25 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/20673/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі питання про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/20673/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕК ГРАНД АРРІВЕР" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕК “ГРАНД АРРІВЕР» звернулося до суду з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені ГУ ДПС у Дніпропетровській області
- № 01848990706 від 24 квітня 2024 року, форма “В», яким встановлено суму завищення задекларованого до відшкодування ПДВ за грудень 2023 року в сумі 41 666 грн та нараховано штрафні санкції у сумі 10 416,50 грн, що разом складає 52 082,50 грн;
- № 0185150706 від 24 квітня 2024 року, форма “Ф», яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 115 836,25 грн, в тому числі 92 669 грн за податковими зобов'язаннями, 25 167,25 грн - за штрафними санкціями;
- № 0185080706 від 24 квітня 2024 року, форма “В4», яким встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 85 490 грн;
- № 0185100706 від 24 квітня 2024 року, форма “ПН», яким попереджено про необхідність реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 219 825,20 грн та застосовано штраф 3400 грн за нездійснення реєстрації податкових накладних;
- № 0160960408 від 12 квітня 2024 року, форма “Н», яким застосовано штраф 2835 грн за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних;
- № 0173110706 від 18 квітня 2024 року за формою “ПС», яким застосовано штрафну санкцію 2040 грн;
- та податкову вимогу від 26 квітня 2024 року № 01019643-1306-0436 за формою “Ю» на суму 12 534,67 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 в адміністративній справі №160/20673/24 скасовано та прийняти нове рішення.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕК “ГРАНД АРРІВЕР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано:
податкове повідомлення-рішення № 01848990706 від 24 квітня 2024 року, форма “В», яким встановлено суму завищення задекларованого до відшкодування ПДВ за грудень 2023 року в сумі 41 666 грн та нараховано штрафні санкції у сумі 10 416,50 грн, що разом складає 52 082,50 грн;
податкове повідомлення-рішення № 0185150706 від 24 квітня 2024 року, форма “Ф», яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 115 836,25 грн, в тому числі 92 669 грн за податковими зобов'язаннями, 25 167,25 грн - за штрафними санкціями;
податкове повідомлення-рішення № 0185080706 від 24 квітня 2024 року, форма “В4», яким встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 85 490 грн;
податкове повідомлення-рішення № 0185100706 від 24 квітня 2024 року, форма “ПН», яким попереджено про необхідність реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 219 825,20 грн та застосовано штраф 3400 грн за нездійснення реєстрації податкових накладних;
податкове повідомлення-рішення № 0160960408 від 12 квітня 2024 року, форма “Н», яким застосовано штраф 2835 грн за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних;
податкове повідомлення-рішення № 0173110706 від 18 квітня 2024 року за формою “ПС», яким застосовано штрафну санкцію 2040 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕК “ГРАНД АРРІВЕР» (вул. Любарського, буд. 159, офіс 27, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 41267272) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5928,52 грн.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1, 3 та 5 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7,9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Також, за змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У пункті 269 Рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо,- є неспівмірним.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18, від 19.12.2019 у справі №520/1849/19, від 22 грудня 2020 року у справі №520/8489/19 та від 11 лютого 2021 року у справі № 520/9115/19.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові від 14.11.2019 у справі №826/15063/18 Верховний Суд висловив думку, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Подібний висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги-домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У п. 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги-види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
За визначенням, наведеним у статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так у заяві щодо витрат на правничу допомогу позивачем зазначено, що у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, позивачем понесено витрати на правничу допомогу у сумі 63 600,00 грн. У зв'язку із цим позивач звернувся до суду із відповідною заявою про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат, що складаються з витрат понесених на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 63 600 грн.
Позивачем було укладено Договір № 27/03-2025 про надання правничої допомоги від 27 березня 2025 року (далі - Договір) із Адвокатським об'єднанням «Павла Іванчика та Вікторії Шульги «Акцепт».
Згідно із п. 4.2. Договору, загальна вартість правової допомоги складає 63 600,00 грн.
гривень.
Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 63 600, 00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи в суді апеляційної інстанції у співмірності до наданих послуг, на переконання колегії суддів, становить 3000 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕК ГРАНД АРРІВЕР" про стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового судового рішення з приводу стягнення витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 252 КАС України, суд,-
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕК ГРАНД АРРІВЕР" щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Постановити додаткове судове рішення, яким стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕК ГРАНД АРРІВЕР" витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
В задоволенні решти заяви відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складено 25 червня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя О.М. Лукманова
суддя Ю. В. Дурасова