30 червня 2025 року
м. Київ
справа №520/15931/24
адміністративне провадження №К/990/16719/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів -Желєзного І. В., Мельник-Томенко Ж. М.,
перевіривши касаційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року
у справі № 520/15931/24 за позовом Берестинського комбінату комунальних підприємств до Північно-східного офісу Держаудитслужби, третя особа Красноградська міська рада про визнання протиправними та скасування вимог,-
Красноградський комбінат комунальних підприємств звернувся до Харківського окружного адміністративного суду до Північно - східного офісу Держаудитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Красноградська міська рада, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби № 202020-14/2007-2024 від 18.04.2024 щодо усунення порушень законодавства.
- визнати протиправною та скасувати вимогуПівнічно-східного офісу Держаудитслужби № 202020-11/1642-2024 від 26.03.2024 щодо усунення порушень законодавства.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 в справі № 520/15931/24 скасовано.
Ухвалено постанову, якою позов Берестинського комбінату комунальних підприємств задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України № 202020-14/2007-2024 від 18.04.2024 щодо усунення порушень законодавства.
Стягнуто на користь Берестинського комбінату комунальних підприємств за рахунок бюджетних асигнувань Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень та за подання апеляційної скарги в розмірі 4542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) гривні, а всього 7570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) гривень.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2025 року залишено без руху касаційну скаргу та надано відповідачу строк на усунення недоліків касаційної скарги тривалістю у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням, документу про сплату судового збору в розмірі 6056,00 грн.
Вищезазначена ухвала доставлена до Електронного кабінету скаржника 12 травня 2025 року о 21:09.
16 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків разом з платіжною інструкцією № 714 від 14 травня 2025 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Разом з тим, перевіривши заяву про усунення недоліків касаційної скарги, встановлено, що скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у частині надання суду касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням, що було зазначено в ухвалі Верховного Суду від 12 травня 2025 року.
Так Суд, у вказаній вище ухвалі, зазначив наступне.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо вимог статті 10 Закону № 2939-ХІІ, зокрема, права органу державного фінансового контролю адресувати Вимогу виключно підконтрольним установам та можливість звернення до суду таких установ, у випадку, якщо такими установами не забезпечено виконання вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Так скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо вимог статті 10 Закону № 2939-ХІІ, проте вказана стаття містить низку пунктів. Отже, останньому необхідно уточнити щодо якого пункту статті 10 відсутній висновок.
Також скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.04.2020 у справі № 820/3534/16, від 28.04.2020 у справі № 826/8741/16 та інших.
При цьому, суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Слід зазначити, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не зазначає конкретні норми права, які були застосовані судом без урахування висновку Верховного Суду. Також заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом, на його думку, були зроблені висновки.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на те, що станом на дату постановлення цієї ухвали скаржником не усунені недоліки касаційної скарги у визначений строк, касаційна скарга підлягає поверненню.
За приписами частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
У зв'язку з перебуванням суддів, які входять до складу колегії, у стані тимчасової непрацездатності та у відпустці розгляд цієї касаційної скарги відбувся після їх виходу.
Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі № 520/15931/24 за позовом Берестинського комбінату комунальних підприємств до Північно-східного офісу Держаудитслужби, третя особа Красноградська міська рада про визнання протиправними та скасування вимог - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді І. В. Желєзний
Ж. М. Мельник-Томенко