30 червня 2025 року
м. Київ
справа №420/9511/24
провадження № К/990/23842/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу Військової академії (м. Одеса) на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
03 червня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та зареєстровано судом касаційної інстанції 04 червня 2025 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонська В. Е. з 23 червня 2025 року по 27 червня 2025 року перебувала у відпустці на підставі наказу від 17 червня 2025 року № 1984/0/6-25, у зв'язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу судді з відпустки.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової академії (м. Одеса), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати Військову академію (м. Одеса) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку;
- визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 27 жовтня 2023 року (індексації різниці) з урахуванням абзаців 3, 4, 5, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року;
- зобов'язати Військову академію (м. Одеса) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до по 27 жовтня 2023 року з урахуванням абзаців 3, 4, 5, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19 серпня 2016 року до 28 лютого 2018 року.
Зобов'язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 19 серпня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку.
Визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 27 жовтня 2023 року (індексації різниці) з урахуванням абзаців 3, 4, 5, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року.
Зобов'язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до по 27 жовтня 2023 року з урахуванням абзаців 3, 4, 5, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із даним судовим рішенням, Військова академія (м. Одеса) подала апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк протягом 10 днів з моменту отримання вказаної ухвали суду для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору.
Військовою академією (м. Одеса) подано заяву про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги на невизначений термін, яку обґрунтовано посиланнями на відсутність належного бюджетного фінансування для сплати судового збору у даній справі.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 квітня 2025 року відмовив у задоволенні заяви Військової академії (м. Одеса) про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 420/9511/24 повернув відповідно до частини другої статті 298 КАС України.
Військовою академією (м. Одеса) 01 травня 2025 року повторно подано апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 травня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання Військової академії (м. Одеса) про поновлення процесуальних строків, апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку апеляційного оскарження.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Військовою академією (м. Одеса) подано заяву про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги на невизначений термін, яку обґрунтовано посиланнями на відсутність належного бюджетного фінансування для сплати судового збору у даній справі.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 травня 2025 року відмовив у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової академії (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 420/9511/24 відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погоджуючись з указаною ухвалою суду апеляційної інстанції, Військова академія (м. Одеса) оскаржила її в касаційному порядку.
Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.
Так, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із невиконання апелянтом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
За змістом пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Колегія суддів звертає увагу, що обставини, пов'язані з відсутністю достатнього та своєчасного фінансування витрат установи з Державного бюджету України, не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскарженню судових рішень.
Також покликання автора касаційної скарги на зазначені обставини не може надавати переваги суб'єкту владних повноважень з-поміж інших суб'єктів у формі звільнення від обов'язку сплатити судовий збір на вчинення процесуальної дії згідно до розміру, визначеного Законом України «Про судовий збір».
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, що склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору (постанова Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 500/2544/19).
Також Верховний Суд в ухвалі від 05 липня 2021 року у справі № 320/10912/20 зазначив, що продовження процесуального строку є правом, а не обов'язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав. Умовою продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.
З огляду на неусунення відповідачем недоліків апеляційної скарги, залишеної без руху, в установлений судом строк, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про її повернення відповідачу.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції, керувався тим, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутися до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаній заяві не є поважними, а тому підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 420/9511/24 відсутні.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з частиною третьою статті 298 цього ж Кодексу апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), що безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними та допустимими засобами доказування.
При вирішенні питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, що він учиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції ухвалено 25 лютого 2025 року.
У той же час з апеляційної скаргою повторно відповідач звернувся 01 травня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Маючи намір добросовісної реалізації належного права на апеляційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту.
Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені апелянтом підстави для поновлення цього строку не були підкріплені належною доказовою базою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої цієї ж статті у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні та обставини, на які посилається заявник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової академії (м. Одеса) на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі № 420/9511/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська