П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30875/24
Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,
повний текст судового рішення
складено 31.03.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
при секретарі - Пальоній І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» та Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У жовтні 2024 року ТОВ «Таламус ЛТД» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС в Одеській області (далі ГУДПС) та просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.09.2024 року № 38701/15-32-24-06, № 38707/15-32-24-06, № 38696/15-32-24-06, № 38703/15- 32-24-06.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що нарахування підприємству на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору є протиправним, оскільки податкові повідомлення-рішення були вручені позивачу у неналежний спосіб, а їх зміст не відповідає вимогам порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 р. №1204. Зокрема, в податкових повідомленнях-рішеннях не наведені обґрунтовані підстави для визначення грошових зобов'язань з викладенням інформації щодо обставин вчинених правопорушень, інформації щодо наявності обставин, які відповідно до ПК України пом'якшують або звільняють від фінансової відповідальності. Крім того, в період з 01.01.2019 р. по 31.03.2024 р., за який здійснювалася перевірка, на позивача мали вплив обставини запровадженого Кабінетом Міністрів України на території України карантину з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (СОVID19). Ця обставина припинила свою дію з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р. З наявністю цієї обставини законодавець п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановив, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня по 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується карантин, штрафні санкції не застосовуються, що не було прийнято до уваги відповідачем. Позивач визнає, що у періоді, який перевірявся, були несвоєчасні сплати ПДФО та військового збору на нарахований дохід фізичної особи-нерезидента у вигляді відсотків за договором позики, у тому числі з листопада 2022 року - березень 2024 року, за який складено податкові повідомлення-рішення від 13.09.2024 р. № 38701/15-32-24-06, № 38707/15-32-24-06, але ТОВ після проведення перерахунків сплачував ПДФО та військовий збір одночасно з виплатою відсотків по договору позики до початку проведення перевірки. Разом з цим, правові підстави для нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату нарахованого податку на доходи фізичної особи нерезидента інші, ніж заробітна плата, та військового збору у період з 01.11.2022 р. по 30.06.2023 р. відсутні, так як цей період охоплюється дією карантину, запровадженого КМУ, а відповідно до п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України штрафні санкції не застосовуються. Відповідач, накладаючи податковими повідомленнями-рішеннями від 13.09.2024 р. № 38701/15-32-24-06, № 38707/15-32-24-06 з посиланням на п.125-1.2 ст.125-1 ПК України штраф у розмірі 25% від суми несвоєчасно сплаченого позивачем, як податковим агентом, податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються із доходів інших, ніж заробітна плата, та від суми військового збору, не врахував, що до початку проведення перевірки, за результатами якої було виявлено таку несвоєчасність, ТОВ 15.05.2024 р. одночасно зі сплатою фізичній особі-нерезиденту нарахованого доходу у вигляді відсотків у валюті згідно платіжної інструкції від 15.05.2024 р. №421 сплатив до бюджету (у тому числі й за період, що перевірявся) ПДФО у сумі 665339,55 грн. та військовий збір у сумі 55444,96 грн., про що свідчить платіжні інструкції від 15.05.2024 р. №418, №419, чим спростовуються висновки відповідача про те, що позивач не вчиняв подальших дій для усунення правопорушення до моменту його виявлення контролюючим органом. Відповідність сум сплаченого ПДФО (18 %) та військового збору (1,5%) до нарахованого доходу за договором позики за період лютий-червень 2024 року підтверджується перерахунком сум ПДФО та військового збору. Відповідачем проігнорований припис, викладений в останньому абзаці ст.125-1 ПК України, а саме, що податковий агент звільняється від відповідальності відповідно до цього пункту, якщо ненарахування, неутримання та/або неперерахування податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.
