П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/12110/24
Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г.
Дата і місце ухвалення 24.01.2025р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В..,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати додаткової винагороди позивачу за серпень, вересень і жовтень 2024 року з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 додаткову грошову винагороду за серпень, вересень та жовтень 2024 року з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після тяжкого поранення, пов'язаним із захистом Батьківщини.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати додаткової винагороди позивачу за період з 01.09.2024 по 01.10.2024 включно з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, додаткову грошову винагороду за період з 01.09.2024 по 01.10.2024 з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після тяжкого поранення, пов'язаним із захистом Батьківщини.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт зазначив, що 15 липня 2023 року він отримав мінно-вибухову травму. Вогнепальний перелом дистального відділу лівої стегнової кістки та великогомілкової кістки осколкові поранення лівої гомілки. АЗФ стегна та гомілки. Вказана травма отримана за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в районі АДРЕСА_1 . Апелянт також вказав, що протягом серпня-жовтня 2024 року він перебував на стаціонарному лікування від вищевказаного тяжкого поранення. Однак, як вказує апелянт, починаючи з 31 жовтня 2024 року йому не доплачено додаткову грошову виплату за серпень-жовтень 2024 року.
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що за серпень 2024 року йому була виплачена додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, у розмірі 100000,00 гривень. Заперечуючи факт здійснення відповідачем такої виплати, позивач вказує, що це підтверджується випискою з ПриватБанку, яку було долучено до відповіді на відзив, однак цьому доказу суд першої інстанції належної правової оцінки не надав.
В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що 16 січня 2025 року на звернення ОСОБА_2 - дружини ОСОБА_1 з «Гарячої лінії МУО» від 30.09.2024 надано картку особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , в якій вказано, що у серпні-жовтні 2024 року, йому все ж таки, не сплачувалася додаткова грошова винагорода за даний період. Вказане, на думку апелянта, свідчить про те, що картка особового рахунку і Довідка відповідача про доходи від 27.12.2024 № 3712/ФЕС, надані до суду, не відповідає дійсності.
Також позивач не погодився з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог за період з 02.10.2023 по 01.10.2024, посилаючись на те, що відповідно до Розділу XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової 5 військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці. Такий порядок виплати грошового забезпечення не стосується військовослужбовців, зарахованих у розпорядження посадових осіб (які мають право призначення на посади) відповідно до підпунктів 12-1 та 13 пункту 116, а також пункту 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008. Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов'язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що судом неправильно застосовано норми Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, що призвело до неправильного прийняття рішення в частині не виплати йому додаткової грошової винагороди за серпень, жовтень 2024 року.
З огляду на зазначене апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Військова частина НОМЕР_1 також подала апеляційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 року, однак ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 року апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 була повернути апелянту.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.04.2023 року № 103 старшого солдата військової служби за призовом по мобілізації ОСОБА_1 було зараховано з 12.04.2023 року до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.06.2023 року № 170, наказано вважати старшого солдата ОСОБА_1 таким, що прибув в район безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій області, ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів).
При виконанні бойового завдання 15.07.2023 року позивач отримав поранення, що підтверджується довідкою відповідача від 12.09.2023 року № 10016.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2023 року № 206, позивач з 15.07.2023 року вважається таким, що вибув із пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 з району безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій області, ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , на лікування.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.08.2023 року № 244 позивача звільнено із займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 20.08.2023 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.09.2023 року №282, ОСОБА_1 прибув в пункт тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 в район безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій області, ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) 29.09.2023 року.
01.10.2023 року ОСОБА_1 , який знаходився у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , вибув з пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 у відпустку для лікування у зв'язку з хворобою строком на 26 діб, з 02.10.2023 року по 27.10.2023 року (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.10.2023 року №283).
Підставою для прийняття наказу вказано: відпускний квиток № 1988 від 01.10.2023 року, рапорт старшого солдата ОСОБА_3 , довідка військово-лікарської комісії №785 від 28.09.2023 року.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2023 року № 309, наказано старшого солдата військової служби за привозом під час мобілізації ОСОБА_1 , який знаходився у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , який перебував у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою у селі Курісове Одеської області, вважати таким, що знаходиться у відпустці для лікування у зв'язку із хворобою, пов'язаною із захистом Батьківщини в селі Воронків, Київської області, строком на 27 діб, з 28.10.2023 року по 23.11.2023 року.
В подальшому позивач також перебував на лікуванні.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.11.2023 року № 339 позивача наказано вважати таким, що перебуває на лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня № 8» з 20.11.2023 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.02.2024 року № 61 позивача наказано вважати таким, що переведений на подальше лікування у Державну організацію (установу, заклад) «Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» з 26.02.2024 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.04.2024 року № 119 позивач вважався таким, що продовжує лікування, після 4 місяців безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 02.02.2024 року.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.04.2024 року № 120 позивача було переведено з 26.04.2024 року на подальше лікування до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини», а з 05.06.2024 року - до товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр «Кіндерленд» (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.06.2024 року № 173).
У період з 05.06.2024 року по 28.10.202024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у лікувально-діагностичний центр « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого, наявною в матеріалах справи.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28.10.2024 року № 237-РС старшого солдата військової служби за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , який з 02.10.2023 року по 28.10.2024 року безперервно перебував на довготривалому лікуванні в лікарняних закладах, було звільнено у відставку за пунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військово обліку).
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2024 року № 317 позивача виключено з 31.10.2024 року із списків особового складу відповідача та всіх видів грошового забезпечення.
Звертаючись до суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилався на те, що військова частина НОМЕР_1 протиправно не виплачувала йому додаткову винагороду за серпень, вересень і жовтень 2024 року з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що за даними картки особового рахунку позивача за лютий-серпень 2024 року встановлено, що позивачу щомісячно виплачувалась додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, у розмірі 100000,00 гривень, що також підтверджується Довідкою відповідача про доходи від 27.12.2024 № 3712/ФЕС. З огляду на це суд дійшов висновку, що твердження позивача, що у серпні 2024 року йому не виплачувалась вказана винагорода спростовується вищенаведеними доказами.
Водночас суд встановив, що у вересні та жовтні 2024 року відповідач не нараховував і не виплачував позивачу вказану допомогу. За встановлених у даній справі обставин суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не нарахував і не виплатив позивачу додаткову винагороду, установлену підпунктом “а» пункту 1 статті 92 Закону № 2011-ХІІ і пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі 100000 грн за період, за яким за ним зберігалось право на отримання грошового забезпечення у повному розмірі, а саме: з 01.09.2024 по 01.10.2024.
Що стосується виплати додаткової винагороди за період жовтня 2024 року, то суд зазначив, що за нормами підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), за військовослужбовцем, який отримав поранення, зберігається грошове забезпечення на загальний час безперервного його перебування в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) строком, що не може перевищувати 12 місяців поспіль. Після спливу вищенаведеного 12-місячного строку військовослужбовець, якого не звільнено з військової служби, і який перебуває у розпорядженні командира, продовжує отримувати грошове забезпечення, яке встановлено для військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні командирів.
З огляду на зазначені норми та зважаючи на те, що позивач у період з 02.10.2023 року по 28.10.2024 року безперервно перебував в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення, суд дійшов висновку, що за позивачем зберігалось право на отримання грошового забезпечення у повному розмірі на період з 02.10.2023 року по 01.10.2024 року, а з 02.10.2024 по 31.10.2024 (день виключення зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення) - у розмірі, що встановлений для військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників).
Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за період - жовтень 2024 року відсутні.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Як визначено ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 року введено воєнний стан в Україні, який продовжувався та діє і дотепер.
28.02.2022 року на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), якою передбачено виплату військовослужбовцям додаткової винагороди.
Згідно з пунктом 12 Постанови № 168, виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
За положеннями вказаного пункту Постанови № 168, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 11, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Норми даної постанови передбачають виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я або перебувають у відпустці для лікування, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування.
Відповідно до пункту 11 статті 101 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення.
Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль.
Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.
Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.
Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не надається.
Згідно п.п. 15 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1- 121 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.
Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).
Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно п. 9 Порядку № 260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Пунктом 21 Постанови № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають, зокрема, особливості виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 12 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
На виконання вимог Постанови № 168, Міністерством оборони України прийнято наказ від 25 січня 2023 року № 44 «Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 р. за № 177/39233.
Відповідно до цього наказу, Порядок № 260 доповнено новим розділом XXXIV Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Згідно положень п. 11 розділу XXXIV Порядку № 260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Так, положеннями пункту 11 статті 101 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль.
До закінчення цього строку або після закінчення цього строку військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби і у разі встановлення непридатності його до військової служби - підлягає звільненню.
В свою чергу, слід відмітити, що не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні.
За нормами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України, від 14.08.2008 року № 402, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
При цьому, положеннями пункту 11 статті 101 Закону № 2011-ХІІ визначено, що висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
А згідно Порядку № 260, грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином висновок лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) є підставою для прийняття командиром військової частини рішення про продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я із збереженням грошового та матеріального забезпечення.
В даному випадку відповідачем не надано суду жодного доказу направлення позивача після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах на медичний огляд ВЛК, як і не надано доказів відмови позивача проходити відповідний огляд.
При цьому, судом встановлено, що позивач безперервно перебував на лікуванні у медичних закладах з 02.10.2023 року по 28.10.2024 року.
Незважаючи на відсутність висновку ВЛК, командиром військової частини НОМЕР_1 після спливу чотирьох місяців безперервного перебування позивача на лікуванні прийнято наказ від 26.04.2024 року № 119, згідно якого наказано вважати, що після чотирьох місяців безперервного перебування на стаціонарному лікуванні продовжено лікування позивача з 02.02.2024 року.
В подальшому, після спливу чотирьох місяців безперервного лікування з 02.02.2024 року по 02.06.2024 року) командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 17.06.2024 року № 119, згідно якого наказано вважати позивача таким, що переведений на подальше лікування до ТОВ «Лікувально-діагностичний центр Кіндерленд» з 05.06.2024 року., що після чотирьох місяців безперервного перебування на стаціонарному лікуванні продовжено лікування позивача з 02.02.2024 року.
Таким чином у зв'язку з продовженням часу перебування позивача в закладах охорони здоров'я він зберіг і право на виплату додаткової винагороди.
За положеннями постанови № 168, військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я мають право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень.
З огляду на те, що позивач є військовослужбовцем, який отримав поранення при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2023 року, та у зв'язку з отриманим поранення перебував на стаціонарному лікуванні у лікувальному закладі, зокрема, і у період серпня-жовтня 2024 року, він має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні - за весь час (період) перебування на такому лікуванні, в тому числі і за період серпень-жовтень 2024 року.
Колегія суддів вважає, що за встановлених у даній справі обставин, відсутність висновку медичного закладу (військово-лікарської комісії), необхідного для прийняття командиром військової частини рішення про продовження виплат після чотирьох місяців лікування, невжиття командиром військової частини заходів щодо направлення позивача на медичний огляд на ВЛК, не може бути підставою для обмеження права позивача на отримання належного грошового забезпечення, в тому числі на отримання додаткової винагороди.
З огляду на викладене колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача у справі про те, що з огляду на ненадання позивачем висновку військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні у серпні 2024 року, він не має права на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн.
В свою чергу відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині виплати додаткової винагороди за серпень 2024 року, суд першої інстанції вказав на те, що за вказаний період додаткова винагорода, передбачена постановою № 168 позивачу була виплачена, що підтверджується карткою особового рахунку позивача за лютий-серпень 2024 року та довідкою відповідача про доходи від 27.12.2024 № 3712/ФЕС.
Однак, колегія суддів вважає помилковими вказані висновки суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Позивач категорично заперечує факт виплати йому додаткової винагороди за серпень 2024 року.
Згідно пунктів 9 та 10 Порядку № 260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Таким чином виплата додаткової винагороди за певний місяць проводиться у наступному місяці.
З огляду на це у наданих відповідачем довідці та картці особового рахунку відображено виплату позивачу у серпні 2024 року додаткової винагороди за липень 2024 року. Доказів виплати позивачеві додаткової винагороди за серпень 2024 року відповідачем не надано.
Що стосується висновків суду першої інстанції стосовно наявності у позивача права на отримання грошового забезпечення у повному розмірі, в тому числі і додаткової винагороди, лише за період з 02.10.2023 року по 01.10.2024 року (12 місяців безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення), а після спливу 12 місячного строку військовослужбовець, якого не звільнено зі служби, і який перебуває у розпорядженні командира, продовжує отримувати грошове забезпечення, яке встановлено для військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні, колегія суддів зазначає наступне:
Згідно положень пункту 11 статті 101 Закону № 2011-ХІІ, не пізніше закінчення 12-місячного строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) або після закінчення цього строку військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.
Таким чином, закінчення 12-місячного строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я є підставою для вирішення питання про придатність військовослужбовця до військової служби та, випадку, встановлення непридатності його до служби - звільнення військовослужбовця за станом здоров'я.
Слід зазначити, що постанова № 168 не містить такої умови невиплати додаткової винагороди, як перевищення 12-місячного строку безперервного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні.
При цьому, Порядок № 260 містить норму, згідно якої така додаткова винагорода виплачується за весь час перебування на стаціонарному лікуванні.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що право позивача на отримання додаткової винагороди за час його перебування на стаціонарному лікуванні не може бути обмежено.
Також колегія суддів вважає помилковим в даному випадку твердження суду про те, що після спливу 12-місячного строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я військовослужбовець, якого не звільнено з військової служби, і який перебуває у розпорядженні командира, продовжує отримувати грошове забезпечення, яке встановлено для військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні командирів, оскільки згідно абзацу 22 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).
Враховуючи все вищевикладене колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання додаткової винагороди за період його перебування на стаціонарному лікуванні з 01.08.2024 року по 28.10.2024 року.
Згідно ч. 1, 4 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі наведеного у сукупності, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи та порушено норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Прийняти нове судове рішення в цій частині, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати додаткової винагороди ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року, а також за період з 01.10.2024 року по 28.10.2024 року включно з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) додаткову грошову винагороду за період з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року, а також за період з 02.10.2024 року по 28.10.2024 року включно з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після тяжкого поранення, пов'язаним із захистом Батьківщини.
В іншій частині рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.А. Шевчук О.В. Єщенко