Справа № 120/11151/24
Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
30 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідача) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 13.01.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 15.09.2020.
Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.09.2020 з урахуванням положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 та одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразові види грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу для оздоровлення за 2018-2020, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 та одноразову грошову допомогу при звільненні, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення.
В частині позовних вимог щодо визначення чіткої суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.09.2020 та щодо вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів - відмовив.
Військова частина НОМЕР_1 , не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а саме щодо визначення чіткої суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.09.2020, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначені апеляційні скарги розглядаються в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а скарга позивача частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України та наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.09.2020 № 177 був виключений зі списків особового складу з 15.09.2020, як такий що звільнений з військової служби наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 10.09.2020 № 456.
На думку позивача, із ним не проведено повного розрахунку при звільненні, зокрема, не виплачено індексацію його грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.05.2020 із урахуванням абз. 4 п. 5 постанови КМ України №1078 від 17.07.2003.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем протиправно обчислено та виплачено йому одноразові види грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2020 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2019 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За змістом частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Відповідно до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною другою статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із абзацом другим статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною шостою статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьому статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно із статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин другої, шостої статті 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно із статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З аналізу положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" встановлено, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок № 1078.
З 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Як вірно зазначено судом першої інстанції щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Як встановлено з матеріалів справи, правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними.
Щодо "фіксованої" суми індексації, то слід зазначити, що Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте, постановою Уряду №1013 від 9.12.2015 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 21.05.2020.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для правильного вирішення справи необхідно з'ясувати, чи має позивач право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 21.05.2020.
Так, Верховний Суд у згаданих вище постановах дійшов висновку, що що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 необхідно встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Згідно з п.1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (чинної станом на лютий березень 2018 року), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 №726 від 09.09.2024 грошове забезпечення позивача в лютому 2018 року (виплачене у березні 2018) складалось з наступних складових:
1) посадовий оклад - 1940 грн;
2) оклад за військовим званням - 140,00 грн;
3) надбавка за вислугу років - 832 грн;
4) надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1456 грн;
5) надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці - 388 грн;
6) щомісячна додаткова грошова винагорода - 7276,80грн;
7) премія - 7372 грн, що в загальному становить 19404,80 грн.
В березні 2018 року (яке виплачене у квітні 2018) грошове забезпечення складалось із наступних складових:
1) посадовий оклад - 9300 грн;
2) оклад за військовим званням - 1550 грн;
3) надбавка за вислугу років - 5425 грн;
4) надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці - 1860 грн;
5)надбавка за особливості проходження служби -1627,50
6) премія - 930 грн, що в загальному становить 20692,50 грн.
Додатково суд першої інстанції обґрунтовано враховував, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, відповідно до якого щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, яке не має разового характер, що відповідає правовій позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, постанові Верховного Суду в постанові по справі №520/8887/2020 від 26.01.2022.
Отже, грошовий дохід позивача у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року збільшився на 1287,70 грн.
Як зазначалося судом вище, для правильного вирішення цієї справи слід також визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 вираховується шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.
Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним шляхом:
лютий 2008 року 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно з даними Держстату) = 1,027; березень 2008 року103,8% = 1,038; квітень 2008 року103,1% = 1,031; травень 2008 року 101,3% = 1,013; вересень 2008 року 101,3% = 1,013; жовтень 2008 року 101,7% = 1,017; листопад 2008 року 101,5% = 1,015; грудень 2008 року 102,1% = 1,021; січень 2009 року 102,9% = 1,029; лютий 2009 року 101,5% = 1,015; березень 2009 року 101,4% = 1,014; травень 2009 року 101,4% = 1,014; червень 2009 року 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року 101,4% = 1,014; листопад 2009 року 101,1% = 1,011; січень 2010 року 102,7% = 1,027; лютий 2010 року 101,9% = 1,019; вересень 2010 року 103,5% = 1,035; грудень 2010 року 101,6% = 1,016; березень 2011 року 103,3% = 1,033; квітень 2011 року 101,3% = 1,013; червень 2011 року 101,2% = 1,012; березень 2014 року 101,98% = 1,020; квітень 2014 року 103,3% = 1,033; травень 2014 року 103,8 = 1,038; липень 2014 року 101,4% = 1,014; вересень 2014 року 103,72% = 1,037; жовтень 2014 року 102,4% = 1,024; листопад 2014 року 101,9% = 1,019; грудень 2014 року103,0% = 1,030; січень 2015 року 103,1% = 1,031; лютий 2015 року 105,3 = 1,053; березень 2015 року 110,8% = 1,108; квітень 2015 року 114% = 1,140; травень 2015 року 102,2% = 1,022; листопад 2015 року 101,55% = 1,016; квітень 2016 року 105,79% = 1,058; жовтень 2016 року 104,0% = 1,040; січень 2017 року 103,85% = 1,038; квітень 2017 року 103,74% = 1,037; липень 2017 року 103,13% =1,031; жовтень 2017 року 103,12% = 1,031; січень 2018 року 103,44% = 1,034.
Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 по січень 2018, а саме: 1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 (353,3%).
Відтак величина приросту індексу споживчих цін становить 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3%.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року складав 1762,00 грн.
Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становить 4463,15 грн. (1762,00 грн. х 253,30% /100 = 4463,15 грн.).
Враховуючи те, що розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, то індексація-різниця (фіксована індексація) складає 3175,45 грн., оскільки підвищення доходу у березні 2018 відбулось на 1287,70 грн.
З огляду на викладене суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідач не виконав вимоги абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та починаючи з 01.03.2018 по 15.09.2020 не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення в фіксованому розмірі, що свідчить про допущення протиправної бездіяльності.
Таким чином, для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача при вирішенні спору колегія суддів вважає необхідним встановити щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення, яка належить до виплати позивачу в розмірі 3274,15грн., тому рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про часткове задоволення позову.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо виплати одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019, компенсації за відпустки за 2015-2020 та одноразової допомоги при звільненні, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення, колегія суддів враховує наступне.
Так, приписами частини 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII визначено, що один раз в рік військовослужбовцям виплачується грошова допомога на оздоровлення обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.
За приписами Закону № 2011-XII та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації.
Субсидіарне застосування зазначених правових норм вказаних Законів дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 240/10130/19, який суд враховує в силу положень частини 5 статті 242 КАС України.
Індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат військовослужбовців.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 27.12.2019 у справі № 643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована грошова допомога для оздоровлення за 2018-2020 , матеріальна допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки та одноразова грошова допомога при звільненні.
Відтак, оскільки у спірному випадку виплата позивачу індексації грошового забезпечення мала щомісячний характер, та враховуючи її особливу правову природу, у відповідача були відсутні правові підстави для її не включення до обрахунку грошова допомога для оздоровлення за 2018-2020 , матеріальна допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки та одноразова грошова допомога при звільненні.
В свою чергу, в ході розгляду справи відповідач не заперечив та не довів, що відповідні нарахування спірних виплат здійсненні із врахуванням індексації.
За таких обставин, вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати грошова допомога для оздоровлення за 2018-2020 , матеріальна допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки та одноразова грошова допомога при звільненні, без врахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення, та зобов'язання здійснити перерахунок відповідних складових, підлягає задоволенню.
Оскільки позивач в апеляційній скарзі не наводить жодних доводів щодо не задоволених позовних вимог у частині нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, тому рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції в частині незадоволення позовних вимог слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року скасувати в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити в повному обсязі ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 15.09.2020 індексацію грошового забезпечення як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
В цій частині прийняти нову постанову, якою зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 15.09.2020, виходячи з щомісячної фіксованої величини 3175,45 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів, відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.