Стосовно ППР від 13.09.2024 р. №38696/15-32-24-06 та №38703/15-32-24-06 позивач зазначив, що йому було збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору за не нарахування, неутримання позивачем, як податковим агентом, податку на доходи фізичних осіб, наданих на користь невстановленому колу фізичних осіб у не грошовій формі у вигляді сплати послуг міжнародного роумінгу ПрАТ "ВФ Україна". Також, відповідачем безпідставно включено до розрахунків штрафних санкцій податок на доходи фізичної особи-нерезидента у сумі 185976,53 грн. та військовий збір у сумі 15498,04 грн. за дохід, отриманий такою фізичною особою за період з 01.11.2022 р. по 29.02.2024 р. у вигляді відсотків за договором позики, оскільки суми 185976,53 грн. та 15498,04 грн. та штрафні санкції вже були враховані контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 13.09.2024 р. №38701/15-32-24-06, №387707/15-32-24-06. Так, в акту перевірки ці суми (185976,53 грн., 15498,04 грн.) визначаються відповідачем як несвоєчасно сплачені та є складовими сум 2704627,63 грн. та 55444,96 грн., що сплачені відповідно до платіжних інструкцій від 15.05.2024 р. №418, №419.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.09.2024 р. №38696/15-32-24-06 на суму 232470 грн. 66 коп., з яких за основним платежем на 185976 грн. 53 коп., за штрафними санкціями на 46494 грн. 13 коп.
Визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.09.2024 р. №38703/15-32-24-06 на суму 19372 грн. 55 коп., з яких за основним платежем на 15498 грн. 04 коп., за штрафними санкціями на 3874 грн. 51 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у цій частині.
Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 29.07.2024 р. по 16.08.2024 р. посадовими особами ГУДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 р. по 31.03.2024 р., за результатами якої складено акт від 23.08.2024 р. № 36257/15-32-07-01-14.
У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено наступні порушення:
- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 пп.140.4.4, пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 ПК України та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 р. за №336/22868, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248, в результаті чого встановлено: заниження податку на прибуток на загальну суму 7639671 грн., в тому числі по періодам: за 2019 року у сумі 1344273 грн., за 2020 року у сумі 1601514 грн., за 2021 року у сумі 2054223 грн., за 2023 року у сумі 1820044 грн, за І квартал 2024 рік у сумі 819616,0 грн., завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування: за 2023 рік у сумі 27496415 грн. за І квартал 2024 року у сумі 22942994 грн.;
- п.199.1 ст.199, п.199.2 ст.199, п.199.3 ст.199, п.199.4 ст.199 та п.199.5 ст.199 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 682683 грн., в т.ч. за жовтень 2023 року на суму 550506 грн., за березень 2023 на суму 132177 грн.;
- п.201.10 ст.201 ПК України, в частині відсутності реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 924559,61 грн. та порушення строків реєстрації податкових накладних за лютий 2024 року;
- пп.14.1.48 п.14.1 ст.14, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1, п.168.2 ст.168, п.176.2 ст.176 ПК України, у результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 547061 грн.;
- п.14.1 ст.14, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, ст.163, п.168.1 ст.168 ПК України, перевіркою встановлено несплату (неперерахування) податку на доходи з фізичних осіб за період з листопада 2022 року по лютий 2024 року в сумі 185976,53 грн.;
- пп.129.1.4 п.129.1 ст.129, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.163.2 ст.163, п.168.1 ст.168 ПК України, за листопад 2022 року-березень 2024 року перевіркою встановлено порушення термінів перерахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, в наслідок чого нарахована пеня у сумі 86652,96 грн.;
- пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень, пп.14.1.48 п.14.1 ст.14, пп.164.2.17 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1, п.168.2 ст.168, п.176.2 ст.176 ПК України, у результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 373,83 грн.;
- пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень, п.14.1 ст.14, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, ст.163, п.168.1 ст.168 ПК України, перевіркою встановлено несплату (неперерахування) військового збору за період з листопада 2022 року по лютий 2024 року в сумі 15498,04 грн.;
- пп.129.1.4 п.129.1 ст.129, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.163.2 ст.163, п.168.1 ст.168 ПК України, за листопад 2022 року-березень 2024 року перевіркою встановлено порушення термінів перерахування військового збору, що сплачується податковими агентами, в наслідок чого нарахована пеня у сумі 7221,08 грн.;
- ст.51, п.176.2 ст.176 з урахуванням ст.52 та п.69.2 ст.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску", внаслідок: не відображення податкової соціальної пільги у 1 кварталі 2023 року; не відображення ознаки доходу "112 - інвестиційний прибуток (дохід) від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах" у 4 кварталі 2020 року; невірного відображення сум нарахованого доходу, податку на доходи фізичних осіб та військового збору у 4 кварталі 2021 року, 1-4 кварталах 2022 року, 104 кварталах 2023 року, 1 кварталі 2024 року;
- п.п.39.4.2.1 п.п.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України, в результаті чого встановлено факт не включення до поданих звітів про КО за 2019-2021 рр. інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції на загальну суму 9218249 грн., в т.ч.: - за 2019 рік в сумі 70649 грн.; за 2020 рік в сумі 8721298 грн.; - за 2021 рік в сумі 426302 грн.;
- п.103.2 та п.103.4 ст.103, пп.141.4.2, пп.141.4.4 п.141.4 ст.141 ПК України, в частині не утримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 6 % від суми сплаченого доходу нерезиденту, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента у сумі 36156 грн., в т.ч. І квартал 2022 року 16619 грн., 2022 рік 36156 грн.;
- пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.103.9 ст.103 ПК України, Наказу Міністерства фінансів України № 897 від 20.10.2015 р. "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства", в частині неподання Додатків ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2022 року, 2022 рік.
На підставі акту перевірки ГУДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 13.09.2024 р. №38701/15-32-24-06, яким за несвоєчасну сплату (перерахування) до бюджету нарахованого податку на доходи фізичних осіб за листопад 2022 року - березень 2024 року позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями на 676156,91 грн. та нараховано пеню у розмірі 86652,96 грн.;
- від 13.09.2024 р. №38707/15-32-24-06, яким за несвоєчасну сплату (перерахування) до бюджету військового збору за листопад 2022 року - березень 2024 року позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з військового збору за штрафними санкціями на 56346,41 грн. та нараховано пеню у розмірі 7221,08 грн.;
- від 13.09.2024 р. №38696/15-32-24-06, яким за не нарахування, неутримання податку на доходи фізичних осіб, наданих на користь фізичних осіб у не грошовій форм, а саме у вигляді нарахування (сплати) за послуги міжнародного роумінгу ПрАТ "ВФ Україна", за несплату (неперерахування) податку на доходи з фізичних осіб за період з листопада 2022 року по лютий 2024 року в сумі 185976,53 грн. позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 239091,84 грн., з яких за основним платежем на 191447,14 грн., за штрафними санкціями на 47644,70 грн.;
- від 13.09.2024 р. №38703/15-32-24-06, яким за не нарахування, неутримання військового збору з доходів, наданих на користь фізичних осіб у не грошовій форм, а саме у вигляді нарахування (сплати) за послуги міжнародного роумінгу ПрАТ "ВФ Україна", за несплату (неперерахування) військового збору за період з листопада 2022 року по лютий 2024 року в сумі 15498,04 грн. позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з військового збору 19825 грн., з яких за основним платежем на 15871,87 грн., за штрафними санкціями на 3953,13 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем допущено несвоєчасну сплату (перерахування) ПДФО на суму 2704627,63 грн. та військового збору у сумі 225385,64 грн., що тягне за собою відповідальність, передбачену ст.125-1 ПК України. Враховуючи те, що позивач щомісячно нараховував відсотки, внаслідок чого достовірно знав про необхідність перерахування ПДФО та військового збору, у позивача було достатньо коштів для перерахування суд нарахованих ПДФО та військового збору (доказів зворотного позивачем не надано), то суд вважав дії ТОВ щодо несвоєчасного перерахування ПДФО та військового збору умисними, а тому вони правильно кваліфіковані за п.125-1.2 ст.125-1 ПК України як вчинені умисно із застосуванням штрафної санкції у розмірі 25 %.
Суд також зазначив, що з метою вжиття заходів щодо дотримання норм і правил податкового законодавства в частині неможливості сплати ПДФО та військового збору у встановлені законодавством строки ТОВ із відповідною заявою до контролюючого органу не звертався, рішення органами ДПС не приймалося, таких доказів суду позивачем не надано.
Щодо оподаткування послуг роумінгу суд зазначив, що ТОВ здійснено перерахунок сум ПДФО та військового збору за лютий-квітень 2024 року та 15.05.2024 р. згідно платіжних інструкцій від 15.05.2024 р. №418, №419 сплачено ПДФО у розмірі 665339,55 грн. та військовий збір у сумі 55444,96 грн. Сплата ПДФО та військового збору 15.05.2024 р. у вказаних розмірах підтверджується і наданими до суду витягами з ІКП з ПДФО та військового збору. Тобто, позивачем до проведення перевірки нараховано та сплачено ПДФО та військовий збір за період, стосовно якого відповідачем донараховано ПДФО та військовий збір. Таким, чином суд дійшов до висновку про часткову необґрунтованість ППР від 13.09.2024 р. №38696/15-32-24-06, №38703/15- 32-24-06.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
За приписами пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.
Положеннями пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України встановлено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (пп.168.16 п.168.1 ст.168 ПК України).
Відповідно до підпунктів 1.1 - 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Згідно п.125-1.1 ст.125-1 ПК України ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
За приписами п.125-1.2 ст.125-1 ПК України передбачено, що ті самі дії, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень рішень слугували висновки контролюючого органу про несвоєчасну сплату (перерахування) ТОВ за листопад 2022 року - березень 2024 року ПДФО на суму 2704627,63 грн. та військового збору на суму 225385,64 грн. з нарахованих відсотків за використання позики, отриманої від громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 відповідно до договору позики від 11.05.2021 р. № Т-НС-1.
Так, контролюючим органом встановлено, що ТОВ з листопада 2022 року по лютий 2023 року щомісяця нараховувалися відсотки за використання позики, з розміру яких розраховувалися ПДФО та військовий збір, які перераховувалися до бюджету не в місяці нарахування відсотків.
Отже, позивач є податковим агентом при виплаті доходу громадянину Республіки Молдова ОСОБА_2 у вигляді відсотків за використання позики згідно договору позики від 11.05.2021 р. №Т-НС-1 і на нього покладається обов'язок з нарахування, утримання й сплати в установленому порядку, розмірі та строку відповідного грошового зобов'язання з ПДФО та військового збору.
З матеріалів справи слідує, що ТОВ протягом листопада 2022 року - лютого 2023 року щомісяця нараховувало відсотки за використання позики громадянину Республіки Молдова ОСОБА_2 , однак перерахування ПДФО та військового збору здійснювалося не в місяці нарахування відсотків, а в місяцях виплати відсотків.
Зокрема, нараховані ПДФО у сумі 196427,42 грн., 208414,55 грн. та військовий збір у сумі 16368,95 грн., 17367,88 грн. за листопад, грудень 2022 року перераховано до бюджету 14.02.2023 р.; нараховані ПДФО у сумі 186602,24 грн., 212856,69 грн., 208915,40 грн., 210175,99 грн. та військовий збір у сумі 15550,19 грн., 17738,06 грн., 17409,62 грн., 17514,67 грн. за лютий, березень, квітень, травень 2023 року перераховано до бюджету 20.07.2023 р.; нараховані ПДФО у сумі 207126,37 грн., 215410,03 грн., 212905,38 грн. та військовий збір у сумі 17260,53 грн., 17950,84 грн., 17742,11 грн. за червень, липень, серпень 2023 року перераховано до бюджету 26.10.2023 р.; нараховані ПДФО у сумі 206335,27 грн., 206906,82 грн. та військовий збір у сумі 17194,61 грн., 17242,23 грн. за жовтень, листопад 2023 року перераховано до бюджету 02.02.2024 р.; нараховані ПДФО у сумі 225841,19 грн. та військовий збір у сумі 18820,10 грн. за грудень 2023 року перераховано до бюджету 07.02.2024 р.; нараховані ПДФО у сумі 206710,29 грн. та військовий збір у сумі 17225,86 грн. за лютий 2024 року перераховано до бюджету 15.05.2024 р.
Тобто, позивачем допущено несвоєчасну сплату (перерахування) ПДФО на суму 2704627,63 грн. та військового збору у сумі 225385,64 грн., що тягне за собою відповідальність, передбачену ст.125-1 ПК України.
При цьому, апеляційний суд відхиляє посилання апелянта/позивача на останній абзац ст.125-1 ПК України у зв'язку з тим, що ТОВ здійснено перерахунок ПДФО та військового збору та перераховано до бюджету разом з виплатою відсотків, оскільки в даному випадку позивачем здійснювалося щомісячне нарахування відсотків, але не здійснювалася їх виплата, а тому застосуванню підлягають приписи пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, відповідно до яких якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Більш того, вказаний абзац ст.125-1 ПК України, який є відсилочним до ст.169.4 ПК України, яка в свою чергу, регулює питання перерахунку податку, перерахунку та обмеження податкової соціальної пільги, яка застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень, що взагалі не відноситься до предмету позову.
Так, у спірному випадку перерахування ПДФО та військового збору повинно було здійснюватися у строки, визначені для місячного періоду, а не для податкового (звітного) року. Тому, сплата позивачем ПДФО та військового збору не у місяці нарахування відсотків, а у місяці виплати відсотків, свідчить про не виконання ТОВ як податковим агентом свого обов'язку щодо своєчасного перерахування ПДФО та військового збору.
Отже, з урахуванням того, що позивач систематично щомісячно нараховував відсотки, внаслідок чого достовірно знав про необхідність перерахування ПДФО та військового збору, то на переконання колегії суддів дії ТОВ щодо несвоєчасного перерахування ПДФО та військового збору правильно кваліфіковані за п.125-1.2 ст.125-1 ПК України.
Щодо нарахування штрафних санкцій за період дії карантину, колегія суддів зазначає наступне.
Законом України від 12.05.2022 р. №2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" (далі Закон №2260-ІХ), який набрав чинності 27.05.2022 р., внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 2102-IX, встановлено особливості для справляння податків і зборів.
Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо, зокрема, дотримання термінів сплати податків та зборів, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
29.07.2022 р. наказом Міністерства фінансів України №225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Порядок №225).
Згідно пункту 3 розділу ІІ Порядку №225 у разі неможливості виконання платником податків податкового обов'язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов'язок, у тому числі обов'язок податкового агента, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 р. №225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов'язок, у тому числі обов'язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 (Переліки документів) до контролюючого органу в порядку, передбаченому пунктом 8 цього розділу.
Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №225 визначено, що контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв'язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії російської федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов'язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов'язку, та керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку (Рішення) за формою, що додається.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що платник податків звільняється від відповідальності щодо порушення строків, в тому числі зі сплати, зокрема, і ПДФО і військового збору, тільки у разі прийняття контролюючим органом рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ із відповідною заявою до контролюючого органу не звертався, а рішення органами ДПС з цього приводу не приймалося.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що відповідачем правомірно застосовано до штрафні санкції за несвоєчасну сплату (перерахування) ПДФО у розмірі 676156,91 грн. ((2704627,63 грн. х 25 %) : 100 %) та військового збору у розмірі 56346,41 грн. ((225385,64 грн. х 25 %) : 100 %).
Згідно пп.129.1.4 п.129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається: при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов'язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
На виконання вказаних приписів позивачу нараховано пеню за несвоєчасну сплату ПДФО у розмірі 86652,96 грн. та військового збору у розмірі 7221,08 грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції про правомірність податкових повідомлень-рішень від 13.09.2024 р. №38701/15-32-24-06, №38707/15-32-24-06, а тому позовні вимоги ТОВ в цій частині не підлягають задоволенню.
Стосовно ППР від 13.09.2024 р. №38696/15-32-24-06 та №38703/15- 32-24-06 колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу щодо не нарахування, неутримання ПДФО та військового збору з доходів, наданих на користь фізичних осіб у не грошовій форм, а саме у вигляді нарахування (сплати) за послуги міжнародного роумінгу ПрАТ "ВФ Україна", за несплату (неперерахування) ПДФО та військового збору за період з листопада 2022 року по лютий 2024 року з нарахованих відсотків за використання позики, отриманої від громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 відповідно до договору позики від 11.05.2021 р. № Т-НС-1.
Так, контролюючим органом встановлено, що в період з листопада 2022 року по лютий 2024 року позивачем неправильно нараховувався ПДФО та військовий збір (як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення), не нараховувалися ПДФО та військовий збір у лютому 2024 року з нарахованих відсотків за використання позики, отриманої від громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 згідно договору позики від 11.05.2021 р. №Т-НС-1, відомості про що відображено у таблицях на аркушах 48, 52 акту перевірки, внаслідок чого ТОВ не було перераховано до бюджету ПДФО у сумі 185976,53 грн. та військовий збір у сумі 15498,04 грн.
При цьому, позивачем у період з 2018 року по 2022 рік здійснювалася виплата доходів фізичним особам у вигляді нарахування (сплати) за послуги міжнародного роумінгу ПрАТ "ВФ Україна" (вихідні дзвінки, плата за з'єднання, вхідні дзвінки по рахункам за телекомунікаційні послуги у розмірі 24921,97 грн., а саме: у 2018 році у сумі 871 грн., у 2019 році у сумі 12510 грн., у 2020 році у сумі 5570,97 грн. у 2021 році у сумі 1734,99 грн. у 2022 році у сумі 1240,01 грн. у 2023 році 2995 грн.
ТОВ до перевірки не надало інформацію щодо осіб, які у перевіряємому періоді користувалися послугами роумінгу при відсутності відрядження за кордон.
Позиція апелянта/позивача полягає в тому, що відповідачем протиправно включено ПДФО у розмірі 185976,53 грн. та військовий збір у розмірі 15498,04 грн., оскільки вони вже враховані у податкових повідомленнях-рішеннях від 13.09.2024 р. №38701/15-32-24-06, №38707/15-32-24-06 як несвоєчасно сплачені, а тому не можуть бути повторно нараховані до сплати. Окрім цього, ТОВ згідно платіжних інструкцій від 15.05.2024 р. №421, №419 сплатило до бюджету до початку перевірки ПДФО та військовий збір за лютий-квітень 2024 року. Щодо оплати послуг роумінгу вказав на те, що відповідачем не ідентифіковано фізичних осіб, яким виплачено дохід, вказані фізичні особи є працівниками ТОВ і перебуваючи за кордоном виконують свою роботу дистанційно.
Колегія суддів наголошує, що пп."є" пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.
Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податкових агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу ІV Кодексу).
Згідно пп.162.1.1, пп.162.1.2, 162.1.3 п.162.1 ст.162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.
Об'єктом оподаткування резидента у відповідності до пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 ПК України).
Згідно пп."е" пп.164.2 17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Відповідно до п.164.3 ст.164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування (п.164.5 ст.164 ПК України).
Пунктом 167.1 статті 167 ПК України передбачено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
За приписами пп.168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.
Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох операційних днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Згідно п.171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.
Відповідно до п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Підпунктами 1.1 - 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Відповідно до п.125-1.1 ст.125-1 ПК України ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Згідно п.125-1.2 ст.125-1 ПК України передбачено, що ті самі дії, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що податковий агент при нарахуванні оподатковуваного доходу на користь платника податку зобов'язаний утримувати ПДФО та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується платнику податку, то ПДФО та військовий збір підлягає перерахуванню у строки, визначені для місячного податкового періоду. При цьому, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається додаткове благо.
Як встановлено матеріалами справи та вже зазначалося вище, ТОВ у період з листопада 2022 року по лютий 2024 року щомісяця нараховувало відсотки за використання позики громадянину Республіки Молдова ОСОБА_2 відповідно до договору позики від 11.05.2021 р. №Т-НС-1, однак позивачем неправильно нараховувався ПДФО та військовий збір (як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення), не нараховувалися ПДФО та військовий збір у лютому 2024 року, внаслідок чого ТОВ за висновками контролюючого органу не було перераховано до бюджету ПДФО у сумі 185976,53 грн. та військовий збір у сумі 15498,04 грн.
Зазначене стало підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань з ПДФО у розмірі 185976,53 грн. та військового збору у сумі 15498,04 грн.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ здійснено перерахунок сум ПДФО та військового збору за лютий-квітень 2024 року та 15.05.2024 р. згідно платіжних інструкцій від 15.05.2024 р. №418, №419 сплачено ПДФО у розмірі 665339,55 грн. та військовий збір у сумі 55444,96 грн.
Сплата ПДФО та військового збору 15.05.2024 р. у вказаних розмірах підтверджується і наданими до суду витягами з ІКП з ПДФО та військового збору.
Отже, позивачем до проведення перевірки нараховано та сплачено ПДФО та військовий збір за період, стосовно якого відповідачем донараховано ПДФО та військовий збір, про що вірно зазначив і суд 1-ї інстанції.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції про протиправність донарахування позивачу грошових зобов'язань з ПДФО у розмірі 185976,53 грн. та військового збору у розмірі 15498,04 грн., у зв'язку з чим підлягають частковому скасуванню податкове повідомлення-рішення від 13.09.2024 р. № 38696/15-32-24-06 на суму 232470,66 грн., з яких за основним платежем на 185976,53 грн., за штрафними санкціями на 46494, 13 грн., податкове повідомлення-рішення від 13.09.2024 р. № 38703/15-32-24-06 на суму 19372,55 грн., з яких за основним платежем на 15498,04 грн., за штрафними санкціями на 3874,51 грн.
Разом з тим, нарахування за вказаними ППР ПДФО у розмірі 5470,61 грн. та військового збору у розмірі 373,83 грн. у зв'язку з ненарахуванням, неутриманням ПДФО та військового збору з доходів, виплачених на користь фізичних осіб у не грошовій формі, а саме у вигляді нарахування (сплати) за послуги міжнародного роумінгу ПрАТ "ВФ Україна" (вихідні дзвінки, плата за з'єднання, вхідні дзвінки) по рахункам за телекомунікаційні послуги є обґрунтованим, оскільки виплата такого доходу відображена у бухгалтерському обліку ТОВ і позивачем не надано жодного доказу пов'язаності цих виплат з господарською діяльністю товариства. Не надано таких документів позивачем і до суду.
З наведеного вбачається, що фізичними особами отримано додаткове благо, з якого позивачем як податковим агентом не утримано ПДФО та не сплачено військовий збір.
Тобто, нарахування ТОВ ПДФО у розмірі 5470,61 грн. та військового збору у розмірі 373,83 грн. згідно податкових повідомлень-рішень від 13.09.2024 р. №38696/15-32-24-06, №38703/15-32-24-06, в даному випадку є правомірним, про що вірно зазначив і суд 1-ї інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.
Доводи апеляційних скарг, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» та Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст постанови складено: 30.06.2025 року
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький