27 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/13791/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 р. (суддя Конєва С.О) в адміністративній справі №160/13791/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення йому з 14 грудня 2020 р. до 03 жовтня 2023 р. перерахунку грошового забезпечення на підставі постанови Кабінету Міністрів від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14;
- зобов'язати відповідача з 14 грудня 2020 р. до 03 жовтня 2023 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" перерахувати та виплатити йому грошове забезпечення, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
В обгрунтування позовних вимог вказав, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 14 грудня 2020 р. до 03 жовтня 2023 р. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 р. у справі № 826/6453/18 скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 та відновлено дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 у первісній редакції. Відповідачем неправомірно розраховано його грошове забезпечення із прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024р., ухваленим за результатами розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що грошове забезпечення визначене станом на 01 січня 2018 р. у зв'язку із скасуванням змін внесених до пункту 4 Постанови КМУ №704 не підлягає перегляду. В 2020 р. змін грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців не відбувалося. Крім того з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 481 посадові оклади, оклади за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб продовжують розраховуються виходячи з розміру 1762,00 грн..
Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.
Розгляд апеляційних скарг здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 14 грудня 2020 р. по 03 жовтня 2023 р. проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Грошове забезпечення ОСОБА_1 за період служби було розраховано із показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 р. (1762,00 грн.).
У прийнятому рішенні, суд першої інстанції виходив з того, що при розрахунку грошового забезпечення позивача в період з 14 грудня 2020 р. по 03 жовтня 2023 р., повинні були застосовуватися посадові оклади та оклади за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 р., 01 січня 2021 р., 01 січня 2022 р., 01 січня 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт, як встановлено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 р.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційних скарг, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
01 березня 2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 4 якої в редакції, чинній на момент прийняття (30 серпня 2017 р.) визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
24 лютого 2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 р. у справі № 440/6017/21 дійшов таких висновків:
- з 01 січня 2020 р. положення пункту 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з цією постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
У подальшому аналогічні висновки були також викладені Верховним Судом ще у ряді у постанов, зокрема від 31 серпня 2022 р. у справі № 120/8603/21-а, від 12 вересня 2022 р. у справі № 500/1813/21, від 22 вересня 2022 р. у справі № 500/3840/21, від 16 листопада 2022 р. у справі № 120/648/22-а, від 22 березня 2023 р. у справі № 340/10333/21, від 06 лютого 2023 р. у справі № 160/2775/22, від 19 вересня 2023 р. у справі № 160/15756/21.
Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2024 р. у справі №580/8908/23 зазначив, що не може бути застосовано до даних правовідносин розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів. Військовослужбовці, враховуючи особливий вид їх службової діяльності та спеціальний статус, не відносяться до працівників інших державних органів.
Починаючи з 20 травня 2023 р. до даних правовідносин вже застосовується редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, згідно внесених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. №481 змін, в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, виходячи з розміру 1762,00 грн.
Викладене свідчить про вірно зроблений судом першої інстанції висновок в частині наявності у Військової частини НОМЕР_1 обов'язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 14 грудня 2020 р. по 19 травня 2023 р., виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2021 р., 01 січня 2022 р., 01 січня 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 р.
Однак, з 20 травня 2023 р. застосуванню підлягає розмір посадового окладу визначається у розмірі 1762,00 грн.
Враховуючи дану обставину, слід частково задовольнити апеляційну скаргу, оскаржене рішення суду першої інстанції у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України скасувати у відповідній частині.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 р. в адміністративній справі №160/13791/24 - скасувати в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 20 травня 2023 р. по 03 жовтня 2023 р. грошове забезпечення, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2021 р., 01 січня 2022 р., 01 січня 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 р.
Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 р. в адміністративній справі №160/13791/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 27 червня 2025 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш