/990/24835/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 травня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Біляївського районного суду Одеської області до Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач), в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БАД № 08883 від 09 березня 2023 року, складену відносно нього;
- закрити провадженнях у справі про адміністративне правопорушення відносно нього, за правопорушення, передбачене частини першої статті 130 КУпАП, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 088183 від 09 березня 2023 року;
- зобов'язати відповідача здійснити корегування в базі даних адмінпрактики інформації, що порушує його права через незаконне введення в базу даних адмінправопорушень про нібито скоєного за частини першої статті 130 КУпАП;
- визнати противоправним, незважаючи на заяви про непогодження, суб'єкта персональних даних, використання даних, обробку яких, згідно з законодавством України, несе для нього особливий ризик, в тому числі є конференційною інформацією, передачі третім особам, які незаконно, без вступу в законну силу ухвали від 25 травня 2023 року, внесли до бази даних про нібито скоєне правопорушення за статті 130 КУпАП та здійснити відповідні заходи впливу виправлення цих незаконних дій правоохоронців;
- докази правопорушення, нібито скоєне ним 09 березня 2023 року в 21 годину в м. Біляївка Одеської області недостовірними та недостатніми, складені протокол за частини першої статті 130 КУпАП на нього недійсними по формальним ознакам та складені з суттєвими порушеннями, що мають значні вимоги по складанню протоколів та рішень по КУпАП;
- визнати, що вимоги співробітників поліції при обставинах події скоєне 09 березня 2023 року в 21 годину в м. Біляївка Одеської області, були незаконними, недостовірними та недостатніми;
- підтвердити конституційне право громадянина України, людини ОСОБА_1 (ео-відмова) на презумпцію невинності та невинуватості та на підставі яких доказів було визнано факт правопорушення по вищевказаним трьом статтям КУпАП;
- прийняти до уваги та затребувати у відповідача докази адмінматеріалів по справі, які були відповідно до статті 251 КУпАП, та зобов'язати відповідно до статті70 КАС України надати письмові обґрунтування дій, рішень, протоколів та постанов по події 09 березня 2023 року в 09 годин, бо відсутні докази часу, вказані в матеріалах відповідачем;
- визнати суттєвим порушенням при складанні протоколу поліціантами та винесенням постанови не роз'яснення йому прав та обов'язків, що видно на запису, та усна відмова в наданні юридичної допомоги, без винесення письмового определіння (мова оригіналу) про відмову в юридичному захисті, чим грубо порушені його права та процесуальна процедура складання та оформлення адміністративних матеріалів, що є недопустимим та визнання їх недопустимими, тому недійсними;
- дотримуватись забезпечення основних процесуальних гарантій та захисту прав людини Шубінського Ю.В., Закону України "Про правосуддя в Україні", не порушуючи принципи об'єктивності, неупередженості при винесенні рішення, не порушуючи процедуру його прийняття, які передують перед винесенням, а і норми міжнародного права: Європейської конвенції прав людини та основних свобод.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 01 січня 2024 року у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду у письмове провадження.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 01 січня 2024 року змінено з мотивів відмови у відкритті провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КУпАП. Виключено з мотивувальної та резолютивної частин ухвали суду першої інстанції роз'яснення про можливість звернення до належного за юрисдикцією суду.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 01 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2024 року залишено без змін.
26 березня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просив скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 травня 2023 року, ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 01 січня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року, скасувати протокол серії ААД № 122814 виданий 09 березня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 травня 2023 року, ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 01 січня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 496/8778/23 залишено без руху. Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до Суду нової редакції касаційної скарги, уточнивши її вимоги із зазначенням судових рішень, які оскаржуються, в якій обґрунтувати наявність передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, підстав касаційного оскарження судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 травня 2023 року, ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 01 січня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 496/8778/23 провадження повернуто особі, яка її подала.
16 червня 2025 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просив скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 травня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року, скасувати протокол серії ААД № 122814 виданий 09 березня 2023 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
У прохальній частині касаційної скарги позивач, зокрема, просить скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 травня 2023 року.
Так, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з'ясовано, що предметом розгляду справи № 496/8778/23 за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження, є незгода позивача з правомірністю винесення постанови БАД № 088183 від 09 березня 2023 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною першою статтею 130 КУпАП.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 01 січня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за вказаною позовною заявою.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 01 січня 2024 року змінено з мотивів відмови у відкритті провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КУпАП. Виключено з мотивувальної та резолютивної частин ухвали суду роз'яснення про можливість звернення до належного за юрисдикцією суду. Суд апеляційної інстанції констатував, що позивач оскаржує постанову Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 088183 від 09 березня 2023 року, якої не існує.
04 жовтня 2024 року, 14 жовтня 2024 року, 29 жовтня 2024 року, 30 жовтня 2024 року до Біляївського районного суду Одеської області від позивача надійшли аналогічні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в яких просить суд: переглянути рішення по справі № 496/8778/23.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року відмовлено у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Разом з тим, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, у справі № 496/8778/23 відсутнє рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 травня 2023 року.
Верховний Суд зазначає, що заявник, звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, не врахував роз'яснення Верховного Суду, які були зазначені в ухвалі від 30 травня 2025 року щодо невідповідності касаційної скарги вимогам процесуального закону, недоліки якої стали підставою для її повернення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 травня 2023 року у справі № 496/8778/23.
Щодо оскарження в суді касаційної інстанції постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Так, відповідно до частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Предметом оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Так, за приписами частин першої, другої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.
Тобто, нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового рішення, то вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.
Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Не можуть бути визнані нововиявленими обставинами такі обставини, які виникли або змінилися після прийняття судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції указав, що в даній справі 01 січня 2024 року судом першої інстанції прийнято ухвалу, якою відмовлено у відкритті провадження, а не рішення по суті заявленого спору. Отже, позивач фактично просить переглянути за новиявленими обставинами процесуальну ухвалу суду, а не судове рішення, яким закінчено розгляд справи.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції та залишаючи її без змін, суд апеляційної інстанції з-поміж іншого указав, що зі змісту заяв ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами взагалі не зрозуміло, на які саме нововиявлені обставини він посилається. Доводи заявника про чисельні порушення, які, на його думку, допустили як працівники поліції під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, так і суд за наслідками розгляду цього протоколу, взагалі відносяться до предмету доказування у іншій судовій справі, а саме постанови Біляївського районного суду Одеської області від 25 травня 2023 року у справі № 496/3202/23, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статті 122-2, частини першої статті 130, 185 КУпАП та на підставі частини другої статті 36 КУпАП призначено остаточне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні та обставини, на які посилається заявник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права і не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 травня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження - відмовити.
СуддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов