30 червня 2025 р. Справа № 440/11765/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2025, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава, повний текст складено 04.02.25 по справі № 440/11765/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі по тексту - ГУПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення ГУПФ України в Миколаївській області від 24.05.2023 № 163950023697 та рішення ГУПФ України в Дніпропетровській області від 02.08.2024 №1163950023697 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати ГУПФ України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.05.2023 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи у колгоспі "Перемога" з липня 1980 року по березень 2000 року та періоду з жовтня 1985 року по грудень 1987 року роботи в Новотроїцькому міжрайонному виробничому управлінні газового господарства Херсонської області.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду, позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24.05.2023 № 163950023697 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.05.2023 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи у колгоспі "Перемога" з липня 1980 року по березень 2000 року та періоду з жовтня 1985 року по грудень 1987 року роботи в Новотроїцькому міжрайонному виробничому управлінні газового господарства Херсонської області повернуто позивачу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 позовну заяву в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 02.08.2024 №1163950023697 про відмову у призначенні пенсії за віком прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 02.08.2024 № 1163950023697 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, оскільки при зверненні до пенсійного органу було надано належні та достатні докази на підтвердження наявності необхідного трудового стажу понад 30 років, зокрема трудову книжку НОМЕР_1 від 01.1010985 та НОМЕР_2 від 25.04.2000 (дублікат). Вважає, що вказані відповідачем недоліки трудової книжки колгоспника (відсутність даних про роботу) у спірних правовідносинах місця не мали. Крім того, трудова книжка та довідка про заробіток у колгоспі «Перемога» заповнюється роботодавцем і на працівника не може бути покладено обов'язок перевірки правильності їх заповнення, а тому певні недоліки щодо заповнення роботодавцем трудової книжки та інших документів (не зазначення у довідці підстав видачі та відомостей про реорганізацію підприємства, періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 ) не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі № 440/11765/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Зроблено вихід за межі позовних вимог.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.08.2024 №1163950023697 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи в колгоспі "Перемога" (правонаступником якого є КСП "Перемога" та СТОВ "Перемога") з 01.07.1980 по 22.05.1981, з 01.05.1983 по 30.09.1985, з 27.12.1987 по 25.04.2000, а також з 01.10.1985 до 26.12.1987 у Новотроїцькому механізованому виробничому управлінні газового господарства Херсонської області, та призначити ОСОБА_1 з 26.07.2024 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок), сплачений квитанцією від 24.09.2024 № 0.0.3905162120.1.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі № 440/11765/24 скасувати повністю, та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність в діях пенсійного органу ознак протиправності, оскільки страховий стаж ОСОБА_1 станом на дату звернення - 20 років 00 місяців 9 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Зарахування ж періодів роботи позивача згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 від 25.04.2000 та довідкою № 385 від 17.04.2001 неможливе, оскільки у книжці не зазначено даних про роботу в КСП “Перемога» з 1983 року по 1984 року, а у довідці не вказано підстав видачі відомостей про реорганізацію господарства з 1988 року по 1994 року.
Періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 також не підлягають врахуванню, оскільки трудова книжка від 01.10.1985 завірена печаткою України з кодом РНОКПП, який набрав чинності в 1996 році.
Позивач у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Переконував, що надані позивачем до пенсійного органу документи містять інформацію про трудовий стаж та посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено такі записи. Певні ж недоліки у записах в трудовій книжці не можуть нести для позивача негативних наслідків у вигляді позбавлення конституційного права на пенсійне забезпечення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 (а.с. 17).
26.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 68-69).
Відповідну заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФ України в Дніпропетровській області, яке рішенням від 02.08.2024 № 1163950023697 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність достатнього стажу роботи, підтвердженого у встановленому законом порядку (а.с. 58).
При цьому пенсійний орган обчислив страховий стаж позивача та встановив, що його тривалість складає 20 років 0 місяців 9 днів (а.с. 61).
До страхового стажу на підставі наданих документів не зараховано:
- період роботи на підставі трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 25.04.2000 та довідки від 17.04.2001 № 385, оскільки у трудовій книжці відсутні дані про роботу позивача у КСП "Перемога" за періоди 1983-1984, 1988-1994 років, а у довідці - підстави її видачі та не зазначено про реорганізацію господарства;
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки трудова книжка від 01.10.1985 засвідчена печаткою із зазначенням назви держави "Україна" та коду ЄДРПОУ, що введений з 1996 року.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 02.08.2024 №1163950023697, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки вважав, що відмова у зарахуванні до стажу роботи позивача періодів його трудової діяльності в колгоспі "Перемога" (правонаступником якого є КСП "Перемога" та СТОВ "Перемога") з 01.07.1980 по 22.05.1981, з 01.05.1983 по 30.09.1985, з 27.12.1987 по 25.04.2000, а також з 01.10.1985 до 26.12.1987 у Новотроїцькому механізованому виробничому управлінні газового господарства Херсонської області з посиланням на окремі недоліки у заповненні дубліката трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 та трудової книжки серії НОМЕР_1 є проявом надмірного формалізму та не відповідає принципу верховенства права.
Судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, відповідно до якої власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Зважаючи на відсутність достатніх підстав для відмови у зарахуванні до стажу роботи позивача періодів його трудової діяльності в колгоспі "Перемога" (правонаступником якого є КСП "Перемога" та СТОВ "Перемога") з 01.07.1980 по 22.05.1981, з 01.05.1983 по 30.09.1985, з 27.12.1987 по 25.04.2000, а також з 01.10.1985 до 26.12.1987 у Новотроїцькому механізованому виробничому управлінні газового господарства, суд вважав за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати зазначені періоди до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком.
З урахуванням висновку суду про зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 періодів його трудової діяльності в колгоспі "Перемога" та Новотроїцькому механізованому виробничому управлінні газового господарства Херсонської області, суд зазначив, що загальний стаж роботи позивача становитиме понад 30 років, що у силу частини першої статті 26 Закону № 1058-IV є достатнім для призначення йому пенсії за віком з 26.07.2024 - дати звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, у зв'язку із чим суд зобов'язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 26.07.2024 пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України , колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV через неврахування окремих періодів роботи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.
Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
За змістом частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що станом на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком позивач досяг 60 років. Отже, для призначення пенсії за віком страховий стаж позивача повинен бути не менше 30 років.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників визначений Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі по тексту - Положення № 310).
Відповідно до пункту 1, 2 Положення № 310 трудова книжка колгоспника є основним документом про діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться усім членам колгоспів з прийняття їх у члени колгоспу.
Згідно із пунктом 5 Положення № 310 в трудову книжку колгоспника вносяться:
відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі;
відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи;
відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві, його виконання;
відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства;
відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно із пунктом 6 Положення № 310 всі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Положенням № 310 визначено зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де вказуються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Положення № 310 трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Колегія суддів наголошує, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі № 171/843/17.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу наведеної норми слідує, що виключно у випадку, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про період роботи, що дає право на призначення пенсії, надаються довідки із зазначенням відповідних відомостей.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, відповідно до дубліката трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 :
- 01.07.1980 - прийнятий в члени колгоспу "Перемога" та зарахований на роботу водієм;
- 23.05.1981 - призваний до радянської армії;
- 25.04.1983 - демобілізований з армії;
- 01.05.1983 - прийнятий в члени колгоспу "Перемога" на посаду водія;
- 30.09.1985 - звільнений з членів колгоспу "Перемога";
- 27.12.1987 - прийнятий в члени колгоспу "Перемога" на посаду водія;
- КСП "Перемога" реорганізовано в СТОВ "Перемога" на підставі рішення загальних зборів від 03.03.2000, протокол №2;
- 25.04.2000 - звільнений за власним бажанням, статті 38 КЗпП України (а.с. 63-64).
Також разом із заявою від 26.07.2024 про призначення пенсії позивач надав пенсійному органу трудову книжку серії НОМЕР_1 , у якій наявні записи:
1) від 01.10.1985 - прийнятий в Новотроїцьке механізоване виробниче управління газового господарства Херсонської області слюсарем з експлуатації та ремонту газового обладнання, зайнятого обслуговуванням сільської місцевості колгоспу "Перемога" 2 розряду;
2) 26.12.1987 - звільнений з посади на підставі поданої заяви.
Таким чином, висновок пенсійного органу про те, що у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 відсутні записи за періоди роботи позивача в колгоспі є таким, що не відповідає дійсності.
Необґрунтованими є і доводи про неможливість зарахування періодів роботи з 1983 року по 1984 року, з 1988 року по 1994 року, внаслідок відсутності у довідці № 385 від 17.04.2001 підстав видачі та відомостей про реорганізацію господарства, оскільки записи за спірні періоди, у тому числі і про реорганізацію, містяться у трудовій книжці, яка є основним документом на підтвердження стажу роботи.
Засвідчення трудової книжки від 01.10.1985 печаткою України з кодом ЄДРПОУ, який введений в дію у 1996 році, враховуючи, що вказаний документ містить записи і про періоди роботи позивача і після 1996 року по 2010 рік включено, неврахування пенсійним органом періодів роботи ОСОБА_1 з 01.10.1985 по 26.12.1987 не можна вважати правомірним.
Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 дійшов висновку, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а зазначено, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а відтак, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування / призначення пенсії.
Беручи до уваги, що трудовою книжкою позивача у повному обсязі підтверджено його зайнятість на роботах, які дають право на призначення пенсії, відмова пенсійного органу з наведених підстав є необґрунтованою.
Таким чином, зважаючи на відсутність достатніх підстав для відмови у зарахуванні до стажу роботи позивача періодів його трудової діяльності в колгоспі "Перемога" з 01.07.1980 по 22.05.1981, з 01.05.1983 по 30.09.1985, з 27.12.1987 по 25.04.2000, а також з 01.10.1985 до 26.12.1987 у Новотроїцькому механізованому виробничому управлінні газового господарства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зарахування таких періодів до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, та, як наслідок неправомірності відмови пенсійного органу у такому зарахуванні.
Щодо правомірності обраного судом першої інстанції способу захисту слід зазначити наступне.
Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення про призначення пенсії
Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на те, що періоди трудової діяльності позивача з 01.07.1980 по 22.05.1981, з 01.05.1983 по 30.09.1985, з 27.12.1987 по 25.04.2000, а також з 01.10.1985 до 26.12.1987, відображені в трудовій книжці підлягають зарахуванню до стажу, що дає право на призначення пенсії, що у сукупності із вже визнаним пенсійним органом пільговим стажем позивача становитиме більше необхідних 30 років, колегія суддів дійшла висновку про дотримання ОСОБА_1 при зверненні до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії всіх визначених законодавством умов для такого призначення.
Відтак, враховуючи, що підстав для відмови в призначенні позивачу пенсії у спірних правовідносинах не було, існує лише один вид правомірної поведінки Головного управління Пенсійного фонду- призначити позивачу таку пенсію.
Отже, у відповідача відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушених прав є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи в колгоспі "Перемога" (правонаступником якого є КСП "Перемога" та СТОВ "Перемога") з 01.07.1980 по 22.05.1981, з 01.05.1983 по 30.09.1985, з 27.12.1987 по 25.04.2000, а також з 01.10.1985 до 26.12.1987 у Новотроїцькому механізованому виробничому управлінні газового господарства Херсонської області, та призначити ОСОБА_1 з 26.07.2024 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 по справі № 440/11765/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко