ф
30 червня 2025 року
м. Київ
справа №160/2365/24
адміністративне провадження № К/990/21480/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 160/2365/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- скасувати Акт службового розслідування щодо травмування солдата ОСОБА_1 ;
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27 вересня 2023 року № 7573;
- визнати травми, отримані ОСОБА_1 , а саме: "наслідки після закритої травми лівого колінного суглобу з розривом передньої хрестоподібної зв'язки, медіального меніску. Лакованого оперативно артроскопія лівого колінного суглобу, парціальна резекція медіального меніску, аутопластика передньої хрестоподібної зв'язки. Нестійка комбінована контрактура лівого колінного суглобу з помірним порушенням функції опору та пересування; вертеброгенна люмбалгія з стійким больовим синдромом на тлі ОХЗ, спондилоартрозу, спондільозу поперекового відділу хребта та кил L5-S1, протрузії м/х дисків в сегменті L4-C1. Вертеброгенна цервікалгія на тлі екструзії м/х СЗ-С4, протрузії м/х в сегменті С2-С7, ОХЗ, спонділоартрозу, спондильозу шийного відділу хребта, стадія нестійкої ремісії; двобічна сенсоневральна приглухуватість четвертого ступеня (близька до глухоти); залишкові явища акубаротравми з рубцовими змінами барабанної перетинки зліва" такими, що пов'язані із захистом Батьківщини.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27 вересня 2023 року № 7573.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2025 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 160/2365/24 повернуто особі, яка її подала, оскільки у касаційній скарзі не було викладено передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
17 лютого 2025 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2025 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 160/2365/24 повернуто особі, яка її подала, оскільки у касаційній скарзі не було викладено передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
12 березня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" вчергове звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 160/2365/24 повернуто особі, яка її подала, оскільки у касаційній скарзі не було викладено передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
26 березня 2025 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 160/2365/24 залишено без руху. Надано скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом зазначення інших обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, та надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
07 квітня 2025 року ОСОБА_1 направив до суду заяву, у якій наявне клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та обґрунтування підстави встановленої підпунктом "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом зазначення інших (за наявності таких) обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
04 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги в якій наявні обґрунтування підстави встановленої підпунктом "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 160/2365/24 повернуто особі, яка її подала, оскільки скаржником не усунуто недоліки скарги, яка була залишена без руху.
19 травня 2025 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 160/2365/24 залишено без руху. Надано скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом зазначення інших обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, та надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
29 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги в якій наявні обґрунтування підстави встановленої підпунктом "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
На підставі статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
За змістом частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Розгляд справи в суді першої інстанції відбувався в порядку спрощеного позовного провадження.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач посилається на підставу встановлену підпунктом "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, оскільки оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень (акт службового розслідування) на підставі якого може бути заявлено вимогу про підвищення (стягнення) грошових коштів одноразової грошової допомоги у сумі 180 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною першою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Крім того, згідно із частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із змісту положення частини другої статті 12 КАС України вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.
Отож, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відхиляє посилання позивача на підпункт "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки ця справа не підпадає під категорію справ, які згідно з частиною четвертою статті 12 та частиною четвертою статті 257 КАС України не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні.
При цьому використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Варто також звернути увагу на те, що Верховний Суд вже надавав пояснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень, однак скаржник так і не враховав зауважень, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом.
Беручи до уваги наведене вище, у встановлений судом строк та станом на 30 червня 2025 року вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржником не виконано, а саме не зазначено обґрунтування наявності виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював правову позицію про те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (зокрема, у рішенні у справі "Каракуця проти України" (Karakutsya v. Ukraine) від 16 лютого 2017 року, заява № 18986/06).
За наслідками невиконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, відповідно до частини другої статті 332 КАС України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суддя повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.
За таких обставин, касаційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню скаржнику.
Одночасно Верховний Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 160/2365/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач І.В. Желєзний
Судді М.В. Білак В.Е. Мацедонська