28 травня 2025 року
м. Київ
справа №990/85/25
адміністративне провадження №П/990/85/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В., Хохуляка В.В., Шишова О.О.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.;
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
представник відповідача - Марущак А. Р.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеконференції клопотання Дорадчої групи експертів про закриття провадження у справі №990/85/25 за позовом ОСОБА_1 до Дорадчої групи експертів про скасування рішення,
13 березня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Дорадчої групи експертів (місцезнаходження: вул. Жилянська, 14, м. Київ, 01033; далі - відповідач, ДГЕ). Позивач просить скасувати рішення ДГЕ 1.28 (Протокол №15 від 28 січня 2025 року) «Про невідповідність кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей».
Ухвалою від 18 березня 2025 року Верховний Суд відкрив провадження в цій справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами колегією суддів у складі п'яти суддів (т. 1 а.с.49). Суд встановив учасникам справи строк для подання письмових заяв по суті справи, витребував у Дорадчої групи експертів належним чином засвідчену копію Рішення 1.28 (Протокол №15 від 28 січня 2025 року) «Про невідповідність кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей», а також копії усіх документів, які стали підставою для його прийняття.
На підставі клопотань обох сторін, Верховний Суд ухвалою від 08 квітня 2025 року постановив перейти до розгляду справи № 990/85/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (т. 1 а.с. 236).
08 квітня 2025 року від Дорадчої групи експертів надійшов відзив на позовну заяву (т. 1 а.с.57), а також клопотання про закриття провадження у справі (т. 1 а.с. 222). На обґрунтування останнього відповідач звертає увагу, що змістом фактичних обставин спірних правовідносин та пред'явленого позову не підтверджується наявність підстав для оскарження рішення Дорадчої групи, визначених частиною тридцять другою статті 10-2 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 2136-VIII), адже рішення містить мотиви, а позивач в позові висловлює доводи про незгоду з ними. Відсутність мотивів і незгода з ними не є тотожними поняттями. Вказане свідчить про те, що ця справа не підлягає розгляду адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства, а Рішення в силу прямого припису закону не може бути скасоване з підстав, наведених ОСОБА_1 у позовній заяві. Крім того, Дорадча група звертає увагу суду на те, що оцінювання кандидата на посаду судді Конституційного Суду України та ухвалення відповідного рішення за його наслідками здійснюється відповідачем на виконання власних дискреційних повноважень, втручання в які за загальним правилом не допускається. Дискреційність повноважень у цьому випадку обумовлена (і) правовою природою конкурсної процедури відбору кандидатів, (ІІ) правовим статусом Дорадчої групи, її членів та порядком їх призначення, а (ІІІ) відповідність кандидата критерію високих моральних якостей є оціночним поняттям та здійснюється відповідно до внутрішнього переконання членів Дорадчої групи. Усвідомлюючи дискреційність власних повноважень та обмеження судової перевірки рішень Дорадчої групи за наслідками проведення оцінювання кандидата за сутнісною (змістовною) ознакою, відповідач під час виконання власних функцій діє у чіткій відповідності із застосовними положеннями законодавства, розумно, обґрунтовано та пропорційно.
У судовому засіданні, яке відбулося 28 травня 2025 року представник ДГЕ підтримав вимоги свого клопотання, провадження у справі просив закрити з підстав, викладених у ньому. Зазначав, що ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Позивач проти вимог цього клопотання заперечував, оскільки безпосередньо у частині тридцять другій статті 10-2 Закону № 2136-VIII закріплено право на судове оскарження рішень ДГЕ.
Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників справи, дійшла висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вирішуючи питання про те, чи підпадає конкретно цей спір під ознаки спору, які підлягають судовому розгляду, колегія суддів виходить з такого.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з пунктами 1, 2, 9, 10 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб.
Частиною четвертою статті 22 КАС України встановлено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України.
Згідно з частиною дев'ятою статті 10-8 Закону № 2136-VIII усі справи, пов'язані з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду Судді, а також оцінюванням кандидатів на посаду судді Конституційного Суду Дорадчою групою, підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції та Великій Палаті Верховного Суду як суду апеляційної інстанції в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини тридцять другої статті 10-2 Закону № 2136-VIII рішення Дорадчої групи у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду (про оцінювання кандидатів на посаду судді Конституційного Суду за критеріями високих моральних якостей та визнаного рівня компетентності у сфері права) може бути оскаржене в судовому порядку та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Дорадчої групи, який ухвалив відповідне рішення, був неповноважним; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Дорадчої групи, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить мотивів, з яких Дорадча група дійшла відповідних висновків.
Проаналізувавши доводи ДГЕ, викладені в клопотанні про закриття провадження у справі, суд вважає, що вони зводяться до того, що з тих підстав, про які зазначає позивач у позовній заяві, рішення ДГЕ не може бути скасоване. Такі доводи не є тотожними неможливості розгляду справи в порядку адміністративного (чи будь-якого іншого) судочинства, оскільки правова оцінка наявності чи відсутності підстав для скасування рішення ДГЕ з підстав, заявлених ОСОБА_1 , може бути надана виключно за наслідками розгляду справи по суті спору.
Щодо посилання на дискреційність повноважень ДГЕ, суд звертає увагу, що такі доводи не можуть бути підставою для висновку про неможливість оскарження в судовому порядку рішення ДГЕ, адже право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності, пов'язаних з оцінюванням кандидатів на посаду судді Конституційного Суду Дорадчою групою безпосередньо надав сам законодавець, закріпивши таке у відповідних нормативно-правових актах, про які зазначено вище.
Більш того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх судових рішеннях звертала увагу на те, що згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Свого часу ЄСПЛ висловив правову позицію, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості адміністративних актів, однак все-таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» від 31 липня 2008 року, рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» від 22 листопада 1995 року, рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» від 21 липня 2011 року, рішення у справі «Путтер проти Болгарії» від 02 грудня 2010 року).
У цьому аспекті варто також зазначити, що відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими у цій статті й інших законах, зокрема у Законі № 2136-VIII. Водночас оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оспорюваного рішення ДГЕ не є втручанням у її дискреційні повноваження.
ОСОБА_1 у своїй позовній заяві виклав зміст оспорюваного рішення відповідача, описав, у чому полягало порушення його прав, пояснив, чому рішення відповідача він вважає таким, що не відповідає вимогам закону. Зміст позовної заяви викладений в обсязі, з якого можна визначити характер спірних правовідносин.
Ураховуючи зміст спірних правовідносин, які склалися за участі ОСОБА_1 та ДГЕ, колегія суддів вважає, що перевірка оспорюваного позивачем рішення ДГЕ на предмет дотримання принципів, наведених у частині другій статті 2 КАС України, і критеріїв, визначених зокрема у Законі № 2136-VIII, є гарантією досягнення мети адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичної особи від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України підстав для задоволення клопотання ДГЕ про закриття провадження у справі. Справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанцій і суд під час її розгляду повинен вирішити питання правомірності оспорюваного рішення відповідача.
Керуючись статтями 238, 248, 250, 256 КАС України, суд
У задоволенні клопотання Дорадчої групи експертів про закриття провадження у справі №990/85/25 за позовом ОСОБА_1 до Дорадчої групи експертів про скасування рішення - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 29 травня 2025 року.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва І.В. Дашутін В.В. Хохуляк О.О. Шишов