17 червня 2025 року м.Дніпросправа № 280/11224/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 280/11224/24 (суддя Батрак І.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом в якому, просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач) №378 від 30.09.2024 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку - фізичних осіб- підприємців з 01.10.2024року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з урахуванням положень ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України помилка позивача щодо номера рахунку при сплаті платіжною інструкцією №240 від 17.01.2024 єдиного податку за 4 квартал 2023 року в сумі 113447,48 грн не свідчить про несплату ним необхідної суми єдиного податку у визначений законодавством строк (до 10.02.2024 включно). Допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання у строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, але не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату податку.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Судом визнано протиправним та скасоване спірне рішення відповідача.
З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. У скарзі, посилаючись на помилкове застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Податковим кодексом України передбачено анулювання реєстрації платника єдиного податку при наявності наступних підстав: існування податкового боргу; безперервність податкового боргу саме зі сплати єдиного податку протягом двох послідовних кварталів. Зауважує, що факт наявності податкового боргу у позивача підтверджується даними інтегрованої картки платника єдиного податку та винесеної ФОП ОСОБА_1 податкової вимоги від 11.03.2024 №0001166-1305-0801 на суму 110446,46 грн. Безперервність податкового боргу саме зі сплати єдиного податку протягом двох послідовних кварталів підтверджується даними податкового обліку і позивачем не заперечується.
Звертає увагу суду, що ФОП ОСОБА_1 є платником податку на доходи з фізичних осіб, а отже, сплата на рахунок податку на доходи з фізичних осіб не є помилковою. Можливо позивачем помилково вказано саме призначення платежу, але аж ніяк не номер. Єдиний податок і податок на доходи з фізичних осіб фактично сплачують на різні бюджети, відповідно і різні казначейські рахунки. Відповідач наполягає, що у суду були відсутні підстави для скасування законного рішення відповідача.
Позивачем було подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд повно встановив обставини справи та дав належну оцінку доказам, що подавалися обома сторонами. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 12.09.2019, номер запису 2001030010002104122. Основним видом діяльності позивача є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.
Позивача було включено до реєстру платників єдиного податку 12.09.2019, як платник 3 групи зі ставкою 5% до доходу, про що свідчить витяг від 19.11.2019 №1908283401211.
09 січня 2024 року позивачем подано податкову декларацію платника єдиного податку-фізичної особи підприємця за 2023 рік. В рядку 14 зазначено загальну суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду у сумі 113 447,48 грн.
Згідно з платіжною інструкцією від 17.01.2024 № 240 ФОП ОСОБА_1 перераховано 17 січня 2024 року на рахунок ГУ ДКСУ у Запорізькій області НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 113 447,48 грн з призначенням платежу “ 101 Єдиний податок за ІV квартал 2023 року».
05 березня 2024 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Запорізькій області (Вознесенівська ДПІ (Дніпровський район м. Запоріжжя)) із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені F1302002, в якій просив повернути кошти, сплачені 17.01.2024 у сумі 113447,48 грн на рахунок UA818999980333149340000008479 “Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати», перерахувавши на рахунок UA968999980314000699000008479 “Єдиний податок з фізичних осіб». До заяви додано копію платіжної інструкції від 17.01.2024 № 240.
Листом від 07.03.2024 № 9856/6/08-01-24-10-02 ГУ ДПС у Запорізькій області повідомило позивачу про те, що у межах, визначених Податковим кодексом України понять, сума сплаченого податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати 11010100 в період використання платником найманої праці не може вважатися помилково сплаченою (пп. 14.1.182 п. 14.1 ст. 14 Кодексу). Станом на дату надання відповіді неможливо встановити факт помилковості та/або надмірності переплати. У Вознесенівського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій відсутні правомірні підстави для перерахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 113447,48 грн.
На скаргу позивача від 19.03.2024 № 1903/1 щодо неправомірних дій податкової служби листом від 05.04.2024 № 9813/6/99-00-24-01-01-06 ДПС України повідомлено, що умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені ст.43 Податкового кодексу України. Згідно з переліком форм оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по коду бюджетної класифікації 11010100 (податок на доходи фізичних осіб) для суб'єктів підприємницької діяльності передбачено ведення інтегрованої картки платника за формою № 15 (крім зобов'язань за актами перевірок), яка передбачає лише облік сум надходжень, водночас не передбачає обліку сум нарахувань, переплат, боргу. Отже, органи Державної податкової служби при поверненні помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань керуються ст.43 Податковим кодексом України та Порядком. Враховуючи зазначене вище, повернення помилково та/або помилково сплачених податковим агентом грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб можливе за умови підтвердження наявності відповідної суми переплати за результатами проведення перевірки відповідними підрозділами органів ДПС. Водночас, документальні та фактичні перевірки під час дії воєнного стану проводяться за наявності безпечних умов для проведення перевірки, виключно за умови врахування дії обмежень, встановлених Податковим кодексом України, зі змінами внесеними Законом України від 09.11.2023 №3453-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок».
11 березня 2024 року податковим органом прийнято та направлено на адресу позивача податкову вимогу форми “Ф» від 11.03.2024 № 0001166-1305-0801 про сплату податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 110446,46 грн.
Також, уповноваженою особою відповідача прийнято рішення про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу від 11.03.2024 № 942/08-01-13-05-10.
Не погоджуючись з діями та рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду із позовом.
Зазначені обставини встановлені рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі №280/4740/24, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025, яким позовну заяву ФОП ОСОБА_1 задоволено:
визнано протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Запорізькій області та зобов'язано ГУ ДПС у Запорізькій області вчинити дії щодо перерахування коштів в розмірі 113447,48 грн, сплачених позивачем платіжною інструкцією №240 від 17.01.2024 із призначенням платежу “ 101 Єдиний податок за IV квартал 2023 року», на рахунок UА968999980314000699000008479;
визнано протиправними та скасовані податкова вимога від 11.03.2024 №0001166-1305-0801 та рішення про опис майна у податкову заставу від 11.03.2024 №942/08-01-13-05-10, прийняті ГУ ДПС у Запорізькій області щодо позивача.
Обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).
На підставі пп. 19-1.1.2 п. 19-1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 та п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України фахівцем ГУ ДПС у Запорізькій області проведено камеральну перевірку позивача з питання несвоєчасної сплати, за результатами якої складений відповідний акт камеральної перевірки №15156/08-01-24-10-05/ НОМЕР_2 від 30.09.2024.
За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про наявність у позивача податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абз. 3 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, на кожне перше число протягом двох послідовних кварталів. Станом на 30.09.2024 обліковується борг в сумі 110 644,14 грн.
На підставі акту камеральної перевірки відповідачем винесено рішення від 30.09.2024 №378 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку - фізичних осіб-підприємців з 01.10.2024.
Вважаючи прийняте ГУ ДПС у Запорізькій області рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності законних підстав для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку - фізичних осіб-підприємців з 01.10.2024., а отже є безпідставним прийняття спірного рішення.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
Відповідно до п. 291.2. та 291.3. ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За приписами пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку: третя група: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений ст. 299 ПК України, відповідно до п. 299.1 якої, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з пп. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 ст.298 цього Кодексу.
Так, за приписами пп. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Одночасно, абз. 1 п. 299.11 ст. 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.
Таким чином, способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених у ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, тобто бути платником єдиного податку третьої групи.
Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені, зокрема, у постановах від 02.10.2018 у справі №805/1307/17-а, від 03.12.2020 у справі №200/9334/19-а та від 14.07.2021 у справі №808/224/18.
У спірному рішенні підставою для анулювання реєстрації із посиланням на пп. 299.10. 3) ст. 299 ПК України вказано: наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абз.3 п.59.1 ст.59 Кодексу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Згідно з даними, які містяться в ІКС “Податковий блок», у ФОП ОСОБА_1 обліковувався борг по єдиному податку на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів:
на 01.04.2024 сума боргу по єдиному податку з фізичних осіб складає 110446,46 грн;
на 01.05.2024 сума боргу по єдиному податку з фізичних осіб складає 110446,46 грн;
на 01.06.2024 сума боргу по єдиному податку з фізичних осіб складає 110446,46 грн;
на 01.07.2024 сума боргу по єдиному податку з фізичних осіб складає 110446,46 грн;
на 01.08.2024 сума боргу по єдиному податку з фізичних осіб складає 102455,14 грн;
на 01.09.2024 сума боргу по єдиному податку з фізичних осіб складає 110446,46 грн.
За визначенням, наведеним у пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. 54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Підпунктом 49.18.2 п. 49.18 ст.49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до абз. 2 п. 294.1 ст. 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п. 294.2 ст. 294 ПК України).
Згідно з п. 295.3 ст. 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. (п. 59.3 ст. 59 ПК України).
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).
Скасовуючи податкову вимогу від 11.03.2024 №0001166-1305-0801 та рішення про опис майна у податкову заставу від 11.03.2024 №942/08-01-13-05-10, прийняті ГУ ДПС у Запорізькій області щодо позивача, суд у ході розгляду справи №280/4740/24 встановив, що позивач, як платник податків, вчинив дії спрямовані на перерахування сум єдиного податку до державного бюджету.
Зарахування податків та зборів до відповідних бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України(далі - БК України).
Частиною 4 ст. 45 БК України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні (п. 231 ст. 2 БК України). Ведення єдиного казначейського рахунку здійснюється відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за № 594/6882, (у редакції наказу Державного казначейства України 30.11.2010 №449).
Єдиний казначейський рахунок об'єднує кошти субрахунків, що відкриті в Державному казначействі України (центральний рівень), управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. На Єдиному казначейському рахунку, відкритому на балансі Державного казначейства України, відображаються операції про рух коштів на рахунках, що відкриті в Державному казначействі України та головних управліннях Державного казначейства України.
Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує: можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, та використання їх для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України; надання інформації органам законодавчої та виконавчої влади за здійсненими на єдиному казначейському рахунку операціями; оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджетів.
Відповідно до положень ч.5 ст.45 БК України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.
В ч.5 ст.78 БК України також встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою вказаної статті.
За позицією суду у справі №280/4740/24, помилка у реквізитах платежу, яку допустив платник податків при перерахуванні узгодженої суми грошового зобов'язання до державного (місцевого) бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст.57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, але не може бути підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату податків, зборів чи інших обов'язкових платежів. Дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для винесення спірної вимоги.
Таким чином, суд дійшов висновку, що податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 110446,46 грн станом на день винесення оскаржуваної вимоги у позивача був відсутній.
В силу вимог ч. 4 ст. 78 КАС України, встановлені судом у рішенні обставини не потребують доказуванню.
Отже, у межах спірних правовідносин позивачем своєчасно сплачені податкові зобов'язання, які зараховані до Державного бюджету України. Відтак, позивачем, як платником податків, вчинено дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету.
Верховний Суд у постанові від 05.06.2018 у справі № 813/4266/17 вказав, що помилкове визначення під час сплати суми податкового зобов'язання казначейського рахунку не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений Податковим кодексом України строк, а відтак i для висновку про наявність підстав для виключення позивача з реєстру платника єдиного податку.
До того ж, суд за результатами розгляду справи №280/4740/24 дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання ГУ ДПС у Запорізькій області вчинити дії щодо перерахування коштів в розмірі 113447,48 грн, сплачених ФОП ОСОБА_1 платіжною інструкцією №240 від 17.01.2024 із призначенням платежу “101 Єдиний податок за IV квартал 2023 року», на рахунок НОМЕР_3 підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні законні підстави для виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку. Рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 30.09.2024 №378 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку є протиправним та підлягало скасуванню.
Доводи апеляційної скарги відповідача правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 280/11224/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак