Постанова від 19.06.2025 по справі 520/4935/2020

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 р.Справа № 520/4935/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Бідонько А.В.) від 27.03.2025 року (повний текст складено 04.04.25 року) по справі № 520/4935/2020

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФОП ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2019 року № 00005613306 про донарахування податку на доходи фізичних осіб та штрафу у загальній сумі 471821,16 грн;

скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2019 року № 00005623306 про донарахування військового збору та штрафу у загальній сумі 39318,44 грн;

скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2019 року № 00005633306 про зменшення від'ємного значення з ПДВ та штрафу у загальній сумі 471283,75 грн;

скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2019 року № 00005643306 про застосування штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН на суму 188513,65 грн;

скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 13 грудня 2019 року № 00005503306;

скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 грудня 2019 року № Ф-00000483306.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при проведенні планової перевірки працівникам фіскальної служби надані всі необхідні пояснення, відомості та інші документи, що підтверджують право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які сплачені при придбанні ТМЦ та спростовують твердження податкового органу заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності. Вказано, що контролюючим органом під час прийняття спірних рішень не надано оцінку первинним документам, не зроблено аналіз конкретних бухгалтерських документів, а висновки податкового органу ґрунтуються виключно на застосованому математичному методі дослідження спірних обставин.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року, у задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного суду від 11.04.2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року скасовано, справу № 520/4935/2020 направлено до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 року по справі № 520/4935/2020 позовні вимоги задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2019 року прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області:

№ 00005613306 яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 донараховано податок на доходи фізичних осіб та штрафу у загальній сумі 471 821,16 грн;

№ 00005623306 яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 донараховано військовий збір та штраф у загальній сумі 39318,44 грн;

№ 00005633306 яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 зменшено від'ємне значення з ПДВ та штрафу у загальній сумі 471283,75 грн;

№ 00005643306 яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 застосовано штраф за порушення строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН на суму 188 513,65 грн;

рішення яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції від 13 грудня 2019 року № 00005503306;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 грудня 2019 року № Ф-00000483306.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код - 43983495) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 12612,00 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять) гривень 00 копійок.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Перебуває на загальній системі оподаткування та є платником ПДВ.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань основний вид діяльності позивача 46.36 оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.

На підставі наказу № 1173 від 11 жовтня 2019 року ГУ ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 27 листопада 2019 року № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 , відповідно до якого встановлені наступні порушення:

- пункту 177.2., підпунктів 177.4.1. та 177.4.4. пункту .177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 314547,44 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 314547,44 грн;

- підпунктів 1.2, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме заниження військового збору у перевіряємому періоду в сумі 26 212,29 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 26212,29 грн;

- пунктів 185.1 статті 185, 188.1 статті 188, підпункту г) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, а саме заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 377027 грн, в тому числі за грудень 2018 року в сумі 377027 грн;

- пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме відсутність реєстрації в ЄРПН зведеною податкової звітності на загальну суму 2262163,80 грн, в тому числі ПДВ в сумі 377027, 30 грн, по терміну 15 січня 2019 року;

- пунктів 1 та 4 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 53878,50 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 53878,50 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, ГУ ДПС були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2019 року № 00005613306 про донарахування податку на доходи фізичних осіб та штрафу у загальній сумі 471821,16 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2019 року № 00005623306 про донарахування військового збору та штрафу у загальній сумі 39318,44 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2019 року № 00005633306 про зменшення від'ємного значення з ПДВ та штрафу у загальній сумі 471283,75 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2019 року № 00005643306 про застосування штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН на суму 188513,65 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13 грудня 2019 року № 00005503306 про донарахування штрафних санкцій по єдиному соціальному внеску у сумі 10775,70 грн;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13 грудня 2019 року № Ф-00000483306 про сплату єдиного соціального внеску у сумі 53878,50 грн.

Позивач скористався своїм правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, проте рішенням ДПС України від 25 березня 2020 року скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 грудня 2019 року № Ф-00000483306, рішення про застосування штрафних санкцій від 13 грудня 2019 року № 00005503306, а також продовжено розгляд скарги в частині оскарження податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішення, рішенням про застосування штрафних санкцій та вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулася до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем пункту 177.2., підпунктів 177.4.1. та 177.4.4. пункту .177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 314547,44 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 314547,44 грн; підпунктів 1.2, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме заниження військового збору у перевіряємому періоду в сумі 26212,29 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 26212,29 грн; пунктів 185.1 статті 185, 188.1 статті 188, підпункту г) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, а саме заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 377027 грн, в тому числі за грудень 2018 року в сумі 377027 грн; пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме відсутність реєстрації в ЄРПН зведеною податкової звітності на загальну суму 2262163,80 грн, в тому числі ПДВ в сумі 377027, 30 грн, по терміну 15.01.2019; пунктів 1 та 4 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 53878,50 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 53878,50 грн. Крім того, враховуючи встановлення під час судового розгляду протиправність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, суд також приходить до висновку про необхідність скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 13 грудня 2019 року № 00005503306, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 грудня 2019 року № Ф-00000483306, які прийняті на підставі скасованих податкових повідомлень-рішень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України (надалі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 16.1.2 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів i витрат, складати звітність, що стосується обчислення i сплати податків та зборів.

Розділ IV ПК України (статті 162 - 179) регулює питання, пов'язані з обчисленням і сплатою податку на доходи фізичних осіб.

В силу приписів пп. 162.1.1 ст. 162 ПК України ФОП ОСОБА_1 є платником податку на доходи фізичних осіб.

Базою оподаткування, відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як визначено пунктом 177.4. статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 177.4.1 ст. 177);

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2 ст. 177);

- суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця (пп. 177.4.3 ст. 177);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 ст. 177).

Відповідно до приписів п. 177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464-VI).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом

Відповідно до абз. 1 п. 2. ст. 7 Закону № 2464-VI, для платників зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону - єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності та підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI, для фізичних осiб-пiдприємцiв (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок встановлюється у розмірі 22% на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. У разі, якщо фізичною особою підприємцем не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого цим Законом.

Згідно з абз. 1 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Цим же пунктом визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 176.1 ст. 176 ПК України, платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Отже спільним знаменником для обчислення розміру усіх вище перелічених податків і зборів є база та об'єкт оподаткування, які визначаються за правилами розділу IV ПК України, де чистий оподатковуваний дохід - це різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з п. 1-2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745 (далі - Порядок № 727), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, а також платниками податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) або їх законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до п. 3-5 розділу ІІ Порядку № 727 акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Згідно з абз. 2 п. 4 розділу ІІІ Порядку № 727, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З матеріалів справи вбачається, що висновки контролюючого органу грунтуються на тому, що ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу було подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік (вх. ГУ ДПС у Харківській області від 25.01.2018 № 92971160), відповідно до якої до складу витрат платником податків було віднесено суму у розмірі 18204337,36 грн, в тому числі: 1) вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 16904974,98 грн; 2) витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 156388,24 грн.; 3) інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 1142974,14 грн.

Судовим розглядом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мала господарські взаємовідносини із контрагентами-постачальниками: ТОВ "Конд-Класс", ТОВ "Харківський хлібний дім", ТОВ "Енліль", ТОВ "Інтертрейд Мікс", ПП "Торговий Дім "Золота Миля", ТОВ "Птолемей", ТОВ "Основа транс", ФОП ОСОБА_2 , ТОВ "Інтерстач Україна", ТОВ "Імперово Фудз", ТОВ "Торговий Дім "Бімаркет", ТОВ "Баланс Про", ТОВ "Коммерс ВД", ТОВ "Міліс", ПП "Нова Лінія", ТОВ "Інтерфуд-Стандарт", ТОВ "Продлогістика", ТОВ "Проденерго", ТОВ "Євро Шугар Трейд", а також із контрагентами-покупцями: ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна", ТОВ "Торговий Дім "Конд- Класс", "Ram Trade OU", "CS Moldukr SLR", "SV Partnerі" SIA, ТОВ "Конд-Класс", ТОВ "КиївХліб-Киянам", ТОВ "Церебро Компані", ПП "Орхідея Суми", ФОП ОСОБА_3 , ТОВ "Союз Супермаркетів Харкова", ТОВ "Сігмастелс", ТОВ "Сучасний Модерн".

Згідно наявної в матеріалах справи первинної документації, а саме: договорів із вищевказаними контрагентами, прибуткових та видаткових накладних, платіжних доручень, виписок з банківських рахунків, актів виконаних робіт, актів наданих послуг, товарно-транспортних накладних, калькуляції, звітів про перероблену давальницьку сировину, звітів про продукцію, відомостей нарахування заробітної плати встановлено, що сума витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, склала 16456851,56 грн, в тому числі:

- вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві кондитерської продукції, вартість послуг, пов'язаних із переробкою сировини для виготовлення кондитерських виробів, орендою складського та офісного приміщень, зберіганням ТМЦ, оформленням експортних операцій, отриманням транспортних, рекламних, маркетингових, банківських послуг в розмірі 16229517,41 грн;

- витрати на оплату праці з урахуванням сплати ЄСВ нарахованого на суму заробітної плати - 156388,24 грн;

- оплата ЄСВ в розмірі 70945,91 грн.

У 2017 році ФОП ОСОБА_1 відвантажила кондитерську продукцію на загальну суму 20268575 грн без урахування ПДВ за 523608,73 кг продукції. До складу собівартості відвантаженої продукції входить вартість придбаних позивачем ТМЦ, сировини та послуг з їх переробки у кондитерські вироби, виконаних контрагентами позивача, згідно з укладеними договорами на переробку давальницької сировини.

Крім того, із поданої позивачем декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік судом встановлено, що націнка на витрати, що входять до складу собівартості ТМЦ складає 9,2%.

У цей же період, тобто у 2017 році, позивачем придбано ТМЦ та послуги, пов'язані із їх переробкою, транспортуванням, просуванням на загальну суму 20472537,18 грн.

За висновками контролюючого органу, вартість придбаних ТМЦ, робіт, послуг та інших витрат, які пов'язані з отриманням доходу за 2017 рік та включаються до складу витрат складають 16456851,56 грн., виходячи із такого розрахунку: 372379,50 грн (залишки ТМЦ станом на 01 січня 2017 року) + 430622,92 грн (заборгованість покупців станом на 01 січня 2017 року) + 20472537,18 грн (придбані ТМЦ та послуги за перевіряємий період) + 829822,10 грн (заборгованість ФОП ОСОБА_1 станом на 01 січня 2017 року) - 1980718,37 грн (залишки ТМЦ станом на 31 грудня 2017 року) - 2074555,71 грн (заборгованість покупців станом на 31 грудня 2017 року за вирахуванням націнки) - 1930391,00 грн (заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед постачальниками станом на 31 грудня 2017 року) + 156388,24 грн (фонд оплати праці та нарахування на заробітну плату складає) + 70945,91 грн (сплата ЄСВ за перевіряємий період).

При цьому, за змістом акту перевірки залишки ТМЦ станом на 01 січня 2018 року складають 1980718,37 грн., а станом на 31 грудня 2018 року - 2627714,79 грн.

Водночас, контролюючий орган вважав, що сума вартості залишків ТМЦ станом на 31 грудня 2018 року повинна складати 4512851,27 грн без урахування ПДВ, що на 1885136,48 грн без урахування ПДВ більше ніж залишки ТМЦ за обліком платника податків.

Такий висновок зроблений контролюючим органом зроблений, виходячи із наступного розрахунку: 1980718,37 грн (залишки ТМЦ станом на 01 січня 2018 року) + 1935967,71 грн (заборгованість покупців станом на 01 січня 2018 року за вирахуванням націнки) + 25550089,32 грн (придбані ТМЦ та послуги за 2018 рік) + 1930391,00 грн (заборгованість по постачальникам на 01 січня 2018 року) - 3428283,72 грн (заборгованість покупців станом на 31 грудня 2018 року за вирахуванням націнки) - 1523646,01 грн (заборгованість постачальникам станом на 31 грудня 2018 року) - 21932 385,40 грн (вартість придбаних ТМЦ та послуг, що реалізовані, за даними декларації платника податків за 2018 рік).

Після проведення перевірки, позивач надав інформацію щодо залишків станом на 01 січня 2018 року на суму 371301,20 грн, що свідчить про зменшення залишків ТМЦ станом на 01 січня 2018 року на суму 1609417,17 грн.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку комісійної судово-економічної експертизи від 06.04.2021 р. № СЕ19/121-21/6863-ЕК, проведеної в Харківському науково- дослідному експертно-криміналістичному центрі на замовлення ФОП ОСОБА_1 (т. 38, а.с. 3-24), судом встановлено наступне:

- по першому питанню надано відповідь: висновки Акту перевірки від 27.11.2019 року № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 у частині, що стосується заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у 2017 році на загальну суму 314547,44 грн. наданими на дослідження документам не підтверджуються;

- по другому питанню надано відповідь: висновки Акту перевірки від 27.11.2019 року № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 у частині, що стосується заниження ФОП ОСОБА_1 військового збору за 2017 рік у сумі 26212,29 грн. наданими на дослідження документам не підтверджуються;

- по третьому питанню надано відповідь: висновки Акту перевірки від 27.11.2019 року № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 у частині, що стосується заниження ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік в сумі 53878,50 грн. наданими на дослідження документам не підтверджуються;

- залишки ТМЦ станом на 31.12.2017р. наданими на дослідження документами підтверджуються у розмірі 371301,20 грн. та відповідають даним первинних документів ФОП ОСОБА_1 .

З матеріалів справи також вбачається, що ФОП ОСОБА_1 24.05.2021 р. подано до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення судової економічної експертизи, в якому заявниця просила на вирішення експертизи поставити такі питання:

1) Чи відповідають визначені та задекларовані витрати ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік наданим первинним документам та вимогам Податкового кодексу України?

2) Чи підтверджується документально зазначене в акті документальної планової виїзної перевірки від 27 листопада 2019 року № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 заниження об'єкта оподаткування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 1 січня 2017 по 31 грудня 2017 року і донарахування до сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування?

3) Чи підтверджується документально нестача товарно-матеріальних цінностей, встановлена актом документальної планової виїзної перевірки від 27 листопада 2019 року № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 станом на 31 грудня 2018 року у розмірі 1885136,48 грн?

4) Чи підтверджується документально зазначене в акті документальної планової виїзної перевірки від 27 листопада 2019 року № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 заниження об'єкта оподаткування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за грудень 2018 року і донарахування до сплати податку на додану вартість?

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021 р. клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.

Призначено у справі № 520/4935/2020 судову економічну експертизу.

Проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

На вирішення експертизи поставлено такі питання:

1) Чи відповідають визначені та задекларовані витрати ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік наданим первинним документам та вимогам Податкового кодексу України?

2) Чи підтверджується документально зазначене в акті документальної планової виїзної перевірки від 27.11.2019 № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 заниження об'єкта оподаткування ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 і донарахування до сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування?

3) Чи підтверджується документально нестача товарно-матеріальних цінностей, встановлена актом документальної планової виїзної перевірки від 27.11.2019 № 936/20-40-33- 06-08/ НОМЕР_1 станом на 31.12.2018 у розмірі 1 885 136,48 грн.?

4) Чи підтверджується документально зазначене в акті документальної планової виїзної перевірки від 27.11.2019 № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 заниження об'єкта оподаткування ФОП ОСОБА_1 за грудень 2018 року і донарахування до сплати податку на додану вартість?

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.

Витрати з проведення судової експертизи покладено на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду 27.05.2021 р., Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" проведено судову економічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта № 30909 від 02.06.2022 (т. 42, а.с. 16-30).

На виконання вимог постанови Верховного Суду від 11.04.2024 р. судом першої інстанції був досліджений висновок експерта № 30909, складений 02.06.2022 р. та встановлено, що за результатами проведення судової економічної експертизи експерт дійшов наступних висновків.

Так, по першому питанню надано відповідь: в обсязі наданих на дослідження документів, дані податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік ФОП ОСОБА_1 , в частині визначення суми чистого оподатковуваного доходу в розмірі 255686,11 грн., як різниці між загальною сумою одержаного доходу в розмірі 18460023,47 грн. та загальною сумою витрат 18204337,36 грн. підтверджується первинними документами.

При цьому, відповідаючи на вказане питання експерт вказав, що для проведення дослідження була надана завірена копія податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік ФОП ОСОБА_4 , відповідно даних якої ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік задекларовано: - сума доходів, яка включається до загального річного оподатковуваного доходу, складає 255686,11 грн.; - сума податку на доходи фізичних осіб складає 46023,50 грн.; - сума військового збору складає 3835,29 грн.

Відповідно до даних Додатку Ф2 до декларації за 2017 рік, ФОП ОСОБА_5 задекларовано: - загальну суму одержаного доходу в розмірі 18460023,47 грн., у т.ч. сума доходу від оптової торгівлі цукром, шоколадом і кондитерськими виробами (код виду економічної діяльності - 46.36) - 18457023,47 грн., сума доходу, одержаного від надання в оренду інших машин, устаткування та товарів (код виду економічної діяльності 77.39) - 3000,00 грн.; - загальну вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю в сумі 18204337,36 грн., у т.ч. вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції в сумі 16904974,98 грн., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату в сумі 156388,24 грн., інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг в сумі 1142974,14 грн.

Для проведення дослідження у відповідь на клопотання експерта надана розшифровка даних Декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік (рядки 1, 2 розділу 1 Доходи від провадження підприємницької діяльності), в якому викладений перелік первинних та платіжних документів, суми по операціям яких включені до складу доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 у 2017 році.

В процесі дослідження експертом проводилось зіставлення даних банківської виписки, даних первинних документів (видаткових/прибуткових накладних, актів виконаних робіт, платіжних доручень тощо) із даними податкової декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік.

Докладно перелік первинних документів, суми по операціях яких включено до складу доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік наведені у Додатку № l до висновку експерта (Таблиця № 1 та Таблиця № 2 відповідно).

Надані на дослідження первинні документи мають необхідні реквізити, передбачені вимогами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88.

Експерт з даних додатку, наданими на дослідження первинними документами підтвердив:

- обсяг доходів ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік в загальній сумі 18460023,47 грн., у т.ч. від оптової торгівлі цукром, шоколадом і конд.виробами (код виду діяльності 46.36) в сумі 18457023,47 грн. без ПДВ, від послуг з надання в оренду інших машин, устаткування та товарів (код виду діяльності 77.39) - в сумі 3000,00 грн. без ПДВ;

- обсяг витрат на придбані ТМ, що реалізовані або використані у виробництві продукції - в сумі 16904974,98 грн. без ПДВ;

- інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг в сумі 1142974,14 грн. без ПДВ;

- витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату в сумі 156388,24 грн.

Таким чином, в обсязі наданих на дослідження документів, дані податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік ФОП ОСОБА_4 , в частині визначення суми чистого оподатковуваного доходу в розмірі 255686,11 грн., як різниці між загальною сумою одержаного доходу в розмірі 18460023,47 грн. та загальною сумою витрат - 18204337,36 грн. підтверджуються первинними документами.

Досліджуючи висновок експерта № 30909 складеного 02.06.2022 року судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що ці висновки зроблені, зокрема на підставі наданих первинних документів, які також надано і суду.

По другому питанню експертом надано відповідь: в обсязі наданих на дослідження документів, в межах компетенції судового експерта, висновки акту податкової перевірки від 27 листопада 2019 року № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 , пн НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01 січня 2017 року - 31 грудня 2018 року, в частині заниження об'єкта оподаткування ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року і донарахування до сплати на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - не підтверджується наданими на дослідження первинними документами.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, завищення документального підтвердження витрат безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу ФОП ОСОБА_6 за 2017 рік, в розмірі 1747485,80 грн. в акті перевірки встановлено розрахунковим шляхом, з урахуванням пропорційності списання витрат, пов'язаних із закупівлею ТМЦ, сировини та послуг фактам отримання доходу.

При цьому, дані податкової звітності платника єдиного податку ґрунтуються на даних Книги обліку доходів та витрат, яка ведеться (заповнюється) фізичною особою-платником єдиного податку на підставі первинних документів.

Ведення книги обліку доходів та витрат також підтверджується актом податкової перевірки (стор. 13 акту).

Визначення розміру витрат, пов?язаних із одержанням доходу, урахуванням пропорційності списання витрат, пов?язаних із закупівлею ТМЦ сировини та послуг фактам отримання доходу, положеннями ПК України та законодавства, що регламентує діяльність платників єдиного податку фізичних осіб - не передбачено.

Поряд із цим, експерт зазначив, що при проведенні розрахунків витрат ФОП ОСОБА_4 , викладених в акті перевірки (абз, 9 та 10 стор.16 акту), використані різні дані стосовно:

- заборгованості покупців станом на 01.01.2017 за вирахуванням націнки: в абз. 9 наведена сума - 401855,71 грн., в абз. 10 - 430622,92 грн. (що на 7,2% більше);

- заборгованості покупців станом на 31.12.2017 за вирахуванням націнки: в абз. 9 наведена сума - 1935967,71 грн., в абз. 10 - 2074555,71 грн. (що на 7,2% більше).

Арифметичний підсумок розрахунку загального розміру витрат, визначний в акті перевірки (абз. 10 на стор. 16), складає 16456851,66 грн., в той час як за результатами арифметичних підрахунків, проведених в процесі дослідження, загальний розмір витрат складає 16347030,77 грн., що на 109820,79 грн. менше.

Поряд із цим, в акті податкової перевірки наведені різні дані стосовно залишків ТМЦ (товарів, сировини) станом на 31.12.2017 р.:

- згідно відомостей, отриманих в ході перевірки, сума залишків складає 1980718,37 грн. без ПДВ, відповідно до даних листа № 20191125 від 25.11.2019, поданого ФОП ОСОБА_5 контролюючим органам після проведення перевірки, сума залишків складає 371301,20 грн. без ПДВ.

Експерт відзначив, що даних стосовно того, в якій саме сумі первинними документами або матеріалами інвентаризації, проведеної в процесі перевірки, підтверджений розмір залишків ТМ станом на 31.12.2017 в акті перевірки не зазначено.

Наведені вище зауваження також було висловлено Верховним Судом в постанові від 11.04.2024 року.

З огляду на це, відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07. 1999 № 996-XIV та ст. 44.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, внаслідок документального не підтвердження контролюючими органами витрат, безпосередньо пов?язаних з отриманням доходу, судовим експертом в процесі дослідження здійснюється документальне зіставлення та перевірка обґрунтованості даних податкової звітності ФОП ОСОБА_1 даним, наданих на дослідження первинних документів.

Виходячи із дослідження, проведеного по першому питанню, яке зазначено в ухвалі від 27.05.2021, дані податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік ФОП ОСОБА_1 , в частині визначення суми чистого оподатковуваного доходу в розмірі 255686,11 грн., як різниці між загальною сумою одержаного доходу в розмірі 18460023,47 грн. та загальною сумою витрат - 18204337,36 грн. - підтверджуються первинними документами.

Таким чином, висновки акту перевірки спростовані вказаним вище висновком експерта.

По третьому питанню надано відповідь: дослідження з зазначеного питання не проводилось внаслідок ненадання необхідних документів.

По четвертому питанню надано відповідь: в обсязі наданих на дослідження документів, у межах компетенції судового експерта-економіста, виходячи з вимог ПК України та наказу Мінфіну України від 20 серпня 2015 року № 727, висновки акту податкової перевірки від 27 листопада 2019 року № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 , в частині заниження об'єкта оподаткування ФОП ОСОБА_1 за грудень 2018 року і донарахування до сплати податку на додану вартість в сумі 377027, 30 грн. документально не підтверджуються.

При цьому, експерт вказав, що нарахування податкових зобов?язань із податку на додану вартість по операціях з придбання (виготовлення) ТМЦ, що не відносяться до господарської діяльності платника податку, передбачає зазначення контролюючими органами підстав, із посиланням на первинні документи, відповідно до яких ТМЦ визнані такими, що не відносяться до господарської діяльності платника податку, або проведення інвентаризації із встановленням переліку таких ТМЦ та факту їх нестачі та подальшою реєстрацією зведеної податкової накладної у єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Судовим розглядом встановлено, що акт податкової перевірки від 27.11.2019 № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_2 не містить даних про проведення інвентаризації ТМЦ в ході перевірки ФОП ОСОБА_4 , за результатами якої встановлено факт нестачі ТМЦ на суму 1885136,48 грн. (“відсутності в залишках ТМЦ суми у розмірі 1885136,48 грн. без урахування ПДВ» - як це зазначено в акті перевірки), не наведений перелік таких ТМЦ та первинних документів, що підтверджують факт їх придбання вартість та найменування.

Про наявність вказаних недоліків також вказав і Верховний Суд у постанові від 11.04.2024 року.

На підставі наведених вище обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що зроблені в акті перевірки висновки контролюючого органу спростовуються документами бухгалтерського обліку, які досліджені під час проведення судової експертизи. В свою чергу, відповідачем, як під час проведення перевірки, так і під час розгляду справи у суді не підтверджено документально зафіксовані в акті перевірки порушення, та залишено поза увагою надані позивачем первинні документи.

Крім цього, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що акт перевірки не може бути прийнято в якості допустимого доказу, оскільки у ньому наведені невідповідності та арифметичні помилки допущені відповідачем, а саме, при проведенні розрахунків витрат позивача, викладених в акті перевірки (абзац 9 та 10 сторінки 16 Акту перевірки), використані різні дані стосовно:

- заборгованості покупців станом на 01 січня 2017 року за вирахуванням націнки: в абзаці 9 наведена сума - 401855,71 грн., в абзаці 10 - 430622,92 грн. (що на 7,2% більше);

- заборгованості покупців станом на 31 грудня 2017 року за вирахуванням націнки: в абзаці 9 наведена сума - 1935967,71 грн., в абзаці. 10 - 2074555,71 грн. (що на 7,2% більше);

- арифметичний підсумок розрахунку загального розміру витрат, визначний в акті перевірки (абзац 10 на сторінці 16), складає 16456851,66 грн., в той час як за результатами арифметичних підрахунків, проведених в процесі дослідження, загальний розмір витрат складає 16347030,77 грн., що на 109 820,79 грн. менше;

- в акті податкової перевірки наведені різні дані стосовно залишків ТМЦ (товарів, сировини) станом на 31 грудня 2017 року: - згідно відомостей, отриманих в ході перевірки, сума залишків складає 1980718,37 грн. без ПДВ, а відповідно до даних листа № 20191125 від 25 листопада 2019 року, поданого позивачем контролюючим органам після проведення перевірки, сума залишків складає 371301,20 грн. без ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).

Також, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 101 КАС України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

За приписами ч. 1 ст. 104 КАС України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до ст. 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Колегія суддів, що предметом доказування у цій справі, зокрема, є правомірність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані у цій справі рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що правомірність дій позивача підтверджено належними та допустимими доказами, а саме первинними документами фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти надання послуг, звіти перероблення сировини,, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт, вантажно-митні декларації, договори, банківські виписки) (т. 1-т. 35); висновками комісійної судово-економічної експертизи № СЕ19/121-21/6863-ЕКвід 06.04.2021 р., проведеної Харківським науково-дослідним експертно- криміналістичним центром, з додатками (т. 38, а.с. 3-124); додатковими матеріалами, наданими для проведення експертизи (т. 39-41); податковими накладними, їх квитанціями про реєстрацію; реєстрами отриманих та наданих податкових накладних, бухгалтерською довідкою (т. 40, а.с. 77-88), оборотно- сальдовими відомостями, банківськими виписками; Висновком експерта № 30909 від 02.06.22р. (з додатками) за результатами проведення судової економічної експертизи Національним науковим центром “Інститут судових експертиз ім.засл.проф. М.С.Бокаріуса» (т. 42, а.с. 16-43).

Доводи податкового органу, що вказаний висновок не може бути враховано з підстав того, що експертом не взято до уваги норми законодавства, що регулюють діяльність платника податків на загальній системі оподаткування, є безпідставним та таким, що не впливають на здійснення математичного розрахунку та специфіки здійснення такого розрахунку.

При цьому, суд враховує, що не зазначення експертом аналізу п. 177.4 ст. 177 ПК України, не свідчить про неправильність висновку.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 року по справі № 520/4935/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 30.06.2025 року

Попередній документ
128505289
Наступний документ
128505291
Інформація про рішення:
№ рішення: 128505290
№ справи: 520/4935/2020
Дата рішення: 19.06.2025
Дата публікації: 02.07.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відкрито провадження (06.10.2025)
Дата надходження: 12.09.2025
Предмет позову: про скасування податкових повідомлень-рішень
Розклад засідань:
18.05.2020 11:30 Харківський окружний адміністративний суд
22.06.2020 11:00 Харківський окружний адміністративний суд
13.07.2020 11:00 Харківський окружний адміністративний суд
05.08.2020 16:00 Харківський окружний адміністративний суд
12.08.2020 15:00 Харківський окружний адміністративний суд
21.09.2020 15:00 Харківський окружний адміністративний суд
05.10.2020 15:00 Харківський окружний адміністративний суд
12.10.2020 10:30 Харківський окружний адміністративний суд
16.11.2020 09:45 Харківський окружний адміністративний суд
24.03.2021 09:30 Другий апеляційний адміністративний суд
07.04.2021 12:00 Другий апеляційний адміністративний суд
14.04.2021 11:45 Другий апеляційний адміністративний суд
12.05.2021 10:45 Другий апеляційний адміністративний суд
26.05.2021 10:15 Другий апеляційний адміністративний суд
27.05.2021 09:45 Другий апеляційний адміністративний суд
19.04.2023 10:00 Другий апеляційний адміністративний суд
10.05.2023 11:30 Другий апеляційний адміністративний суд
17.05.2023 12:00 Другий апеляційний адміністративний суд
24.05.2023 12:00 Другий апеляційний адміністративний суд
31.05.2023 12:00 Другий апеляційний адміністративний суд
29.05.2024 10:00 Харківський окружний адміністративний суд
19.06.2024 10:00 Харківський окружний адміністративний суд
26.06.2024 10:30 Харківський окружний адміністративний суд
16.07.2024 10:30 Харківський окружний адміністративний суд
06.08.2024 10:30 Харківський окружний адміністративний суд
02.09.2024 11:15 Харківський окружний адміністративний суд
19.09.2024 14:00 Харківський окружний адміністративний суд
07.10.2024 12:00 Харківський окружний адміністративний суд
22.10.2024 11:00 Харківський окружний адміністративний суд
04.11.2024 10:00 Харківський окружний адміністративний суд
17.12.2024 10:00 Харківський окружний адміністративний суд
09.01.2025 11:00 Харківський окружний адміністративний суд
21.01.2025 11:00 Харківський окружний адміністративний суд
18.02.2025 10:00 Харківський окружний адміністративний суд
27.02.2025 10:00 Харківський окружний адміністративний суд
12.03.2025 10:00 Харківський окружний адміністративний суд
27.03.2025 10:00 Харківський окружний адміністративний суд
19.06.2025 10:20 Другий апеляційний адміністративний суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
БИВШЕВА Л І
БЛАЖІВСЬКА Н Є
ГІМОН М М
П'ЯНОВА Я В
СПАСКІН О А
ЧАЛИЙ І С
ЯКОВЕНКО М М
суддя-доповідач:
БІДОНЬКО А В
БІДОНЬКО А В
БІЛОВА О В
БІЛОВА О В
БЛАЖІВСЬКА Н Є
ГІМОН М М
ГОРШКОВА О О
ГОРШКОВА О О
ЄГУПЕНКО В В
ЄГУПЕНКО В В
СПАСКІН О А
ЧАЛИЙ І С
ЯКОВЕНКО М М
відповідач (боржник):
Головне управління Державної податкової служби у Харківській області
Головне управління ДПС у Харківській області
заявник апеляційної інстанції:
Головне управління ДПС у Харківській області
Фізична особа-підприємець Соколова Світлана Ігорівна
заявник касаційної інстанції:
Головне управління Державної податкової служби у Харківській області
Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
Головне управління ДПС у Харківській області
орган або особа, яка подала апеляційну скаргу:
Головне управління ДПС у Харківській області
представник відповідача:
Саєнко Лариса Іванівна
представник позивача:
Коваль Олександр Юрійович
Ковкін Олександр Вікторович
суддя-учасник колегії:
БИВШЕВА Л І
БІЛОУС О В
ВАСИЛЬЄВА І А
ДАШУТІН І В
ЖЕЛТОБРЮХ І Л
КАТУНОВ В В
П'ЯНОВА Я В
ПРИСЯЖНЮК О В
РАЛЬЧЕНКО І М
РУСАНОВА В Б
ХАНОВА Р Ф
ХОХУЛЯК В В
ШИШОВ О О