26 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/31500/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Сластьон А.О.) в адміністративній справі №160/31500/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
27 листопада 2024 ОСОБА_1 , через представника, звернувся до суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо незвільнення зі служби в “Об'єднаній штурмовій бригаді Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_1 за рапортом від 29.07.2024;
-зобов'язати Департамент поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію», за його рапортом від 29.07.2024.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року позов задоволено.
25.04.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №160/31500/24 в частині витрат на правничу правову допомогу.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 року заяву представника позивача задоволено частково, стягнуто на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті послуг на правничу допомогу у розмірі 10000,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 32000грн, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, є необгрунтованою, а належною сумою до сплати буде 10000грн.
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що представником позивача не було аргументовано вартість послуг, а визначена сума судом до сплати також є нерозумною.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Колегія суддів переглядаючи оскаржене судове рішення доходить наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Згідно з п.п. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача до заяви надано наступні документи:
- договір про надання правової допомоги з Адвокатським бюро «Майстерня права Альони Машошиної» (надалі Адвокатське бюро) №07-11/24 від 21.11.2024;
- додаток №1 до вказаного договору;
- акт приймання-передачі наданих послуг №1, загальна сума гонорару Адвокатського бюро за надання правничої допомоги щодо супроводження судової справи №160/31500/24 в суді першої інстанції склала 32500грн;
- квитанція до прибуткового касового ордера №1 від 26.11.2024 на суму 10000грн.
Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг №1, позивачу було надано наступні послуги з правничої допомоги: підготовка позовної заяви у справі №160/31500/24 у розмірі 12000,00грн.; складання та направлення листа від 29.11.2024 відповідачу - 500 грн; заява від 02.12.2024 до суду про подання доказів відправки документів - 500 грн; Відповідь на відзив у справі №160/31500/24 у розмірі 7000,00 грн; заява про розподіл судових витрат - 2500, 00 грн; Гонорар за участь у справі в суді першої інстанції - 10000, 00 грн.
Відповідач заперечував щодо заявленої до відшкодування суми на правничу допомогу.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що розмір понесених витрат на правничу допомогу у сумі 32000 грн. не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. При цьому, кількість часу витраченого адвокатом на оформлення позовних матеріалів та її поданням до суду, дійсно є непропорційним складності справи та предмету спору. Крім того, справа розглянута без участі сторін.
Проте, зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, яка не є складною та розглянута судом у письмовому провадженні, апеляційний суд вважає що витрати на правничу допомогу, як визначені в заяві про стягнення витрат на правничу допомогу 32000грн, так і витрати, визначені судом першої інстанції в додатковому рішенні в розмірі 10000грн, є не співмірними зі складністю адміністративної справи, обсягом та часом, витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку із чим достатнім та обґрунтованим розміром таких витрат є 2500 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 317 КАС України існують підстави для зміни додаткового рішення суду першої інстанції.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » задовольнити частково.
Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року в адміністративній справі №160/31500/24 змінити.
Абзац другий резолютивної частини додаткового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року в адміністративній справі №160/31500/24 викласти в наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з правничої допомоги у розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень).»
В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак