П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/35059/24
Головуючий в 1 інстанції Лебедєва Г.В.
Дата і місце ухвалення 27.02.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 р. у справі №420/35059/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи із дня ухвалення Другим Сенатом Конституційного Суду України Рішення №2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з урахуванням раніше виплачених сум перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначену відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024 року, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №2-р(ІІ)/2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, при перерахунку, здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати, на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III від 19.10.2000, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, за період з березня 2024 року, до дати виплати заборгованості по пенсії у повному розмірі;.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 р. позов частково задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи із дня ухвалення Другим Сенатом Конституційного Суду України Рішення №2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 20.03.2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум .
В задоволенні решти позивний вимог, відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт зазначив, що суд першої інстанції приймаючи судове рішення у справі не врахував, що внаслідок перерахунку призначеної позивачу пенсії її розмір перевищив максимальний. Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зазначені положення Закону № 3668-VI та ст. 67 Закону № 796-XII на момент проведення перерахунку неконституційними не визнавалися, були чинними, відтак обов'язкові для застосування.
Крім того, посилання на рішення Конституційного Суду від 20.03.2024 року №2-р(ІІ)/2024 скаржник вважає безпідставним, оскільки таке рішення прийняте після проведення Позивачу перерахунку пенсії, яким було обмежено максимальний розмір пенсії до виплати, а отже таке обмеження на момент його встановлення було правомірним. У період між прийняттям рішення Конституційним Судом України та зверненням Позивача з даним позовом йому не проводилося жодних перерахунків, а отже не ставилося питання щодо застосування обмеження пенсії максимальним розміром. Відтак, з боку органів Пенсійного фонду України не було допущено протиправною поведінки або бездіяльності відносно Позивача.
З урахуванням наведених вище доводів, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-категорії.
Позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи від захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розмір пенсії позивача з 01.03.2024 року визначений у розмірі 31441,93 грн., водночас обмежений до виплати максимальним розміром 23610,00 грн., що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії від 27.02.2024 року № 951360143656.
Розмір пенсії позивача з 01.05.2024 року визначений у розмірі 35908,15 грн., водночас обмежений до виплати максимальним розміром 23610,00 грн., що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії від 29.03.2024 року № 951360143656.
26.03.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою щодо перерахунку пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року №2-р/(ІІ)2024.
Листом від 09.04.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивача, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2- р(ІІ)/2024 (визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону № 3668, що поширює свою дію на Закон № 796, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796. Фінансування програм соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Оскільки на даний час відсутній узгоджений порядок дій щодо перерахунку пенсій та питання фінансування щодо зміни розмірів пенсій після 20.03.2024 за Рішенням № 2-р(ІІ)/2024, виплата пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника в розмірі відшкодування фактичних збитків, продовжується у раніше визначених розмірах.
Не погоджуючись з бездіяльністю пенсійного органу щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції визнав право позивача на отримання пенсії згідно Закону №796-XII без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з 20.03.2024 року із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 року № 2-р(II)/2024 по справі № 3-123/2023(229/23). В свою чергу суд відмовив в задоволенні позову в частині нарахування та виплата компенсації, оскільки станом на дату розгляду справи перерахунок та виплату пенсії Позивачу не здійснено.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (Закон № 796-ХІІ).
Отже, Закон № 796-XII визначає, зокрема, особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За положеннями статті 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
08 липня 2011 року прийнято Закон № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011 року.
Статтею 2 Закону № 3668-VI передбачено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У зв'язку з цим частина 3 статті 67 Закону № 796-ХІІ викладена в такій редакції:
«Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.».
Рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 20.03.2024 року № 2- р(ІІ)/2024 по справі № 3-123/2023(229/23) за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (щодо гарантованого рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає 2 361 грн..
Оскільки з 20 березня 2024 року (дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 року № 2-р(II)/2024) стаття 67 Закону №796-XII не містить норми про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII, визнано неконституційними, є правильним висновок суду першої інстанції, що з 20.03.2024 року Відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію Позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, тому Відповідач діяв протиправно, відмовивши Позивачу у перерахунку пенсії.
Доводи апелянта про те, що на день виникнення спірних правовідносин Верховною Радою України редакцію статті 67 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не змінено, тому для виплати пенсії в розмірі, який перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, немає підстав, суд відхиляє через їх безпідставність, адже після визнання правової норми неконституційною така норма втрачає чинність, тому в контексті спірним правовідносин є правильним висновок про відсутність підстав для обмеження пенсії Позивача максимальним розміром з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 року № 2- р(II)/2024.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги відповідача колегія суддів не вбачає.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 р. залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.В. Єщенко О.А. Шевчук