17 червня 2025 року м.Дніпросправа № 280/10384/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 280/10384/24 (суддя Мінаєва К.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач) щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 11.01.2024 по 04.11.2024 рік;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини за період з 11.01.2024 по 04.11.2024 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 24.08.2023, отримав поранення під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми № 22/4/58 від 09.09.2023. Відповідно до наданої медичної документації від Університетського медичного центру Гронінгена ОСОБА_1 , починаючи з 11.01.2024 перебуває на довготривалому лікуванні у відділі хірургії. При цьому у період з 11.01.2024 по 04.11.2024 за час лікування та реабілітації за кордоном військовою частиною НОМЕР_1 позивачу не здійснювалась виплата додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, неналежну оцінку доказів, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення його позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного. За період перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок отриманої травми, у зв'язку із захистом Батьківщини, позивач набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р. Судом не застосовано норму матеріального права, яка покладає обов'язок ініціювання проходження військовослужбовцем військово-лікарської комісії саме на відповідача. Відсутність довідок ВЛК із визначенням потреби чи відсутності потреби у продовженні тривалого лікування військовослужбовців за кордоном в матеріалах справи не слід розглядати як необґрунтованість
позовних вимог, при умові перебування на лікування позивача понад чотири місяці.
Крім того, зазначає, що інформація про тяжкість травми вказується військово-лікарською комісією у постанові на підставі висновку лікарні, де проводився огляд військовослужбовця. Тобто, відповідно до чинного законодавства довідка про обставини травми не повинна містити такого висновку на відміну від постанови військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Також звертаємо увагу суду апеляційної інстанції, що для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі збільшеному до 100 000 грн за перебування на стаціонарному лікуванні визначення тяжкості поранення - не передбачене.
Представником позивача було заявлено клопотання про долучення до справи в якості доказів переклад медичної документації від університетського медичного центру м. Гронінген, засвідчений належним чином.
Колегія суддів ухвалила клопотання задовольнити, долучити до матеріалів справи подані позивачем додаткові докази.
Відповідач своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача не скористався.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 111 від 20.05.2023.
Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09.09.2023 № 22/4158, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 24.09.2023 отримав вогнепальне осколкове поранення (ВОСП) обличчя з ушкодженням нижньої щелепи. За обставин: з журналу бойових дій НОМЕР_2 омбр № 28т від 01.07.2023 стало відомо, що 24 серпня 2023 року о 21 годині 40 хвилин під час наступальних дій в оперативному підпорядкуванні командира 420 осіб поблизу північних околиць населеного пункту с. Новоєгорівка Сватівського району Луганської області, солдат ОСОБА_1 отримав ВОСП обличчя з ушкодженням нижньої щелепи. Евакуйований до ВМКЦ ПнР, м.Харків 25.08.2023. Травмування / поранення отримане військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби при захисті Батьківщини, не пов'язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Листом Міністерства охорони здоров'я України від 05.01.2024 за вих. № 29/789/2-24 поінформовано ІНФОРМАЦІЯ_1 про погоджений з іноземною стороною перелік захисників України, яких заклади охорони здоров'я іноземних держав можуть прийняти на лікування за кордоном. Координаційним центром з надзвичайних ситуацій поінформовано Міністерство охорони здоров'я України про можливість медичної евакуації та надання безоплатної необхідної медичної допомоги пацієнтам, зокрема ОСОБА_1 (№8), ІНФОРМАЦІЯ_2 , країна лікування - Королівство Нідерланди.
У матеріалах справи також містяться документи за час перебування позивача на лікуванні в Університетському медичному центрі Гронінгена.
Пунктом 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2024 № 45 солдату ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до пункту 9 розділу І наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 наказано призупинити виплату грошового забезпечення у зв'язку з безперервним перебуванням на лікуванні більше чотирьох місяців.
17.09.2024 представником позивача підготовлено заяву на адресу відповідача про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100 тис. грн розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 11.01.2024 по теперішній час.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2024 № 4698/23/30/1739 представнику позивача роз'яснено, що відповідно до І розділу пункту 9 наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» нарахування та виплату грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 призупинено з 01.01.2024, як такому, що знаходиться на довготривалому лікуванні більше чотирьох місяців (наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 45 від 14.02.2024)
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати у період з 11.01.2024 по 04.11.2024 додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», позивач звернувся із цим позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач будь-яких доказів, які б підтверджували обставини наявної необхідності продовження лікування позивача у лікарняному закладі після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні (зокрема, висновок військово-лікарської комісії), не надав, не навів будь-яких об'єктивних обставин, за яких він був позбавлений можливості їх подати до суду. Порушень відповідачем вимог чинного законодавства, якими врегульовано підстави, умови і порядок виплати додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні у закордонному закладі охорони здоров'я, стосовно позивача не встановлено.
Колегія суддів, переглядаючи справу та законність судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 8 зазначеної постанови установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 №469/2024. Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Тобто, виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, тоді як виплата такої додаткової винагороди особам, які перебувають у відпустці, здійснюється за умови, якщо така відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до приписів абзацу шістнадцятого пункту 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить додаткова винагорода на період дії воєнного стану.
Також, наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44, Порядок № 260 доповнено розділом XXXIV “Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», пунктами 10, 11 якого передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які: (...) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Судом встановлено, що позивач 24.09.2023 під час виконання бойового завдання поблизу північних околиць населеного пункту с. Новоєгорівка Сватівського району Луганської області отримав вогнепальне осколкове поранення (ВОСП) обличчя з ушкодженням нижньої щелепи, що підтверджено довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09.09.2023 № 22/4158, виданої військовою частиною НОМЕР_1 .
У відповідності до картки особового рахунку військовослужбовця № 410 за 2023 рік (від 05.10.2024 за вих.№4698/23/30/1737) позивачу у період після отримання зазначеного поранення нараховувались та виплачувались наступні суми (за приміткою):
1) згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1120 від 19.09.2023 здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди під час воєнного стану за період 01.08.2023-23.08.2023 із розрахунку 100000,00 грн за повний місяць, 24.08-31.08.2023 із розрахунку 100000,00 грн за повний місяць (лікування по пораненню);
2) згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1359 від 13.10.2023 здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди під час воєнного стану за період 01.09.2023-30.09.2023 із розрахунку 100000,00 грн за повний місяць (лікування по пораненню);
3) згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1578 від 05.11.2023 здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди під час воєнного стану за період 01.10.2023-31.10.2023 із розрахунку 100000,00 грн за повний місяць (лікування по пораненню);
4) згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1891 від 02.12.2023 здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди під час воєнного стану за період 01.11.2023-30.11.2023 із розрахунку 100000,00 грн за повний місяць (лікування по пораненню);
5) на виконання вимог рішення Міністра оборони України № 827/уд від 20.12.2023 грошове забезпечення за грудень 2023 року нараховано у грудні місяці 2023 року у сумі 3170,00 грн - посадовий оклад; 530,00 грн - оклад за військовим званням; 2405,00 грн - за особливості проходження служби (65%). Виплачено на картковий рахунок у грудні 2023 року у сумі 6013,42 грн. Щомісячну премію (ГЗ) за грудень 2023 року нараховано у грудні 2023 року у сумі 15801,30 грн, виплачено на картковий рахунок у січні 2024 року у сумі 15268,79 грн.
Також відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця № 410 за 2024 рік (від 05.10.2024 № 4698/23/30/1738) ОСОБА_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 115 від 05.01.2024 здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди під час дії воєнного стану за період 01.12.2023-31.12.2023 із розрахунку 100000,00 грн за повний місяць (лікування по пораненню). Відомості про подальше нарахування та виплату додаткової винагороди позивачу у матеріалах справи відсутні.
Отже, позивач отримував повне грошове забезпечення з урахуванням додаткової винагороди з місяця, у якому отримав поранення (серпень 2023 року) протягом 4 місяців, а надалі, як слідує з наказу від 14.02.2024 № 45, керуючись пунктом 9 розділу І Порядку № 260 ОСОБА_1 призупинено нарахування та виплату грошового забезпечення, як такому, що знаходиться на довготривалому лікуванні більше чотирьох місяців.
Так, відповідно до пункту 9 розділу І Порядку № 260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Тобто, військовослужбовці у період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах у зв'язку з хворобою мають право на отримання грошового забезпечення у належному розмірі, але протягом не більше чотирьох місяців, водночас, після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах грошове забезпечення виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутній висновок військово-лікарської комісії про необхідність продовження лікування позивача в лікарняних закладах.
Згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
В матеріалах справи відсутній висновок ВЛК про потребу у лікуванні у розумінні абзацу третього пункту 9 розділу І Порядку №260.
Також суд першої інстанції вірно зазначив, що повноваження командира військової частини щодо видання наказу про продовження виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні та перебування у відпустці за станом здоров'я не передбачають можливості діяти за власним розсудом, оскільки питання наявності/відсутності медичних показань для перебування військовослужбовця у відповідній відпустці належить до компетенції, зокрема, ВЛК або лікарняного закладу, де перебуває на лікуванні військовослужбовець.
Пункт 6.35 глави 6 розділу ІІ Положення передбачає, серед іншого, що у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка за станом здоров'я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань - повторно продовжена ще на 30 календарних днів.
Отже, визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК за наслідком медичного огляду ВЛК, що оформлюється довідкою ВЛК, на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.
Таким чином, у разі наявності висновку ВЛК про потребу продовження відпустки за станом здоров'я нормами Порядку №260 встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки командира військової частини: видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення.
Зазначена позиція узгоджується із висновками Верховного Суду викладених у постанові від 16.05.2024 по справі 520/16191/23.
Такого висновку ВЛК позивачем суду надано не було.
В той же час, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження ступеня важкості поранення, яке за вимогами Постанови № 168 для виплати військовослужбовцю збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди має бути тяжким. У довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09.09.2023 № 22/4158, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , міститься інформація лише про те, що ОСОБА_1 отримав поранення під час виконання ним обов'язків військової служби при захисті Батьківщини, проте інформація про тяжкість поранення у довідці відсутня.
На підтвердження перебування позивача на стаціонарному лікуванні представником позивача до позову додавалися документи з Університетського медичного центру Гронінгена. Ці документи були складені іноземною мовою без їх перекладу на українську мову та не засвідчені належним чином, а тому суд обгрунтовано не прийняв їх за належні та допустимі докази у справі.
Той факт, що вже суду апеляційної інстанції до апеляційної скарги були надані медичні документи позивача з їх перекладом та засвідчені належним чином, не спростовує того, що на час розгляду судом першої інстанції їх перекладу суд не мав, а отже не мав змоги оцінити інформацію, що містилася у таких документах.
Колегія суддів звертає увагу, що доказів того, що відповідачу разом із заявою подавалися медичні документи позивача саме з перекладом їх на українську мову для підтвердження перебування позивача на стаціонарному лікуванні також суду надано не було. Тобто, перевірити та встановити чи була у командира військової частина належна документація на підтвердження факту перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв'язку із отриманою травмою після спливу 4 місяців, що могло бути підставою для видачі відповідного наказу про продовження виплати додаткової винагороди позивачу у розмірі 100 000грн., не видається можливим.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушень з боку відповідача вимог чинного законодавства, якими врегульовано підстави, умови і порядок виплати додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні у закордонному закладі охорони здоров'я, стосовно позивача не встановлено.
Колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції порушень процесуальних норм. Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують. Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 280/10384/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак