П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/669/25
Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,
повний текст судового рішення
складено 28.02.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ) та просив:
- визнати бездіяльність ВЧ щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі Постанова №168) та наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (далі Наказ №260) за періоди з 03.04.2024 р. по 02.05.2024, з 06.05.2024 по 17.06.2024 у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок щомісячно пропорційно часу лікування;
- зобов'язати ВЧ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному розмірі додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 та Наказом №260 за періоди - з 03.04.2024 по 02.05.2024, з 06.05.2024 по 17.06.2024 у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок щомісячно пропорційно часу лікування.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у ВЧ з 12.02.2023 року по 25.08.2024 року.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ВЧ від 26.06.2023 року №617, позивач 24.06.2023 року одержав травму: МВТ, (24.06.2023). ЗЧМТ. СГМ. АКБТ. Тінітус. За обставин: поранення сталося під час бойових дій (спричинене діями противника), отримане під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу з боку сил противника, одержане під час захисту Батьківщини та виконання обов'язків військової служби, участі у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації на території Запорізької області, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, не пов'язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Не перебував в стані алкогольного та/або наркотичного сп'яніння. Перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, захисний шолом) (а/с 21).
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ВЧ від 26.07.2023 року №1209, позивач 23.07.2023 року одержав травму: МВТ, (23.07.2023). ЗЧМТ. СГМ. АКБТ. ВОСП задньої поверхні грудної клітки зліва проникаюче в плевральну порожнину. Пристінковий пневмоторакс зліва. ВОСП м'яких тканин в області лівої підколінної ямки. За обставин: поранення сталося під час бойових дій (спричинене діями противника), отримане під час виконання бойового завдання внаслідок обстрілу з різних видів озброєння з боку сил противника, одержане під час захисту Батьківщини та виконання обов'язків військової служби, участі у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації на території Запорізької області, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, не пов'язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Не перебував в стані алкогольного та/або наркотичного сп'яніння. Перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, захисний шолом) (а/с 24).
У зв'язку з отриманим пораненням позивач перебував на лікуванні, а саме:
- відповідно до виписки №421 із медичної карти стаціонарного хворого Державної установи “Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України», позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 03.04.2024 року по 02.05.2024 року (а/с 28);
- відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №1056 Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 06.05.2024 року по 17.06.2024 року (а/с 29).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування йому додаткової винагороди пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у період з 03.04.2024 року по 02.05.2024 року, з 06.05.2024 року по 17.06.2024 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з аналізу пункту 1 Постанови №168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. При цьому, з матеріалів справи вбачається наявність у позивача обох умов передбачених чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні» та №69 “Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята Постанова №168.
Пунктом 1 Постанови №168 (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ №217 від 07.03.2022, №350 від 22.03.2022, №400 від 01.04.2022, №754 від 01.07.2022, №793 від 07.07.2022, №1066 від 27.09.2022, №1146 від 08.10.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Пунктом 2-1 Постанови №168 (у редакції від 18.10.2022) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається необхідність встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці для лікування, а саме: 1) пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; 2) факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, про що вірно зазначено судом 1-ї інстанції.
Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ВЧ від 26.06.2023 №617, позивач 24.06.2023 одержав травму за обставин: поранення сталося під час бойових дій (спричинене діями противника), отримане під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу з боку сил противника, одержане під час захисту Батьківщини та виконання обов'язків військової служби, участі у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації на території Запорізької області, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Крім того, аналогічні обставини підтверджуються змістом довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ВЧ від 26.07.2023 року №1209.
З наведеного вбачається наявність 1-ї умови (поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язана із захистом Батьківщини) для виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, передбаченої Постановою №168.
Окрім того, факт перебування позивача у періоди з 03.04.2024 року по 02.05.2024 року, з 06.05.2024 року по 17.06.2024 року на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії також підтверджено матеріалами справи.
Тобто, на переконання судової колегії, наявна і друга, передбачена Постановою №168, умова (перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я) для виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. за вказаний період.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції про протиправність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі до 100000 грн. за період з 03.04.2024 року по 02.05.2024 року, з 06.05.2024 року по 17.06.2024 року, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини та необхідність зобов'язання відповідача здійснити такі нарахування та виплату.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький