П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11848/24
Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О. В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просить:
- визнати протиправною відмову нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії з нарахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, передбачених статтею 625 Цивільного Кодексу України;
- зобов'язати відповідача здійснити за кожен місяць, починаючи з 01.01.2017 по 18.10.2024, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати йому частини щомісячної пенсії у період з 01.01.2017 по 31.12.2017; з нарахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, передбачених статтею 625 Цивільного Кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Далі позивач пояснює, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 у справі № 400/939/20 відповідач здійснив перерахунок пенсії за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 без обмежень максимальним розміром.
Водночас, як зазначає позивач заборгованість, недоплачена частина пенсії у розмірі 32536,80 грн, яка утворилася в наслідок протиправних дій територіального органу Пенсійного фонду була виплачена 18.10.2024.
Позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії з нарахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Миколаївській області нарахувати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії.
Зобов'язано відповідача починаючи з 01.01.2017 по 18.10.2024 здійснити ОСОБА_1 нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати йому частини щомісячної пенсії.
В задоволенні позовних вимог щодо нарахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми - відмовлено.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Миколаївській області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484,50 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ГУ ПФУ в Миколаївській області надало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що під час ухвалення рішення у справі суд першої інстанції не врахував, що відповідно до положень статей 3, 4 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ), підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів; доходи не повинні носити разовий характер; порушення встановлених строків їх виплати; затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
При цьому, за твердженням апелянта, пенсія позивачу виплачується своєчасно, а положення Закону №2050-ІІІ пов'язують виплату компенсації з виплатою основної суми доходів. За таких підстав скаржник вважає, що відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Пункт 2 частини 1 статті 263 КАС України визначає, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За такого правового регулювання, колегія суддів переглядає висновки суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги та не вступає в обговорення та оцінку судового рішення суду першої інстанції, в тій частині, яка не оскаржена.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 у справі №814/1481/18 територіальний орган Пенсійного фонду здійснив перерахунок пенсії однак її виплату обмежив максимальним розміром.
Позивач оскаржив такі дії ГУ ПФУ в Миколаївській області у судовому порядку.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 у справі №400/939/20 позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії ГУПФ України в Миколаївській області щодо застосування з 01.01.2017 обмеження максимального розміру при призначенні пенсії, розрахованої на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у справі №814/1481/18.
Зобов'язано ГУПФ України в Миколаївській області з 01.01.2017 здійснити нарахування та виплату пенсію згідно рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №814/1481/18 від 19 липня 2018 року без обмеження її максимального розміру, в сумі 13451,40 грн., щомісячно, з урахуванням проведених виплат.
На виконання рішення суду територіальний орган Пенсійного фонду здійснив перерахунок пенсії позивача, сума доплати якої склала 32536,80 грн.
18.10.2024 після виділення коштів на погашення заборгованості відповідач виплатив зазначені кошти на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 у справі №400/939/20.
05.11.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії.
Листом від 19.11.2024 р. відповідач відмовив, посилаючись на відсутність підстав для такого нарахування.
05.11.2024 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії з нарахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми.
ГУ ПФУ в Миколаївській області у відповідь на звернення позивача повідомило про те, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, та підстави для виплати компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати відсутні.
Вважаючи відмову суб'єкта владних повноважень протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до норм Закону№2050-ІІІ, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину пенсії або заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Суд врахував той факт, що пенсійні виплати нараховані внаслідок перерахунку пенсії та на відновлення порушених прав позивача, а тому визнав, що отримана сума є доходом, в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що позивач набув право на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків їх виплати відповідно до положень Закону №2050-ІІІ.
Водночас, суд першої інстанції, посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.02.2019 у справі №642/6005/17, дійшов висновку про відсутність правових підстав в даному випадку для застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України, як просив позивач, а тому задовольнив вимоги частково.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, якою затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Так, Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі і вище - Закон №2050-ІІІ) регулює питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.
Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
У розумінні Закону № 2050-ІІІ заробітна плата (грошове забезпечення) є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випаду її присудження за рішенням суду.
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Використане у статтях 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
21.02.2001, з метою реалізації Закону №2050-ІІІ, постановою Кабінету Міністрів України №159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати (далі - Постанова №159).
Пункти 1,2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Отже, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому норми Закону № 2050-ІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації.
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлений (визначений) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у даному випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.
Як встановлено матеріалами справи, на виконання судового рішення, позивачу виплачена заборгованість з виплати пенсії, а відтак, останній набув право на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсійного забезпечення, згідно положень Закону №2050-ІІІ.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору та відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду.
Враховуючи, що вказані кошти нараховані в результаті відновлення порушених прав позивача, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ, а тому позивач набув право на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати.
При цьому, колегія суддів зауважує, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
За таких підстав слід констатувати, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а підстави для скасування судового рішення відсутні.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко