30 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/33098/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 в адміністративній справі №160/33098/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №127 від 30.04.2024 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 №314 від 02.11.2024 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини.
зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити ОСОБА_1 від проходження військової служби.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 в адміністративній справі №160/33098/24 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є працівником публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Згідно з копією посвідчення № НОМЕР_5 від 08.11.2023 року про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, яке видано ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 надано відстрочку на 6 місяців до 08 травня 2024 року.
ОСОБА_1 було вручено повістку № 3103216970 про явку 19.04.2024 на 07:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №122 від 29.04.2024 здійснено призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації в складі команди НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2024 року №452/88 ОСОБА_1 мобілізований та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 30.04.2024 року.
Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» направило до ІНФОРМАЦІЯ_2 листа від 30.04.2024 року 201.03-02/1253-1, в якому просило анулювати номер посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час працівника ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року по справі №160/21758/24 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання наказу протиправним та його скасування задоволено і вирішено:
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29 квітня 2024 року №122 про призов на військову службу під час загальної мобілізації в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
У подальшому наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (по особовому складу) від 30 жовтня 2024 року №407-РС ОСОБА_1 призначено на посаду солдата резерву 16 запасної роти військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №314 від 02.11.2024 року солдата ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_1 , було зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення та призначено на посаду солдата резерву 16 запасної роти військової частини НОМЕР_2 .
Так, місце проходження служби ОСОБА_1 було визначено наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 30 жовтня 2024 року №407-РС.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2025 року по справі №160/21758/24 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року скасовано, у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування наказу - відмовлено.
Не погодившись із такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Разом з тим, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.
Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:
1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;
3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
На час виникнення спірних правовідносин на території України продовжує діяти воєнний стан.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII.
Стаття 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з частиною 5 статті 4 Закону №3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
За змістом статті 2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Частиною 3 статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ.
Частина 2 статті 1 Закону України №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Згідно з частиною 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За змістом частиною 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі та не заброньовані у встановленому порядку на період мобілізації.
Підстави надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначені статтею 23 Закону №3543-XII.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За правилами статті 24 Закону №3543-XII бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Згідно з вимогами статті 25 вказаного Закону бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють:
1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;
2) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
3) на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань;
4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Військовозобов'язані, зазначені у частині першій цієї статті, не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві.
Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов'язаних може також здійснюватися за списком військовозобов'язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання бронювання військовозобов'язаних в умовах правового режиму воєнного стану" від 03.03.2022 №194 встановлено, що в умовах правового режиму воєнного стану бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями, які задовольняють потреби Збройних Сил, інших військових формувань, населення здійснюється у порядку, визначеному постановою.
Пунктами 2, 3 Постанови №194 передбачалося, що органи державної влади, інші державні органи подають Міністерству економіки погоджені Міністерством оборони пропозиції щодо бронювання військовозобов'язаних у відповідних сферах управління, галузях національної економіки, на підприємствах, в установах і організаціях за формою згідно з додатком 1 в друкованій формі та/або в електронній формі з відповідним обґрунтуванням.
Міністерство економіки узагальнює подані органами державної влади, іншими державними органами пропозиції щодо бронювання військовозобов'язаних і протягом одного робочого дня приймає відповідне рішення та надсилає його копію Міністерству оборони, а також зазначеним органам.
У рішенні Міністерства економіки зазначається строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, який не може перевищувати шість місяців.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, про те, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом.
Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, належить до військової служби за призовом.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №122 від 29.04.2024 здійснено призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації в складі команди НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2024 року №452/88 ОСОБА_1 мобілізований та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 30.04.2024 року.
Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» направило до ІНФОРМАЦІЯ_2 листа від 30.04.2024 року 201.03-02/1253-1, в якому просило анулювати номер посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час працівника ОСОБА_1 ..
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2025 року по справі №160/21758/24 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року скасовано, у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування наказу - відмовлено.
Так, ухвалюючи рішення у справі №160/21758/24 колегія суддів зазначила, що оскільки позивач не відноситься до кола осіб, які заброньовані та перебувають на спеціальному обліку, і на момент призову позивача на військову службу під час мобілізації, останній перебував на загальному військовому обліку, а від ПАТ «АМКР» 30.04.2024 надійшло повідомлення від про анулювання номера посвідчення ОСОБА_1 , колегія суддів не вбачає правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29 квітня 2024 року № 122 про призов на військову службу під час загальної мобілізації в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
В межах спірних правовідносин цієї справи, колегія суддів також звертає увагу на наступне.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №314 від 02 листопада 2024 року солдата ОСОБА_1 , призваного під час мобілізації призначеного наказом Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (по особовому складу) від 30 жовтня 2024 року №407-РС на посаду солдата резерву 16 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , який прибув з військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що 02 листопада 2024 року прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2470,00 гривень на місяць.
З 02 листопада 2024 року зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Виплачувати щомісячну премію в розмірі 590% місячного посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Вислуга у Збройних Силах станом на 02 листопада 2024 року становить: календарна 00 років 06 місяців 03 дні.
Зарахувати на відповідні види котлового забезпечення з 03 листопада 2024 роки.
Вступний інструктаж з питань охорони праці пройшов 02 листопада 2024 року.
Підстава: наказ Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (по особовому складу) від 30 жовтня 2024 року №407-РС, припис командира військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2024 року №11452, рапорт про прийом справ та посади від 02.11.2024.
З викладеного вбачається, що наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №314 від 02 листопада 2024 року є похідним від наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (по особовому складу) від 30 жовтня 2024 року, та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №122 від 29.04.2024, крім того призначення на посаду було здійснено на підставі рапорту про прийом справ та посади від 02.11.2024 року, що фактично є наданням згоди солдата на подальший перебіг проходження військової служби.
Приймаючи рішення в справі, колегія суддів, враховує, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року в справі 160/21758/24, на яке посилається позивач у апеляційній скарзі, як на основну підставу для задоволення позовних вимог, - скасоване Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2025 року, та в задоволенні позовних вимог відмовлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 в адміністративній справі №160/33098/24,- залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 в адміністративній справі №160/33098/24,- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко